І. Тріус «Жити стоїть»

И. Триус «Жити cтоит».

Эта повість автобіографічна. Головний герой сам автор. Звати її Ірина Триус. Ірина більш двадцяти років, вона прикута до ліжка, та заодно вона втратила віру у собі, вона завзято трудиться і виборює те що залишатися людиною корисним батьківщині. До хвороби у неї інженером залізничником, але доля не дала втілитися її мрії. Будучи лежачої, хоч їй такий тяжкий, нестерпно боляче, вона своїм завзятістю вивчила німецький, англійський, чеський, польський, болгарський мови, а згодом почала працювати старшим науковим співробітником у відділі технічної інформації Міністерства шляхів. Ще Ірина примудрилася у лікарнях викладати дітям, де водночас і лежала — лікувалася від свого недуги. З усього земної кулі до Ірини летіли листи, їх було настільки повно, різні долі, різні люди, та їх всіх з'єднало одне — хвороба, як вирватися з цих чіпких лап. Як могла Ірина всім допомагала, особливо вона допомогла Марині.

В згодом Ірина початку писати, пише вона тому, що їй близько, що турбує її. Ірині, звісно, дуже неабияк пощастило, завжди оточували дуже турботливі, уважні люди. Та й саме Ірина — це мужня людина, небоявшийся випробувань долі. Коли їй бувало дуже важко, вона бралася до праці і лише наполеглива праця повертав її до життя.

Для мене Ірина стала зразком, нею пишалася, коли читала повість, навіть із нею хотілося зустрітися, поговорити, стільки у ній енергії, вона кожного хворого могла заразити своєю працею, старанням, не дивлячись на що. З іншого боку мені Ірину дуже шкода по-людськи, ну чому бог так байдужий, змушує страждати, хворіти нічого не винних людей. Ірина «Молодець!!!» Вона досягла то, чого хотіла, попри такий страшний діагноз. Треба завжди вірити у собі, не падати духом. Дивитися вперед, дивитися усім своїм недугам у вічі й боротися з ними. І можливо всі ми вылечимся!

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із сайту internet.