Косметичні засоби: лосьйони, тоніки, емульсії, креми, маски, ампульні препарати

РЕФЕРАТ на тему:

Косметичні засоби:

лосьйони, тоніки, емульсії, креми, маски, ампульні препарати Лосьйони чи тоніки — це водно-спиртові розчини або розчи­ни, що не містять спирту. Вони можуть доповнюватися різними біологічно активними речовинами органічного чи неорганічного походження, солюбілізаторами — поверхнево-активними речови­нами, а також парфумерними добавками.

Призначення лосьйонів і тоніків — очищення та освіження шкіри, її дезінфекція, зменшення подразнення після гоління.

Склад лосьйонів, тоніків підбирається залежно від типу шкі­ри клієнта. Лосьйони, що містять високу концентрацію спирту і дезінфікуючих речовин, ні в якому разі не можна наносити на все обличчя, їх використовують тільки локально, наприклад, на ді­лянку гноячка. Слід пам’ятати, що такі лосьйони можуть зашко­дити жирній шкірі не менше, ніж сухій.

Існують емульсії двох типів:

— олія у воді (о/в) — крапельки олії, завислі у воді;

— вода в олії (в/о) — крапельки води, завислі в олії. Емульсія о/в призначена для жирної шкіри, а в/о — для су­хої. Бувають і змішані емульсії, що поєднуть обидва типи.

Креми за складом поділяються на жирові, емульсійні і гелеві.

Жирові креми містять сплав твердих і рідких жирів у кіль­кості, що перевищує потреби шкіри, тому вони повністю не всмоктуються, а вкривають шкіру жировою плівочкою. Найчасті­ше їх використовують із захисною метою в холодну пору року. Жирові креми деяких видів застосовують при масажі для кращо­го ковзання рук. Ці креми протипоказані в системі догляду за жирною шкірою.

Емульсійні креми можуть бути рідкими чи густими, що зале­жить від кількості води, компонентів, які утворюють структуру крему, та особливостей виготовлення. Рідкі емульсійні креми — це косметичне молочко чи косметичні вершки, які звичайно ви­користовуються для очищення сухої і нормальної шкіри.

Косметичні гелі і желе не містять жирів узагалі або містять їх у мінімальних кількостях. Як колоїдні системи, гелі містять воду, гліцерин, БАР тощо. Гелі можуть використовуватися для шкіри будь-якого типу, вони не забивають пори, добре всмокту­ються, пом’якшують і зволожують шкіру, не залишаючи після се­бе жирного блиску. Саме така форма є найкращою для догляду за шкірою навколо очей.

За механізмом впливу розрізняють живильні, зволожувальні й захисні креми.

Живильні креми, 3 віком у шкірі людини збільшується дефі­цит життєво необхідних речовин, які вона отримує з плазми кро­ві. Якщо до складу крему ввести вітаміни, амінокислоти, гормоноподібні речовини, вуглеводи, мікроелементи, ліпіди та ін., він набуде живильних функцій, що дасть змогу підтримувати шкіру в здоровому стані.

Як зазначалося раніше, однією з основних причин передчасно­го старіння шкіри є надмірне утворення вільних радикалів. Отже, необхідним компонентом сучасної косметики є антиоксиданти. До них належать:

— вітамін Е: запобігає окисленню ненасичених жирних кис­лот, стабілізує клітинні мембрани;

— вітамін С: стимулює синтез колагену, гальмує вироблення меланіну, стимулює імунні реакції, запобігає перекисному окис­ленню ліпідів;

— вітамін А: нейтралізує вільні радикали, нормалізує дифе­ренціювання клітин.

Шкіра людини є гормонозалежним органом. У клітинах шкі­ри є рецептори для естрогенних гормонів. Місцеве застосування препаратів, які містять естрогенні гормони, може справити пози­тивний загальний вплив на організм жінки і порушити деякі жит­тєво важливі функції. Тому в косметології використовуються гор-моноподібні речовини рослинного походження — фітоестрогени:

— ізофлавони — особливо багаті на них соя, червона конюши­на, люцерна;

— флавони містяться в червоних сортах винограду, червоному вині;

— флавоноїди містяться у звіробої, вербені, шавлії та ін.;

— лігнани містяться в зерні злакових рослин, у цитрусових, моркві, капусті.

Останніми роками популярним компонентом кремів проти старіння став коензим Q-10 (убіхінон), який сприяє нормальному перебігу окисно-відновних процесів у клітинах. Він також є анти­оксидантомзавдяки маленькій молекулі глибоко проникає через міжклітинний простір.

Зволожувальні креми. Збереження оптимального водного ба­лансу у шкірі є одним з основних завдань косметології. З одного боку, компонентами зволожувальних засобів є речовини, що перешкоджають утраті вологи, з іншого — речовини, які активно зв’язують воду у тканинах. Для того, щоб запобігти випаровуван­ню води, необхідно створити на шкірі плівку, а для того, щоб ут­римати воду у тканинах, потрібні ліпофільні (незамінні жирні кислоти, цераміди) й гідрофільні (гіалуронова кислота, колаген, фітозан) речовини.

Крім того, до складу зволожувальних кремів часто входять гліцерин, сорбітол, пропіленгліколь, молочна кислота, сечовина, АНА-кислоти, NMF (натуральний зволожувальний фактор).

Захист креми — це велика група косметичних засобів, до якої входять сонцезахисні креми для шкіри різних типів, які міс­тять сонцезахисний фактор, а також креми, що захищають шкіру від шкідливих впливів професійного характеру. Це, як правило, захисні креми для рук.

До складу сонцезахисних кремів входять фізичні й хімічні фільтри, які перешкоджають проникненню ультрафіолетових про­менів у шкіру. Інтенсивність сонцезахисної дії визначається вели­чиною сонцезахисного фактора.

Завершуючи розділ про косметичні засоби, наголошуємо, що професія «косметик» надає необмежені можливості для творчої праці. Кожен наведений тут протокол того чи іншого догляду за шкірою обличчя є тільки прикладом, схемою, варіантом, який фа­хівець може адаптувати до конкретного випадку. Головною умо­вою успіху є ґрунтовні знання будови, фізіології шкіри, її вікових особливостей, а також механізму виникнення різних естетичних проблем.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. — М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо­давчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри лю­дини. — К.: Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. — 176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416 с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999;2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Космето­логия: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000;2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd At­las. — Urban&-Shwarzenberg, 1992. — 384 s.