Гармонизация податкових систем країн-членів Європейського союза

Гармонизация податкових систем країн-членів Європейського союза.

Одне з найважливіших чинників, дозволяють говорити про становлення справді єдиної Європи, є гармонізація податкових систем країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Цьому процесу приділяється особливу увагу, оскільки за його забезпечення успіху можна казати про створення єдиного ринку товарів, послуг, капіталу робочої сили.

З огляду на прагнення нашої країни, до вступу до Європейський Союз (на початковому етапі хоча на правах асоційованого членства), для Російської Федерації то цієї проблеми також представляє суттєвий інтерес. Важливість відповідності російської податкової системи вимогам, які висуваються у межах ЄС, було підкреслено заступник міністра фінансів РФ З. Шаталовым («Економіка життя й », N 23 1995 р., із першого).

З іншого боку, соціально орієнтована, регульована (зрозуміло, в розумних межах) ринкової економіки, існуюча нині у ЄС, важливою складовою частиною має відповідну податкову систему, без створення якій її побудова навряд чи можливий.

Нарешті, необхідно врахувати серйозність декларованих Мінфіном намірів перетворювати існуючу зараз у РФ податкову систему у створення сприятливіших умов інтеграції російської економіки у світову (і її частина — європейську). Отже, володіючи інформацією про розвиток податкових систем держав-членів ЄС, можна скласти уявлення у тому, яким шляхом розвиватиметься російська (і навіть, можливо, країн СНД) податкову систему.

Під час проведення спільної політики у сфері оподаткування ЄС, з одного боку, розуміється важливого значення максимально можливої ступеня уніфікації у цій галузі, з іншого — вимога врахування інтересів країн-членів Союзу, найчастіше прямо протилежних. Це спричиняє з того що, зазвичай, спочатку приймається лише на рівні декларації принципове рішення, як має бути у майбутньому вирішене той чи інший питання, потім починає проводитися довготривала й поступова робота з гармонізації національного податкового законодавства. Тому разом з основними нормами є велика кількість перехідних положень, і навіть правил, мають локальне дію на одне держави або групи держав. У цій статті розглядаються переважно принципові становища.

Початок процесу гармонізації податкових систем європейських держав належить 1951 року, коли було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Відповідно до договором про утворення ЄОВС межах країн-учасників ліквідовано мита продукції чорної металургії і кам’яновугільної промисловості. Що стосується третіх країн почали застосовувати єдиний митний тариф.

Згодом у Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) проводилися активні заходи зі створення всеосяжного митного союзу, остаточне оформлення якого має відбутися 1 січня 1996 року. Мита на внутрішньоєвропейських межах втратить повністю за всі види товарів, а відношенні країн, не які входять у ЄС, здійснюватиметься єдина митна політика (обидві заходи практично з декотрими винятками здійснюються вже нині). Настільки тривала побудова митного союзу пояснюється переважно тим, що з вступі до ЄС та ЄС нових членів (Великобританії, Данії, Ірландії в 1973 р., Греції 1981 р., Іспанії і Португалії в 1986 р., Швеції, Австрії, Фінляндії на 1995 р.) доводилося на певні компроміси, враховуючи сформовані у яких положення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За Договором про утворення ЄЕС, хто вступив з в 1958 року, в обов’язковому порядку уніфікації підлягали податку додану вартість, податки споживання й інші непрямі податки. Що стосується прямих податків також активно проводиться політика їх вирівнювання.

Найбільші успіхи були досягнуті у області ПДВ. У 1977 році була прийнята 6-та Директива Ради Міністрів країн ЄЕС, що передбачає повну уніфікацію принципів обчислення ПДВ. Подальший прогрес у цій царині було досягнуто зв’язки України із набуттям чинності 1 листопада 1993 року Договору про створення Європейського Союзу (з так званого «Маастрихтського договору »). Нове регулювання ПДВ було запроваджено завчасно, 1 січня 1993 року. Ця дата вважається моментом створення єдиного європейського ринку.

Якщо сьогодні, як й раніше, ПДВ сплачується країни, де товар продається кінцевому користувачеві, і за його вивезенні на продаж він звільняється з ПДВ країни походження, то починаючи з 1997 року може змінитися просто у протилежний бік. Передбачається, і ПДВ стягуватиметься країни, де товар виготовили, у результаті постачання іншу страну-член ЄС зі свого податковому режиму ідентичні поставкам у країні, що дозволяє казати про створенні справді єдиного ринку. Такий порядок вже існує у сфері посылочной торгівлі (за каталогом). У підприємці зможуть вичитати з підлягає сплаті суми ПДВ, відповідну складову цінується поставленого їм із інший країни-члена ЄС товару, рівну ПДВ, сплаченому у країні походження.

Повністю зняті будь-які обмеження із ввезення з однієї країни у іншу товарів, придбаних кінцевими споживачами особистих цілях. Раніше ці обмеження поширювалися на підакцизні товари: духи, сигарети — і таке інше. Пов’язано це були, зрозуміло, ні з наявністю дефіциту цих товарів у будь-яких країнах, як тим, що з їх купівлі акциз і ПДВ потрапляли до бюджету держави, біля якого здійснювалася продаж. Існує одну серйозну виключення з цього принципу. Купуючи нових (з терміном експлуатації менш 3 місяців) автомототранспортных коштів збережено колишній порядок. І тут, навіть якщо, приміром, знадобився, чи мотоцикл купується приватна особа, ПДВ сплачується країни, у якому це транспортний засіб ввозиться.

Додаткова уніфікація досягається шляхом вирівнювання ставок ПДВ. Розмір стандартної ставки має становити щонайменше 15 відсотків. Дозволено вводити пільгові ставки, але з нижче 5 відсотків. Обмежений коло товарів, мають важливе соціальні значення, то, можливо звільнено з ПДВ (це положення носить тимчасовість).

Упорядкування зазнають і податки споживання (акцизи). Деякі їх скасовуються. Так було в ФРН на 1992 році були скасовані акцизи на сіль, чай, цукор. Акциз на каву збережено лише з проханням торговців і середніх виробників, побоювалися, що за його скасування мало статися зниження цін і кави втратив б статус елітарного напою.

Додаткові складнощі у процесі уніфікації непрямих податків створює їх неоднакове значення для формування бюджетів різних держав ЄС. Так було в Греції непрямі податки становлять 70 відсотків податкових надходжень, а Бельгії - 40.

Зазнала змін і системи стягування податків. Міждержавні податкові кордону скасовані. Тепер усі підприємства зареєстровані у єдиний реєстр платники ПДВ, їм надано окремі ідентифікаційних номерів, під якими підприємці передають відомості в фінансові органи про поставлених ними межі їх країн товарах і придбаних там (межах ЄС), в такий спосіб місце здійснення податкового контролю переноситься з міждержавних кордонів безпосередньо підприємств.

Окремий комплекс нижченаведених проблем становлять платежі, здійснювані у межах європейської аграрної політики. У законодавстві більшості країн-членів ЄС закріплено положення про те, що можуть переслідувати й інші, крім фіскальних, мети, тобто використовуватися під час здійснення державного регулювання економіки. Так, під час ввезення сільськогосподарської продукції з третіх країн завезеними на територію ЄС разі, якщо світові ціни нижчі європейських, імпорт оподатковується митом, рівної за розміром цієї різниці. При вивезенні власної продукції європейський виробник отримує відповідний до компенсацію, рівну різниці між світової ціною і ціною, яким він міг би (хоча б теоретично) здійснити продаж біля ЄС. Зазвичай, європейські ціни вище світових, однак у тих випадках, коли тут інше, мито стягується під час вивезення товару межі ЄС, а компенсація виплачується під час ввезення. На думку самих європейських фахівців, податкова політика у сфері продажу сільськогосподарських продуктів, попри високий рівень втручання державних органів ринкові відносини, вкрай неефективна.

Важливим чинником, що дозволяє казати про державному характері ЄС, служить наявність власного бюджету, формованого значною мірою ні з внесків держав-членів Союзу, та якщо з «європейських «податків. До державного бюджету ЄС зараховуються, зокрема, сільськогосподарські мита, і навіть певна частка від сплати ПДВ, зібраного національними фінансовими органами.

На закінчення потрібен ще раз відзначити еволюційний характер всіх змін, здійснюваних у межах поступу єдиного європейського ринку. До створення митного союзу пішло приблизно 45 років, однак у час темпи прискорилися на створення єдиного простору, де стягуватиметься гармонізований ПДВ, відводиться значно менше. У кожному разі про зміни стає відомо завчасно, щонайменше як 1 рік. Принципові зміни плануються і стають відомими громадськості в довгострокової (до 5 років) перспективі, що дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності здійснювати стратегічне планування.

Коментар. На цю статтю існує посилання -> Основи податкового права. Навчально-методичне посібник. Під ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Інвест Фонд, 1995. З. 317.