В нас єдина мета — Україна свята

В нас єдина мета — Україна свята Навiть коли стало ясно, що незалежнiсть України — реальнiсть, ще знаходяться люди з високою формальною освiтою, якi заперечують давню iсторiю української мови, державностi, культури. Жаль, звiсно, що для цих людей полiтика важливiша за факти. Саме з фактами ми й матимемо справу. Ми лише побiжно згадаємо декiлькох вiтчизняних громадських дiячiв рiзних часiв i оцiнимо їхнiй внесок у справу нашої державностi.

Ярослав Мудрий органiзовував походи проти печенiгiв, вiдвоював для своєї держави галицькi терени. Ввiв християнство, заснував Київську митрополiю. Розбудував Новгород та Полоцьк. Розбудував Київ: побудував перлину нашої архiтектури — храм святої Софiї, iншi собори, заснував бiблiотеку та книгописню. Через династичнi шлюби своїх дiтей налагодив дипломатичнi зв’язки з багатьма країнами.

Володимир Мономах в критичних умовах повстання мiщан та селян, незадоволених свавiллям бояр та лихварiв, зумiв погодити ворогуючi сторони, в визначному для княжої доби кодексi «Руська правда» зробив ряд поправок щодо полегшення становища цих верств населен ня. Встановивши централiзовану монархiчну владу, припинив роздроблення пiдлеглих земель. При ньому вiдбувся розквiт будiвництва, лiтературної творчостi, малярства. Була написана iсторична хронiка «Повiсть минулих лiт», педагогiчна праця «Повчання». Його правлiння — останнiй перiод єдностi й стабiльностi княжих земель.

Богдан Хмельницький ще в середньому вiцi був посланцем у Польщi з петицiєю про повернення привiлеїв реєстровому козацтву. Вбачаючи у цьому єдиний засiб полiпшити становище українського народу, органiзу вав заколот проти Польщi. Вступивши у союз з кримським ханом, здобув ряд перемог. Займався питаннями становлення української держави: державною реформою, адмiнiстративним устроєм, регулярним вiйськом, податковою системою, судочинством, встановленням дипломатичних зв’язкiв.

Петро Могила — визначальний церковний дiяч середньовiчної України. Вирiзнявся незвичною для тих часiв широтою поглядiв та терпи-мiстю. Сприяв закрiпленню православ’я в Українi, загроженого унiєю 1696 року. Навчався в європейських унiверситетах. Прийнявши чернецтво, в «рекорднi» строки став архiмандритом. При ньому київська друкарня за 5,5 року випустила 15 назв видань, половина з яких належала його перу. Найзначнiшi з них — «Православне визнання вiри» та «Требнiк». Заснував перший слов’янський вищий навчальний заклад — Києво-Могилянську академiю. За 14 рокiв своєї бутностi архiмандритом визначив обличчя Православної церкви України аж до сьогодення.

Гетьман Iван Мазепа дiстав освiту в кращих європейських унiверситетах. Знав 5 iноземних мов. Збирав цiннi бiблiотеки. Поставив велику кiлькiсть церков. Вiдзнався стриманiстю, терпiнняму рiзний спосiб — аж до хабарiв — довгий час стримував поневолення українського населення росiйськими намiсниками.

Пилип Орлик був українським гетьманом в емiграцiї. Автор першої української конституцiї. Займався мiжнародною полiтикою. Органiзову вав воєннi походи проти Росiї з метою вiдвоювання захоплених територiй.

Ще одним церковним дiячем, гiдним згадки, є Теофан Прокопович. Закiнчив Києво-Могилянську академiю. Пiдпав пiд вплив унiї, прийняв католицизм. Користуючись перевагами ксьондза, навчався у провiдних унiверситетах Європи. Осяг найзначнiшi працi європейської думки свого часу. Мандруючи, ознайомився з реформаторськими рухами. Повернув шись в Україну, перехрестився в православ’я. Став префектом, а пiзнiше ректором Києво-Могилянської академiї. Ввiйшов у довiру до московських монархiв i впливав на їхню полiтику.

Володимир Винниченко дiстав юридичну освiту, бiльшу частину свого життя був професiйним революцiонером. 1917 року очолював українську делегацiю, яка передавала Тимчасовому урядовi вимоги Центральної Ради про надання Українi автономiї. 1918 року очолював Директорiю. Пiд час громадянської вiйни був членом та заступником голови Центральної ради, автором головних законодавчих актiв Української Народної республiки.

Михайло Грушевський — український вчений свiтового рiвня. З 1917 до 1918 рiк — голова Української Центральної Ради. Президент Україн-ської Народної республiки. Член Академiї наук СРСР. Його перу належать багатотомнi працi «Iсторiя України-Руси», «Нариси iсторiї україн-ського народу», «Iсторiя української лiтератури». Вiдстоював iдею соборностi українських земель.

Наприкiнцi слiд вiдзначити заслуги президентiв Леонiда Кравчука та Леонiда Кучми. Їхня iсторична роль полягала в наданнi Українi незалежностi, розробцi й прийняттi Конституцiї, послiдовнiй «без'ядернiй» позицiї, визнаннi ролi України у мiжнароднiй полiтицi, отриманнi iноземних iнвестицiй.

Таким чином, українська iсторiя знає багато прикладiв вiдданого служiння її кращих синiв не тiльки у справi оспiвування «соловейкiв у саду» та «героїчного минулого», а й у конкретнiй практичнiй дiяльностi. Шануймося!