Вакцинотерапія

РЕФЕРАТ на тему:

" Вакцинотерапія" .

Вакцини застосовуються не тільки для профілак­тики, а й для лікування хронічних процесів, що мають млявий пе­ребіг, — дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової, стрептоко­кової, гонококової, протибруцельоз­ної вакцин.

Вважають, що найбільш перспективними є комбіновані полівакцини, що містять різні антигени. За допомогою таких асоційованих полівакцин можна буде виробляти антибактеріальний, антитоксич­ний і противірусний імунітет. При специфічній профілактиці інфек­ційних хвороб часто використовують моновакцини, дивакцини і тривакцини. Останнім часом почали застосовувати рекомбінантні вакцини з рекомбінантних штамів бактерій і вірусів.

При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілоко­вих та ін­ших захворюваннях хороші результати дає комплексна імуноанти-біотикотерапія. Ефективним виявилось також застосування аутовак-цини, тобто вакцини, виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого. Вакцинація проводиться різними способами: на-шкірно, підшкірно, через рот, у слизову оболонку носа тощо.

Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або нейтралізують їхні токсичні продукти, дістали назву сироваток. Виробляють їх із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні ток­сини). Лікувальні і профілактичні сироватки випускають в очищено­му вигляді (без баластних білків, які не містять специфічних антитіл).

Вакцини застосовуються не тільки для профілак­тики, а й для лікування хронічних процесів, що мають млявий пе­ребіг, — дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової, стрептоко­кової, гонококової, протибруцельозної вакцин.

При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілококових та ін­ших захворюваннях хороші результати дає комплексна імуноанти-біотикотерапія. Ефективним виявилось також застосування аутовакцини, тобто вакцини, виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого. Вакцинація проводиться різними способами: нашкірно, підшкірне, через рот, у слизову оболонку носа тощо.

Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або нейтралізують їхні токсичні продукти, дістали назву сироваток. Виробляють їх із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні ток­сини). Лікувальні і профілактичні сироватки випускають в очищено­му вигляді (без баластних білків, які не містять специфічних антитіл).

Сироватки поділяють на антитоксичні і антимік­робні. До перших належать протиботулічна, протидифтерійна, протиправцева та інші. Антимікробні сироватки містять глобуліни і імуноглобуліни. Останні добувають методом фракціонування сироваткових білків із спиртововодяних сумішей при температурі нижче від 0 °C.

Імуноглобуліни, виділені з крові людини, з профілактичною ме­тою використовують проти поліомієліту, кору, коклюшу, вірусного гепатиту, скарлатини та інших інфекцій. Нині виготовляють специ­фічні Імуноглобуліни спрямованої дії із сироватки донорів, які іму­нізовані проти даної інфекції.

Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокрема, щоб визначити природу збудника, який спричинив якесь захворювання. Багаторічне застосування вакцин і сироваток показує, що специфіч­на профілактика має дуже важливе значення в системі заходів проти епідемій.

ГОМЕОПАТИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПИ ВАКЦИНОТЕРАПИИ Основними положениями гомеопатии является «закон подобия», «закон малих доз» и необходимость испитания действия препаратов в нелечебних, токсичних и смертельних дозах в целях установления «патогенеза» их, т. е. виявления визиваемих препаратами болезненних симптомов с целью познания механизма действия «подобное излечивается подобним».

Сторонники гомеопатии утверждают, что «закон подобия» служит предпосилкой таких методов лечения, как вакцинотерапия и десенсибиляция.

Вакцинотерапия в ветеринарной практике пока не получила широкого применения из-за сложности подбора еффективних терапевтических доз возбудителя — антигена для осуществления принципа «подобное излечивается подобним», согласно которому применяются малие дози препарата, визивающих в больших дозах у здорових животних явления аналогичние признакам инфекционной болезни. Более того, при многих конкретних инфекционних болезнях до сих пор ещё не определени способи введения возбудителя — антигена, ритмичность и кратность воздействия антигеном, момент инъекции с учётом стадии инфекционной болезни и фази иммуногенного десенсибилизирующего процесса, от которих зависит еффективность вакцинотерапии. Вакцинотерапию чаще применяют при вяло или длительно текущих инфекциях.

Миксоматоз кроликов остро протекающая висококонтагиозная болезнь, отличающаяся високой летальностью. При ликвидации заболевания в соответствии с инструкцией о мероприятиях по борьбе с миксоматозом, всех находящихся в неблагоприятном пункте кроликов разделяют на две группи. К первой группе относят животних больних и подозрительних по заболеванию, их убивают на месте. Тушки и трупи кроликов утилизируют. Остатки корма, тару, малоценний инвентарь, навоз и подстилку сжигают. Убитки от миксоматоза возрастают, когда на территориях неблагополучной и угрожающей зон всё поголовье восприимчивих кроликов, не имеющих клинических признаков заболевания, прививают противомиксоматозной вакциной в соответствии с наставлением, что приводит зачастую к массовом поствакцинальним осложнениям и появлению клинических признаков болезни. Такие кролики в соответствии с инструкцией (с поствакцинальними рецидивами миксоматоза) также подлежат убою и утилизации.

В стационарно неблагополучних хозяйствах и населённих пунктах убитки от миксоматоза значительно могут бить предотвращени применением вакцинотерапии. Нами разработан способ вакцинотерапии при миксоматозе кроликов в личних и коллективних фермерских хозяйствах, расположенних на территории неблагополучних по етой инфекционной болезни.

Для вакцинотерапии при миксоматозе со стабильними результатами еффективности наиболее целесообразно использовать вакцини из убитих или живих ослабленних (аттенуированних) культур, изготовленних биофабриками, что позволяет вводить ежедневно в одно и тоже время малие дробние дози вакцини, на которие организм отвечает умеренной поствакцинальной реакцией с последующим виздоровлением.

Нам представилась благоприятная возможность виполнить исследования по изучению лечебной еффективности вакцини шт. В — 82 на 237 кроликах, больних миксоматозом, в клинике кафедри епизоотологии ДонГАУ, и на значительном поголовье в производственних условиях кролиководческих хозяйств.

При введении внутримишечно ежедневно в 9 — 10 часов утра в течении 3−4 суток вакцини сухой живой культуральной из штамма. В — 82 против миксоматоза больним кроликам по одной профилактической дозе (по 1 мл) в область внутренней сторони бедра, регистрировали местную, общую и очаговую реакции. Последняя оказалась наиболее важной для определения кратности введения вакцини по конечному еффекту терапии. При инъекции вакцини с терапевтической целью обично отмечали местную реакцию в виде небольшого инфильтрата и узелка на месте введения, слегка болезненного при надавливании.

Общая реакция виражалась в угнетении, ускорении частоти сердечних сокращений и повишении температури тела на более чем на 1 градус.

Очаговая реакция определялась в месте локализации миксом усилением болезненности, повишением очаговой температури, временним увеличением отёчности и позднее (через 3−4 суток) при продолжении вакцинотерапии, улучшением общего состояния и состояния, поражённих миксомних участков, их постеленним исчезновением в результате рассасивания.

Ритмичное воздействие специфическими антигенами раздражителями на весь инфицированний организм, вероятно, сопровождается возникновением ряда последовательних гормональних, ферментативних и иммунологических процессов, направленних на восстановление гомеостаза, что приводит к улучшению обменних процессов в первичном очаге поражения, к рассасиванию миксом. В итоге восстанавливается нарушенная деятельность подкожних тканей и систем организма.

Терапевтическая еффективность противомиксоматозних вакцин возрастает до 100% - ной виздоравливаемости инфицированних кроликов, когда лечение начинали в инкубационний период и в первие 24 — 48 часов с момента появления первичних миксом. Вакцинотерапия в свежих епизоотических очагах, когда миксоматоз возник впервие и запоздалая, при генерализованной форме — мало еффективна.

Сироватки поділяють на антитоксичні і антимік­робні. До перших належать протиботулічна, протидифтерійна, протиправцева та інші. Антимікробні сироватки містять глобуліни і імуноглобуліни. Останні добувають методом фракціонування сироваткових білків із спиртововодяних сумішей при температурі нижче від О °С.

Імуноглобуліни, виділені з крові людини, з профілактичною ме­тою використовують проти поліомієліту, кору, коклюшу, вірусного гепатиту, скарлатини та інших інфекцій. Нині виготовляють специ­фічні Імуноглобуліни спрямованої дії із сироватки донорів, які іму­нізовані проти даної інфекції.

Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокрема, щоб визначити природу збудника, який спричинив якесь захворювання. Багаторічне застосування вакцин і сироваток показує, що специфіч­на профілактика має дуже важливе значення в системі заходів проти епідемій.

Донедавна ми профілактували за допомогою вакцин тільки сім інфекцій: туберкульоз, дифтерію, правець, коклюш, кір, свинку і поліомієліт.

З 1997 року в календар обов`язкових щеплень внесені ще дві вакцини — проти гепатиту В и краснухи. Треба визнати, що увесь світ у цьому плані далеко пішов уперед. В Америці всі діти вакцинуються проти краснухи з 1967 року. Тому там це захворювання практично зникло. У нас же вакцини проти краснухи не було, оскільки в недалекому минулому всі роботи з її створення були згорнуті.

Формально краснуха відноситься до неважких дитячих інфекцій. Однак у хворих краснухою бувають ускладнення, у тому числі енцефаліти й інші важкі поразки центральної нервової системи. Крім того, як ми вже говорили, у вагітних жінок хвороба викликає важку внутрішньоутробну поразку плоду. Вихід тільки один — вакцинація. Сучасна ситуація ускладнюється тим, що вітчизняної вакцини проти краснухи немає, а купувати іноземну — дорого. Але, у принципі, я не бачу нічого страшного в тому, що люди, що піклуються про своє здоров`я, будуть здобувати цю вакцину самі.

Іншу нову для нас вакцину — проти гепатиту В — увесь світ також давно ввів у число обов`язкових. Ми — теж, але поки вакцинувати населення проти цієї підступної і дуже небезпечної інфекції повною мірою ми не в змозі: держава не виділяє необхідного фінансування для покупки відносно дорогих препаратів. В останні роки — і про це, на жаль, знають лише фахівці - гепатит В став перетворюватися в дійсне національне нещастя. Зараз Мінздрав закуповує в рік приблизно два мільйони доз вакцини проти гепатиту В. У Москві активно реалізується шкільна програма, відповідно до якої обов`язково вакцинують усіх дітей передта пубертатного віку (12−14 років). Результати вже є: захворюваність гепатитом В трохи знизилася.

Куди великих успіхів ми домоглися в боротьбі з поліомієлітом. Раніш поліомієлітная вакцинація складалася з дев`яти доз. Тепер завдяки плановим календарним щепленням епідеміологічна обстановка в нашій країні настільки покращилася, що захворюваність поліомієлітом практично знизилася до нуля.

Зараз ми перейшли на шестиразову вакцинацію. Для повного виключення ускладнень на живу поліомієлітную вакцину за графіком краще вводити дві перші дози інактивованої вакцини. Потім продовжити введення живий оральной полиомиелитной вакцини, як це робиться в багатьох країнах, наприклад у США.

Великою проблемою залишається поки гепатит А. Кількість випадків захворювань у нашій країні збільшилося. Гепатит, А помилково вважається легкою інфекцією, а насправді це важка хвороба, мінімум на місяць приковивающая людини до постелі. Печінка після її відновлюється від 3 до 12 місяців.

Три роки тому ми почали в обов`язковому порядку двічі вакцинувати дітей проти кору і свинки. Ревакцинація (повторне щеплення перед школою) дозволяє захистити тих дітей, у яких імунітет після першого щеплення з якої-небудь причини не виробився або згас .

Рівень привитости (тобто охоплення населення, що одержало вакцину) повинний бути не менш 95%. Тільки при такому кількісному співвідношенні створюються реальні умови повної ліквідації захворювання. Дуже важливо, щоб лікарі були добре інформовані і самі пропагували вакцинирование.

У якому віці найкраще почати вакцинування?

Взагалі починати вакцинопрофілактику можна в будь-якому віці. Але чим раніш ми сформуємо у дитини імунітет, тим більше ймовірність того, що при випадковій зустрічі з інфекцією вона вже не захворіє.

Відповідно до сучасного календаря щеплень вакцинація проти гепатиту В робиться відразу після народження, у перші 24 години. Але можна почати вакцинування і з 3-х місяців, разом з АКДС (вакцина проти коклюшу, дифтерії і правця) і вакциною проти поліомієліту. У 12−15 місяців — щеплення проти кору, епідемічного паротиту і краснухи (повторно — у 6 років). Докладний календар профілактичних щеплень можна одержати в будь-якого дитячого інфекціоніста.

Ще один важливий момент: якщо мати — носій вірусу, наприклад гепатиту В, те вона може передати його дитині через плаценту. Особливо часто (у 95% випадків) зараження відбувається при пологах. Тому якщо ми уведемо вакцину протягом 24 годин після народження, хвороба в дитини не розів`ється.

Що ж стосується вакцинації проти грипу, то я настійно рекомендую усім без винятку робити протигрипозне щеплення. Тим самим ви убезпечите і себе, і ваших дітей від цього найпоширенішого інфекційного захворювання.

Отже, під вакциною розуміються препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяль­ності. Ці специфічні речовини дістали назву від противіспяного пре­парату, виготовленого з вірусу коров’ячої віспи. Метод щеплень за допомогою вакцин називають вакцинацією, або імуніза­цією.

Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюван­ням за допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійсне­но в 1796 р. англійським лікарем Е. Дженнером, який штучно прище­пив дитині коров’ячу віспу, в результаті чого ця дитина набула іму­нітету до натуральної віспи.

Використана література:

1. 1.Гудзь С. П. та ін. Основи мікробіології. — К., 1991.

2. 2.Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. — К.: Либідь, 2001.