Маркетингова діяльність підприємства на прикладі ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва»

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи маркетингової діяльності підприємства

1.1 Сутність та основні характеристики складових маркетингового комплексу підприємства та чинники маркетингового середовища

1.2 Етапи створення маркетингової програми підприємства

1.3 Сучасний досвід використання інтернет-технологій в маркетингу підприємства.

Розділ 2. Дослідження маркетингової діяльності ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва»

2.1 Аналіз конкурентного середовища підприємства

2.2 Оцінка сформованого товарного портфелю, процесу ціноутворення та збуту на підприємстві

2.3 Дослідження комплексу просування товарів підприємства Розділ 3. Напрями удосконалення маркетингової діяльності ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва»

3.1 Розробка пропозицій щодо використання сучасних інтернет-технологій в маркетинговій діяльності підприємства

3.2 Визначення маркетингових можливостей підприємства і розробка маркетингової програми розвитку

3.3 Оцінювання результативності запропонованих заходів Висновки та пропозиції

Список використаних джерел Додатки

Вступ Актуальність дослідження. Одним з найважливіших нематеріальних активів підприємства є маркетинг, його як філософію управління можуть запроваджувати далеко не всі компанії. Маркетинг вітчизняної промисловості значно відстає від маркетингу споживчих товарів і послуг.

Виходячи з цього, особливу наукову цікавість варто виявити до дослідження виробничих підприємств меблевого ринку, як таких, діяльність яких знаходиться на межі між сферою виробництва і сферою послуг. Актуальними проблемами меблевої галузі в кризовий період є нестабільний курс валют, зниження попиту на продукцію, підвищення цін на матеріали, комплектуючі та заготовки, на енергоресурси та нове устаткування, неповернення боргів клієнтами, високі орендні ставки, нестача кредитних ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми маркетингової діяльності промислового підприємства досліджувались в працях багатьох українських та зарубіжних вчених. Окремі аспекти цієї тематики висвітлені в роботах вітчизняних дослідників Герасимчука В., Кардаша В., Балабанової Л. та Бриндіної О. та інших. Серед зарубіжних вчених заслуговують на увагу роботи Голубкова Е., Єгорова І., Рибальченка І., Варламова А., Комахи А. та інших. Теоретико-методичні підходи до вибору стратегій розвитку маркетингової діяльності підприємства висвітлено у працях провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких: Ансофф І., Божкова В. В., Гаркавенко С. С., Ілляшенко С.М., Ковтун О.І., Котлер Ф., Куденко Н. В., Лабурцева О.І., Ламбен Ж. Ж., Портер М., Стрикленд А., Томпсон А., Фатхутдінов Р.А. та інші. Проте актуальними залишаються питання щодо практичного використання сучасних інтернет-технологій у практиці діяльності меблевого підприємства, проблематика оцінки товарного портфеля підприємства і вибору оптимальної стратегії розвитку кожної одиниці продукції з урахуванням їх конкурентноздатності.

Світова фінансово-економічна криза 2009 року суттєво змінила обставини економічної діяльності підприємств меблевої галузі у всьому світі та, зокрема, в Україні. Наслідком цього стало різке падіння попиту та зміна його структури на дану продукцію. Оскільки одним із найважливіших аспектів управління підприємством є ефективна маркетингова діяльність, а саме, товарна політика, то перед українськими меблевиробниками постало завдання пристосувати власний асортимент продукції до нових вимог ринку.

Формування широкого асортименту виробником мебельної продукції може задовольняти потреби різних купівельних сегментів по одному товару; перешкоджати появі конкурентів; пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Проте, відповідно зростають витрати на підтримку запасів, модифікацію продукції і виконання замовлень. Тому основним критерієм ефективної діяльності меблевих підприємств є вибір оптимальної товарної структури та, відповідно, формування стратегії маркетингової діяльності, яка б максимально задовольняла попит покупців в умовах кризових явищ.

Планування маркетингової діяльності на виробництві меблевої продукції повинно базуватися на результатах вивчення потреб ринку і його стану, рівня розвитку конкурентів та їх можливих перспектив, оскільки меблева галузь була і залишається однією з провідних у промисловості України.

Підґрунтям є стратегічний маркетинговий аналіз. Методи стратегічного аналізу дозволяють визначити стратегічну позицію за кожною товарною одиницею підприємств і на основі аналізу цієї позиції обрати оптимальну стратегію дій підприємств щодо виробництва і реалізації продукції, та оптимальну стратегію перерозподілу фінансових потоків.

Сучасний розвиток ринкових відносин, з його тенденцією до інтеграції у світову спільноту, призводить до появи на вітчизняному просторі висококонкурентних європейських товарів, новітніх технологій тощо. Щоб вистояти в боротьбі, вітчизняним виробникам меблів необхідно не лише вдосконалювати управлінські процеси на своїх підприємствах, приводити їх у відповідність до світових вимог, але й актуалізувати маркетингову діяльність для оперативної реакції на вимоги ринку.

Об'єктом дослідження є маркетингова діяльність ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва».

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти маркетингової діяльності ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва».

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-практичних основ маркетингової діяльності меблевого підприємства, розробка методик його планування та оцінки, вдосконалення діяльності та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств меблевої галузі.

Завданнями дослідження є наступні науково-практичні завдання:

1) виділити сутність та основні характеристики складових маркетингового комплексу підприємства та чинники маркетингового середовища;

2) виокремити етапи створення маркетингової програми підприємства;

3) розглянути сучасний досвід використання інтернет-технологій в маркетингу підприємства;

4) оцінити сформований товарний портфель, процес ціноутворення та збуту на підприємстві;

5) дослідити комплекс просування товарів підприємства;

6) розробити пропозиціi щодо використання сучасних інтернет-технологій в маркетинговій діяльності ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва»;

7) визначити маркетингові можливості ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва» і розробити маркетингову програму розвитку;

8) зробити спробу оцінити результативність запропонованих заходів.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напрямку дослідження: діалектичний, аналітичний, порівняльно-аналітичний, метод систематизації, класифікації та оцінки, системний метод. А також спеціальні методи: телефонне та особисте інтерв'ю, анкетування; аудит статистичних, фінансових і техніко-економічних даних підприємств, аналіз цін; експертні оцінки; систематизація наукової літератури, тематичних статей, законодавчих та нормативних актів, їх теоретичний та критичний аналіз; економіко-математичний метод лінійного моделювання.

В даній дипломній магicтерськiй роботi досліджувалось підприємство з виробництва меблiв ЗАТ «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва».

Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та пропозицій, додатків та списку використаних джерел (65 позицій).

Розділ 1. Теоретичні основи маркетингової діяльності підприємства

1.1 Сутність та основні характеристики складових маркетингового комплексу підприємства та чинники маркетингового середовища Запорукою успіху будь-якого підприємства є комплексне управління, ефективна організація маркетингової стратегічної та тактичної діяльності. Оскільки маркетинг орієнтований на задоволення потреб споживачів, то маркетингова діяльність завжди починається з комплексного дослідження ринку. У ході дослідження ринку вивчають поведінку споживачів, їхні смаки і потреби, споживчі переваги, мотиви, які спонукають їх приймати рішення щодо купівлі товару Глибоке розуміння поведінки споживачів дає маркетологам можливість впливати на управлінські рішення щодо їхніх потреби краще, ніж це роблять конкуренти.

Дослідження ринку також передбачає вивчення і прогнозування попиту на товар, аналіз цін і товарів конкурентів, визначення місткості ринку і частки підприємства на ньому. Такий аналіз допомагає оцінити ринкові можливості визначити привабливий напрям маркетингової діяльності і набути конкурентних переваг.

Водночас ведеться пошук своїх потенційних споживачів, потреби яких підприємство прагне задовольнити. Притому використовують дуже важивий маркетинговий прийом — сегментацію ринку, тобто розподіл споживачів на групи на підставі різниці в їх потребах, характеристиках та поведінці. Якщо підприємство правильно вибрало ринковий сегмент для подальшої співпраці, значить, воно знайшло свою «нішу» на ринку.

Після того необхідно зробити позиціонування товару на ринку, тобто чітко визначити, чим товар даного підприємства відрізнятиметься від товарів конкурентів, завдяки яким його характеристикам можна здобути конкурентні переваги у свідомості потенційних споживачів. Прийнявши рішення щодо позиціонування свого товару, підприємство може розпочинати розроблення комплексу маркетингу. Це одна з фундаментальних категорій сучасного маркетингу, його «серцевина» [36 — С. 38].

Проблема формування маркетингового комплексу промислового виробничого підприємства є надзвичайно важливою, оскільки належить до маркетингової тактичної діяльності, тобто повсякденного реального управління підприємством. В еволюцію концепції маркетингового комплексу значний внесок зробили наступні вчені: Дж. Каллітон, Нейл Борден, Джером МакКарті, Філіп Котлер, Джон Гейл, Кристофер Лавлок, Стенлі Паливода, Ван Вотершут та Ван ден Бюльт, В.І. Черенков.

Водночас, в науковій літературі є чітке уявлення про склад та структуру маркетингового комплексу як економічної концепції, зокрема теорія Котлера (7Р, 4Р). В світовій практиці більшість теоретичних положень щодо планування та управління маркетинговим комплексом залишаються дискусійними. [44 — С. 12].

Комплекс маркетингу — основний пункт золотоi формули маркетингу. Комплекс маркетингу — це набір змінних чинників маркетингу, що піддаються контролю, сукупність яких підприємство використовує в прагненні викликати бажану відповідну реакцію з боку цільового ринку.

Насправді, комплекс маркетингу це ряд заходів спрямованих на створення і просування створюваного вами товару.

Весь комплекс маркетингу підрозділяється на чотири основні напрями. Це всім відоме — P. А точніше 4P, які розробив великий маркетолог — Філіп Котлер.

Суть чотирьох P в тому, що кожне P це відокремлена дія:

Product — Продукт.

Price — Ціна.

Place — Місце.

Promotion — Реклама і рекламні акції.

Тобто, комплекс маркетингу розглядає питання, пов’язані з самим просуваються товаром, з його ціною і осмисленим ціноутворенням, з географічним місцем виробництва та реалізації продукту, з рекламою та рекламними акціями для просування продукту.

На рис. 1.1 позначені кордони і області 4P.

Рис. 1.1. 4P комплекс маркетингу Слід вказати, що формула 4P, розроблялася Філіпом Котлером в середині минулого століття, але і зараз є дуже актуальною. Правда існують думки інших вчених — маркетологів, що дана формула не повна і її слід оновити. Деякі вчені висловлюють думку про п’ять елементів (5P), деякі про шість (6P). І існують навіть теорії де зазначено до дванадцяти різних елементів (12P). Деякі включають на додачу до всіх чотирьох елементів ще і Package — упаковку, деякі Profit — прибуток.

Але ми зупинимося на стандартних, класичних чотирьох елементах бізнесу. Тому, як це вже перевірені і працючi елементи, а за новими ще не сформована та аналітична база, по якій можна аналізувати і використовувати.

Продукт — основа маркетингу. Саме завдяки тому, що існують продукти, які необхідні споживачам і існує маркетинг.

У даній золотій формулі маркетингу продукт також несе основне значення. Продукт визначає те, яким чином буде будуватися маркетингова політика компанії, якою буде стратегія, рекламні акції та багато іншого. Завдяки існуванню продукту, обумовлюється вся золота формула маркетингу й існування самого маркетингу.

Даний етап входить в комплекс маркетингу і ставить собі певне завдання — розробку продукту, його створення. Якщо в процесі вибору ми тільки визначали, яким буде продукт, то тут ми безпосередньо його створюємо.

Слід вказати, що даний етап не можливий без пройденої сегментації, так як виходячи з позицій на кого ми розраховуємо товар, такий товар ми і створюємо. Тобто, якщо в сегментації ми визначили споживчу категорію преміум класу, то буде просто не логічно створювати продукт з дешевих компонентів. Або вирішили надавати дуже дешеву, але грамотну юридичну допомогу, то буде неправильним робити її в престижному бізнес — центрі.

Тобто, даний пункт повинен обов’язково бути використаний тільки після проведення всіх попередніх. Саме провівши дослідження, проаналізувавши дослідження, вивчивши сегменти ринку, вибравши ідеальні варіанти, і розробивши позиціонування вашого продукту. Тільки в цьому випадку ви отримаєте хороший і справді конкурентоспроможний продукт.

Продуктом може бути все, що завгодно. У першу чергу продукти, це матеріальні товари, які можна помацати руками і віддати в обмін на гроші. У другу чергу послуги також є продуктом. Тільки послуги — найчастіше — це інтелектуальний продукт.

Ціна. Після розробки продукту, слід дати йому ринкову ціну.

Найчастіше ринкова ціна відрізняється від вартості відпуску готової продукції виробником. Адже з місця виробництва до місця реалізації продукт проходить певний шлях, і цей шлях оплачується, що позначається на вартості продукту. Цей шлях може складатися всього лише з вартості бензину для автомобіля, а може бути в складному комплексі дистриб’юторської компанії.

Для оцінки товару найчастіше вдаються до певних схемами ціноутворення. Це може бути стара, проста схема. Коли вираховуються всі витрати на створення товару, вираховується амортизаційна вартість засобів виробництва, людські ресурси та додається певний відсоток. У такому випадку ціноутворення є ідеальним, оскільки допомагає уникнути помилок і втрати ресурсів.

Але існують ще схеми ціноутворення. Всі інші схеми ціноутворення, крім класичної, існують тому, що часом вони більш вигідні в економічному плані.

Тому, перш ніж встановити ціну для свого товару слід обов’язково добре подумати. Адже при допущенні найменшої помилки ви можете понести великі фінансові втрати.

Також, обов’язково слід пам’ятати про те, що поняття «цінність «і «ціна «розрізняються. Цінність продукту може складатися зовсім навіть не з ресурсів, які витрачаються на створення цього самого продукту. Цінність визначається також наявністю розкрученого бренду, або іншими якостями, якими ваш продукт має. І чим вище цінність вашого продукту, тим більш високу ціну ви маєте право призначати на цей продукт. А чим нижче цінність продукту для покупця, тим менше грошей споживач готовий заплатити за товар.

Місце. Після того, як розроблений продукт і призначена йому ціна, слід подбати про місця реалізації продукту.

Важливу роль у реалізації продукції відіграють дистриб’ютори. Причому дистриб’ютори можуть залучаться чи працювати на вас. У будь-якому випадку, служба дистрибуції, створення якої входить у даний пункт, є найважливішим елементом продажів вашого товару.

Адже продукт створюється в першу чергу для реалізації і отримання прибутку. І після створення продукту, чим швидше потенційні споживачі побачать продукт на прилавках, тим швидше продукт можуть купити, і ви отримаєте прибуток.

У даний пункт також входить обов’язкове продумування географії реалізації продукту. Це може бути районний масштаб, а може бути державний, або і міжнародний.

Цей пункт слід також опрацьовувати відповідально, обов’язково грунтуючись на результатах досліджень і проведеної сегментації.

Чим краще продуманий і задіяний даний елемент комплексу маркетингу, тим більш зручним буде спосіб реалізації товарів і тим менше буде витрат у процесі реалізації.

Оформлення місць реалізації продуктів також дуже важливо. Спеціально для грамотної розстановки продуктів існують спеціальні люди — мерчендайзери. Їх основним завданням є створення правильного оточення для товару безпосередньо в місцях продажу. І навіть у супермаркетах, по їх наполяганням товар певного виробника виставляється в кращих місцях.

Один з найважливіших елементів комплексу маркетингу — реклама. Реклама — це процес активної залучення споживачів до певного товару.

Під рекламою можна розуміти дуже багато чого. Реклама може бути прямою — коли використовуються всі засоби масової інформації та просування, коли основна увага приділяється створенню міфу про товар.

Реклама буває наступних видів: реклама на радіо, на телебаченні, в газетах, журналах, спонсорство програм і рубрик у ЗМІ. Зовнішня реклама — білборди, фріборди, перетяжки, сітілайти, великі рекламні конструкції, світлодіодні панно. Транзитна реклама — реклама у транспортних засобах. Мобільна реклама — розсилка повідомлень на мобільні телефони. Інтернет реклама — промо сайти, банери, контекстна реклама.

Також до реклами відноситься і проведення різних акцій. Таких, як наприклад, роздача пробників продукції в людних місцях, організація лотерей, спонсорство концертів і подібних заходів.

Загалом, існує величезна кількість видів і форм реклами. Просто фізично неможливо вказати їх усі. Грунтуючись на сегментацію і вартість вашого продукту слід розробляти свою рекламну концепцію.

Це можна зробити самим, але набагато зручніше і часом навіть вигідніше залучати до даної справи професіоналів своєї справи — рекламні агентства. Але слід пам’ятати, що послуги рекламних агентств, часто бувають дорогими для підприємців-початківців. Але також варто пам’ятати, що реклама — це інвестиції в свій бізнес, і чим більше затратити на грамотну рекламу грошей, тим більше прибутку можна отримати. Тому вибирати тільки виробникові самого продукту.

Але обов’язково при виробництві реклами слід враховувати позиціонування продукту. І створювати саме ті рекламні посили, які будуть спрямовані безпосередньо на вашу потенційну аудиторію і будуть максимально зрозумілі вашим майбутнім клієнтам.

За всіма чотирма складовими комплексу маркетингу приймають дуже багато різних рішень, що перетворює кожну з них також на спеціальний комплекс.

Успішна маркетингова діяльність підприємства можлива лише за умови доброго інформаційного забезпечення, постійного моніторингу ринкового середовища. Для збирання, оброблення та аналізу інформації про споживачів, конкурентів, постачальників тощо і проведення маркетингових досліджень на підприємстві треба створити спеціальну маркетингову інформаційну систему (МІС).

Отримана за допомогою МІС інформація допоможе менеджерам підприємства визначити її ділову стратегію, яка має на меті упевнитись, що підприємство знаходить і розвиває сильні виробництва і скорочує або взагалі згортає слабкі.

Після прийняття керівництвом підприємства стратегічного рішення щодо кожного свого виробництва переходять до планування маркетингу. На цьому етапі розробляють деталізовані плани для кожного виробництва, господарського підрозділу, товару чи товарної марки підприємства. Річний план маркетингу стає основою для координації усіх видів діяльності: виробничої, маркетингової, фінансової.

Коли плани починають втілюватися у маркетингову практику, виникає чимало несподіванок. Підприємству необхідно контролювати свою ринкову діяльність, щоб бути впевненим у кінцевому досягненні цілей маркетингу. Можна виділити три типи маркетингового контролю: контроль за виконанням річних планів; контроль прибутковості; контроль за виконанням стратегічних рішень.

У життя кожного з нас дедалі активніше входить маркетинг, але часто його хибно ототожнюють лише із збутовою діяльністю. Для правильного розуміння цього терміну слід розглянути п’ять альтернативних концепцій, на яких можуть бути побудовані взаємовідносини між виробниками і споживачами.

1. Концепція удосконалення виробництва стверджує, що споживачі надають перевагу товарам, які широко розповсюджені та доступні за ціною.

2. Концепція удосконалення товару передбачає, що споживачі віддають перевагу товарам із високою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками.

3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль стверджує, що споживачі не купуватимуть товари підприємства в достатній кількості, якщо не докласти значних зусиль у сфері збуту і стимулювання.

4. Концепція маркетингу ґрунтується на твердженні, що запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів і задоволення цих потреб ефективнішими, ніж у конкурентів, методами.

5. Концепція соціально-етичного маркетингу, крім інтересів підприємства й окремих споживачів, ураховує інтереси суспільства загалом [26 — С. 20−22].

Підґрунтям маркетингової діяльності є дослідження ринку. Воно передбачає вивчення поведінки споживачів, попиту на товар, аналіз цін і товарів конкурентів, визначення місткості ринку тощо. Такий аналіз дає змогу оцінити ринкові можливості й визначити привабливий напрям маркетингової діяльності, на якому підприємство може досягнути конкурентних переваг.

Прийнявши рішення про ринкове позиціонування, підприємство розробляє комплекс маркетингу. Отже, комплекс маркетингу — це поєднання чотирьох складових: товару, ціни, методів збутуі маркетингових комунікацій. Для здійснення маркетингової діяльності на підприємстві необхідно:

— створити службу маркетингу;

— налагодити функціонування маркетингової інформаційної системи;

— визначити стратегію і скласти план маркетингу ;

— здійснити маркетинговий контроль.

Підприємство, яке працює на ринку, відчуває на собі вплив, з одного боку, економічних, демографічних, політико-правових, науково-технічних, природнокліматичних чинників та чинників культурного середовища, а з іншого — ефективність його діяльності багато в чому залежить від постачальників, посередників, поведінки споживачів, дій конкурентів, діяння контактних аудиторій. Всі ці чинники і елементи є складовими маркетингового середовища підприємства (див. Додаток 1).

Найпоширенішим визначенням поняття «маркетингове середовище підприємства», є визначення, запропоноване Ф. Котлером: маркетингове середовище — це сукупність факторів, які впливають на спроможність підприємства розвивати й підтримувати взаємовідносини з цільовим ринком. Маркетингове середовище постійно змінюється: ринкові можливості й загрози виникають, змінюються й зникають, тому для підприємства є дуже важливим, вчасно розпізнавши ринкові можливості й загрози, розвивати можливості та знешкоджувати загрози.

В.А. Полторак та О. М. Азарян також трактують маркетингове середовище як сукупність суб'єктів, сил, чинників, які діють на підприємство і впливають на його стратегію. Провідні визначення цього поняття подані в таблиці 1.1.

Розглянувши дані визначення можна зробити висновок про певну суперечність між викладеними визначеннями у питанні меж дії чинників та факторів на підприємство та його стратегію. Для цього необхідно згадати визначення, запропоновані Н. В. Куденко, яка розрізняє маркетингове макросередовище та мікросередовище, а також керовані та некеровані фактори маркетингового середовища.

Маркетингове мікросередовище — частина середовища, в якому підприємство безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності. До складових мікросередовища належать: безпосередньо підприємство, постачальники, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти, громадськість.

Маркетингове макросередовище — це ті фактори, якими підприємство не може безпосередньо керувати, але які впливають на її маркетингову діяльність. До маркетингового макросередовища належать: економічне середовище, демографія, політичне середовище, НТП (науково-технічний прогрес), культура, природне середовище.

Керовані фактори — такі фактори, якими підприємство безпосередньо управляє, тобто формує, змінює, контролює їх. До них належать елементи маркетингового комплексу (товар, ціна, збут, просування) та фактори, пов’язані з процесом управління маркетингом (система управління маркетингом, організаційна структура маркетингу, кадри).

Таблиця 1.1.

Визначення поняття «маркетингове середовище» різних авторів

Некеровані фактори — ті фактори, на які підприємство не може безпосередньо впливати. До них належать такі фактори, як економіка, політика, законодавство, демографія, культура, технологія, екологія.

Ф. Котлер, В. А. Полторак, та О. М. Азарян, вказують, що всі фактори маркетингового середовища впливають за межами підприємства і не підлягають безпосередньому впливу з боку підприємства. З цим неможна погодитися тому, що маркетингове середовище складається з внутрішнього (чинники, якого підлягають управлінню на підприємстві та можуть обиратися) та зовнішнього, яке, в свою чергу, включає чинники мікросередовища (на які лише у деякій мірі підприємство може вплинути: обирати постачальників, коригувати умови співпраці з ними або за допомогою маркетингових інструментів подіяти на поведінку покупців та процес прийняття ними рішення щодо покупки тощо) та макросередовища. Таким чином, лише чинники макросередовища діють за межами підприємства і не підлягають безпосередньому впливу з боку конкретного підприємства.

На наш погляд, більш точним є наступне визначення: «маркетингове середовище» — це комплекс взаємопов'язаних чинників, суб'єктів і сил, які впливають з одного боку, один на другого, а з іншого, безпосередньо на підприємство та ефективність його функціонування на обраному ринку, маркетингову діяльність.

З урахуванням економічної, політичної, демографічної ситуації у країні та тенденцій кон’юнктури споживчого ринку, в цілому та по окремим товарним групам, маркетингове середовище є невизначеним, динамічним, в окремих напрямках — непередбачуваним. Крім того має місце така ознака як складність маркетингового середовища, що пов’язано з різноманітністю та багатогранністю чинників та елементів, які його складають; які підприємство може чи не може контролювати. Усі ці аспекти покладено у систему ознак маркетингового середовища (див. Додаток 2). Всі ці ознаки необхідно враховувати під час оцінки та аналізу маркетингового середовища.

Основні фактори та показники, що визначають структуру маркетингового макросередовища підприємства, наведено в Додатку 3.

Економічне середовище утворюють ті фактори, які впливають на купівельну спроможність населення, рівень його доходів і витрат. До таких факторів належать макроекономічні показники: фаза економічного циклу країни, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, обсяг валового національного продукту та його динаміка, рівень купівельної спроможності та доходів населення, рівень цін, наявність та обсяг товарного дефіциту.

Демографічний середовище передбачає дослідження таких показників, як чисельність населення, географічне розміщення населення, міграція, віковий склад населення, рівень народжуваності та смертності, сімейний стан.

Політикозаконодавче середовище охоплює: політичну структуру країни, урядову, політичну та законодавчу стабільність, політичну орієнтацію країни, податкову політику уряду, вплив професійних спілок, міжнародну орієнтацію та державне регулювання міжнародних відносин, державне регулювання конкуренції.

Соціальнокультурне середовище включає такі фактори, як соціальні групи, базові цінності, переваги світосприйняття, поведінку, системи поглядів, цінностей, моралі, звичок, мови, стилю життя. Причому серед зазначених факторів система цінностей настільки важлива, що аналітики компанії «Дженерал Електрик» охарактеризували як найважливіший елемент бізнесового середовища.

На відміну від швидких змін у технологічному середовищі зміни в культурному середовищі досить повільні, а деякі цінності залишаються стабільними й незмінними (наприклад, чесність, порядність, відповідальність за своїх дітей, повага до батьків тощо).

Природне середовище як фактор маркетингового макросередовища останнім часом набуває дедалі більшого значення у зв’язку зі зростанням рівня забруднення навколишнього середовища. Екологічні проблеми були головною причиною виникнення концепції соціально-етичного маркетингу. Її суть у тому, що, задовольняючи потреби окремих споживачів, підприємства повинні враховувати інтереси суспільства в цілому.

Науковотехнічний прогрес, технологічні зміни справляють значний вплив на спосіб життя, поведінку, потреби та переваги споживача. Вони впливають на всі елементи маркетингового комплексу, але більш за все проявляється в аспекті інноваційної діяльності [5 — С. 60−71].

Основні фактори та показники, що визначають структуру маркетингового мікросередовища підприємства, наведено в Додатку 4.

Роль підприємства як фактора маркетингового середовища, передусім зумовлена значенням служби маркетингу в загальній структурі підприємства, її організаційною структурою, зв’язками з іншими службами. Рівень професійної підготовки та набутого досвіду фахівців-маркетологів також відіграє значну роль як фактор мікросередовища.

Маркетингові посередники — це ті підприємства й організації, які беруть участь у тому чи іншому етапі процесу маркетингу підприємства (маркетингові дослідження, збут, просування тощо). До них належать: торгові посередники — сприяють доведенню товару до кінцевого споживача; маркетингові підприємства — здійснюють маркетингові дослідження на замовлення підприємства; рекламні агентства — виступають суб'єктами маркетингових комунікацій підприємства.

Роль постачальників як фактора маркетингового мікросередовища визначається тим, що матеріально-технічні ресурси та комплектуючі вироби є вхідними елементами процесу виробництва товарів. У розвиненій ринковій економіці майже не існує проблеми постачання ресурсів. Підприємство має змогу вибирати постачальників за тими чи іншими критеріями (ціна, рівень обслуговування тощо).

Вивчаючи споживача як фактор маркетингового середовища, необхідно звернути увагу на два основні питання: дослідження факторів, які впливають на поведінку споживача; прийняття споживачем рішення про купівлю товару.

Громадськість — це люди та організації, які становлять реальний чи потенційний інтерес для підприємства або впливають на можливість досягнення їх цілей. Громадськість може як сприяти, так і перешкоджати підприємству в реалізації його цілей.Наприклад, якщо у фінансових колах (банки, страхові компанії) склався негативний імідж підприємства, йому буде досить важко реалізувати можливість отримання фінансових ресурсів.

Конкуренція — це боротьба за ринкову частку між підприємствами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби. Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення підприємства, конкурентоспроможність її товарів [ 35 — С. 114−121].

Проблемним питанням у дослідженні маркетингового середовища є недостатність методичних рекомендацій щодо організації та проведення маркетингового дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Під час проведення дослідження маркетингового середовища необхідно дотримуватися наступних принципів:

— об'єктивність — передбачає адекватне відображення отриманих даних та результатів;

— системність — ретельний аналіз усієї сукупності чинників, суб'єктів та сил маркетингового середовища, виділення структурних складових, визначення ієрархічних зв’язків і взаємопідпорядкованості процесів і явищ;

— комплексність — вивчення явищ і процесів, які відбуваються у маркетинговому середовищі у всій повноті, взаємозв'язку та розвитку;

— точність — дослідження маркетингового середовища повинні засновуватися на певних джерелах інформації (власних, офіційних, зібраних тощо);

— ретельність — використання різноманітних інструментів і методів, проведення необхідних підрахунків;

— регулярність — дослідження чинників маркетингового середовища повинні проводитися систематично для своєчасного виявлення змін та їх урахування під час підготовки та прийняття управлінських рішень.

Для забезпечення функціонування підприємств на засадах маркетингу необхідно насамперед створити службу маркетингу. Залежно від розмірів підприємства. специфіки його товарів і ринків організаційна структура служби маркетингу може бути різна: функціональна, товарна, регіональна, ринкова, змішана (товарно-ринкова).

1.2 Етапи створення маркетингової програми підприємства Програма маркетингу — розроблений на основі комплексних маркетингових досліджень стратегічний план-рекомендація виробничо-збутової і науково-технічної діяльності підприємства (організації), покликаний забезпечити вибір оптимального варіанту її майбутнього розвитку згідно з висунутим цілям і стратегії в довгостроковій перспективі.

Маркетингова стратегічна програма підприємства являє собою стратегічний план дій підприємства по досягненню поставленої довгострокової мети [49. — С. 43−50].

Досить часто при розгляді маркетингової стратегічної програми в науковій літературі посилаються на методи планування. Це пов’язано з тим, що стратегічне планування є проміжним результатом, а маркетингова стратегічна програма є заключним етапом в стратегії розвитку, в якому заплановані дії підкріплені практичними заходами з конкретними відповідальними, тактичними заходами, об'ємом фінансування, видом і порогами контролю.

Говорячи про процес планування маркетингу, і його результату — маркетингової програми, слід зазначити, що за формулюванням Г. Л. Багієва, процес планування маркетингу — це впорядкована сукупність стадій і дій, пов’язаних із ситуаційним аналізом навколишнього середовища, постановкою цілей (як стратегічних, так і тактичних) маркетингу, здійсненням стратегічного планування (розробка план), реалізацією маркетингу, контролем за виконанням плану маркетингу.

Досліджуючи підходи різних авторів до визначення поняття маркетингової програми та зупинимося більш детально на класифікації Бондаренко І.В. і Дубницького В.І. [6 — С. 98−101], які на наш погляд підходять більш комплексно до цієї проблематики.

За терміном всі програми маркетингу можна класифікувати на: довгострокові (на період більше 5 років), середньострокові (на період від 2 до 5 років), короткострокові (на період до 1 року) і оперативні (від декількох тижнів до декількох місяців).

За охопленням проблематики програми маркетингу можна класифікувати на інтегровані і окремі, невеликі програми. Перші - інтегровані - охоплюють всі основні види діяльності підприємства на довгостроковий або тривалий період. Другі, охоплюють питання діяльності підрозділів, вдосконалення асортименту, каналів збуту, реклами і т.д.

За методами розробки маркетингові програми діляться на децентралізовані, централізовані і зустрічні. Децентралізовані (що розробляються «знизу») являють собою окремі програми, які розробляються функціональними підрозділами, потім затверджуються керівництвом і зводяться в єдину програму маркетингу по підприємству. Централізовані, або що доводяться «згори», — це програми, коли складання загальної програми маркетингу і окремих її частин здійснюється керівництвом підприємства на основі інформації дослідницьких служб. Треті, зустрічні маркетингові програми, відрізняються від перших двох тим, що якщо децентралізовані і централізовані програми поєднуються, то розробляються програми маркетингу на основі зустрічного підходу. Керівництво встановлює загальні цілі та напрямки діяльності, а співробітники розробляють програми їх реалізації.

Маркетингова програма вирішує три основні завдання:

1. Визначення обсягу випуску нової і удосконалення старої продукції в натуральному та вартісному виразі на поточний і перспективний період.

2. Вибір цільового ринку і кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і потреб у продукції.

3. Зіставлення витрат виробництва, ціни і прибутку по кожному конкретному продукту [20 — С. 217].

Для вирішення даних задач і створення маркетингової стратегічної програми існують п’ять основних етапів її розробки:

1. Ситуаційний аналіз;

2. Маркетинговий аналіз;

3. Стратегічне планування;

4. Тактичне планування;

5. Маркетинговий контроль;

6. Ситуаційний аналіз [12 ].

В основі створення маркетингової стратегічної програми лежить інформація про ресурси підприємства, діях і намірах конкурентів, розвитку ситуації на ринку. Для отримання цих даних у розпорядженні менеджера є багатий арсенал методів дослідження ринку і думок споживачів. Проте в підприємницькій і консультаційній практиці використовується ряд специфічних методів для стратегічного аналізу, наприклад, аналіз ринку, потенціалу, конкурентів, шансів — ризику та ін. Схему взаємозв'язку цих методів, а також предмет дослідження в кожному конкретному випадку викладено у Додатку 5.

Ситуаційний аналіз направлений на аналіз потенціалу підприємства і меж можливостей його використання. Всю систему ситуаційного аналізу можна розбити на три аналітичних напрями: аналіз зовнішніх умов діяльності підприємства: покупців, ринку, конкурентів, постачальників, маркетингових посередників, аналіз мікросередовища маркетингу; аналіз системи маркетингу: контроль цілей і системи маркетингу з точки зору їх відповідності: зовнішнім умовам, задач, функцій і методів системи маркетингу, аналіз програми і ресурсного забезпечення, організація маркетингової діяльності; аналіз основних елементів маркетингу: товарів, цінової політики, системи руху товару і організації збуту, реклами, стимулювання збуту.

Якщо говорити про методи використовуються в практиці ситуаційного аналізу то їх можна поділити на дві групи методів аналізу: методи, спрямовані на певний елемент системи, в якій діє підприємець (наприклад, аналіз ринку); методи, об'єднуючі результати, отримані за допомогою декількох методів (наприклад, аналіз сильних і слабких сторін).

Другий етап розробки маркетингової програми — маркетинговий аналіз, включає в себе три основних напрямки: висування цілей (рішення про розробку та реалізацію нових цілей); побудова ієрархії цілей; оцінка цілей (усвідомлення намірів підприємства з урахуванням виявлення можливостей внутрішнього і зовнішнього порядку).

Третій етап — стратегічне планування — це формування і реалізація цілей і завдань підприємства по кожному окремому ринку і кожному товару на певний період часу, для здійснення виробничо-комерційної діяльності у повній відповідності з ринковою ситуацією і можливостями підприємства.

У результаті висунення стратегій їх відбору і обґрунтування приймається рішення про розробку тактики маркетингу. Якщо говорити про етапи стратегічного планування то можна виділити наступні: визначення головної мети підприємства; створення стратегічних господарських підрозділів (СГП); встановлення цілей маркетингу; ситуаційний аналіз, розробка стратегії маркетингу; реалізація тактики і контроль за результатами.

Четвертий етап — тактичне планування охоплює планування всіх основних елементів комплексу маркетингу, тобто асортименту продукції, збуту і розподілу, реклами і стимулювання продажів, розробку планів обґрунтування і зміни цін.

До основних етапів процесу тактичного плану маркетингу можна віднести:

— визначення можливостей і проблем бізнесу (бізнес-оцінка);

— встановлення специфічних і реальних цілей бізнесу;

— встановлення відповідальних за виконання програм;

— возробка графіків роботи і контролю виконання програм;

— перехід від цілей і програм до прогнозів і бюджетам, які є базою для планування діяльності інших підрозділів підприємства [31 — С. 69.].

Останній етап — контроль маркетингової діяльності - періодична всебічна та об'єктивна перевірка маркетингової діяльності підприємства та відповідності маркетингової стратегії зовнішнім умовам, що проводиться в певній послідовності.

Виходячи з вищенаведеного, можна виокремити деякі особливості маркетингового планування:

— підтримується цілеспрямованого мислення;

— координуються рішення і дії в області маркетингу;

— стримується прагнення до максимізації поточного прибутку на шкоду вирішенню довгострокових завдань;

— орієнтується більшою мірою на приведення майбутніх змін зовнішнього середовища, ніж на реагування на зміни, що вже відбуваються;

— дозволяє керівництву підприємства встановити обґрунтовані пріоритети розподілу завжди відносно обмежених ресурсів;

— слугує для інформування співробітників про цілі і необхідні ресурси і є передумовою конструктивної критики;

— мотивує співробітників, якщо від досягнення цілей підприємства залежить досягнення їхніх особистих цілей (кар'єра, зарплата, престиж);

— дає можливість обґрунтовано розробляти програми маркетингу;

— створює передумови для аналізу і контролю результатів [24 — С. 171−173].

Таким чином, стандартизована структура маркетингової програми містить:

— характеристику та прогноз розвитку цільового ринку, в тому числі факторів макро — і мікросередовища маркетингу;

— ринкову позицію підприємства з обґрунтуванням вибору стратегії і тактики поведінки на цільовому ринку;

— комплекс маркетингу з обґрунтуванням розробок з товарної, комунікаційної, збутової, цінової та кадровій політиці;

— джерела фінансування програми та контроль за її здійсненням.

Ревізія маркетингу являє собою комплексне системне, неупереджене і регулярне дослідження маркетингового середовища підприємства, його завдань, стратегій і оперативної діяльності з метою виявлення виникаючих проблем і можливостей, що відкриваються і видачі рекомендацій щодо плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності підприємства.

Головне призначення маркетингового контролю полягає у забезпеченні менеджменту результатами стратегічної та оперативної оцінки і поведінки організації на ринку в процесі досягнення поставлених цілей.

1.3. Сучасний досвід використання інтернет-технологій в маркетингу підприємства На розвиток маркетингу, як і на інші економічні дисципліни, величезний вплив мають нові технології. Якщо на початку XX століття маркетинг розглядався як дистрибуція, потім, як управління продажами і на кінець, як управління торговими марками, то на сьогодні, розвиток інформаційних технологій міняє характер маркетингової діяльності компанії.

Поняття маркетингу в Інтернет є найменш вивченим і чи не основною проблемою компанії, яка вирішила займатися бізнесом в мережі чи використовувати Інтернет для комунікації зі споживачами. На сьогодні, дослідженням маркетингу в мережі Інтернет (інтернет-маркетингу) займаються такі вчені: Ф. Котлер, О. К. Ойнер, Е. В. Попов та інші. Інтернет-маркетинг як новий напрям поки що знаходиться на стадії формування. Ф. Котлер розглядає маркетинг в Інтернет з точки зору електронної комерції.

З розвитком мережі Інтернет поступово змінюються підходи до управління компанією і відповідно маркетинговою діяльністю. Весь комплекс маркетингу можна розглядати з позицій застосування його в середовищі Інтернет. Інтернет-маркетинг — це процес, який направлений на задоволення потреб споживачів із застосуванням інтернет-технологій та управління інструментами маркетингу. Маркетингова діяльність компанії основана на функціях маркетингу.

Загалом виділяють такі основні функції маркетингу: аналітична (вивчення ринку, споживачів, конкурентів); управлінська (стратегічне маркетингове планування, організація внутрішніх маркетингових процесів); організація збуту (організація маркетингових каналів, формування попиту); організація виробництва (розробка вимог до нових продуктів на основі інформації про ринкову кон’юнктуру та управління якістю); комунікаційна (реклама, PR, стимулювання збуту). Розглянемо ці функції дотично до інтернет-маркетингу як окремого різновиду загального маркетингу.

Аналітична функція маркетингу основана на проведенні маркетингових досліджень. Мережа Інтернет як засіб та середовище комунікації може бути ефективно використана для проведення маркетингових досліджень. В мережі Інтернет можна проводити як первинні, так і вторинні маркетингові дослідження.

Одним з основних методів проведення маркетингових досліджень в Інтернет є опитування. Опитування в мережі можна проводити шляхом розміщення анкети на сайтах з цільовою аудиторією, розсилки анкети по електронній пошті та заповнення анкети в телеконференціях.

Відмінними особливостями проведення опитування в Інтернет є невисока вартість, автоматизація процесу опитування та аналізу його результатів, а також можливість точного фокусування опитування на цільову аудиторію. Обмеженням опитування через Інтернет та електронну пошту є не репрезентативність вибірки на всю генеральну сукупність у більшості сферах бізнесу та встановлення особи, яка дійсно відповідає на питання анкети.

На сайті можна проводити спостереження поведінки відвідувачів на основі статистичних даних. За допомогою спостереження виконується систематичне вивчення поведінки суб'єкта.

Аналіз статистики відвідувань сайту є досить ефективним інструментом маркетингу. На відміну від опитування, спостереження дозволяє збирати інформацію, не залучаючи відвідувачів до активних дій. Більш повну інформацію загалом про відвідувачів та їх потреби можна дізнатися з даних статистики по ключовим словам.

Ефективність застосування комплексу маркетингу в значній мірі залежать від ринку, особливостей продукції, рівня конкурентної боротьби. З точки зору практичного маркетингу його інструменти повинні застосовуватись індивідуально до кожного продукту, ринку, компанії. Такий диференційований підхід справедливий також до побудови організаційної струкрури підприємства.

Досягнення цілей підприємства багато в чому залежить від правильної організації та функціонування організаційної структури. Оргструктура відділу маркетингу залежить від величини підприємства, специфіки продукції та величини ринку, на якому працює компанія. Найчастіше організаційну структуру відділу маркетингу будують по функціям або товарам.

Нові тенденції в побудові організаційних структур управління маркетингом проявляються в тому, що в рамках відділу маркетингу з’являється підрозділ, працівники якого займаються використанням можливостей Інтернет — підрозділ інтернет-маркетингу та електронної комерції. Основними напрями їх розробок є створення інтернет-катологів продукції підприємства, інтернет-магазинів, створення банерів та вірусної реклами продукції.

Підсилення ролі маркетингових комунікацій сприяє появі підрозділу, який займається інтегрованими маркетинговими комунікаціями як в традиційних ЗМІ, так і в Інтернеті. На думку Голубкова Е. П. при формуванні такого підрозділу маркетингових інтегрованих комунікацій створюються передумови для формування єдиного комунікаційного бюджету і його збалансованого розподілу між окремими комунікаційними засобами.

З точки зору маркетингової функції збуту вважаємо, що електронну комерцію можна віднести до функцій інтернет-маркетингу, як це зробили Ойнер О. К. та Попов Е. В. Хоча, на сьогодні, електронна комерція є повністю самостійною діяльністю, а не тільки додатковим інформаційним каналом чи каналом розповсюдження товарів або послуг.

По своїй суті, електронна комерція інтегрує функції збуту, комунікаційні і аналітичні функції (на основі баз даних). Саме тому пропонуємо окремий від підрозділу збуту підрозділ електронної комерції та інтернет-маркетингу.

Організація збуту пов’зана з побудовою маркетингових каналів. Сучасні методи управління маркетинговими каналами базуються на створенні інтеграції на основі партнерств та стратегічних союзів в каналі. Така інтеграція направлена на раціоналізацію фізичних та інформаційних потоків в каналі шляхом реорганізації процесу розподілу. Реорганізація каналу досягається за рахунок використання інформаційних і телекомунікаційних технологій, а також мережі Інтернет і, відповідно, технологій електронного бізнесу.

В умовах сучасного світового ринку нові інформаційні технології та мережа Інтернет дозволяють зменшити витрати на виконання маркетингових функцій. Управління та обмін інформацією є надзвичайно важливі для забезпечення ефективності та результативності буди-якого маркетингового каналу.

Таким чином, Інтернет має вплив на традиційні маркетингові канали. Інтернет-технології надають можливості змінювати межі ринків (перехід від локальних до міжнародних), змінювати принципи конкуренції та надавати нові засоби для ведення конкурентної боротьби.

Розвиток сучасних інформаційних технологій та мережі Інтернет спричинили зміни в управлінні маркетинговими каналами. Чим більша ступінь сумісного використання електронних даних і розробки сучасних технологій учасниками каналу, тим більшу вигоду для себе отримує кожен учасник [52 — С. 559].

Варто зазначити, що дедалі більше компаній виходять на інтернет-ринок з метою надати покупцям індивідуальні послуги чи запропонувати індивідуальні товари. На такому рівні сегментування проводять кастомізований маркетинг. Під масовим індивідуальним обслуговуванням розуміють використання можливостей масового виробництва для виготовлення товарів по індивідуальним заказам, що підвищує споживчу цінність товарів та послуг компанії.

До недавнього часу адаптувати товари чи послуги до потреб індивідуальних споживачів могли компанії, які працювали з невеликою кількістю покупців. За допомогою мережі Інтернет можна реалізувати модель масового виготовлення під замовлення (наприклад, компанії Dell і Nike), що буде спонукати підвищенню рівня лояльності споживачів до бренду та залучати нових клієнтів.