Дослідження психологічних чинників формування професійної ідентичності студентів-психологів

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Вивчення ідентичності особистості має давні традиції, а у теперішній час все більше стає предметом дослідження у психології професійної діяльності в аспекті розгляду феноменології професійної ідентичності, її структури, психологічних механізмів, закономірностей та умов формування. Виступаючи у ролі системоутворюючої властивості особистості, професійна ідентичність забезпечує високий рівень самоприйняття людиною себе як професіонала, швидку адаптацію до нових умов діяльності.

У дослідженнях, присвячених загальній проблемі ідентичності розглядається загально психологічна феноменологія ідентичності (Е. Еріксон, З. Фрейд, Е. Фромм, Дж. Марсіа, А. Ватерман, В. Ядов), визначені деякі особливості формування і розвитку професійної ідентичності (А. Маслоу, О. Єрмолаєва, Ж. Вірна, Г. Ложкін, Л. Шнейдер, Ю. Поварьонков), проаналізовано особливості професійної ідентичності студентів ВНЗ (Д. Леонтьєв, Г. Гарбузова, Т. Міщенко, І. Родічкіна). і зокрема, специфіку професійної ідентичності психолога (Г. Гарбузова, І. Дружиніна, Л. Шнейдер).

Аналіз досліджень, присвячених вивченню ідентичності майбутніх психологів (Т. Буякас, Ж. Вірна, У. Родигіна, В. Павлюх, А. Сергеєва), виявив, що визначені механізми, закономірності етапи та організаційні умови процесу професійної ідентифікації студентів-психологів. На наш погляд, також потребують подальшого теоретичного та емпіричного вивчення саме психологічні умови формування професійної ідентичності психологів в період навчання у ВНЗ.

Професійна ідентичність розуміється у психології як складний інтегративний феномен, що є провідною характеристикою професійного розвитку людини і свідчить про ступінь прийняття обраної професійної діяльності як засобу самореалізації та розвитку; як усвідомлення людиною своєї тотожності з професійною групою та оцінка значущості членства у ній (Л. Шнейдер [10]); як прийняття індивідом професійних цінностей через гармонійну ідентифікацію з діяльністю (інструментальна ідентичність), соціумом (зовнішня ідентичність) і самим собою (внутрішня ідентичність) (О. Єрмолаєва [3]). Очевидно, що процес підготовки студентів не передбачає розгортання повноцінної професійної діяльності, а забезпечує лише підготовку до неї та реалізацію її окремих елементів, внаслідок чого відбувається усвідомлення професійних цілей; з’являється прагнення зрозуміти професію та її вимоги до фахівця, оволодіти нею; починається процес оволодіння професійними знаннями, інструментальними і поведінковими функціями; усвідомлюються власні наявні можливості щодо професійної діяльності; формуються актуальні та перспективні цілі професійного розвитку. Таким чином, розвиток професійної ідентичності студентів має здійснюватись через постійну активізацію процесів ідентифікації на підставі позитивного емоційного зв' язку, які виступають як найпотужніші механізми самопізнання. Як зазначає Л. Шнейдер, внаслідок ідентифікації, за умов емоційного прийняття навчального матеріалу та викладача, у студентів з' являється бажання бути активними у навчанні, більше працювати над собою, ставити великі професійні цілі та досягати їх, тобто формується активна суб'єктна професійна позиція. Інакше кажучи, образ Я — це не тільки констатація та опис рис своєї особистості, але й уся сукупність їх оцінних характеристик та пов’язаних з ними поведінкових проявів. Будь-яка установка — це емоційно забарвлене переконання, пов’язане з певним об'єктом. Особливість «Я-концепції» як комплексу установок виявляється лише у тому, що об'єктом у даному випадку є сам носій установки [9]. Отже, розвиток професійної ідентичності залежить від емоційно-позитивного сприйняття себе як майбутнього професіонала (тобто в якості суб'єкта професійної діяльності), позиції активного ставлення до майбутньої професії, від якого залежить успішне засвоєння прав та обов’язків, норм і цінностей професійної діяльності (У. Родигіна [6]).

Особливого значення у формуванні професійної ідентичності майбутніх фахівців набувають рефлексивні властивості особистості, феноменологічна сутність яких поєднує три взаємопов' язаних та взаємозумовлених модуси: 1) рефлексія, тобто процес, який дозволяє людини спостерігати себе у світлі власних почуттів, внутрішньо диференціювати «Я», яке діє, міркує та оцінює, і тим самим наділяє свідомість зворотнім зв’язком; 2) рефлектування, тобто особливий психічний стан, в якому має перебувати особистість для здійснення процесу рефлексії; 3) рефлексивність, тобто психічна властивість, яка передбачає здатність особистості виходити за межі власного «Я», усвідомлювати, вивчати, аналізувати будь-що через порівняння образу свого «Я» з будьякими подіями чи особистостями.

За критерієм спрямованості виділяють два типи рефлексії, які умовно позначаються як інтрата інтерпсихічна рефлексія. Перша співвідноситься з рефлексивністю як здатністю до самосприйняття змісту своє власної психіки та його аналізу, друга — зі здатністю до розуміння психіки інших людей, що є особливо важливим для студентів-психологів. За так званим «часовим» принципом на підставі теоретичного змісту конструкту та відповідного спектру поведінкових проявів виділяються три види рефлексії:

• 1. ситуативна (актуальна) рефлексія забезпечує безпосередній самоконтроль поведінки людини в актуальній ситуації, усвідомлення її елементів, аналіз того, що відбувається, здатність суб'єкта співвідносити свої дії з умовами ситуації та координувати їх відповідно до мінливих умов та власного стану;
• 2. ретроспективна рефлексія проявляється у схильності до аналізу вже виконаної у минулому діяльності та подій, які вже сталися; у цьому випадку предмети рефлексії - передумови, мотиви і причини того, що вже відбулося; зміст минулої поведінки, а також її результативні параметри, особливо припущені помилки;
• 3. перспективна рефлексія співвідноситься з функцією аналізу майбутньої діяльності і поведінки, плануванням, прогнозуванням ймовірних результатів і наслідків (А. Карпов [4]).

Отже, у процесі навчально-професійної підготовки студентів-психологів, враховуючи специфіку їхньої майбутньої професійної діяльності, необхідно активізувати свідомі рефлексивні дії з метою формування рефлексивності як механізму утворення образу Я-професійне та формування професійної ідентичності. Образ «Я-професійне» включає в себе різноманіття знань суб'єкта про себе різного ступеню усвідомленості, диференційованості й узагальненості, які репрезентують цілісне самоставлення індивіда як компонента його самосвідомості. Самосвідомість — складний процес опосередкованого самопізнання, який розгортається у часі та пов’язаний з просуванням від одиничних ситуативних образів через інтеграцію подібних численних образів у цілісне утворення — у поняття свого образу «Я» як суб'єкта, який відрізняється від інших суб'єктів. В якості вихідного фактору формування самосвідомості приймається відмінність змісту образу «Я» та самоставлення. У змісті образу «Я» виділяються дві складові: 1) ідентичність як приєднуюча складова, тобто знання про ті закономірні риси і характеристики, які об'єднують суб'єкта з іншими людьми; 2) відчуття своєї унікальності та неповторності як диференціююча складова, тобто знання, які виділяють «Я» суб'єкта у порівнянні з іншими людьми [8].

Самосвідомість зумовлюється активністю людини, тобто самосвідомість та її інтегральні утворення, зокрема самоставлення, обслуговують активність, виконуючи роль зворотного зв’язку про вклад особистості в її реалізацію. Оскільки рівень регуляції та характер активності відрізняється у різних видах діяльності, то і процеси, які відображають цю активність і підсумкові інтегральні утворення самосвідомості теж є різними. Образ «Я» полегшує людині орієнтацію в системі цих активностей за рахунок формування своєї приєднуючої складової - системи соціальних ідентичностей, серед яких нас цікавить професійна. Для професійної діяльності психолога специфічним є те, що його особистість виступає певним професійним інструментом, тому у процесі навчання майбутніх психологів формування адекватного самоставлення постає як необхідна умова розвитку професійної ідентичності. Також сформоване самоставлення фахівця зумовлює його орієнтацію на продуктивні професійні цілі, що виявляється у відповідних професійних мотивах. Щодо специфічних мотивів професійної діяльності психолога, то тут на перший план мають виступати прагнення надавати психологічну допомогу іншим людям та здійснювати постійний саморозвиток у плані власних особистісних та професійно важливих властивостей [5]. Слід зазначити, що на етапах вибору професії та професійного навчання, є чимала кількість абітурієнтів, а у подальшому і студентів-психологів, в яких на домінує мотивація розв’язання власних психологічних проблем. Тому постає необхідність спеціальної консультативної та корекційної роботи, спрямованої на розв' язання особистісних проблем студентів, та формування адекватної системи професійних мотивів, в якій на першому плані мають бути мотиви надання психологічної допомоги та саморозвитку. Очевидно, що в людини, яка не сконцентрована на своїх власних особистісних проблемах, виникає необхідність професійного зростання у плані самореалізації як фахівця. Поняття самоактуалізації синтетично, воно включає всебічний та неперервний розвиток творчого і духовного потенціалу людини, максимальну реалізацію усіх її можливостей, адекватне сприйняття оточуючих людей, світу і свого місця в ньому, багатство емоційної сфери і духовного життя, високий рівень психічного здоров’я і моральності. На думку Є. Вахромова, у строгому розуміння терміну, самоактуалізація є проявом у поведінковому плані здатності до саморегуляції. Тому процес самоактуалізації людини необхідно розглядати та описувати у внутрішній сфері її життя, як визначений, усвідомлений вибір життєвих цілей та шляхів їх досягнення з метою саморозвитку. З цієї точки зору цей процес являє собою деяку послідовність ситуацій, в кожній з яких особистість стикається з певними проблемами, приймає виклик, і, докладаючи власні зусилля, по мірі розв' язання проблем удосконалюється, розвивається. Таким чином, необхідно розрізняти поняття «самоактуалізація» та «самореалізація», оскільки перше позначає діяльність (вчинок, дію, поведінковий акт) як процес, який має конкретний результат, а друге — усвідомлення, когнітивний аспект діяльності [1].

Отже, професійна самореалізація виявляється у здатності фахівця до саморозвитку і реалізується у побудові і коригуванні професійної Я-концепції, включаючи світогляд і життєвий план, усвідомлення результатів минулих діяльностей (формування концепції минулого). Акт професійної самоактуалізації - це деяка кількість професійних дій, які суб'єкт виконує на підставі свідомо поставлених перед собою в ході самореалізації професійних цілей та виробленої стратегії їх досягнення. Кожний акт самоактуалізації завершується специфічною емоційною реакцією — піковим переживанням, яке у випадку успішного результату має позитивну модальність, а у випадку невдачі - негативну. Таким чином, професійна самоактуалізація і професійна самореалізація є двома невід'ємними аспектами одного процесу, процесу професійного саморозвитку і вдосконалення, результатом якого є людина, яка максимально розкрила та використала у професії свій особистісний потенціал, людина, яка професійно самоактуалізувалась. Процес формування професійної ідентичності виступає як передумовою так і показником професійного розвитку особистості, що виявляється у становленні професійної Я-концепції, розвитку професійно важливих якостей та здійсненні професійного самовизначення особистості як суб'єкта професійної діяльності. На основі зіставлення образу професії з образом «Я» у студента формується образ «Я-професійне» і складається усвідомлення своєї тотожності з обраною професією, формується позитивне ставлення до себе як суб'єкта теперішньої навчальнопрофесійної та майбутньої професійної діяльності. Процес формування професійної ідентичності студентів реалізується у таких етапах: 1) адаптаційний етап (І курс), тобто період осмислення професійної ідентичності, коли на основі входження в нове соціальне та професійне середовище зовнішньо задана професійна ідентичність, яку студент на даний момент пізнав та зрозумів, переходить у внутрішньо прийняту, усвідомлену, емоційно забарвлену характеристику; 2) стабілізаційний етап (ІІ-ІІІ курси), тобто період усвідомлення вимог нової соціально-професійної ролі та власних здібностей і можливостей, на основі чого відбувається усвідомлення досягнень, які зроблені завдяки власним зусиллям; 3) уточнюючий етап (ІУ-V курси), тобто період, коли на основі усвідомлення спектру ролей, засвоєних у ході професіоналізації, відбувається формування нових професійних цілей і перспектив, переосмислення та уточненні різних варіантів професійнотворчого саморозвитку, працевлаштування та побудови професійної кар'єри (Г. В. Гарбузова [2]). На основі зазначених теоретичних положень нами було проведено емпіричне дослідження професійної ідентичності 145 студентів психологічних спеціальностей Криворізького педагогічного університету і Криворізького факультету ЗНУ: 60 студентів 1-го курсу, 46 студентів 3-го курсу і 39 студентів 5-го курсу. Було використано наступний діагностичний інструментарій. З метою визначення актуального стану сформованості професійної ідентичності на підставі показників усвідомленої активності (УА) у навчально-професійній діяльності та емоційного ставлення (ЕС) до неї було використано методику У. Родигіної «Опитувальник професійної ідентичності студентів-психологів». Визначення рівня рефлексивності здійснювалось за допомогою методики «Діагностика рівня розвитку рефлексивності» А. Карпова. Характер самоставлення студентів визначався за шкалами «Самоповага» (оцінка власного «Я» по відношенню до соціально-нормативних критеріїв), «Аутосимпатія» (емоційне ставлення до свого «Я»), «Внутрішня нестійкість» (показники негативного самоставлення внаслідок внутрішньої конфліктності та самозвинувачення) методики дослідження самоставлення С. Пантелєєва і В. Століна. Сформованість професійних мотивів студентів було діагностовано за шкалами «Мотивація психологічної допомоги з орієнтацією на саморозвиток» (мотивація ПДіСР) і «Мотивація розв’язання власних проблем» (мотивація РВП) опитувальника професійної мотивації психологів А. Мікляєвої та ін. Здатність студентів до самоактуалізації було визначено за діагностичними шкалами «Компетентність у часі» та «Підтримка» за методика «Самоактуалізаційний тест» Ю. Є. Альошиної та ін. перший параметр демонструє здатність суб'єкта відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісною, другий — ступінь незалежності цінностей і поведінки суб'єкта від впливу ззовні.

Кореляційний аналіз (з використанням коефіцієнту лінійної кореляції г_х>,-Пірсона) отриманих діагностичних даних підтверджує взаємозв'язок зазначених у теоретичному аналізі психологічних чинників щодо зумовленості професійної ідентичності (табл. 1).

Таблиця 1.

Кореляційний зв’язок між факторами професійної ідентичності та показниками рефлексивності, самоставлення, самоактуалізації, професійної мотивації

Шкали.	Професійна ідентичність.
	Емоційне ставлення.	Усвідомлена активність.
Рефлексивність.	0,75**.	0,64**.
Самоповага.	0,57**.	0,53**.
Аутосимпатія.	0,51**.	0,48**.
Внутрішня нестійкість.	— 0,49**.	— 0,52**.
Компетентність у часі.	0,58**.	0,64**.
Підтримка.	0,79**.	0,73**.
Мотивація ПДіСР.	0,49**.	0,59**.
Мотивація РВП.	0,36*.	0,33*.

Отже, спостерігається сильний додатний зв’язок між емоційним ставленням (ЕС) до майбутньої професії й усвідомленою активністю (УА) у навчально-професійній діяльності з рефлексивністю; з факторами «Самоповага» і «Аутосимпатія» самоставлення; з базовими факторами самоактуалізації та помірно сильний додатний — з мотивами надання психологічної допомоги з орієнтацією на саморозвиток. Між параметрами профідентичності та фактором самоставлення «Внутрішня нестійкість» і мотивацією розв’язання власних проблем виявився відповідно сильний і помірно сильний від'ємний зв’язок. Таким чином, кореляційний аналіз підтверджує наявність залежності між рівнем і характером сформованості компонентів професійної ідентичності студентів та складових їхньої образу «Я професійне».

Результати порівняльного аналізу на підставі Н-критерію Крускала-Волліса (Н_емп), показників середніх (Х_сер) і стандартного відхилення (s_x) демонструють статистично значущі відмінності між студентами різних курсів. За параметрами усіх психодіагностичних шкал спостерігається відмінність досліджуваних відповідно до етапу їхньої навчально-професійної підготовки (табл. 2).

Таблиця 2.

Порівняння показників факторів професійної ідентичності, рефлексивності самоставлення, самоактуалізації, професійної мотивації

Шкали.	1 курс.	3 курс.	5 курс.	Немп.
	Хсер	sx.	Хсер	sx.	Хсер	Sx.
Емоційне ставлення.	8,3.	3,11.	— 2,2.	7,12.	2,5.	7,89.	19,30**.
Усвідомлена активність.	8,5.	5,59.	4,7.	8,82.	12,5.	4,68.	13,12**.
Рефлексивність.	125,1.	12,20.	122,1.	14,19.	155,6.	14,06.	28,92**.
Самоповага.	27,3.	5,36.	24,8.	4,94.	32,2.	5,67.	18,48**.
Аутосимпатія.	20,6.	4,43.	21,1.	5,07.	26,2.	3,49.	27,23**.
Внутрішня нестійкість.	11,3.	6,17.	14,5.	3,80.	9,6.	2,93.	12,05**.
Компетентність у часі.	6,8.	2,78.	8,9.	2,81.	10,6.	1,66.	20,42*.
Підтримка.	41,8.	5,95.	46,7.	7,31.	51,5.	4,10.	21,16*.
Мотивація ПДіСР.	34,6.	9,14.	36,4.	7,11.	41,1.	5,19.	7,89*.
Мотивація РВП.	30,2.	5,64.	27,7.	6,33.	22,6.	4,48.	8,34*.

Аналіз усереднених показників за усіма діагностичними шкалами виявляє наступні три тенденції: 1) у порівняння з показниками студентів першого курсу спостерігається суттєве зниження показників у студентів 3го, хоча на п’ятому курсі показники значно підвищуються відносно результатів на першому і третьому курсах; 2) відсутнє або незначне збільшення показників у студентів 3-го курсу у порівнянні з 1-м, і значне збільшення показників у студентів 5-го курсу; 3) поступове збільшення показників на кожному курсі відносно попереднього. Очевидно, що домінування негативного ставлення до майбутньої професії та зниження активності в її освоєнні на 3-му курсі пов’язано зі зниженням рівня рефлексивності, що, у свою чергу, може бути пояснено через зниження або недостатній розвиток факторів самоставлення, деяку деформацію професійної самосвідомості студентів, зниження потреб у пізнанні та креативності. Це можна пояснити тим, що при наявності значного розширення кола теоретичної компетентності відсутнє оформлення системи практичних навичок і формування особистої теоретичної і практичної концепції майбутнього психолога. Тому відбувається нагромадження знань, а не їхня творча переробка, систематизація й узагальнення через виявлення суттєвих внутрішніх і причинно-наслідкових зв' язків психічних явищ. А це сприяє активізації інтерпсихічної та ускладнює процеси інтрапсихічної рефлексії, що, безумовно, виявляється у зниженні рефлективності, а також у недостатньому просуванню у формуванні цілісних уявлень про природу людини.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Оскільки навіть при відсутності спеціально створених умов для професійної ідентифікації студентів-психологів відбувається планомірний розвиток більшості особистісних показників образу «Я професійне», можна передбачити, що останні виступають тими факторами, на які має спиратися формування професійної ідентичності. Головною метою при цьому є зменшення суперечностей між новими психологічними знаннями та усвідомленням власних психічних і особистісних властивостей, формування позитивного самоставлення і конструктивної професійної мотивації, сприяння ефективній самоактуалізації студентів, тобто цілеспрямоване формування образу «Я професійне».

Перспективні напрям дослідження ми вбачаємо у розробці принципів і вимог щодо змісту й організації навчально-професійної підготовки майбутніх психологів, спрямованої на цілеспрямоване та індивідуально орієнтоване формування професійної ідентичності студентів.

Список використаних джерел

• 1. Вахромов Е. Е. Понятия «самоактуализация» и «самореализация» в психологии [Электронный ресурс] / Е. Е. Вахромов. Режим доступа: http://hpsy.ru/public/x041.htm. Название с экрана.
• 2. Гарбузова Г. В. Процесс формирования профессиональной идентичности студентов [Електронный ресурс] / Г. В. Гарбузова // Известия РГПУ им. А. И. Герцена. 2007. № 44. Режим доступа: http://cyberleninka.ru/ article/n/protsess-formirovaniya-professionalnoy-identichnosti-studentov. Название с экрана.
• 3. Ермолаева Е. П. Психология социальной ренализации профессионала / Е. П. Ермолаева. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2008. 347 с.
• 4. Карпов А. В. Рефлексивность как психологическое свойство и методика ее диагностики / А. В. Карпов // Психолог. журн. 2003. Т. 24, № 5. С. 45−57.
• 5. Микляева А. В. Психологическое сопровождение профессио-нальной деятельности начинающих психологов: метод. пособ. / А. В. Микляева, П. В. Румянцева, И. А. Тупицына. СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2003. 67 с.
• 6. Родыгина У. С. Психологические особенности развития профессиональной идентичности студентов — будущих психологов: дис… канд. психол. наук: 19.00.07 [Электронный ресурс] / У. С. Родыгина. Киров: КГГУ, 2007. 215 с. Режим доступа: http://www.dissercat.com/ content/psikhologicheskieosobennosti-razvitiya-professionalnoi-identichnosti-studentov-budushchikh-psikhologov. Название с экрана.
• 7. Сергеєва А. В. Психологічні аспекти становлення інтегральної ідентичності особистості майбутнього психолога / А. В. Сергеєва // Практ. психологія та соц. робота. 2008. № 10. С. 53−58.
• 8. Столин В. В. Уровни и единицы самосознания / В. В. Столин. // Психология самосознания: хрестоматия / ред. Д. Я. Райгородский. Самара: Бахрах-М, 2003. С. 123−156.
• 9. Шнейдер Л. Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность: теория и методы диагностики / Л. Б. Шнейдер. М.: Изд-во МПСИ, 2007. 128 с.
• 10. Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: теория, эксперимент, тренинг / Л. Б. Шнейдер. М.: Изд-во Моск. психолог.-соц. ин-та, 2004. 600 с.