«Кто сказав тобі, що немає у світі справжньої, вірної, вічного кохання?..» (за романом М. А. Булгакова «Майстер зв Маргарита»)
Маргарита до зустрічі зустріч із Майстром жила нудно, самотньо і благополучно. Напевно, навіть можна сказати, що Маргарита була нещасної: людина, не пізнав щастя, свого нещастя не усвідомлює. Але був її життя якийсь надлам. Невипадково, коли Майстер бачить Маргариту вперше, вона несе на руках тривожні жовті квіти, у власних очах її самотність. Ці квіти хіба що пророкують майбутню трагедію… Читати ще >
«Кто сказав тобі, що немає у світі справжньої, вірної, вічного кохання?..» (за романом М. А. Булгакова «Майстер зв Маргарита») (реферат, курсова, диплом, контрольна)
«Кто сказав тобі, що немає у світі справжньої, вірної, вічної любви?..»
(по роману М. А. Булгакова «Майстер зв Маргарита»)
Любовь…
Вероятно, я — не помилюся, сказавши, що любов — ця сама загадкове почуття Землі. Чому одна людина зрозумів, що іншого йому большє нє жити, не дихати? Чому з кожним із нас хоча разів у життя відбувається це? У кожному відповіді, що можна дати це питання, залишиться недомовленість. А зібравши всі ці недомовленості разом, ми маємо таємницю — однією з найбільш прекрасних таємниць цього світу. Саме її що й вважаю головною в людські стосунки. І, напевно, це моя думка — скільки ж у світі книжок про кохання! Такий різною, щасливою і нещасної, радісною й гіркою, пролетающей миттєво і що триває вічно. Чомусь більше всього подобається читати про вічної і вірної любові, що робить для таких людей загальним все — життя й, і смерть. Можливо, просто хочеться вірити, у світі залишилося що завгодно світле. І це віру дає роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита».
Пожалуй, цю книжки люблять багато. Адже вона настільки багатогранна, кожен може знайти у ній щось своє. Одному цікаві пригоди Коровьева і Бегемота, іншому — ершалаимские глави, третьому — філософський підтекст. А мене найбільше приваблює історія Маргарити.
Маргарита до зустрічі зустріч із Майстром жила нудно, самотньо і благополучно. Напевно, навіть можна сказати, що Маргарита була нещасної: людина, не пізнав щастя, свого нещастя не усвідомлює. Але був її життя якийсь надлам. Невипадково, коли Майстер бачить Маргариту вперше, вона несе на руках тривожні жовті квіти, у власних очах її самотність. Ці квіти хіба що пророкують майбутню трагедію. А несподівана зустріч із Майстром змінює все життя Маргарити. Усе світі раптом набирає сенсу, життя грає яскраво й у Маргарити, й у Майстра. Її подих зливається з його диханням, й у єднанні народжується краще твір Майстра — його роман про Понтии Пілаті. Маргарита стає відданою його читачкою — музою свого коханого. Мені здається, що з Маргарити всі події має ціну набагато більшу, ніж для Майстра. Не хочу сказати, що не любив її. Однак у житті Майстра чого. Нехай навіть він був самотній, та його життя наповнювали книжки, історія, роман. У Мар! гариты до Майстра був нічого. Але, можливо, це самотність якось загартувало її, зробило душу сильніше. Булгаков намагається донести її до нас думка, що справжню любов, і красу неможливо, не знаючи ненависті і неподобства. Може бути, саме злу і страждань ми маємо тим, що порівняно із нею пізнаємо добро і любовь.
Посмотрим, що приміром із Майстром і Маргаритою після катастрофи. Так, Майстру довелося несолодко, а й Маргариті було легше. Їй дісталася страшна катування невідомістю у тому, що з її коханим. І тут бачимо, скільки розпачливо цієї жінки сили. Вона не забула його., звинувачує себе у подію, але водночас аж до останнього вірить, що може змінитися. Маргарита погоджується продати душу дияволові лише одну надію довідатися що-небудь про Майстрі.
И вона визволяє свого улюбленого з психіатричної клініки, виліковує від безумності світу і дарує йому вічний спокій. На погляд, зробив Воланд, але було б по-іншому, якби Маргарита не погодилася жертвувати собою.
Наверное, ось і є правдива і вічна любов, коли той людина готова до докласти зусиль заради іншого. Та мені здається, що з розуміння самовідданості Маргарити важливо те, що Воланд говорить про Понтии Пілаті і єдиному суть поруч із — собаці: «…той хто любить повинен розділяти доля того, кого він любить». Ось і Маргарита повинна розділити долю Майстра. Він здобуває те, що мріяв всю життя, а Маргарита слід його. Можливо, не зовсім її мрія. Швидше всього, нею найголовніше — просто бути зустріч із Майстром. Але було б щасливий людина, повністю розчинившись в другом?
Пока я не можу відповісти на питання однозначно. Але впевнений, що потрібно лише брати, а й віддавати. Віддавати себе, своїх поглядів, почуття, свою душу. Любити по-справжньому — отже любити задля себе, задля своєї вигоди, лише для того, кого ти любиш. Можливо, тоді такий прекрасний ідеал любові, як любов Маргарити до Майстру, стане може бути у романі, а й у життя.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.