Контрольная у кримінальній праву

Варіант № 2. Завдання 1.

На мою думку рішенням суду якщо застосована стаття 101, частина 3 КК України.

Частина перша з статтею 101 КК визначає як умисне тяжке тілесне ушкодження таке, яку є небезпечним для життя людини на даний момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрачу чи якого органу чи втрачу його функцій, душевну хворобу чи інший розлад здоров’я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш ніж однією третину, чи переривання вагітності чи незгладиме знівечення обличчя.

Небезпечними для життя згідно із Правилами вважаються такі тілесні ушкодження, яки сам загрожують життю потерпілого в останній момент їхнього заподіяння чи при звичайному перебігу закінчується смертю. Своєчасна медична допомога, Яка привела до швидкого одужання потерпілого, не виключає відповідальності винного за ч.1 ст. 101 КК, якщо ушкодження за годину заподіяння було б небезпечним для життя.

Правила до небезпечних для життя тілесних ушкоджень відносять проникаючі поранення черепу, хребта, горлянки, гортані, трахеї, поранення грудної клітки, проникаючі до плевральної порожнини, поранення живота, проникаючі в порожнину брюшини, пошкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної, підключичної, стегнової артерії, тяжкі опалення, здавлення органів шиї та інші види механічної асфіксії, котрі супроводжуються розладом мозкового кровообігу, втратою свідомості.

Частина 3 ст. 101 КК встановлює відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, а так саме вчинене особливо небезпечним рецидивістом. Для застосування ч.3 ст. 101 КК необхідно обов’язково встановити наявність умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження й необережної звинувачуй щодо смерти потерпілого. Зрозуміло, що якщо смерть потерпілого є результат тяжкого тілесного ушкодження, завданого із необережності, то про відповідальність за ч.3 ст. 101 КК не може бути мови.

Тілесне ушкодження — це противоправне, винне (навмисне чи необережне) посягання на здоров’я іншої особини, тобто об'єктом тілесного ушкодження є здорові людини.

Об'єкт цого злочину є здоров’я будь-якої людини, незалежно від її фізичного та психічного стану. Об'єктивна сторона тілесного ушкодження — це дія чи бездія винного. дія може бути як фізичною, то й психічною (загроза, переляк, яки викликали психічне захворювання). Якщо йдеться про заподіяння тілесного ушкодження шляхом бездії, то мається на увазі, що винна особа не виконала дії, яки б попередили заподіяння шкоди чужому здоров’ю за умови, що вон винна був виконати ці дії й мала можливість їхні здійснити.

Склад тілесного ушкодження матеріальний. Злочин якщо закінченим із моменту настання злочинного наслідку — заподіяння шкоди здоров’ю людини. При цьому необхідно встановити причинний зв’язок між діяннями винного й наслідками, котрі настали — заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого.

Для настання відповідальності за тілесне ушкодження необхідне, щоб заподіяння шкоди здоров’ю було б протиправним. Тобто коли йдеться про заподіяння шкоди здоров’ю за обставин, котрі виключають протиправність діяння, то відповідальність за межі не настає. Згода потерпілого на заподіяння йому тілесних ушкоджень не звільняє особу, котра їхні завдала, від відповідальності.

Суб'єктивна сторона тілесних ушкоджень полягає у вині, навмисній чи необережній.

У тихий випадках, коли намір винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю, відповідальність настає за фактичне заподіяння тілесного ушкодження. Якщо ж завдано более легке тілесне ушкодження, ніж тобі й маєш яку спрямований намір, то відповідальність настає за замах на заподіяння тілесного ушкодження, яку хотів винний завдати.

Суб'єктом тілесних ушкоджень може бути особа, Яка досягла 14 років. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяються на: тяжкі, середньої тяжкості й легкі. Для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень постановою слідчого, прокурора, дізнавача, суду призначається судовомедична експертиза.

Також варто застосувати статтю 183−3 КК України.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправнотрудової установи чи інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, Яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну камеру) чи переводилася в тюрму.

Об'єкт — нормальна, Яка грунтується на законі діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, а також органів, котрі виконують покарання, в деяких випадках — інтереси окремих громадян.

З об'єктивної сторони злочини проти правосуддя вчиняються в основному шляхом дії, можливо бездії.

Більшість злочинів проти правосуддя, — злочини із формальним складом злочину, але й є злочини, котрі належати до матеріальних складів злочину. З суб'єктивної сторони усі злочини проти правосуддя вчиняються із прямим умислом.

Суб'єктом злочинів проти правосуддя можуть бути службові особини, працюючі в сфері правосуддя, засудженні особини, втягнуті до цієї сфери.

Задача № 2.

На мою думку рішенням суду якщо застосована стаття 117, частина 1 КК України.

Безпосереднім об'єктом згвалтування є статева свобода жінки, а якщо остання не досягла статевої зрілості, то її статева недоторканість. Потерпілою под годину згвалтування може бути лише жінки. При цьому ані її моральний склад (порочний спосіб життя, аморальна поведінка) ані характер відносин із винуватим (сімейні відносини, наявність передуючого згвалтуванню, добровільного статевого зв’язку тощо) не виключають відповідальності за згвалтування.

З об'єктивної сторони згвалтування полягає у статевих зносинах із жінкою із застосуванням фізичного насильства, погрози чи із використанням її безпорадного стану. Таким чином, такі статеві зносини вчиняються проти волі потерпілої. Фізичне насильство чи погроза пригнічують волю потерпілої, а використання безпорадного стану передбачає ігнорування її волі.

Для відповідальності за ст. 117 достатньо, щоб статеві зносини із жінкою супроводжувались хоча б однією із цих ознак.

Злочин вважається закінченим із моменту початку статевих зносин. Дії ж, що безпосередньо були спрямовані на скоєння статевого акту, але й не доведені до його початку із причин, що не залежали від волі винуватого, становлять замах на згвалтування (спроба подолати опір потерпілої шляхом застосування фізичного насильства, погроза невідкладної фізичної розправи, зривання одягу й інші дії). Придбання, наприклад, наркотиків для приведення жінки до безпорадного стану, заманювання її в певне місце, створення групи для скоєння згвалтування тощо становлять готування до даного злочину.

Добровільна відмова від згвалтування відповідно зі ст. 18 КК виключає кримінальну відповідальність за готування чи замах на цей злочин.

Фізичне насильство — це фізичне переборювання опору, що лагодити потерпіла, який зумовлений небажанням жінки вступити із винуватим в статевий зв’язок. Фізичне насильство повинне бути таким, щоб перебороти дійсний, а не удаваний опір жінки.

Застосування погрози являє собою різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої із тим, щоб подолати її опір. Тім самим така погроза немовби прирівнюється до фізичного насильства, тобто вон є безпосередньою й може бути невідкладно здійснена суб'єктом злочину. Характер погрози й можливість її здійснення у тій момент ставлять жінку в безвихідний стан, примушують поступитися вимогам гвалтівника.

Погроза може бути виражена словами («вб'ю», «заріжу» тощо), у демонструванні зброї чи інших предметів, якими можливо завдати жінці тілесні ушкодження.

З суб'єктивної сторони згвалтування скоюється із прямим умислом, при якому винна особа усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу чи використовує безпорадний стан потерпілої для вступу із нею у статевий зносини й бажає цього.

Мотив згвалтування складається із бажання задовольнити статеве почуття, тобто це мотив сексуальний. Він може поєднуватись із іншими побічними мотивами — хуліганськими мотивами, бажанням осоромити, принизити жінку, помститись їй. Алі домінуючими у цьому злочині залишається сексуальні спонукання.

Суб'єктом згвалтування (безпосереднім виконавцем злочину) може бути особа чоловічої статі, що досягла 14-річного віку. У якості співучасника може виступати й жінка (наприклад, жінка, що заманила потерпіла в глибину парку із тим, щоб скориставшись відсутністю людей, винуватий вчинив згвалтування, є посібником у скоєні злочину).

Задача № 3.

На мою думку рішенням суду якщо застосована стаття 166, частина 3 КК України.

Перевищення влади чи посадових повноважень.

Перевищення влади чи посадових повноважень, тобто умисне скоєння посадовою особою дій, котрі явно виходять за межі наданих їй законом прав й повноважень, якщо воно та завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, — карається позбавленням волі на рядків від двох до п «яті років чи виправними роботами на рядків до двох років, із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на рядків до трьох років.

Перевищення влади чи посадових повноважень, якщо воно та супроводжувалось насильством, застосуванням зброї чи болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -карається позбавленням волі на рядків від трьох до максимально восьми років із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на рядків до п «яті років.

Дії, передбачені частинами 1 чи 2 цієї з статтею, якщо смердоті спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на рядків від п «яті до дванадцяти років із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на рядків до п «яті років.

З об'єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень характеризується сукупністю наступних ознак: а) скоєння дій, котрі явно виходять за межі наданих службовій особі прав й повноважень; б) настання наслідків у вигляді істотної шкоди державним чи громадським інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Злочин, передбачений ст. 166 КК скоюється лише шляхом активних дій. Вихід за межі прав й повноважень шляхом бездій неможливий.

При перевищенні повноважень службова особа явно виходить за межі наданих їй прав й повноважень.

Злочин, передбачений ст. 166 КК — матеріальний.

Суб'єктивна сторона характеризується лише прямим умислом.

Мотиви злочину можуть бути різними.

Література: 1. Кримінальне право України. Тези лекцій й практичні заподіяння для курсантів Київського училища міліції МВС України./ Київ, Наукова думка, -.

1995 р. 2. Кримінальним кодексом України./ Одеса, вид. «Чорномор'я», — 1995 р. 3. Збірник завдань із радянському карному праву: особлива частина. — К.,.

1981 г.