Влияние світогляду на самосвідомість і світовідчуття старших школярів

Влияние світогляду на самосвідомість і світовідчуття старших школярів.

Особенностью мислення старшого школяра є його особистий характер. Цей особистий характер мислення пов’язані з тим, що цей період в нього формується як узагальнену уявлення про навколишньої дійсності, а й узагальнену уявлення про собі, складывающееся розуміння і переживання свого Я, своєї індивідуальності, своєї личности.

Л. З. Виготський говорив: «Виділення себе з навколишнього світу, розвиток щирого ставлення до середовищі виникають в дитини поступово шляхом низки якісно відмінних друг від друга щаблів у розвитку свідомості своєї постаті і його єдності, з одного боку, й у розвитку свідомості дійсності і його єдності, з іншого боку». Обидва ці синтезу, що у мисленні дитини, він називав особистістю і світоглядом.

В юнацькому віці мислення в поняттях, обумовлений завданнями, які у цей період ставить перед школярами життя, що їх систематизувати і узагальнити своє уявлення про собі, розібратися у своїх діях та вчинках, у спонукань і переживаннях. Усі порівняння себе коїться з іншими, виділення подібного і чудового, розуміння своїх особливостей, своїх фізичних можливостей, і слабкостей відбуваються тепер на іншому, значно вищому рівні. Виникає більш стійке і більше більш-менш правильне уявлення про своє Я, як «про деякому індивідуальному цілому, відмінному з інших людей. Виникає нову форму узагальненого самосознания.

Этот факт веде до цілого комплексу найважливіших психологічних наслідків. Почати з те, що узагальнений характер самосвідомості сприяє становленню наступного процесу: вибір свого дальнейшею життєвого шляху переростає у віці в проблему самовизначення; бо з появою стійкого уявлення про особливості своєї постаті і його потреба знайти місце у загальному потоці життя, що також цей період починає осмислюватися в абстрактних філософських категориях.

Что про це йдеться в психологии?

Прежде всього треба сказати, що немає жодної психолога, займався цим віком, який зазначав б романтизму, властивого юнакові, його прагнення вирішувати долю в «світовому» масштабі, його тяги знайти, своє призначення у житті, визначити сенс свого існування. Проте вказівку на наявність цих особливостей не супроводжується, зазвичай, спробою зрозуміти їх джерело. Виняток становлять біологічно налаштовані психологи, пов’язуваних означені риси з фактом статевого дозрівання. Одні вважають у своїй, що саме має місце підвищення і стабілізація загального розвитку, наступаючі після завершення «негативної фази»; інші— за фрейдовским вченням — шукають пояснення у процесах сублімації, які у юнацькому віці у зв’язку з дедалі ближчої статевої зрілістю мають особливо інтенсивний характер. Однак у вона найчастіше психологи просто констатують і описують зазначені особливості, вважаючи їх хіба що іманентно властивими даному періоду развития.

Наиболее суттєвий компонент цій ситуації розвитку залежить від особливий характер зв’язку юнаки з середовищем, чи, інакше кажучи, в особливому, глибоко опосередкованому вплив, яке надає середовище на психічне розвиток у цьому віці.

Формирование в юнацькому віці світогляду, т. е. узагальненого систематизованого ставлення до у світі загалом, про його законах та вимоги, безмежно розширює те середовище, в якій живе юнак. Тут «друга середовище» не окремий образ чи подання, і не сукупність засвоєних і правил поведінки, а узагальнена і систематизована картина світу, у якому юнак хоче громадянином. Разом про те саме цей період і його узагальнену уявлення про особистості чоловіки й себе самому. Природно, що у юнацькому віці виникає потреба злити це у єдину значеннєву систему, і тим самим знайти й визначити сенс свою власну існування. Отже, специфіка цього етапу вікового розвитку у тому, що юнак в ідеальному плані виходить далеко далеко за межі як актуально даної конкретної ситуації, а й оточуючої його матеріальну годі й громадської середовища проживання і починає й переживати себе, немов «громадянина світу». Філософська спрямованість особи і потреба дати раду сенсі життя і людському призначення властива юному возрасту Хотелось б звернути увагу поки що не одній особливості філософських пошуків і пошуків своєї «місії» в юнацькому віці, саме, з їхньої вкрай загальний, неконкретний характер. Учні цього віку хочуть «приносити користь», «сприяти вдосконаленню», «допомагати членом суспільства» тощо. буд. тощо. п. У цьому часто що така абстрактне «самовизначення» нічого спільного немає з дуже розумним, іноді навіть розважливим вибором профессии.

На таку двоплановість самовизначення: через ділової вибір професії та через загальні, позбавлені кінкретности пошуки сенсу свого існування, вказують багато авторів.

Отрыв абстрактних пошуків від реального життєвого плану є, очевидно, наслідком двох обставин. Воно, безумовно, пов’язані з (особливостями розвитку абстрактного мислення у тому (віці, що характеризується відсутністю вміння розглянути загальний стан у світі відповідних конкретних даних, т. е. з труднощами конкретизації загальних положень. Але головне причина залежить від тому, що у старшому шкільному віці лише починає формуватися цей теоретичний, філософський його світовідчуття, його «відрив» від реальної плану відносин із оточуючим, і перехід у план «ідеальної середовища». Самовизначення юнаки й має у собі риси цього становлення. Наприкінці юнацького віку, іти зрілості ця двоплановість ліквідується. Проте психологічна сторона цього процесу ніким і не була прослежена.