Муса Джаліль

Пісня свою я присвятив народу.

Життя свою народу отдаю.

Муса Джалиль.

Муса Джаліль народився татарському селі Мустафино колишньої Оренбурзької губернії 2 (15) лютого 1906 року у небагатої селянської семье.

Батько Муси, Мустафа, син бідного аульного пастуха Абубакира, з дитинства гнув спину на багатого купця. Був хлопчиком на побігеньках, пізніше працював приказчиком.

Величезний вплив формування внутрішньої злагоди майбутнього поета справила мати Рахима-Апа. Спокійна, тиха, врівноважена, повна протилежність Мустафе-абзы, темпераментному, запальному, легко схильній до несподіваним перепадам настрої, — вона мала нескінченним терпінням і стійкістю. Та не моральні основи характеру Муси складалися під її воздействием.

З у віці Муса пішов навчання у сільський мектеб, де протягом року опанував азами грамоти й вищербив напам’ять кілька сур з Корану. У Оренбурзі Мустафі Залилову вдалося влаштувати сина у медресе «Хусаиния» — мусульманське навчальний заклад типу духовної семинарии.

Навесні 1919 року, як у оточеному білогвардійцями Оренбурзі виникла комсомольська організація, тринадцятирічний Муса записується до лав Комуністичного Союзу молоді, рветься на фронт. Однак у загін їх беруть: маленький, щуплий, він зовсім мальчишкой.

У 1920 року з ініціативи Муси в Мустафино виникає комсомольська осередок. Кипучий, діяльний за натурою, Муса стає визнаним ватажком сільській молоді. Його вибирають членом волосне комітету РКСМ, посилають делегатом на губернську конференцію комсомола.

1921;го року у Оренбуржье прийшла жорстока посуха і голод. На очах Муси померли з голоду два його братиків. Щоб же не бути сім'ї у тяготу, Муса іде у місто та вливається в натовпу голодної безпритульної дітвори, наводнившей у те страшне літо Оренбург. У місяці він «їв що трапиться, ночував деінде, крав». Пізніше з допомогою одного із працівників червоноармійській газети «Кызыл Юлдуз» (у ній були надруковано перші вірші) Муса став курсантом Оренбурзької военнопартійної школи, та був — студентом ТИНО (Татарської інституту народної освіти), створеного з урахуванням медресе «Хусаиния».

Бурхливий багате подіями час сприяло ідейного раннього дозрівання майбутнього поета. На початку 1917 року одинадцятирічний Муса пише вірш, у якому говорить про першої світової війни як і справу безглуздою бойні, щодня уносящей тисячі життів, і посилає його до редакції татарської газети «Вакыт» («Час»). Вірш, звісно, залишилося ненадрукованим. Пізніше Муса повернувся щодо нього, викривальний пафос і підкресливши своє співчуття народним масам («На війні», 1920).

До нас дійшло кілька товстих загальних зошитів 1918;1921 років із віршами, розповідями, п'єсами Муси і зробленими їм записами народних пісень, казок і легенд. Значна частина коштів віршів цього періоду залишилася ненапечатанной за життя поета. Проте після них можна отримати певне уявлення етапи творчого змужніння Джалиля. Вже з перших віршів відчувається стихійний демократизм початківця автора. Виходець із низів, чимало хлебнувший у житті і, і потреби, знає ціну кусневі хліба насущного, у собі испытавший презрительно-высокомерное ставлення байских синків щодо нього, синові лахмітника, лише з милості взятому на казенний кошт в медресе, Муса зі щирим співчуттям належить народу. Щоправда вона вміє втілити цю думку в плоть художніх образів і декларує її прямо, в лоб:

Життя моя для народу, всі сили ему,.

Я дуже хочу, аби пісня служила ему.

За народ свій я голову, може, складу -.

Збираюся служити до могили ему.

(«Слово поета свободы»).

Звертають він увагу самі назви юнацьких віршів Джалиля: «Червоне військо», «Червоний свято», «Червоному прапора». Поет настільки часто вживає епітет «червоний», деякі дослідники називають роки творчості Джалиля «червоним періодом». І тому періоду характерні імперативність, стисненість і енергія вірша. Зазвичай, це пристрасні, публіцистично загострені декларации.

На своєму шляху до зрілості і майстерності Муса Джаліль пройшов кілька етапів. Із деяким відтінком умовності їх можна обмежити такими хронологічними рамками: ранній (1918;1923), шлях до зрілості (1924;1932), довоєнний (1933;1940) і, нарешті поезія періоду Великої Великої Вітчизняної війни (1941;1944).

Сам поет неодноразово підкреслював, новий етап у творчості починається з 1924 року: «Протягом років робфаку у моїй творчості намітився переворот. У 1924 року став писати зовсім иначе».

У 1929 року поет допрацював поему, знявши зайвий мелодраматизм деяких сцен і епізодів. Відтоді поема друкується під назвою «Пройдені шляху» (у російському перекладі - «Минулі годы»).

13 липня 1941 року поет потрапив у що формується під Казанню артилерійський полк «кінним разведчиком».

Написане Джалілем протягом перших місяців війни увійшло збірник «Клятва артилериста» (1942). Одне з мотивів книжки — вірність військової клятві. Думка ця у тому чи іншою мірою звучить майже кожному стихотворении.

Певний період від Джалиля ще приходили листи. А липня 1942 року всі зв’язки Польщі з ним перервалися. Нарешті прийшло повідомлення, що Муса пропав без вести.

Торішнього серпня 1943 року гітлерівцям вдалося напасти на слід підпільної групи. Муса Джаліль і кілька його товаришів були арестованы.

Про жахи неволі написано чимало. Однією з таких неповторних, палючих своєї дійсністю документів історії є і «Моабитские зошити» Муси Джалиля.

Муса Джаліль загинув в’язниці, замучений фашистами. Посмертно було присвоєно звання ГСС.

Усі далі йдуть у минуле події Великої Вітчизняної війни. Виросло вже нове покоління, знайоме вже з минулої війною лише з фільмам і книг. Але подвиг радянський народ живе. І Джаліль навічно на нас. Звати його носять вулиці, театри, клуби, пароплави. Його ім'ям названо місто в нафтових районах Татарії Центральний проспект в Набережних Челнах і з найвищих вершин в Антарктиде.

———————————- [pic].