Нові підходи до вивчення інформатики в середній школі

Нові підходи до вивчення інформатики в середній школі

Зміст

Вступ

1. Аналіз методичної системи навчання інформатики в середній загальноосвітній школі

2. Проблеми у викладанні інформатики у середній школі

3. Нові підходи у викладанні інформатики у середній школі

Висновки Література

Вступ

Криза суспільства — це час для перебудови будь-якої складної його системи — політичної, економічної, освітньої. І чим глибша криза, тим суттєвішою і продуманішою повинна бути відповідна перебудова. Складність становища освіти в Україні полягає у тому, що під гаслом економії коштів чи наближенням до західних стандартів Україна може повністю зруйнувати наявну систему освіти. А разом з тим — і єдину можливість для інтегрування в Європу як ринку високо кваліфікованої робочої сили. Не комфортність адміністрації та вчителів, а задоволення реальних інтересів випускників та суспільства в цілому повинні бути мірилом успіхів системи освіти.

Мірилом успіху навчання має стати ефективність подолання проблемних ситуацій і здатність подавати результатів у вигляді, прийнятному для суспільства. Лише така мета відповідає інтересам окремих громадян України і всього суспільства в цілому.

Впровадження нових інформаційних технологій вимагають нових підходів до розбудови як всієї національної системи освіти, так і системи вищої освіти, і висувають на перший план завдання удосконалення змісту вищої педагогічної освіти, сучасних технологій навчання і виховання.

Проблема диференційованого формування знань та вмінь учнів з інформатики до кінця не розв’язана, а це, в свою чергу, негативно відбивається на впровадженні інтенсивних форм та засобів організації навчального процесу. Відсутня цілеспрямована методика навчання інформатики на основі диференціації за профілем і за рівнем знань та вмінь учнів.

Разом з тим, поступово шкільний предмет інформатики втрачатиме роль головного осередка підготовки користувачів сучасних інформаційних технологій. Проте теоретичні основи інформатики не втратять світоглядного, загальноосвітнього і загальнокультурного значення.

1. Аналіз методичної системи навчання інформатики в середній загальноосвітній школі

Створення та розвиток методичної системи навчання інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи, виявлення найвужчих місць і проблем, без розв’язання яких неможливий її подальший розвиток. Сьогодні можна виділити другий етап у розвитку методичної системи навчання інформатики і порівняти зміну її основних компонентів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Місце і зміст шкільного предмета «Інформатика» значною мірою залежить від рівня інформатизації навчального процесу, розробки інформаційно-комунікаційних технологій навчання (ІКТН) та їх використання при вивченні різних навчальних предметів, змістового наповнення інших навчальних предметів у різних освітніх галузях, у тому числі таких як словесність, художня культура, математика, природознавство, технологія та ш, які необхідно розглядати як цілісну систему взаємопов'язаних і взаємодіючих підсистем навчання і виховання.

Мета навчання шкільного курсу інформатики — формування основ інформаційної культури школярів, тобто формування сукупності знань, умінь, навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати комп’ютерну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності.

Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов'язаних компонентів теоретичного і практичного Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин Практичний аспект пов’язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використанням глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп’ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.

На добір змісту шкільного курсу інформатики впливають дві групи основних чинників:

1. Науковість і практичність Зміст навчального курсу інформатики повинен іти від науки інформатики (тобто не суперечити сучасному стану науки і бути методологічно витриманим вивчення предмета повинно давати такий рівень фундаментальних знань учнів, який дійсно міг би забезпечувати підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності в різних сферах (практична мета)

2. Доступність і загальноосвітність Матеріал, який включається до курсу інформатики, має бути доступним для засвоєння учнем Курс інформатики повинен, крім того, відображати найбільш загальнозначущі, загальнокультурні, загальноосвітні відомості з відповідної галузі наукових знань.

Обумовлюючи зміст навчальною предмета цілями навчання саме через поняття і міру їх сформованості в учня можна визначити досить точно, чи досягнуті поставлені цілі. Взаємовплив цілей і змісту навчання двосторонній: формулюючи цілі необхідно якомога детальніше описати необхідні результати навчання, виділивши системи понять, що формуються, і умінь, визначивши і приписавши кожному компоненту вагову характеристику, що відображає його важливість на даному етапі навчання, а також розробити систему тестів для ефективного контролю управління навчально-пізнавальною діяльністю на всіх етапах навчання. Таким чином, системи понять, що формуються, є одним з основних критеріїв досягнення цілей навчання.

Програми навчання в середніх школах досить жорстко обмежують безліч понять, що вивчаються в різних предметах. Тільки останнім часом почали говорити про варіативність програм, про можливість вибору комплекту дисциплін, а вчителем — методики навчання і змісту цих дисциплін. Орієнтиром вибору змісту, критерієм його обов’язкового ядра, повинні стати стандарти освіти з різних предметів і для різних вікових груп. Для реалізації такого вибору необхідна передусім наявність якісних навчальних посібників, їх різноманіття, якого сьогодні практично не існує. Виключення становить інформатика, яка, по-перше, остаточно сформувалася як шкільний предмет лише кілька років тому, а її основи є інваріантною частиною наукових і навчальних видань, і, по-друге, з цього предмета є кілька чинних підручників.

Аналіз характеру діяльності людей, зайнятих в інформаційній «індустрії», свідчить, що провідною тут є групова форма діяльності. Враховуючи необхідність передавання майбутнім випускникам не тільки деякої суми знань і умінь, а й навичок роботи в колективі, потрібно ширше застосовувати такі форми роботи учнів, як семінари, навчальні дискусії, колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріалом. Використання цих форм у навчанні інших предметів, методично обґрунтоване поєднання групових та індивідуальних форм організації навчальної роботи школярів при провідній ролі групових форм дає можливість забезпечити краще засвоєння програмного матеріалу, розвиток самостійності й активності учнів.

Специфіка курсу, пов’язана з широким застосуванням комп’ютерів. У процесі навчання, дозволяє ефективно використовувати на практиці навчання систематичну поточну перевірку та оцінювання знань учнів (на основі єдиних завдань, які зберігаються та розповсюджуються на стандартному носієві - дискеті), з автоматичним опрацюванням підсумків перевірки і одержанням результатів їх статистичного аналізу.

Одним з напрямів удосконалення методики навчання інформатики є створення цілісного навчально-методичного ком тексу з цього предмета. Складність навчально-методичного комплексу з курсу інформатики як системи, що включає в себе не тільки підручники і методичні посібники, а й систему книжок для читання, методичні посібники щодо застосування педагогічних програмних засобів, нарешті, самі педагогічні програмні засоби, потребує для його створення залучення широкого кола фахівців як у галузі педагогіки, так і в галузі програмування.

Ця концепція повинна містити не тільки аналіз умов ефективного використання педагогічних програмних засобів для вирішення завдань удосконалення навчання, а й систему методичних вимог до них, що випливають з цілей і змісту навчання інформатики. Особливо гостро сьогодні постала проблема формулювання психолого-педагогічних вимог до педагогічних програмних засобів. їх розробка повинна забезпечити уникнення помилок, характерних для необґрунтованого впровадження комп’ютерної техніки.

Перспективним є підхід до створення інструментальних програм, які дозволять сформувати в учнів навички застосування комп’ютерів як засобу підвищення ефективності їх навчальної діяльності, що, в свою чергу, дозволить розвинути їх пізнавальну активність і самостійність, критичне та творче мислення.

Педагогічні програмні засоби повинні забезпечувати не тільки процес формування знань і умінь, а й оперативний контроль їх засвоєння учнями, а також виведення вчителеві інтегрованої інформації про рівень результатів навчання. Це передбачає створення системи діагностуючих програм, що здійснюють стандартну діагностику сформованості знань, навичок і умінь, передбачених програмою курсу.

Сьогодні курс інформатики вже не єдиний предмет, у межах якого відпрацьовується методика застосування комп’ютерів у навчальному процесі. Результати, здобуті в методиці навчання інформатики, стають надбанням інших навчальних предметів.

2. Проблеми у викладанні інформатики у середній школі

Є багато прихильників ідеї повернутися до фундаментальності у викладанні курсу інформатики. Нажаль, в межах однієї дисципліни таку реформу здійснити неможливо. Потрібно суттєво змінити програму вивчення математики у загально освітній школі, доповнивши її вивченням елементів формальної логіки, теорії чисел, аналітичної геометрії, своєчасним вивченням показникової та логарифмічної функцій. Поверхневе вивчення математичних понять без розв’язування достатньої кількості задач робить неможливим вивчення основ інформатики як науки. Все, що можна віднести до курсу математики, має там бути зафіксованим у навчальній програмі. А в курсі інформатики залишиться повноцінне запровадження понять інформації, виконавця, алґоритму — нелегке завдання саме по собі.

Ми часто чуємо словосполучення «курс користувача». Термін прижився. Але чи розуміємо ми, який зміст вкладається в ці слова? За моїми спостереженнями, більшість розуміє це як вивчення готових програмних продуктів людьми, які не володіють програмуванням. Не усвідомлюється хибність цього підходу.

Повноцінне використання новітніх комп’ютерних технологій неможливе без здатності людини чітко поставити мету й описати шляхи її досягнення. Програмування розв’язування алґоритмічних завдань — необхідний крок до ефективного використання сучасних технологій. Можливо, не всім знадобиться ефективне використання апаратного і програмного забезпечення. Це є приватна проблема користувачів, яку вони вирішать за рахунок власної кишені. Але Україна не може дозволити собі таку розкіш.

Найскладніше у ров’язанні завдань (макетування тексту, принципи будови й управління базами даних, принципи опрацювання даних, робота з графікою) визначається не програмним продуктом, а сферою його використання, тими досягненнями і домовленностями, що виникли у «докомп'ютерну епоху». Тобто, графічний редактор бажано вивчати під керівництвом вчителя образотворчого мистецтва, музичний — вчителя музики, текстовий — вчителя праці, що вміє макетувати тексти і знає, як це робити (класичний приклад: у багатьох сучасних українських виданнях порушують правило макетування формул: всі змінні подаються курсивом гарнітури, близької до Times New Roman. Хоча деякі видавничі системи, наприклад, LATEX, спрямовані на дотримання цього правила). Ми дочекаємося цього нескоро. Але доречним виглядає участь відповідних спеціалістів у написанні й рецензуванні навчальних програм, підручників і посібників вже зараз.

Єдиний курс користувача в сучасному вигляді є результатом не стільки потреб суспільства, скільки протиставлення традиційному курсу програмування в освітніх закладах. Майбутнє курсу користувача — розбиття на окремі частини з наступним включенням до курсів вивчення відповідних дисциплін: математики, мовознавства і літератури, праці діловодства, образотворчого мистецтва, музики і співів тощо. За теперішнього апаратного і програмного забезпечення шкіл України вивчення курсу користувача в межах базової навчальної дисципліни, що передбачає єдині вимоги й можливості для всіх учнів — словоблуддя. Очевидно, що вивчення такого курсу доречно здійснювати лише в межах реґіонального або шкільного компонента базового навчального плану і неможна (бо непорядно) перевірятина вступних іспитах до вищих навчальних закладів усіх форм власності. Смішно говорити про фундаментальність курсу користувача, що набирає форму перегонів за все новішими платформами й програмами. Сумно, коли написання нових підручників чи посібників залежить від надходження в Україну нових видань.

Повернення до фундаментальності у викладанні курсу інформатики багатьма пов’язується з посиленням ролі курсу алґоритміки й програмування. Це можна сприймати лише як відчайдушну і благородну спробу врятувати інформатику як базову дисципліну середньої школи. Однак непродумана політика у цьому напрямку може звести вивчення інформатики до схоластики.

Я щиро вірю у можливість розвитку логічного мислення і здатності будувати алґоритми під час вивчення будь-якої шкільної дисципліни. Наприклад, за допомогою порівняльного вивчення кількох мов, історії різних епох, країн і народів. Але традиційно найкращим засобом для цього вважається розв’язування задач, що історично вважалися математичними, а зараз дехто називає задачами з інформатики. Не так важливо, як їх називати. Важливо відкрити доступ до них всім учням загально освітніх шкіл, які ще не усвідомлюють свої інтереси на ринку праці та способи їх досягнення. Відомо, що якщо до певного віку не навчити дитину розмовляти реченнями з узгодженням різноманітних граматичних форм, то в aмайбутньому вона ніколи не зможе так розмовляти. На цьому прикладі людство познайомилось з досить суворим «педагогічним законом підсилення труднощів'': якщо розвиток здібностей дитини не здійснити своєчасно, то ці здібності розвивати з плином часу стає дедалі важче, а певний рівень вмінь стає просто недосяжним.

Не можна не згадати фінансово-орґанізаційні проблеми інформатизації освіти. Відповідальність за апаратне і програмне забезпечення, інсталяцію програмних продуктів, адміністрування мережі повинен нести інженер, а не вчитель інформатики. Завдання вчителя інформатики зосередитися на викладанні інформатики, розвитку й вихованні учнів тими специфічними прийомами, які можливо використати лише на уроках інформатики.

3. Нові підходи у вивченні інформатики в середній загальноосвітній школі

Володіння комп’ютерними технологіями багато у чому визначає сьогодні кваліфікацію спеціаліста будь-якої сфери діяльності. Кваліфікована робота з інформацією потребує відповідного рівня інформаційної культури людини, фундамент якої повинен формуватися ще в школі. Проблема формування необхідного рівня інформаційної культури призводить до необхідності розширення цілей шкільної освітньої системи, а також розробки відповідної методичної системи навчання.

На даний час одним з аспектів інформативної освіти все потужніше постає технологічний аспект: молодих людей, що вступають у життя, необхідно навчити використанню інформаційних технологій інструментарію існуючих систем та засобів інформаційного суспільства. Це, в свою чергу, вимагає відповідного сучасного рівня методичної підготовки вчителів інформатики. Адже постійне оновлення фактичного матеріалу потребує багато часу на його осмислення та опанування вчителями, а традиційна методика, яка існує зараз при передаванні знань, не дає достатньої та раціональної, з методичної точки зору, можливості вчителям інформатики щодо викладення тем розділу «Інформаційні технології», тобто для навчання учнів інформаційних технологій.

При технологічному навчанні вчителю інформатики необхідно дотримуватися наступних вимог до заняття:

Забезпечення науковості навчання. Зміст кожного заняття повинен відображати новітні досягнення науки й техніки в галузі інформаційних технологій та подальші перспективи її розвитку.

1. Здійснення зв’язку теоретичного та технологічного навчання. Вчителю пропонується у своїй практичній роботі використовувати знання учнів як зі спецкурсу, так і з інших предметів для кращого розуміння матеріалу, що вивчається, розробляючи завдання так, щоб для їх виконання необхідно було комплексне застосування знань з ряду предметів. Тому що вміння, котрі ми намагаємося сформувати в учнів, більшою частиною не можна відокремити в технологічних умовах в чистому вигляді, ізольовано від інших вмінь.

2. Розвиток творчих здібностей учнів. Сутність цієї вимоги максимально заохочувати на заняттях прагнення учнів знайти найкращі способи, підходи до розв’язування та використання деяких задач.

3. Виховання позитивних якостей особистості учня. Вчителю пропонується організувати роботу групи так, щоб до неї були залучені усі учні та був забезпечений індивідуальний підхід до кожного. Необхідно забезпечити умови для активності, ініціативи кожного учня, сумлінне відношення до будь-якого виду роботи.

Виходячи з цих вимог, підкреслимо, що головною метою технологічного навчання для вчителів інформатики є практичне навчання учнів вмінню систематизувати та використовувати одержані знання для розв’язання поставленої проблеми.

Інформатика на сьогоднішній день є динамічним предметом, який враховує сучасні тенденції розвитку та удосконалення використання НІТ в навчальному процесі та припускає варіативність при складанні програм.

В молодшій школі рекомендується вивчення так званого «пропедевтичного» курсу інформатики. При вивченні пропедевтики курсу учні отримують елементи знань та вмінь роботи з комп’ютерними програмами, оволодівають навичками конструювання, керування різними об'єктами (даний вид роботи йде у ігровій формі).

Практичні вміння та навички необхідно закріплювати та поглиблювати під час роботи на уроках математики, мови, малювання, музики. Якщо немає такої можливості, вчителю слід знайомити дітей з цими програмами на уроках інформатики.

Під час проведення уроків в комп’ютерному класі, особливо в молодшій школі, слід ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, проводити на уроці фізкультхвилинки. Діти у цьому віці можуть на уроці працювати з комп’ютерними програмами 10−15 хвилин.

До програмних засобів, які використовуються особливо у молодшій школі висувається ряд вимог — це висока якість та відповідність психолого-дидактичним принципам. Техніка, яка використовується для дітей (особливо монітори) теж повинна відповідати високому технічному рівню.

У шкільній практиці знайшли місце наступні програмно-методичні комплекси для дітей — «Вундеркінд», «Малыш», деякі програми з пакету, який був розроблений для проекту «Пілотні школи». Ці програми розраховані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розроблені з врахуванням психологічних особливостей дітей. Кожна дитина має перед собою конкретну мету, може працювати зі швидкістю, яка відповідає рівню його особистого розвитку. Під час роботи з програмами розвивається пам’ять дитини, його фантазія, логічне мислення тощо.

Поряд з роботою дітей з прикладними програмами шкільна практика має приклади використання інтелектуальної навчаючої системи ЛОГО для розвитку алгоритмічного мислення.

У середніх класах вивчається базовий курс. У шкільній практиці існують дві ситуації - діти вперше знайомляться з комп’ютером, або продовжують навчання. Мета базового курсу — дати необхідні знання, вміння та навички майбутньому користувачу персонального комп’ютера. Учні отримають уявлення о можливостях комп’ютера, оволодівають первинними навичками практичного використання комп’ютера для обробки текстів та графічних зображень, для зберігання та пошуку інформації, для обробки великих числових масивів інформації.

У цей період приділяється увага розвитку алгоритмічного мислення шляхом знайомства з поняттям алгоритму, вивченням його основних структур, оволодінням прийомами побудови алгоритмів.

При тематичному плануванні вивчення базового курсу інформатики в середніх класах слід пам’ятати, що для кращого засвоєння деяких тем, у учнів немає ще достатніх знань з інших предметів (математика, фізика), тому деякі теми слід залишати для вивчення в старших класах.

На сьогоднішній день зберігається в деяких школах ситуація, коли учні в 10−11 класах вперше вивчають предмет інформатики та обчислювальної техніки. В таких школах вивчається базовий курс відповідно міністерської програми. В інших школах йде поглиблене вивчення або курсу користувача персонального комп’ютера, або основ програмування. Різні варіанти вивчення матеріалу обумовлені профільною спеціалізацією школи або окремих класів. Для класів гуманітарного профілю застосовується курс користувача та предметне використання комп’ютерних програм. Для класів фізико-математичного напрямку — вивчення мов програмування, набування навичків побудови алгоритмів розв’язування задач та предметне використання комп’ютерних програм.

На цьому етапі відбувається формування необхідних навичків використання комп’ютера як інструментального засобу професійної діяльності, велика увага приділяється роботі з прикладними програмами, особливо програмами комп’ютерного моделювання.

Для учнів гуманітарних класів — значно зменшується обсяг теоретичних знань, вся увага приділяється використанню прикладних програм. Для бажаючих поглибити свої знання з інформатики — факультативи та кружки.

Таким чином рух по курсу ОІОТ на факультативах та гуртках повинен йти як по-горизонталі (включаються теми, які не ввійшли до базового курсу), так і по-вертикалі (учні поглиблюють свої знання при вивченні мов програмування).

Позаурочна робота з інформатики має своєю метою підвищення інтересу до вивчення даного предмету, проведення профорієнтаційної роботи.

Види роботи:

— екскурсії (знайомство з сучасною технікою та напрямками професійного використання НІТ);

— диспути (наприклад, «Ерудит — інформатик»; «Проблема вибору. Розгалуження»);

— вікторини (наприклад, «Мандрівка по гіпертексту»; «Інформація навколо нас»);

— усні журнали (наприклад, «Віртуальний світ»; «Країна алгоритмів»);

— інтелектуальні гри (наприклад, «Цикли у нашому житті»).

Одним із найважливіших компонентів розвитку сучасних інформаційних технологій є створення та використання систем штучного інтелекту. Попит на такі технології стрімко зростає. Активно розробляються та впроваджуються системи сканування і розпізнавання тексту; нагальними постають проблеми створення комп’ютерних словників національних мов, машинного перекладу з однієї мови на іншу тощо. Це насамперед пов’язано з розвитком глобальної інформаційної мережі Internet і підвищенням рівня комп’ютеризації управління всіх сфер людського життя. Вивчення інформатики на фізико-математичному факультеті педагогічного ВНЗ передбачає розгляд питань зі штучного інтелекту, проте зміст і методика їх навчання потребує подальшого вдосконалення.

Аналіз стану навчання основ штучного інтелекту в практиці вищої педагогічної школи показує, що рівень сформованості знань та особливо практичних умінь учнів, їхньої самостійності, готовності до подальшої самоосвіти значною мірою не відповідає вимогам сьогодення; в умовах обмеженої кількості годин, традиційної організації навчального процесу відмічається складність, а іноді й неможливість ґрунтовного розгляду вказаних питань під час вивчення інформатики.

Висновки

Невід'ємним компонентом культури сучасної людини є інформаційна культура, вирішальний вклад в формування якої сьогодні належить вивченню інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій в загальноосвітніх навчальних закладах.

Зміст навчального курсу «Інформатика» ґрунтується на принципах практичної доцільності; концентризму та наступності змісту; варіативності; диференціації; відповідності обсягу навчального матеріалу та рівня його складності віковим особливостям учнів.

В умовах профілізації старшої школи шкільний курс інформатики набуває нового функціонального призначення, спрямованого на формування інформаційної культури, інформатичної компетентності.

Без вивчення інформатики неможливе формування сучасного світогляду, розуміння ролі інформаційних процесів у природі, суспільстві, техніці. Від рівня й якості опанування шкільним курсом інформатики залежить успішність подальшого продовження освіти та самоосвіти випускників.

Актуальним для сьогодення є завдання формування основ інформаційної культури, достатніх для впевненого та ефективного використання сучасних інформаційних технологій у власній професійній діяльності, визначальну роль у вирішенні якого відіграє курс інформатики. Він спрямований на формування необхідних знань та вмінь майбутніх учителів для забезпечення викладання інформатики в середній школі (спеціальність «інформатика»), інформатизації її навчального процесу, впровадження нових інформаційних технологій навчання різних дисциплін та розв’язування інших проблем, зумовлених завданням інформатизації освіти.

В сучасних умовах основним осередком інформатизації навчального процесу, впровадження і поширення нових інформаційних технологій навчання різних навчальних предметів, формування основ інформаційної культури учнів, їх підготовки до життя в сучасному інформатизованому суспільстві і праці в умовах високотехнологічного інформатизованого виробництва залишається шкільний предмет «Основи інформатики та обчислювальної техніки», вивчення якого відбувається в умовах, найбільш наближених до інформатизованого навчання в порівнянні з іншими навчальними дисциплінами.

Література

1. Селевко Г. К. Современніе образовательніе технологии. — М.: Народное образование, 1998. — 256 с.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. — К. академвидав, 2004. — 352 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. — Київ: Академвидав, 2004. — 190 с.

4. Головко М. В. Використання можливостей нових інформаційних технологій у навчанні // Зб. Наукових праць К.: — Подільського державного педагогічного університету: Серія пед. — Коломія: ВПТ «ВІК», 2001. — Вип. 7. — С. 15−19.

5. Морзе Н. В. Методика навчання інформатики: Навч. Посіб.: у 4 ч./ за ред. Акад. М.І. Жалдака. — К.: Навчальна книга, 2003. — Ч.ІІ.

6. Методика навчання інформаційних технологій. — С. 203−287

7. Шафрин Ю. Азбука компьютерных технологий. — М.: Изд-во Института Психотерапии, 2000