«Я ліру присвятив народу своєму...» (за творами Н.А.Некрасова)
В особі Некрасова бачимо найбільшого поета Росії, присвятив всі свої сили, талант, енергію служінню народу, його щастю. Він зберігав вірність своїм ідеалам, свою позицію до останніх хвилин жизни. Народная тема була основною у творчості. Вірші 40-х років «Дорогою», «Городник», «Трійка», «Їжу чи вночі вулицею темній» присвячені важкої частці простолюду, селянства, й разночинства. Гражданин виступає… Читати ще >
«Я ліру присвятив народу своєму...» (за творами Н.А.Некрасова) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
«Я ліру присвятив народу своєму…» (за творами Н.А.Некрасова)
Во всіх творах Н. А. Некрасова чітко виражена його громадянська позиція. Присвятимо свою ліру народу, поет став продовжувачем традицій Рилєєва, Пушкіна, Лермонтова. Але некрасовська поезія створює ліричного героя, відмінного від героїв Пушкіна та Лермонтова. Поет Некрасов своєю творчістю відкрив новий етап у розвитку російської поезії, пов’язаний із значними змінами у громадської життя кінця 50—70-х років XIX века.
Народная тема була основною у творчості. Вірші 40-х років «Дорогою», «Городник», «Трійка», «Їжу чи вночі вулицею темній» присвячені важкої частці простолюду, селянства, й разночинства.
В 1849 року Некрасов створює вірш «Вчорашній день, годині на шостому…», що було результатом першим етапом поетичної діяльності. У цій книжці з’являється образ Музи, «рідний сестри» котрий страждає народа.
Вчерашний день, годині на шестом, Зашел я на Сенную, Там били жінку кнутом, Крестьянку молодую.
Ни звуку з його груди, Лишь бич свистав, играя…
И Музі я сказав: «Гляди, Сестра твоя родная!».
Муза у Некрасова асоціюється з чином истязаемой публічно жінки, вона — рідна всім нещасним і угнетенным.
«В крові… посічена Муза» надихала поета створення найбільших творів, в яких тема народних страждань — главная.
К середині 50-х років остаточно формується естетична позиція Некрасова та її творча програма. Некрасов рішуче виступає на позиціях громадянськості і поезії, громадської спрямованості і активної втручання у життя. Некрасов вважав, що не можна безкарно «заплющивши очі на що відбувається навколо», і це позиція знаходить свій відбиток у його критичних статтях у той час. Вислів активної громадянською позицією ми й в віршах, присвячених саме темі поета і поезії —"Муза" (1852), «Блаженний незлобливый поет…» (1852), «Поет і громадянин» (1856).
В вірші «Муза» Некрасов розвиває принципи пушкінського реалізму, але загострює на неприкрашенности зображення життя. Музі Пушкіна він протиставляв свою, «сумну супутницю» «сумних бідняків». Вона як тужить, а й закликає до помсти, протесту. Вірш «Блаженний незлобливый поет…» розповідає поета чистого мистецтва, далекому від життєвих проблем. І протистоїть поет-сатирик, обличитель.
Питая ненавистю грудь, Уста озброївши сатирой, Проходит він тернистий путь Своей карающею лирой.
Некрасов впевнений, що справа справжнього поета залишиться у пам’яті народа.
Как багато зробив він, поймут, И як любив він — ненавидя.
В 1856 року Некрасов створює поетичний маніфест— вірш «Поет і громадянин». Використовуючи форму спору на суспільно-літературні теми, Некрасов не приховує відмінностей своєї поезії від творчості Пушкіна, Лермонтова, поэтов-декабристов.
Собеседник поета в некрасовском вірші — громадянин. Вибір героя-гражданина не випадковий. Позиція К. Рылеева — «Не поет, а громадянин… — збігаються з позицією Некрасова, з його бажанням присвятити всі свої сили захисту народа.
Гражданин виступає проти чистого мистецтва, він закликає «підпорядкувати свій геній» почуттю «всеобнимающей любові» — любові до народу.
Почти наприкінці свого життя, в 1874 року, Некрасов як підбиває підсумки своєї поетичної діяльності у вірші «Елегія». Дві центральні теми його творчості, тема народу і тема поезії, стають тут по-родинному близкими.
Автор приходить висновку, що коїлося після реформи 1861 року становище народу Герасимчука краще. А невдоволення посилюється від цього, що, страждаючи, народ все-таки бездіяльний в силу свій покори та відсталості. Але поет повинен як і голосно заявляти про потреби і надії народу. Некрасов вважає себе поэтом-борцом, він заповідає не забувати про призначення поета — кликати народ до пробуждению.
Я ліру присвятив народу своему.
Быть може, я помру, невідомий ему, Но я йому служив — і серцем я спокоен…
Пускай завдає шкода ворогу не кожен воин, Но кожен у бій иди!
В особі Некрасова бачимо найбільшого поета Росії, присвятив всі свої сили, талант, енергію служінню народу, його щастю. Він зберігав вірність своїм ідеалам, свою позицію до останніх хвилин жизни.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.