Теоретичні основи вивчення дослідницьких здібностей дітей старшого шкільного віку

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ О.П. Гнетецька

Обґрунтовано думку про те, що проблематика дослідницьких здібностей активно розроблялась у наукових дослідженнях та мала своє відображення і в практичному навчанні. Представлено визначення поняття «дослідницькі здібності». Показано, що в дошкільному віці закладаються основи розвитку дослідницьких здібностей.

Ключові слова: здібності, дослідницькі здібності, дошкільний вік, дослідницька діяльність, дослідницька активність, дослідницька поведінка.

Суспільне дошкільне навчання та виховання на сучасному етапі свого розвитку та трансформації потребує оновлення, вдосконалення та нових підходів для створення нової системи навчання та виховання майбутнього покоління. Дитина дошкільного віку третього тисячоліття — нова особистість, на формування якої безпосередньо та опосередковано впливають різноманітні фактори сьогодення: соціальні, природні, екологічні, інформаційні тощо.

У центрі виховного процесу — дитина з її унікальними здібностями і задатками. Навчання розглядається як особистісне надбання й ціннісні здобутки кожного. У зв’язку з цим активізуються пошуки відповіді на питання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації дитини з високим потенціалом в процесі навчання?».

Основи розвитку дослідницьких здібностей закладаються вже в дошкільному віці, який характеризується особливою чутливістю до пізнання навколишньої дійсності і активністю дошкільника-пізнавальною, дослідницькою. З великим інтересом діти беруть участь в елементарній дослідницькій діяльності, проявляючи допитливість і бажання експериментувати.

Дослідження психологів показують, що на межі шестирічного віку у свідомості дитини відбуваються важливі зміни, результатом яких є міцне і остаточне переважання прагнення до дослідження навколишнього світу. Це дуже важливий момент, від якого залежать рівень знань, глибина інтересів, мотивація до дослідницької діяльності та розвиток дослідницьких здібностей.

Ця проблематика активно розроблялась в наукових дослідженнях таких класиків як Д. Б. Богоявленська, Л. С. Виготський, В. М. Дружинін, О. В. Запорожець, Г. С. Костюк, О.І. Кульчицька, Н. С. Лейтес, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов, К. К. Платонов, М. А. Холодна, В.Д. Шадріков, та таких сучасних дослідників як Н.В. Аніщенко, Т. В. Дуткевич, В. У. Кузьменко, С.Є. Кулачківська, В. О. Киричук, О.М. Матюшкін, О.М. Подд’яков, В. В. Рибалка, О.І. Савенков, Н. Б. Шумакова, О.І. Шебланова та ін.

Дослідницькі здібності логічно класифікувати, відповідно до традицій вітчизняної психології, як індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успішне здійснення дослідницької діяльності та дослідницької активності у дитини.

На думку В.М. Дружиніна, дослідницькі здібності? це здібності, що проявляються в оцінці, встановленні причинно-наслідкових зв’язків та відношень у формуванні гіпотез і плануванні експериментів. Власні дослідження В. М. Дружинін називає «дослідницькою поведінкою», в основі яких лежить потреба збагачення новою інформацією та отриманням вражень від неї. Ця потреба є невід'ємною складовою будь — якої особистості.

На думку О.М. Подд’якова у наш час важливим напрямом пізнавального розвитку людини є розвиток комплексу дослідницьких здібностей, що забезпечують діяльність у новому, складному та багатогранному середовищі та в чисельних мережах комплексних взаємодій (природних, техногенних, соціальних, політичних, інформаційних).

Також у цьому напрямі працював В.Д. Шадріков. Він дослідницькі здібності пов’язує з особливостями інтелекту та виявляє три загальних критерії: 1) якість; 2) надійність; 3) продуктивність, що виявляються в діяльності. Дослідник також наполягає на тому, що розвиток дослідницьких здібностей пов’язаний з ефективною мотиваційною діяльністю.

М.А. Холодна, яка займалася цією проблематикою, стверджує, що дослідницькі здібності - це властивість особистості, що є умовою успішного вирішення певної задачі або проблеми.

Проблема дослідницьких здібностей знайшла своє відображення і в практиці навчання. Цікаві моделі дослідницького навчання пропонували багато вітчизняних та зарубіжних вчених: Дж. Дьюї, С. Френе, К. М. Вентцель, П. Ф. Каптерев, М. Монтессорі, У. Кілпатрик, Е. Паркхерст та інші.

За поглядами Дж. Дьюї, дитина сама повинна визначати або брати участь у визначенні як якісних, так і кількісних параметрів навчання. На практиці це означало, що ні дорослий (педагог, батьки та ін.) не повинні диктувати, чому і як навчати, а дорослий і сама дитина, виходячи з схильностей, інтересів, уподобань, потреб останнього, повинні визначати зміст навчання. Цей зміст необхідно максимально пристосувати до суб'єктивних, індивідуальних запитів дитини. Тільки таким чином, як стверджував Дж. Дьюї, можна надати навчанню природний характер, а навчальну діяльність зробити засобом реалізації та розвитку індивідуальних, особистісних особливостей.

К.М. Вентцель був послідовним прихильником ідеї вільного виховання, розвитку дослідницької поведінки та застосування цього в навчанні. Він надавав виключного значення дослідницькій поведінці та вільному вихованню. К. М. Вентцель писав про те, що на дитину треба дивитися як на маленького шукача істини, закликав підтримувати і плекати в дитині дух невгамовного шукання істини, допомогти розкрити жагу до знань, намагатися самому являти для дитини приклад дослідної поведінки, створювати проблематичні ситуації.

Відомий італійський педагог Марія Монтессорі задачу навчання бачила в моделюванні особливого освітнього середовища, у створенні «простору вільним і природним проявам особистості дитини». Головна функція педагога-спостерігати — направляти в позитивне русло природну активність дитини.

Володіння дослідницькими здібностями — це не привілей обдарованих і вибраних. Якщо оцінювати цінність результатів чийогось дослідження не з позиції всього людства, а з позиції значущості цього результату для особистості та її саморозвитку, то можна виділити буттєвий, навчально — професійний і фундаментально — прикладні рівні, згідно з тими сферами життєдіяльності людини, в яких їй доводиться використовувати свої дослідницькі здібності. Для кожної сфери характерні свої специфічні проблеми, для дослідження яких людиною використовуються дослідницькі здібності та вміння. Тому особливо важливо починати розвивати дослідницькі здібності з дошкільного віку, щоб вже в дорослому віці вправно користуватися ними.

дослідницький здібність навчання діти

ЛІТЕРАТУРА

1. Брыжинская Г. В. Педагогика М. Монтессори как личностно ориентированная гуманистическая система образования: лекции / Г. В. Брыжинская. Саранск: МГПИ им. М. Е. Евсевьева, 2000. — 50 с.

2. Вентцель К. М. /сост. и авт. предисл. Г. В. Корнетов, М. В. Богуславский. М.: Изд. дом Шалвы Амонашвили; москов. госуд. пед. ун-т, 1999. — 216 с.

3. Дружинин В. Н. Психология способностей: Избранные труды / Отв. ред. А. Л. Журавлев, М. А. Холодная. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. — 541 с. (Серия «Выдающиеся ученые Института психологии РАН»).

4. Дьюи, Д. Психология и педагогика мышления / пер. с англ. Н. М. Никольской / Д. Дьюи. М.: Лабиринт, 1999. — 192 с.

5. Поддъяков А. Н, Исследовательское поведение: стратегии познания, помощь, противодействие, конфликт / А. Н. Поддъяков. М.: Б.и., 2000. -266 с.

6. Савенков А. И., Маленький исследователь. Как научить дошкольника приобретать знания / А. И. Савенков. Ярославль: Академия развития, 2002.-160 с.

7. Холодная М. А. Психология понятийного мышления: От концептуальных структур к понятийным способностям. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2012. — 288 с.

8. Шадриков В. Д. // Прикладная психология. 2000. — № 1. — С. 1−15.

Substantiates the view that the problems of research ability is actively developed in research and was reflected in the practical training. Presented by the definition of «research ability» . It is shown that in early childhood is laid fundamentals of research ability.

Keywords: ability, research ability, preschool age, research activity, research behavior.