Психодраматический підхід до проблем человека

ЗМІСТ.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ.

I ГЛАВА. ПСИХОДРАМАТИЧНИЙ ПІДХІД До ВНУТРІШНІМ ПРОБЛЕМАМ.

II ГЛАВА. ПОДОЛАННЯ ВНУТРІШНЬОГО БЕСПОКОЙСТВА.

ВИСНОВОК.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

Ми біля підніжжя нової доби у розвитку людства. Ми тільки починаємо розуміти приховані у кожному людей можливості творчого відтворення світу й себе. Книжка Джанет Рейнуотер допомагає побачити одне із найбільш яскравих променів цієї зорі, несучою нам розширення меж людської свідомості. Цей досвід наповнений величезними можливостями: несподівані засоби використання звичних речей, і розпочнеться новий погляд на минуле й сьогодення, і величезний арсенал психологічних дослідів із собою. Змін людини, провідним до зростання особи, протягом останніх тридцяти п’ять років було присвячено багато досліджень. Дж. Рейнуотер відібрала їх найістотніші идеи.

Одне з найважливіших психотерапевтичних принципів говорить: внутрішні зміни з людиною тоді, коли стає собою, а чи не тоді, що він намагається бути як другие1.

I глава. Психодраматичний підхід до внутрішнім проблемам.

Дуже важливо було розпізнавати подібні негативні фантазії й намагатимуться позбутися їх, коли наполегливо впроваджувати на власне свідомість певні образи, ми тим чи іншим способом сприяємо їх здійсненню в реальности.

Неприємні думки легко перетворюються на фантазії, проте до здобуття права де вони ставали деструктивними, їх можна контролировать.

Психодраматичний підхід дає змогу прояснити багато внутрішніх проблем. Деякі люди почали усвідомлювати силу свого «я» і розуміти, що вони таки управляти своїми внутрішніми голосами та вимогами своїх субособистостей у житті у житті навіть больше.

Джанетт Рейнуотер пропонує безліч вправ, які допомагають стежити своїм «я», отже, і контролювати себе. Мистецтво самоспостереження — основний метод з допомогою якого опанувати своїми думками, почуттями, эмоциями.2.

Якщо людина хоче зрозуміти себе, необхідно не критикувати, не засуджувати, коли людина намагається щось поліпшити у собі, то мимоволі намагається критикувати і засуджувати себя.

Якщо людина є складності у відносинах якимось близьким людиною, то можливо, справжня причина цього лежать у вашого власного проблемах, які ви остаточно не розібралися. Ці дві проблеми може бути пов’язані з очікуваннями, почуттям безпеки, контролем, потреби у любові. Відносини розвиваються найспокійніше, коли мають певними інтуїтивними знаннями друг про друге.

Більшість людей цікавляться у тому, як навчиться любити дітей і як зробити так, щоб любили вас. Любов не можна схопити якщо на ній гнатися. Любов розцвітає, тільки тоді ми коли відсутні требования.

Джоуэл Крамер пише: «Любов приходить тільки тоді ми, коли є простодушність, від якої зникають всі ще надії й очікування, усі кривди і лестощі, все воспоминания».

Найкращий засіб навчитися любити — розпочати стежити собою у стосунках із своїм значимим другом3.

Іноді багато особистісні конфлікти відбуваються через сексуальних проблем. І тут то вона може сам допомогти собі. Найстрашніше неправильне використання сексуальності - це дивитись одна на одну немов на об'єкти, не помічаючи, що є ти вже і я. У сексуальні стосунки постановка мети… будь-якої мети веде до того що, що забивають свої голови потребою розв’язання труднощів і цим позбавляють себе задоволення, якого шукають в сексе.

Бхаван Шрі Райнши пише: Чим більший сучасна людина відчуває свою нездатність досягти глибини секс, тим більше вона звідси думає, то більше вписувалося «умствует». І навіть секс стає порожнім «заученим», нудним. Коли секс використовується задля досягнення каких0лио цілей, він доставляє менше радість і стає менш повнокровним, ніж у випадках, що він залишається природним процесом. Деякі люди займаються сексом не тоді, коли він насправді цього хочеться, а коли намагаються з допомогою його уникнути самотність. Цього варіанта найчастіше використовується женщинами4.

Відносини розвиваються найспокійніше, коли мають певними інтуїтивними знаннями друг про друге.

Однією з результатів мистецтва самоспостереження є вміння помічати в ті моменти, як ви якимось чином осуджуєте інших людей5.

Найкращий спосіб не поринати у відчуття безнадійності - безпорадності - тренуватися долати безліч дрібних щоденних проблем у тому, щоб навчитися вирішувати серйозніші, які підносить нам життя. Замість ламати руки розпачливо і втекти від що здаються чомусь нерозв’язними розбіжностей, треба подивитися, чи немає можливості по-новому подивитись конфлікт, аби досягти порозуміння (наприклад, піти у сімейну консультацию).

Згадайте всі випадки, коли вам доводилося мати справу з якимись труднощами, але зуміли завдяки вашої наполегливості успішно подолати их6.

II глава. Подолання внутрішнього беспокойства.

Коли вдається досягти поставлених собі цілей, то ролі «раціонального» обгрунтування власного неуспіху можна пояснити це тим, що домогтися успішного результату завадили об'єктивні зовнішні чинники: чоловік, або група лиц.

Роберт Еліот — американський кардіолог каже: «Не засмучуйтеся грубощів через дрібниці»: Правило 2: «Усі пустяки!».

Потрібно відстоювати своїх прав, з іншого — годі було втручатися у життя іншу людину, якщо цього не хоче. Якщо щось відповідає нашим уявленням, це зовсім отже, що його погане саме собою. Досить знати, чого ж ми хочемо, й можуть бути у своїй наполегливими, порядними, не боятися вірити і брати чужого7.

І ставитися до інших людей там: начебто ти хотів, щоб чинили тобой.

Людина, який цікавиться своїми побратимами, відчуває найбільші складнощі у життя і чинить найбільший шкода оточуючим. Саме середовищі подібних покупців, безліч з’являються невдахи. І щоб сподобатися людям необхідно щиро цікавитися іншими людьми8.

Усмішка створює щастя у домі, породжує атмосферу доброзичливості в ділових взаємовідносин народу і служить паролем для друзів. Вона — відпочинок для утомлених, денний світло тим, хто упав духом, сонячний промінь для опечаленных9.

Ім'я людини — це найбільш солодкий і значущий нього звук якою мовою. Тому коли ви прагнете слугувати гарним співрозмовником, бути необхідно уважним слухачем. Треба запитувати, куди людині приємно відповідатиме. Заохочуйте його до того що, що він розповідав себе і «своїх достижениях10.

Найвірніша шлях до серця людини — це це з ним у тому, що він цінує понад усе і завжди навіюйте свого співрозмовника свідомість його значимості. Треба виявляти на повагу до думці вашого співрозмовника. Не кажи людині, що він неправий. Якщо ж ви знаєте, що ви неправі, визнайте це швидко і зовсім. Вказуйте на помилки інших не прямо, а побічно. Спочатку поговоріть свої помилках, та був вже критикуйте свого собеседника.

Виявляйте впевненість. «Щоб брати участь себе сміливим, — рекомендує професор Вільям Джеймс, — дійте так, що ви справді сміливі, напружте цієї мети все своє волю, і напад страху, цілком імовірно, зміниться припливом мужество».

Страх є наслідком неувернности. Пам’ятаєте, що єдиний спосіб знайти — це чекати подяки, а творити добро заради власного радости11.

Які кошти можна запропонувати людині, щоб покласти край усіма труднощами. Чарівного рецепта немає. Усі відповіді суто індивідуальні, особливі кожному за окремого случая.

Ми постійно чимось стурбовані, змушені рухатися дедалі швидше і швидше, час стискається звісно ж. Ми дуже залежний від зручностей і постійно змушені нести час відповідальності них.

Оскільки ніщо не цілком, все системи та нововведення, створені у тому, щоб полегшити наше життя й зробити більш приємною, мають недоліки. У результаті стаємо жертвами нашої схильності винаходити самі заумні кошти, перешкоди ж, які за цьому, нас увесь важче усунути. А стрес вже висунув кінчик носа. Не варто плутати стрес з острахом. Страх — це «загострена реакція на певну реакцію, ситуацию"12.

Тривога — це, скоріш, реакція на нагромаджені турботи і проблеми, що навіть можна перерахувати і навіть легко дозволити. У кінцевому підсумку головну трудність становить зовсім процес вирішення цих трудностей.

Тривога викликає лише поганий настрій. Але якщо з’являються серйозніші ознаки, необхідно ставитися до них із всієї відповідальністю і зволікання знайти потрібні кошти на про його ліквідацію. Вчені висунули гіпотезу, що рак — одна з наслідків стресу клітини. Наприклад, хворі, страждають астму чи екзему, знають, як часто стрес може викликати кризи. Коли зруйновано здоров’я, людина ставати слабше. Людина, легко споживач, піддаючись занепокоєнню, це ще хвора людина, просто в неї дуже низький час чутливості. Прояв страху залежить тільки від особистості, а й від статі людини. Проте помічено, що з жінок занепокоєння проявляється частіше, ніж в мужчин13.

Це можна пояснити тим, що вони щодня більше труднощів, які додаються одна в іншу: те що дітей, ведення господарства, закупівля продуктів, плюс їхнє власне професійна деятельность.

Неможливо цілком уникнути стресу, хоч би життя ви вели. Проте в деяких людей він мало проявляється. Страх можуть уникнути лише обрані. У боротьбі з острахом люди використовують своїх внутрішніх можливості. По-перше, вони мають робота, відповідна їх можливостям поки що. Коли вони почуваються у вигляді, то не вагаючись подвоюють навантаження і долають величезну роботу у рекордно стислі терміни. Коли вони відчувають втома, то припиняють своє заняття і відпочивають стільки, скільки їм потрібне на відновлення сил. У позаробочий короткий час вони ними займаються домашніми справами чи гуляють за містом, відвідують гості чи запрошують друзів себе, читають газету, сидячи у камина14.

Потім вони регулярно і помірковано харчуються. Це означає, що вони їдять то завжди вчасно, певну порцію і об'їдаються. Не вживають збудливих продуктів — як-от чай, кави, алкоголь, тютюн. Вони охоче беруть участь у розмові, що має дружній характер, але не суперечці. Вони підтримують хорошу фізичну форму, постійно роблять нескладну гімнастику, бажано під музику чи свіжому повітрі. Спорт є також хорошим виходом із внутрішньої проблемы.

Друзі дитинства, однокласники, товариші з пансіону, для роботи можуть розділити із Вами приємні спогади, події. (Це природно, оскільки тих, хто асоціюється ми із важкими життєвими ситуаціями, ми вважаємо своїми друзями). На згадку спадають лише приємні події, їх розповідають невтомно. У ті щасливих хвилин забувається стреси та її причини, треба лише нагадати одна одній історії, які можуть опинитися видатися гнітюче банальними тим, хто її не участвовал.

Це поринути у приємну атмосферу і беззаботную15.

Давно вже застосовують індивідуальні і колективні способи розслаблення зі зняттям напруги. Вони у тому, що кожна людина здатний «відключитися» і що не думати. Зробити те щоб що була порожня, щоб йшло звісно ж, чому не фіксуватися, особливо у стані стресу. Кожен може домогтися приємною розслабленості та, потрібно лише приділити цьому велику увагу і часу. Потрібно зручно влаштуватися десь у абсолютну самотність, спочатку намітити час, протягом чого ви будете розслаблятися. Намагатися якнайменше рухатися і фіксуйте свою увагу думках, які самі собою спадають на думку. Думайте то про один, про ще й не намагайтеся знайти розв’язання проблеми, котрі з умі. І енергетичні запаси швидко відновлюються. Також ніщо неспроможна встояти перед гумором. Особливо стрес, який тане від гумору, як сніг від солнца.

Краще ліки занепокоєння — це посміятися над ним16.

Інакше висловлюючись, страх внутрішній — це лише питання часу, але саме час ми бачимо звинувачуємо. Оскільки ми можемо його розтягнути, страх триває до того часу, доки виявиться справжню причину. Особливо слід зупинитися на проблемі матерів сімейства, які працюють, і навіть якщо обов’язки розподіляють між подружжям, ведення домашнього господарства лежить все-таки на матері. Від роботи, дітей, покупок, господарства, прання і кухні їй залишається обмаль часу, щоб зайнятися собою. Очевидна перевантаження. Близько друг до друга стоять поняття «тимчасовий стрес», «дивний спосіб життя», «опоздание».

Люди просто катастрофічно не вміють розраховувати свого часу. У тому випадках психологи можуть знайти глибинну причину такої поведінки. Однією з цих причин є беспокойстве17.

Навчитися з дитинства володіти собою — це що означає дізнатися про існування деяких кордонів, які можна переходити. Якщо людина немає чіткого уявлення про припустимих межах поведінки, його присутність важко переносити оточуючим. Розбещений, егоїстичний, нетерпимий, запальна людина викликає антипатію. Більшість людей, до яких він звертається, його відштовхують, від цього він дуже страждає, але виду не подає. Бо він не розуміє, чому такий становище виникло, то тут для нього будь-який скороминущий контакти з оточуючими вкрай утруднений. Зв’язок із ними природного характеру перевантаження. Людина переживає стрес. Його стосунки з на інших людей носять болючий характер. І навпаки, той, хто занадто буквально засвоїв поняття про кордони поведінки, стає надто боязким. Він обмежує полі своєї роботи і не реалізує всіх своїх фізичних можливостей. Будь-яка дія викликає в нього коливання, власний страх і тому може призвести до бажаному результату18.

Заключение

.

Уся людська діяльність полягає в планах: професійних, культурних, планах відпочинку і внутрішнього розвитку. Людина бачить собі очевидно: він збирається робити в близькому чи далекому майбутньому. Це прагнення з того що «ми всі треба щось зробити», зможе залишитися без последствий.

Людина будує плани. На щастя, велика кількість менш сенсаційних планів все-таки здійснюються. Аж по кінцевого результату цілком можливо усе час побоюватися, що якась випадковість раптом зупинить успішний хід операції. Є також і непередбачені перешкоди, із котрими потрібно боротись і які гальмують здійснення плану. І з випадку накопичуються перевантаження. Це будь-який план носієм неминучого внутрішнього беспокойствия, це треба враховувати розробки плану, що підготувати засоби захисту та шляхи до отступлению19.

1. Бернар Азон. Без візиту його до лікаря. М., Пресс 1994. 186 с.

2. Дейл Карнегі. Як завоювати на друзів і впливати на людей. М., Екологія. 1991. 686 с.

3. Джанетт Рейнуотер. Це ваших силах. М., Прогрес. 1993. 238 с.

4. У. Каппони, Р. Новак. Сама по собі психолог. М.-П.: Пітер, 1996. 219 с.

5. Козлов А. Як ставитися й людям, чи практична психологія на день. М., 1996. 312с.