Пошук ідеалів і проблема вибору... (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть волі, як ясла повні?»)

Пошук iдеалiв i проблема вибору… (за романом Панаса Мирного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?»).

Добро i Зло… Споконвiку точиться боротьба мiж цими протилежностя ми. I людинi мало не щодня доводиться обирати, чому саме вiддати перевагу. Цей вибiр дуже складний ще й тому, що добро i зло здатнi уживати ся в однiй людинi, i що саме переможе — часом не знає вона сама.

Цi проблеми порушуються й у романi Панаса Мирного «Хiба ревуть воли…». Головним вибором тут виявляється не зовнiшнiй — хiба iснує вiн, наприклад, коли вiльне козацьке село перетворюють на крiпацьке? Звiсно, що кожна людина прагне волi, але — надто нерiвнi сили.

" I стала перед їх очима їх будуча доля — сумна, заплакана, без волi, без радостi, з батогом в руках". Але подальший вибiр стає вже внутрiшнiм вибором кожного. Контраст мiж бажанням щастя i жорстокими умовами життя, що калiчать людину, ставлять героїв перед вибором мiж злиденним чесним або злодiйським шляхом, правдою або несправедливiстю. I кожен обирає своє.

Вiзьмемо, наприклад, долi Грицька i Чiпки. Обидва — сироти, що мрiяли в дитинствi про безбiдне хлiборобське життя. Але люди ставляться до них по-рiзному: Грицьковi спiвчувають, а Чiпку — женуть вiд себе. Проте пiд впливом баби Оришки Чiпка робить свiй перший в життi вибiр: «Я буду добрим». Пiсля цього хлопець жалiє горобенят, яких б'є Грицько, або баранiв. Вiн навiть намагається захистити дiда Уласа, коли того забирають на панський двiр. Та життя поступово починає знищувати цю дитячу доброту. З тiєю ж палкiстю, що вiн ставав на захист птахiв, Чiпка, довiдавшись, що вони нiбито виннi у злочинi, сам їх нищить. Прихильнiсть до когось легко обертається на ненависть до того, хто кривдить те, що Чiпцi подобається. Он як вже вiн реагує на розповiдь про втечу батька вiд панiв: «Нi! недобре зробив батько… Чому вiн їх не вирiзав, не випалив?» Чiпка й сам був готовий «пусити пiвня» пану за Уласа, або жорстоко помститись бородаєвi. Так бiль, виклика ний кращими намiрами та iдеалами, поступово перетворювався на жорстокiсть, поки що стихiйну, а не свiдомо вибрану.

Грицько, що обрав життєву позицiю «моя хата з краю», поступово досягає своєї мети. Нiби в ньому немає анi добра, анi зла (як вiдсутня боротьба мiж ними), але колишнiй сирота вже починає зневажати тих, хто бiднiший за нього. то що це? Добро чи зло?

Отримують трошки землi й Чiпка з матiр’ю. З’являється красуня Галя. Знову серце Чiпки тягнеться до добра — i знов лиха доля ставить його перед вибором: що йому робити, коли жорстоко i несправедливо вiдбирають землю? Не знайшовши правди нi у громади, нi в судi, вiн починає втрачати орiєнтири: «Скрiзь неправда, скрiзь!.. Коли б можна, весь би цей свiт виполонив, а виростив новий… Тодi б, може, i правда настала». Вiн не може бути щасливим, коли нема правди — але що можна зробити? Втекти? Зчинити бунт? Але бунт закiнчується жорстокою розправою… Зневiрившись у всьому, вiн пристає до злодiїв, та навiть у цьому є свого роду рештки вiд пошукiв iдеалiв: вони ж бо своє вiдбирають, у народу награбоване. I знову Чiпка ще мрiятиме «як вiн буде людям служити», аж доки не втратить останню надiю, i ненависть не затулить йому весь свiт.

Але перед проблемою вибору стоять часто й iншi герої Панаса Мирного.

Максим Гудзь, онук козака, надто звик до волi. Вiн може вести життя хлiбороба, але гаряча, запальна натура вимагає вiд нього чогось iншого. У певний момент у нього нiби зовнi все добре: є достаток, сiм’я, донька… Але вiн вибирає злодiйське життя.

Тяжкий вибiр стоїть i перед Мотрею: мiж материнською любов’ю i уявленнями про справедливiсть. Їй нi на кого було надiятися, крiм сина. Як радiла вона, коли Чiпка став господарем! Усi Мотринi мрiї зводилися до того, щоб нормально i чесно жити. та коли вона дiзналася, що Чiпка повбивав невинних людей, почуття справедливостi взяло гору — Мотря розповiла про його злочин в управi. Вона не могла мовчати, знаючи, що син-убивця становить небезпеку для багатьох. Але яким болючим був її вибiр!

Не менш трагiчним виявився вибiр Галi, «польової царiвни», що нiколи не знала турбот у батькiвському домi, то ж i не мала звички протистояти життєвим обставинам. Її iдеалом було кохання — вiд нього нiчого не залишилося. Коли перед нею постає вибiр: жити iз злодiєм i чекати його з каторги, чи померти самiй, Галя накладає на себе руки. Це можна назвати й слабкiстю — та чи кожен з нас виявився б здатним винести такi страждання? то ж не будемо судити її суворо.

У рiзнi моменти життя, у рiзних ситуацiях, питання вибору постає перед кожним iз нас. Так само, як кожна людина має свої iдеали, або шукає їх.

Часова вiдстань мiж подiями з роману Панаса Мирного i сьогоден ням — величезна. Але є категорiї вiчнi, що лишаються актуальними будь-коли. Хiба сьогоднi перед нашими сучасниками не стоїть, наприклад, вибiр: чесна бiднiсть чи матерiальна забезпеченiсть, досягнута за допомогою кримiналу? Або мiж духовним та матерiальним взагалi?

Дуже хотiлося б, щоб ми всi були здатними зробити правильний вибiр, на користь усього духовного, прекрасного, вiчного. Хай не ламаються людськi долi, i хай завжди буде вiрним вибiр, як окремих людей, так i цiлих народiв.