Використання інформаційних технологій в роботі над натюрмортом «Солодкий аромат весняного пробудження» (полотно, олія)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ КАФЕДРА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Кваліфікаційна робота Використання інформаційних технологій в роботі над натюрмортом «Солодкий аромат весняного пробудження» (полотно, олія) Дисципліна — Теорія живопису Кривий Ріг — 2009

Зміст Вступ Розділ 1. Місце інформаційних технологій у діяльності художника

1.1 Комп’ютерна графіка в мистецтві

1.2 Виражальні засоби комп’ютерної графіки

1.3 Комп’ютерні технології в образотворчій і дизайнерській діяльності студентів вузів

1.4 Значення матеріалів та технік живопису в практиці художника

1.5 Практичні основи олійного живопису Висновки до розділу 1

Розділ 2. Методика виконання

2.1 Пошуки ідейного задуму

2.2 Пошук композиції засобами інформаційних технологій

2.3 Кольорові та тонові відношення в творчому натюрморті «Солодкий аромат весняного пробудження»

2.4 Послідовність виконання натюрморту в матеріалі

Висновки до розділу 2

Висновки Список використаних джерел

Вступ Епіграфом до моєї роботи можуть слугувати слова Дж. Р.Р. Толкіна, прочитані в газеті «Teenager» і винесені ними в девіз свого видання: «Ми не обираємо час, в який жити, — ми просто обираємо, як жити в часи, які обрали нас». Давайте пригадаємо про дуже старий мистецтвознавчий спір: чи існує поступливий розвиток у мистецтві? Чи можна сказати що мистецтво італійського Ренесансу краще за, скажімо, античне мистецтво? А сучасний фотореалізм перевершив голландське мистецтво ХVII століття? І головне питання: чому прекрасне оригінальне полотно виконане у стилі голландського мистецтва XVII століття, миттєво знецінюється при інформації що його виконав сучасний художник, та знаходиться у повній неактуальності такого мистецтва для нашого часу? Відповідь наступна: художник не зміг передати у ньому свій світ сформований сучасним життям. Перестаючи вкладати у витвір частину свого світу, подих свого часу, художник перетворюється в ілюзіоніста, з великим чи меншим мистецтвом, демонструючи своє володіння образотворчою технікою [8, c. 56].

Останнім часом набуло широкого поширення створення витворів мистецтва з використанням засобів комп’ютерної графіки, що імітують традиційні художні матеріали. Сучасним художникам стало очевидно, що складна цифрова техніка, за допомогою спеціальних програм, дуже проста в використанні і спроможна швидко і з визначно-багатим лоском втілити велику кількість свіжих ідей. Так поступово на арені з’явився новий інструмент для художника — комп’ютер.

Платон сказав: «потреба — мати всіх винаходів». Наскільки це правда, можна розглянути саме на прикладі використання інформаційних технологій. Інформаційні технології (від англ. information technology, IT) — широкий клас дисциплін і областей діяльності, що відносяться до технологій управління і обробки даних зокрема, із застосуванням обчислювальної техніки. Останнім часом під інформаційними технологіями найчастіше розуміють комп’ютерні технології. Зокрема, ІТ мають справу з використанням комп’ютерів та програмного забезпечення для збереження, перетворення, захисту, обробки, передачі та отримання інформації.

Комп’ютери допомагають людству в дуже багатьох областях. Нові завдання вимагають нових рішень. Ми намагаємося покращувати своє життя настільки, наскільки це дозволяють наші нові можливості. У сфері комп’ютерів ці можливості полягають в розробці все більш нових і високопродуктивних компонентів. На сьогоднішній день до сфер застосування комп’ютерних технологій відносяться:

1 Графічний інтерфейс користувача.

2 Спецефекти, візуальні ефекти (VFX) цифрова кінематографія.

3 Цифрове телебачення, всесвітня павутина телеконференції.

4 Цифрова фотографія й істотно збільшені можливості по обробці фотографій.

5 Візуалізація наукових і ділових даних.

6 Комп’ютерні ігрові системи віртуальної реальності (наприклад, тренажери керуванням літаком).

7 Системи автоматизованого проектування.

8 Комп’ютерна томографія.

9 Лазерна графіка.

10 Комп’ютерна графіка для кіно і телебачення.

Розвиток сучасного графічного дизайну, Web-дизайну, поліграфії неможливо представити без засобів комп’ютерної графіки.

Цей інструмент (комп'ютер), в першу чергу унікальний тим, що дуже швидко розвивається сам, не просто йдучи у ногу з розвитком суспільства але і підштовхуючи його до ще більшого темпу. У сучасному житті все більше комп’ютерна графіка відокремлюється, та стає самостійним мистецтвом [7, c. 26].

Розділ 1. Місце інформаційних технологій у діяльності художника

1.1 Комп’ютерна графіка в мистецтві

Декілька десятиліть тому комп’ютерами користувалися тільки вчені і математики. Розробки в області комп’ютерної графіки спочатку рухалися лише академічним інтересом і йшли в наукових установах. Поступово комп’ютерна графіка міцно увійшла до повсякденного життя, стало можливим вести комерційно успішні проекти в цій області. Сьогодні обчислювальна техніка стала надбанням письменників, художників, музикантів і представників інших професій світу мистецтв. Інформаційні технології допомагають писати книги, малювати, складати пісні, створювати спеціальні ефекти в науково-фантастичних фільмах [6, c. 35].

Не так давно два популярні письменники США — Стівен Кінг і Петер Штрауб — вирішили об'єднатися і разом написати розповідь. Єдиною проблемою, що заважала їм здійснити це рішення, було те, що вони жили в різних штатах — Мен і Коннектікут. Що ж вони зробили? Вони стали працювати разом за допомогою електроніки, яка з'єднала їх процесори через модеми і телефонні лінії. Об'єднання творчих зусиль авторів закінчилося успішно, їх розповідь «Талісман» був опублікований в 1985 році.Останнім часом все більше і більше професійних письменників застосовують текстові процесори для підвищення якості і прискорення своєї роботи. Але не тільки новелісти, подібні Кингу і Штраубу, але і журналісти, автори технічних текстів, сценаристи, автори підручників (у тому числі і автори справжньої книги), а також багато інших використовують комп’ютери при роботі з текстами.

У руках художника комп’ютер стає інструментом для малювання. Ілюстратори, дизайнери, карикатуристи, кінематографісти вважають, що обчислювальна техніка надає їм нові можливості в їх творчій діяльності. За допомогою таких засобів, як графічний пристрій, графічний планшет, світлове перо, художники створюють багатоколірні малюнки, графіки, географічні карти і діаграми [7, c. 65].

Але чому все ж таки комп’ютери популярні у професійних художників? Комп’ютер дає художникові можливість легко і швидко вносити зміни і виправлення в свої малюнки і діаграми. Ви хочете, щоб на малюнку хлопчик був одягнений в червону сорочку, а не в синю? Або щоб автомобіль мав верх, що відкривався, а не жорсткий? Немає проблем. Електронна правка займає куди менше часу, аніж правка ручна. Так само різні варіанти складних зображень можуть бути зроблені за лічені хвилини, і при цьому немає необхідності кожного разу починати роботу спочатку. Аналіз використання тих або інших матеріалів в живописі і в художній комп’ютерній графіці дозволяє визначити їх переваги і недоліки в створенні зображення. Зокрема, використання різних основ для створення живописного твору в комп’ютерній графіці має свою специфіку по відношенню до традиційного живопису. Наприклад, полотно є найпоширенішою основою для олійного живопису. Він має не тільки переваги перед іншими матеріалами, але й істотні недоліки. Написані на полотні картини легкі, їх не важко знімати з підрамників, скачувати в рулони і перевозити з одного місця в інше. Недоліком полотна є слабка опірність зовнішнім механічним діям: його можна продавити, порвати. В процесі створення зображення живописного твору засобами художньої комп’ютерної графіки поняття основи набуває іншого значення. В даному випадку ми усвідомлюємо, що зображення, створене на комп’ютері, може бути схильне до тиражування на будь-якому носієві, з використанням фарб, що мають різні властивості, відтворена будь-яка кількість разів, бути довговічним, може не тільки бути нанесеним на будь-яку поверхню, але й існувати в екранному уявленні. Не дивлячись на те, що одні створюють тексти, а інші - зображення, і ті й інші завдяки комп’ютерам вносять до своєї творчості прискорення, гнучкість і зручність [5, c. 7−16].

1.2 Виражальні засоби комп’ютерної графіки Аналіз комп’ютерної творчості показує, що вживані творцем виразні засоби багато в чому залежать від ряду чинників, які входять до стилю кожного художника. До цих чинників відносяться в значній мірі ті, які створюють образ: творча потреба художника в комп’ютері; використання інструментарію для вирішення композиційних завдань; застосування інструментарію для створення виразності поверхонь зображуваних об'єктів, створення враження їх сценічної освітленості і матеріальності; використання образотворчих прийомів, які типові для способу варіативного виразу художнього задуму [7, c 35].

В тому випадку, якщо виразні засоби застосовуються тільки за традиційними схемами, прийнятних для образотворчого мистецтва, то виходить, що багато художніх завдань не вирішуються достатньо повно в естетичному і художньому сенсі в області комп’ютерної графіки. Творче застосування виразних засобів при створенні зображень різного виду і жанру пов’язане з естетичним відношенням художника до пошуку образу. Образотворчо-виразні і пластичні засоби завжди є об'єктом пильного вивчення, поетапного оволодіння в художній діяльності. Складним моментом при навчанні комп’ютерній графіці є те, що у віртуальне середовище початківцями в першу чергу переноситься саме той пластичний досвід, який відомий з області образотворчого мистецтва, коли образотворчі засоби підкоряються майстерній руці художника. Це виявляється настільки сильним попереднім образотворчим досвідом, що і в нетактильному, комп’ютерному середовищі, раніше придбані образотворчі навички впливають на прийоми використання комп’ютерної палітри й інструментарію. Навіть особливості жанрів, таких, як натюрморт, портрет, пейзаж достатньо часто є видимими в статичних зображеннях через загальний художній хід. Разом з тим, при виконанні тих же мотивів на комп’ютері слід приймати власні властивості комп’ютерного інструментарію, який допомагає впливати на систему виразних засобів в картинці [3, c. 16−22].

Тож з одного боку, процес створення будь-якого витвору мистецтва підкоряється єдиним законам і правилам. Принципи композиції, колірні відносини, образна виразність, естетична цінність та ін. [4, c.65]. З іншого — комп’ютерна графіка вносить до мистецтва нові образотворчі можливості при допомозі тільки їй властивих засобів:

1. Поєднання образотворчих матеріалів, неможливого в традиційних умовах (наприклад, акварелі і олії, графічних матеріалів і мозаїки);

2. Імітації матеріалів, які не використовувалися до цих пір в образотворчій творчості (рідкий метал та ін.);

3. Ефектів освітлення і свічення; просторових спецефектів; матеріальності;

4. Віртуального об'єму;

5. Ефектів руху та ін.

Відношення до виразних засобів при навчанні і діяльності із статичними зображеннями стає найважливішим напрямом та індивідуальним входженням у віртуальне середовище, що має опосередковані і уніфіковані засоби зображення, власні властивості які ідентифіковані для всіх користувачів. У цьому факті зосереджений величезний сенс вірного технологічного використання зображень для цілей створення, збереження, передачі інформації, її поступового поповнення. І це є виключно в комп’ютерній графіці, що і створює її прерогативи і відмінності від багатьох інших завершених зображень, які не видозмінюються, оскільки це суперечить закономірностям створення художнього сюжету і твору.

Комп’ютерний інструментарій, що дозволяє і визначає умови застосування виразних можливостей палітри, стає початком створення образотворчого середовища, в якому образотворчі засоби (лінії, плями, ефекти, заливки та інше) повинні знайти візуально сприймальний гармонійний лад. У художній практиці досягати цих властивостей вдається в умовах дотримання століттями вироблених прийомів, які частково перенесено в комп’ютерну графіку, як в загальну систему візуально сприйнятою і художньо переданою інформації. Імітація структури полотна, фактури папери, яким можна додати будь-який тон і колірний відтінок, в комп’ютерній графіці сприяє більшій художній виразності твору. При цьому структура полотна безпосередньо не впливає на техніку створення живописної роботи [6, c. 39].

На відміну від традиційного живопису, в якому основними прийомами є лесування, напівлесування, пастозний мазок та ін., в процесі навчання художній комп’ютерній графіці студенти оперують поняттями «налаштування параметрів трасування пензля», «параметри прозорості», «регулювання текстури» та ін. Якщо в традиційному живописі значення мають властивості фарб, то в художній комп’ютерній графіці акцент переноситься на параметри пензля. Існує безліч бібліотек пензлів, а нова система малювання RealBristle дозволяє імітувати ефекти звичайних пензлів абсолютно правдоподібно — аж до відтворення ефекту кожної окремої щетини пензля. Проте, багато в чому підкоряючись загальним закономірностям створення зображень, статичні зображення несуть в собі ті властивості, які створюються специфікою комп’ютерного інструментарію і палітри. Технічне оволодіння пов’язане з навичками передбачення появи тієї чи іншої властивості, наприклад, при заливках, включеннях шрифту в композицію, надання йому виду ескізу для ведення подальшої графічної і декоративної діяльності, художнього оздоблення інформації в цілому.

Відзначимо, що творчі роботи сучасних митців, виконані за допомогою засобів художньої комп’ютерної графіки, з урахуванням характеру використаних засобів створення зображення умовно можна представити наступними групами:

* виконані за допомогою імітації традиційних живописних матеріалів з використанням програмних засобів;

* імітуючі традиційні живописні матеріали з доповненням специфічних засобів комп’ютерної графіки (імітації нетрадиційних матеріалів, просторових ефектів, свічення та ін.);

* поєднуючи живописні і графічні зображення із спеціально обробленими фотозображеннями;

* що поєднують двомірну і тривимірну комп’ютерну графіку.

1.3 Комп’ютерні технології в образотворчій і дизайнерській діяльності студентів вузів Освоєння студентами основ комп’ютерної графіки має свою специфіку в порівнянні з традиційними видами образотворчої діяльності. В зв’язку з цим стають актуальними розробка і вдосконалення ефективної технології навчання комп’ютерній графіці з урахуванням специфіки її образотворчих засобів і технічних особливостей [1, c.24−26].

В умовах розвитку художньо-графічних факультетів і факультетів мистецтв вузів країни, відкриття нових спеціальностей, особливо актуальною є проблема використання в учбовому процесі засобів художньої комп’ютерної графіки. В процесі підготовки фахівців з галузі графічного, фіто-дизайну, художників-проектувальників інтер'єрів та ін. З урахуванням існуючих тенденцій в вивченні комп’ютерної графіки умовно можна виділити основні групи програмного забезпечення, котрі відповідають напрямам підготовки фахівців.

1) для технічних і будівельних спеціальностей — вітчизняна САПР і зарубіжні AUTOCAD, ArCon, Arhi CAD та ін.;

2) для педагогічних спеціальностей, художніх спеціальностей напрямку «Мистецтво» — Corel Draw, Corel Painter, Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Adobe Page Maker, 3D Studio MAX, 3D Studio Viz Canva, Flash та ін.

Найбільш широкого поширення в учбовому процесі художньо-графічних факультетів набули комп’ютерні програми створення і редагування двомірних векторних об'єктів і тривимірної моделі малювання. Найпопулярнішими є такі програми як Corel Draw, Adobe Photoshop і 3D Studio MAX.

Останнім часом в процесі навчання студентів активно використовуються технології Flash при розробці навчальних комп’ютерних програм (спеціальність «Образотворче мистецтво»), інтерактивних енциклопедій, Web-сторінок (спеціальність «Дизайн»). В той же час відсутня методика навчання студентів художній комп’ютерній графіці з використанням образотворчих засобів таких програм, як Corel Painter X, Adobe Streamline, Adobe Illustrator і ін.

У дизайнерській діяльності студентів вузів застосування засобів художньої комп’ютерної графіки є вельми актуальним і лежить в основі оригінальних, нестандартних рішень в області графічного дизайну [6, c. 65].

1.4 Значення матеріалів та технік живопису в практиці художника

Однією із завдань підготовки художників-педагогів є навчання студентів професійним навичкам володіння живописними технологіями та матеріалами. Ці навички засвоюються в процесі навчання живопису. Відомо, яке велике значення надавалося у всі часи оволодінню технікою і технологією роботи живописними матеріалами в російських і західноєвропейських художніх академіях, художніх вузах, а також художниками-професіоналами. Оволодіння професійними прийомами в живописі, знання технології роботи живописними матеріалами і різної техніки, способів живопису, уміння застосовувати ці знання необхідні для художника прикладного мистецтва [2, c. 35]. Між учбовою роботою і твором живопису досвідченого майстра існують великі відмінності. В учбових роботах відбувається послідовне, за певною системою, оволодіння знаннями, умінням і творчими навичками, вивчення закономірностей передачі навколишнього світу на образотворчій площині, оволодіння культурою і цілісністю зорового сприйняття, технологією і технікою живопису. Художник-професіонал вирішує ті ж проблеми, але на більш високому рівні, підпорядковуючи технічні проблеми зображенню творчо-образним проблемам, пошуку найбільш точних, адекватних творчому задуму засобів виразу [4, c. 48]. Олійний живопис дивовижно демократичний порівнюючи з іншими видами живопису. Олійний живопис дозволяє обрати кожному свій підхід до створення того чи іншого твору. І цей вибір полягає не лише у вирішенні яким чином виконувати роботу, чи то методом ала прима, чи лесуванням, чи корпусно. А й дозволяє обрати найрізноманітнішу основу, а саме: натягнутий чи наклеєний на дошку полотно, цупкий картон чи спеціальний без-целюлозний (рельєфний) папір. Широкий вибір в засобах створення роботи є: традиційно пензлі, мастихін, менш відома робота тканиною, пальцями рук, та ін. Можна сказати що в роботі олією усе залежить від волі і фантазії самого майстра, і саме завдяки вибору методу, засобу створення, робота набуває неповторності, індивідуальності, отримує своє власне обличчя. Один і той же натюрморт різних майстрів може бути схожим лише тематикою, але матиме зовсім різне враження від твору [2, c.59].

1.5 Практичні основи олійного живопису Засвоєння практичних основ живопису здійснюється на базі знання теорії живопису, проте теорія живопису — це не зведення певних законів, що здаються непорушними. Разом з розвитком суспільства і мистецтва вона розвивається і доповнюється новими знаннями, що часто беруться із самої практики живопису. Кожен великий художник, володіючи неповторною індивідуальністю і баченням світу, збагачує своєю практикою теоретичні основи живопису, іноді усвідомлюючи це, а іноді інтуїтивно і несвідомо [8, c.38].

Кожна робота з живопису є творчою, тому ділення на учбові і творчі завдання при навчанні вельми умовно. За часом виконання етюд може бути короткочасним, виконаним за одну учбову годину або менший час, односеансным, виконаним за 4 учбових години, і багатосеансным, виконаним за декілька занять по 4 години. Це можуть бути 8-, 12-, 16-, 20-годинні і триваліші за часом виконання етюди.

Навчання живопису, окрім роботи над етюдами з натури в аудиторних умовах, може включати: 1) роботу над живописними набросками; 2) роботу над живописними етюдами по пам’яті, уявленню і уяві; 3) вивчення спадщини і досвіду майстрів образотворчого мистецтва в музеях і на періодичних виставках; 4) самостійну роботу з літературою і самостійну творчу роботу, що включає як учбові завдання, так і постановки за власним розсудом відповідно до своєї творчої індивідуальності. Всі ці форми і різновиди роботи взаємодіють і збагачують один одного, формуючи професійно підготовленого і творчо мислячого фахівця.

Практичні навички оволодіння живописною майстерністю засвоюються поступово, починаючи з простих елементарних завдань через поступове ускладнення від завдання до завдання. Зуміти опанувати технікою, щоб передати складний комплекс того, що бачиш і відчуваєш, — це справа нелегка, але обов’язково на шляху до майстерності. Світло, колір, матеріальність, форма, взаємовідношення предметів, що знаходяться поряд, — все це художником повинно бути передано легко. Правда, легкість ця оманлива, але вона відрізняла великих майстрів всіх часів.

Всі майбутні художники, прагнуть отримати від досвідчених художників-педагогів поглибленні знання, на придбання яких їм потрібно було б витратити роки праці. Хороша школа спрямує на шлях майстерності, удосконалюючи свій професіоналізм.

Існує думка, що шкідливо копіювати, а краще всього писати з натури. Звичайно, копіювання з кольорових репродукцій — це свого роду прагнення побачити своє мистецтво вже в картинці. Виникає питання про інше — про копіювання безпосередньо в галереї мистецтв творів митців. Ось тут не може бути ніякого сумніву у величезній користі цієї справи. Ми знаємо про те, що чудові художники копіювали твори великих майстрів. Історія розвитку зарубіжного і російського живопису — це одночасно і історія вдосконалення техніки і технології живописного ремесла. Тому збагнення таємниць самого процесу живопису — вірний шлях до досягнення бажаної досконалості [2, c. 59].

Вирішальне значення в живописі має рисунок. Якими б здібностями до живопису не володів художник, але якщо він неуважний до рисунка, якщо нетерпляче рватиметься швидше до фарб, його робота неминуче буде приречена на невдачу. Натура відкриється тільки тим, хто жадібно і терпляче дошукуватиметься правдивості. Слід пам’ятати що природу списати точно неможливо, а головне, не потрібно. Виразити відчуття від побаченого можливо, тільки коли художник розвине в собі здатність бачити ціле. Художник повинен прагнути до того, щоб звести в єдине ціле всю багатолику красу природи.

Коли ми говоримо про колорит в живопису, про великих колористів, то ми говоримо про художників з вірним художнім оком. Колорит — це не тільки яскравість, колорит — це сукупність зв’язаних між собою воєдино відтінків кольору і тону, які в своїй єдності не тільки точно відображають зриме, але і містять в собі художню ідею. Колорит живопису заснований на фізичних законах оптики. Кожному тону і відтінку кольору, що полягає в ньому, відповідає додатковий тон і відтінок кольору [8, c. 72]. Разом з поняттям колориту слід вирішити питання про те, що таке тон. Важливо відрізнити тональність кожного кольору, його єдине місце в тоновій градації художнього твору.

Висновки до розділу 1

Останнім часом набуло широкого поширення створення витворів мистецтва з використанням засобів комп’ютерної графіки. Сучасним художникам стало очевидно, що ІТ, такі як комп’ютер, цифровий фотоапарат, мережа Internet, спроможні швидко і з визначно-багатим лоском втілити велику кількість свіжих ідей.

Останнім часом під інформаційними технологіями найчастіше розуміють комп’ютерні технології. Розвиток сучасного графічного дизайну, Web-дизайну, поліграфії неможливо представити без засобів комп’ютерної графіки. У руках художника комп’ютер стає інструментом для малювання. Ілюстратори, дизайнери, карикатуристи, кінематографісти вважають, що обчислювальна техніка надає їм нові можливості в їх творчій діяльності.

З одного боку, процес створення будь-якого витвору мистецтва підкоряється єдиним законам і правилам. З іншого — комп’ютерна графіка вносить до мистецтва нові образотворчі можливості при допомозі тільки їй властивих засобів[4, c.65].

В умовах розвитку художньо-графічних факультетів і факультетів мистецтв вузів країни, відкриття нових спеціальностей, особливо актуальною є проблема використання в учбовому процесі засобів художньої комп’ютерної графіки. Найбільш широкого поширення в учбовому процесі художньо-графічних факультетів набули комп’ютерні програми створення і редагування двомірних векторних об'єктів і тривимірної моделі малювання. Найпопулярнішими є такі програми як Corel Draw, Adobe Photoshop і 3D Studio MAX.

Однією із завдань підготовки художників-педагогів є навчання студентів професійним навичкам володіння живописними технологіями та матеріалами. Оволодіння професійними прийомами в живописі, знання технології роботи живописними матеріалами і різної техніки, способів живопису, уміння застосовувати ці знання необхідні для художника прикладного мистецтва [2, c. 35].

Розділ 2. Методика виконання

2.1 Пошук ідейного задуму Художню діяльність складають взаємодоповнюючі процеси ідейного задуму та пошуку створення твору. Кожен з етапів однаково важливий, проте, початок проектування, безпосередньо «включення в тему» є самим відповідальним етапом діяльності художника. Саме на цьому етапі формується первісний проектно-художній образ потрібного рішення, над яким буде проводитись наступна робота.

До виконання даної живописної роботи нас надихнули сучасні тенденції у світі дизайну, а саме увагу привернуло значення у наші дні дизайну інтер'єрів. Але не сам інтер'єр, а речі які доповнюють його характер і надають лоску та витонченості - це речі яким, можливо, не всі надають належного значення, але речі які спроможні погіршити або ж значно покращити, та доповнити враження від того чи іншого інтер'єру. Річ йде про численні речі на полицях, вишукані подушки на диванах, вироби зі скла, метал, дерева, кераміки, різноманітні декоративні свічки; картини, фотографії та інші, здавалось би, зовсім незначні речі, які доповнюють та розкривають індивідуальність та стиль конкретного інтер'єру.

Часто в будинку, здавалося б, наповненому всіма необхідними предметами, ніби чогось не вистачає. Стіни здаються голими, інтер'єр — холодним і сухим. Проте, із смаком підібрані і уміло розміщені картини, фотографії, естампи, і інші витвори образотворчого мистецтва допоможуть повністю перетворити будинок, зробити його своєрідними і неповторними. Зі смаком, вдало підібрані речі на полицях, відразу роблять житло затишним, дизайн інтер'єру завершеним. Вони є витвором мистецтва і завжди явно свідчить про художній смак господаря. Саме художня організація простору, наповненість його предметами мистецтва і різними дорогими серцю і погляду дрібницями робить будинок близьким і рідним.

Ми вирішили зобразити той самий шматочок інтер'єру, ті самі речі, предмети інтер'єру які здатні відразу перетворити та пожвавити кімнату.

Враховуючи тенденції сьогодення — розвитком фотомистецтва і розквітом, так званого комп’ютер-арт, та в певній мірі, вражені роботами московської фото-художниці Катерини Рождєствєнскої. Вона віртуозно, за допомогою сучасних графічних комп’ютерних програм, створює фотоколлажі з метою утворення певного художнього образу. Ми, у пошуках композиції вирішили звернутися до сучасних інформаційних технологій, а саме до використання, у якості проміжного інструменту — комп’ютерних графічних редакторів.

2.2 Пошук композиції засобами інформаційних технологій В основі будь-якої побудови, тим паче творчої роботи, лежить композиція. Композиція — це скелет: організація мас і об'ємів відбувається по сталим її законам. Оскільки композиція є формальна, то використовуватись можуть різні методи пошуку «між предметних відносин». Це означає, що інформаційні технології - технології пошуку, збору, зберігання, обробки, надання, розповсюдження інформації і способи здійснення таких процесів і методів, також можуть вважатися засобом пошуку проектного рішення, а отже називатися формальною композицією в діяльності художника [4, c. 29].

На первісному етапі ми зверталися до різноманітних фотографій, з метою створити нову, унікальну роботу базуючись на певних готових зображеннях з подальшою обробкою та синтезом в один єдиний проект, а саме прагнули до методу колажування, з використанням комп’ютерних технологій. У даному випадку фотографії використовувалась в процесі проектування як робочий матеріал, а не вид образотворчого мистецтва. Оскільки це творча діяльність, процес пошуку образу також має бути творчим, наповненим цікавістю, раптовістю, спонтанністю. Використання фотографій та комп’ютерної програми, як засобу такого пошуку, ніяк не лишає процес роботи творчих, індивідуальних властивостей. Напроти, фотомонтаж — це захоплююча гра «в пошук необхідної компоновки предметів з різного фотоматеріалу». Експерименти, спроби, досліди не втрачають своєї суті з використанням ІТ. [13]

В контексті нашої теми, комп’ютер — це інструмент в руках фахівця, а фотографія — засіб пошуку грамотного ідейного рішення. Завдяки фотографіям композиція ніби «підглядається в існуючих речах». У графічних комп’ютерних програмах, як інструментом, підбирається «грамотний ракурс» предметів, які надалі розташовуються у необхідній композиційній концепції задуму автора. Перш ніж взятися до колажування у графічному редакторі Fotoshop, була зроблена попередня робота, а саме пошук робочого матеріалу — фотографій із зображенням різних предметів. Пошук відбувався у мережі Internet, та ретельним аналізом дизайнерських журналів як «Мезонін», «Салон» та ін. Перш ніж обрати певну комбінацію предметів майбутнього натюрморту, нами було розроблено сім натюрмортів-пошуків. Серед яких нами був обраний натюрморт для подальшої роботи в техніці олійного живопису.

Робота відбувалася за наступним планом:

1. Перш ніж розпочати колаж майбутнього натюрморту, нами було обрано фото предметів які будуть до нього входити, всього було чотири фотографії: фон, з певними речами, ваза з піоном та драпіруванням, чашка кави та японський натюрморт.

2. Насамперед я здублювала шар з фоновою фотографією. Далі, за допомогою інструменту клонуючий штамп, стерла непотрібні нам предмети і залишила лише те зображення яке нам потрібно для подальшої роботи.

3. Тепер слід було б помістити на стіл чашку кави. Для цього зображення з кавою я перетягнула на основний фон та за допомогою гумки стерла зайве, тоді підкорегувала відтінок тіні на чашці, оскільки він дещо відрізнявся від загального фону. Для цього я скористалася фотофільтром відповідного кольору, та у подальшій роботі, за допомогою історичного пензля вибрала у зоні світла теплий відтінок.

Особливо важко довелося з парою, тут її слід було домалювати за допомогою пензля на основі варіацій прозорості кольору та відтінку. Аби пару додати цікавої, не нудної форми, динаміки я використала у фільтрі функцію пластики та надала бажаної форми.

4.Найскладнішою роботою була в обробці вази з піоном, оскільки цей фотознімок вимагав ретельної тонкої роботи. Фотознімок був дуже темним, що взагалі не підходив до нашого натюрморту; драпірування з вазою та драпірування з фону суттєво відрізнялося, що слід було виправити. Перш за все я виділила, за допомогою магнітного лассо, вазу з піоном, та попрацювала з висвітленням та наданням потрібного відтінку тканині, непотрібний фон затерла, використовуючи гумку. Після перетаскування даного зображення на загальний фон, виявилося що ця ваза занадто велика, тож на далі я звернулася до вільної трансформації, та притримуючи клавішу shift (щоб не порушилися пропорції) зменшила до потрібного розміру. Ваза виявилася, на наш погляд, занадто темною, хотілось побачити в ній віддзеркалення оточуючого середовища, тож я звернулася до функції світлотіні, що дало нам бажаний ефект.

5. На цьому основна робота була закінчена. Наступним кроком бола спроба пропустити це зображення (після злиття усіх прошарків) через різні фільтри. Ми зупинилися на фільтрі-сухий пензель.

На цьому даний етап був скінчений.

комп’ютерна графіка натюрморт

2.3 Кольорові та тонові відношення в творчому натюрморті «Солодкий аромат весняного пробудження»

Живописне зображення натюрморту, передача на образотворчій площині простору, об'ємних форм елементів зображення, фактури і характерних властивостей матеріалів, з яких вони виготовлені, досягаються за допомогою передачі в живописі колірних і тонових відносин предметів.

Для кожної постановки характерна своя власна колірна і тональна організація. Кожен елемент у натюрморті має свій колір і тон, а зібрані разом, вони впливають один на одного, видозмінюючи від сусідства один за одним колір і тон. Діапазон зміни кольору і тону предметів натюрморту невимірно багатий. Тому для правильної передачі колірних і тональних відносин натури необхідно знайти на палітрі пропорційні натурі колірні і тональні відносини, визначити колір найтемнішого предмету і найсвітлішого, самого насиченого і декілька проміжних колірних і тональних градацій. При визначенні системи колірних і тональних відносин на палітрі, пропорційних системі колірних і тональних відносин, у даному випадку, фотоматеріалу, потрібно знайти загальне колористичне і тональне рішення живописної роботи [2, c. 72].

При створенні даної роботи правдиве віддзеркалення фотороботи ми не зводили тільки до зорового правдоподібного її зображення. Підкоряючись логіці творчого композиційного задуму ми акцентували одні колірні і тонові контрасти натури та приглушали інші.

У даному натюрморті ми намагалися не лише втілити фотороботу у живописі, не просто скопіювати, а передати своє ставлення, манеру письма, відчуття тонової та колірної цілісності.

Для вірного визначення і уміння передавати на образотворчій площині пропорційно зображувальному, необхідно опанувати методом одночасного порівняння колірних і тональних відносин на основі цілісного бачення. Порівняння — це основа розуміння відмінностей колірних і тональних відносин в натюрморті. Одночасне порівняння кольоротонових відносин натури і живописного зображення можливо лише при вихованні здатності цілісно сприймати або цілісно бачити натуру. Одночасне порівняння кольоротональних відносин в натурі і на зображенні на основі цілісного бачення є одним з найважливіших елементів живописної грамоти і живописної культури [1, c. 25].

2.4 Послідовність виконання натюрморту в матеріалі

Картон був виконаний на акварельному, білому папері. Малюнок був перенесений з комп’ютерної розробки. Сам картон був виконаний з використанням м’якого олівця та акварелі з білою гуашшю. Поки велася підготовча робота на комп’ютері (пошук композиції та живописної мови), одночасно йшла підготовка полотна до роботи. Для цього необхідно було натягнути полотно на підрамник, проклеїти і заґрунтувати. На початку був перенесений, відповідно картону, малюнок олівцем. Також, перш ніж приступити до основної роботи, були виконані у матеріалі фрагменти роботи, що дозволило відпрацювати техніку та відчути характер даної роботи.

Після виконання серії ескізів виникло питання: з якого місця почати роботу фарбами? Ця проблема вельми істотна в практиці живопису. Деякі майстри рекомендують починати писати або з композиційного центру, поступово заповнюючи всю образотворчу площину, як вони говорять, «записувати кути», або з першого чи останнього плану. Правомірно починати писати також з кольору або поєднання кольорів, які превалюють в постановці, тим самим із самого початку знаходячи і акцентуючи колористичне рішення живописного зображення. Деякі художники рекомендують починати прописувати «світло» і «тіні» елементів зображення, або починати «писати» найяскравіші, насичені кольори постановки чи найтемніші, що є наче «налаштуванням» звучання кольору, камертоном в живописі [8, c. 103].

Спочатку необхідно писати кожен предмет у взаємозв'язку з оточенням, тобто писати одночасно 2—3 прикордонних кольори, шукати колірні і тональні відносини 2—3 кольорів одночасно так, щоб шуканий в зображенні колір зазвучав в повну силу. Перший етап в послідовності роботи над роботою «Солодкий аромат весняного пробудження» полягав у визначенні на зображенні основних колірних і тональних відносин між елементами зображення і фоном при використанні методу одночасного порівняння при цілісному баченні натури. Почавши живопис з певної ділянки зображення, а саме ми розпочали з найконтраснішого місця, знайшовши колірні і тональні відносини 2—3 кольорів одночасно, все ж ми не стали затримуватися на цій ділянці. Проклавши світло і тінь на одній ділянці роботи, паралельно було прокладено світло і тінь на другій, третій ділянці, порівнюючи при цьому їх між собою. Другий етап полягав в конкретизації форм предметів, виявленні простору, тобто в роботі над планами.

При роботі над полотном ми керувалися не стільки почуттями, скільки логікою в створенні живописного твору. Пам’ятаючи про те що кожен колір предмету натюрморту має властивий йому локальний колір, який змінюється залежно від освітлення, ступеня віддаленості предмету в просторі, під впливом кольорів, що знаходяться поряд, під дією світлоповітряного середовища [8, с. 43]. Працюючи над формою одного предмету ми постійно порівнювали кольоротональні відносини цього предмету, світло, півтіні і тіні з іншими предметами, а також з великими колірними і тональними відносинами постановки в цілому. Поєднання теплих і холодних кольорів на площині зображення підвищує звучання кожного з них. Художники часто відзначають, що якщо освітлені ділянки натурних постановок мають теплий відтінок, тоді тінь — холодна, і навпаки. Отже, дуже важливо визначити переважання теплих або холодних кольорів в колористичній гаммі натурної постановки в цілому і знайти їх точне співвідношення в зображенні. У нашому випадку світло було холодним, а тіні теплими. Передаючи кольором об'ємні форми елементів зображення, ми прагнули мазки кольору класти формою, «ліпити кольором» форму предметів. При цьому ми прагнули досягти м’якості роботи, її легкості та свіжості.

Важливим завданням є також передача планів в живописі. Важливо, щоб в живописному зображенні створювалося відчуття простору між предметами, що знаходяться на різних планах в постановці. Для цієї мети П. П. Чистяков пропонував користуватися в живописі прийомом «порівняння через план», коли, працюючи над дальнім предметом, необхідно його порівнювати з ближнім за кольором і тоном, і навпаки. У живописній роботі предмети на передньому плані передаються активнішим ліпленням їх форми і більш пастозним мазком. Необхідно було прослідкувати в натурі і показати на зображенні місця чітких, контрастних торкань форми кожного предмету з фоном або іншими предметами, місця м’якого поєднання контра предмету з фоном, а також місця занурення деяких частин елементів зображення в загальну тінь. Межі падаючих тіней в різних частинах натурної постановки сприймаються також не скрізь однаково чітко. При визначенні чіткості контурів — торкань — необхідно зіставляти предмети першого плану з контурами предметів другого і третього планів [2, c. 62].

Які деталі постановки у кожному окремому випадку вважати головними — питання смаку, такту, творчої індивідуальності. Ми робили акцент на м’якості кольору та загальному враженню. Акцентували на квітах та світлих предметах. У натюрморті ми передавали сонячне, ранкове освітлення в якому переважали сіро-сріблясті відтінки. У тінях, в свою чергу, теплі коричнево-умбристі відтінки, тепло рожеві.

Третій етап в методичній послідовності роботи над натюрмортом полягав в узагальненні, поверненні до первинного враження від натури, приведені зображення у відповідність з продуманими у форэскізі композиційним, колористичним і тональним рішеннями. «Ніколи не можна закінчити що-небудь, — говорив П. П. Чистяков, — не побачивши всього шматка або не порівнявши його з натурою свідомо». Завданням узагальнення є підпорядкування колористичного ладу живописного зображення загальному відтінку освітлення, оскільки характер освітлення об'єднує всі кольори натурної постановки.

Висновки до розділу 2

У пошуках композиції ми вирішили звернутися до сучасних ІТ, а саме до використання, у якості проміжного інструменту — комп’ютерних графічних редакторів.

Композиція — це скелет: організація мас і об'ємів відбувається по сталим її законам. Оскільки композиція є формальна, то використовуватись можуть різні методи пошуку «між предметних відносин». Це означає, що ІТ — технології пошуку, збору, зберігання, обробки, надання, розповсюдження інформації і способи здійснення таких процесів і методів, також можуть вважатися засобом пошуку проектного рішення, а отже називатися формальною композицією в діяльності художника[4, c. 29].

Перш ніж стати до роботи на основному форматі, був виконаний картон та фрагменти роботи в матеріалі, з метою відпрацювання техніки. При роботі над полотном ми керувалися не стільки почуттями, скільки логікою в створенні живописного твору, роблячи акцент на м’якості кольору.

Висновки Останнім часом набуло широкого поширення створення витворів мистецтва з використанням засобів комп’ютерної графіки. Сучасним художникам стало очевидно, що ІТ, такі як комп’ютер, цифровий фотоапарат, мережа INTERNET, спроможні швидко і з визначно-багатим лоском втілити велику кількість свіжих ідей.

Останнім часом під ІТ найчастіше розуміють комп’ютерні технології. Розвиток сучасного графічного дизайну, Web-дизайну, поліграфії неможливо представити без засобів комп’ютерної графіки. У руках художника комп’ютер стає інструментом для малювання. Ілюстратори, дизайнери, карикатуристи, кінематографісти вважають, що обчислювальна техніка надає їм нові можливості в їх творчій діяльності.

Створення художніх живописних і графічних робіт засобами комп’ютерної графіки в сучасному мистецтві з кожним роком набуває все більшого поширення. Технологія створення художніх робіт за допомогою засобів комп’ютерної графіки має ряд принципових відмінностей від процесу образотворчої діяльності з використанням традиційних живописних або графічних матеріалів. Тому було б помилковим ототожнювати художню комп’ютерну графіку з живописом або графікою, оскільки це різні види образотворчої діяльності, і мають різні не тільки технології створення зображень, але й цілі, завдання, результати.

Використання комп’ютерної техніки дає автору можливість «грати з візуальними ідеями, сплавлюючи різноманітні спектри зображення з різними формами». Цей інструмент дійсно виявився найпотужнішою зброєю на головному полі діяльності художника, а саме, в нескінченному процесі відбору. Відбору серед безлічі варіантів ліній, плям, кольорів, образів, одного відповідного варіанту, що міняє всю роботу в кращий бік. Комп’ютер виявився здатним стократно збільшити кількість варіантів за істотно-короткий час, дозволяючи авторові створювати величезну кількість художніх рішень.

Композиція — це скелет: організація мас і об'ємів відбувається по сталим її законам. Оскільки композиція є формальна, то використовуватись можуть різні методи пошуку «між предметних відносин». Це означає, що ІТ — технології пошуку, збору, зберігання, обробки, надання, розповсюдження інформації і способи здійснення таких процесів і методів, також можуть вважатися засобом пошуку проектного рішення, а отже називатися формальною композицією в діяльності художника[4, c. 29].

Перш ніж стати до роботи на основному форматі, був виконаний картон та фрагменти роботи в матеріалі, з метою відпрацювання техніки. При роботі над полотном ми керувалися не стільки почуттями, скільки логікою в створенні живописного твору, роблячи акцент на м’якості кольору.

Список використаних джерел

1. Ажгихін С. Г Изобразительное искусство в школе / С.Г. Ажгихін/ - 2008;№ 1. С.24−26.

2. Живопись: Учеб. Пособие для студ. Высш.учеб. заведений. — М.: ВЛАДОС, 2001. — 224с.

3. Занічковський Е. Ю. Проблеми інформатики — проблеми інтелектуального розвитку суспільства. / Е.Ю. Занічковський // Інформатика і освіта. — 1994. — № 2. С. 16−22

4. Кибрик Е. А. Объективные законы композиции в изобразительном искусстве / Е. А. Кибрик // Проблемы композиции. — М., 2000.

5. Манъковская Н. Б. Виртуальная реальность в искусстве и эстетике /Н.Б. Маньковская/ - М.: ВГИК, 2001. — С. 7 -16.

6. Машбіц Є.І. Психолого-педагогічні проблеми комп’ютеризації навчання / Є.І. Машбіц. — М.: Педагогіка, 1988. — 114 с.

7. Паулин В. Г. Малый толковый словарь по вычислительной техникеМ.: Энергия, 1975. 216 с.

8. Школа изобразительного искусства: [Учеб. Пособие. — 3-е изд., испр. и доп] - М.: Изобраз. искусство, 1986. — 176 с.

9. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%8F

10. http://www.gamedev.ru/code/articles/avant-garde

11. www.kiryushkin.ru

12. http://history-pc.narod.ru/

13. http://kurier.karelia.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=674&month=03&year=2009&day=03&Itemid=12

14. http://www.render.ru/books/index.php?book_cat=19