Законотворческий процес у Республіки Казахстан

Законотворчість — це складний і трудомісткий процес, під час якого, має з’являтися нове, за задумом її автора, правообразование.

Головне ланка в законотворчості - прийняття законодавчим органом законопроекта.

Коло правомочий бути прийнятим юридичних нормативних актів передбачено Конституцією та інших законів. Так було в відповідність до Конституції Республіки Казахстан від 30.08.1995, основним законодавчим органом Республіки Казахстан є Парламент Республіки Казахстан. У цьому роботі розглянутий лад і правила прийняття законів у нашої республіці, розгляд яких є метою даного реферату. Ця тема актуальна нашій країні вже зібрано понад 10 років, оскільки молодому незалежному державі, яким є Казахстан, насамперед потрібна сильна законодавча влада, приймаюча повноцінні і обґрунтовані законы.

Основні завдання, поставлені під час розгляду даної темы:

1. Хто подає пропозицію про створення законы.

2. Хто розробляє закони та їх формулировку.

3. Обробка і прийняття закона.

4. Заключний етап прийняття закона.

За виконання з завдань основну увагу приділяли Конституції Республіки Казахстан як основному закону республіки. До сформування більш образного уявлення про законотворчості в Республіки Казахстан розглянемо їх у порівнянні з законотворчим процесом у складі Федерации.

У доповіді Президент Н. А. Назарбаев на першої сесії Асамблеї народів Казахстану, що відбулася у Алмати 24 березня 1995 року, підтвердив, що «лише парламент з двопалатної системою здатний кваліфіковано займатися законотворчої діяльністю, приходити консенсусу після ретельних експертиз та пошуків компромісів. Кожна гілка влади повинна свою справу, не „наїжджати“ Друг на друга».

Законотворчий процес у Республіці Казахстан.

Першої стадією прийняття законів чи правок ним є пропозицію про їх створення, тобто. ініціатива. Законодавча ініціатива — декларація про пропозицію про виданні законом і на внесенні законопроекту у законодавчий орган. У цьому легіслатура зобов’язаний розглянути пропозицію відкинув і законопроект. Парламент «на пропозицію Президента Республіки Казахстан вносить зміни і до Конституції; приймає конституційні закони, вносить у яких зміни і дополнения"[1 (ст. 53, п.1)]. Також «право законодавчої ініціативи належить депутатам парламенту Республіки Казахстан, Уряду Республіки» [1, ст. 61 п.1]. Відповідно до Конституцією Російської Федерації право законодавчої ініціативи Росії належить Президенту Російської Федерації, Ради Федерації, членам Ради Федерації, депутатам Державної Думи, Уряду Російської Федерації, законодавчому (представницькому) органу суб'єктів Федерації. Таке право належить також Конституційному Суду Російської Федерації, Верховному Суду Російської Федерації і Вищому Арбітражному Суду Російської Федерації щодо їхньої ведення [6 (ст. 104)].

Далі йде рішення компетентного органу, тобто. Мажиліса парламенту про необхідності видання закону, включення відповідного пропозиції до плану законопроектних робіт, вироблення офіційного законопроекту. Саме нижня палата парламенту має у винятковому віданні «прийняття до розгляду і розгляд проектів закона"[1, ст. 56 п.1] і формулювання закона.

Після проходження цього етапу (формулювання закону) й терміни прийняття їх у Мажилисе, шляхом голосування (більше від загальної кількості депутатів), законопроект вирушає в руки в Сенат парламенту. Депутати Сенату зобов’язані протягом шістдесяти днів розглянути законопроект. Далі проводиться голосування: якщо Сенат голосує «За» більшістю голосів, то проект стає законом; інакше Сенат повертає проект в Мажилис на розгляд, у своїй кажучи свої претензії. Мажилис переглядає проект, вносить зміни і відправляє в Сенат. Повторно відхилений закону може бути знову внесён протягом тієї ж сесії. Що стосується підтвердження проекту, закон протягом днів вирушає на підпис Президенту.

Наступний етап — перевірка щодо відповідності Конституційному закону Республіки Казахстан. Конституційний Рада «розглядає до підписання Президентом прийняті Парламентом закони щодо відповідності Конституції Республіки» [3,ст.72 п. 1.2]. Своє рішення Конституційний Рада виносить не пізніше через місяць з подачі. Що стосується схвалення закону Конституційним Радою, закон вирушає на завершальний етап — підписання Президентом.

Президент протягом 12 днів має дати остаточне рішення. Що стосується якщо законів підписано, слід його публікація. Якщо ж закон за якимиабо причин ні підписано, він знову повертається в руки в нижньої палати парламенту — Мажилис і відбувається ті самі стадії розробки. Якщо ж із завершені терміну, що був на підписання закону Президентом, відповіді не надійшло, то закон автоматично вважається принятым.

У Росії її заключна стадія прийняття у найзагальніших рисах його схожа з нашої. Відповідно до чинною Конституцією Російської Федерації федеральні закони приймаються Державної Думою, до того ж короткий час вони маємо отримати схвалення Ради Федерації. Закон вважається схваленим, коли він після внесення змін до верхню палату ні протягом чотирнадцяти днів розглянутий нею. Процес ухвалення закону завершується його підписанням Президентом Російської Федерации.

Остаточній датою ухвалення закону вважається його публікація. Офіційне опублікування закону має важливого значення. Відповідно до Конституції Республіки Казахстан опублікування законів обов’язково. Це отже, що неопубліковані закони не застосовуються. Так, порівнювати, по Конституції Російської Федерації «будь-які нормативні правові акти, які заторкують права, волі народів і обов’язки людини і громадянина, що неспроможні застосовуватися, якщо не були опубліковані офіційно для загального відомості» [6, ст.15].

Особлива роль прийнятті законів відводиться Президенту. Поза тим, що Президент є ініціатором більшості законопроектів і остаточну «точку» у процесі закону, президент має і поруч додаткових полномочий.

«Парламент може делегувати Президенту право прийняття актів по повноважень парламенту. Інакше висловлюючись, Президент у разі передачі законодавчих повноважень може приймати акти, які називатися законами"[2]. Також у відповідність до Конституції Республіки Казахстан, президент має право визначити для Уряди пріоритетні законопроекти й суттєво скоротити строки їхньої рассмотрения.

Громадяни Республіки Казахстан також безпосередньо беруть до прийняття деяких законів через референдум.

Заключение

.

З розглянутої вище законотворчого процесу у Республіки Казахстан можна зробити такі выводы:

> Законодавча ініціатива належить насамперед Президенту.

Республіки Казахстан, і навіть Депутатам парламенту і членам.

Правительства.

> Проект і формулювання закону розробляє та приймає у початковій стадії Мажилис Парламента.

> У опрацюванні та ухвалення закону беруть активну участь Мажилис и.

Сенат парламенту, Конституційний Раду і Президент Республики.

Казахстан.

> Заключний етап ухвалення закону залежить від підписанні его.

Президентом Республіки Казахстан.

Із цього можна дійти невтішного висновку, що ухвалення закону не порушує статус Казахстану як правового демократичної держави. Законопроекти і закони розглядаються усім стадіях розробки, різними державними органами. Отже, законотворчий процес у нашій країні спрямований на дотримання права і свободи громадян, і навіть на раціональне використання державних ресурсів немає і бюджета.

З порівняння Законотворчих процесів у Казахстані Росії можна дійти невтішного висновку, що мені відсутній великий різниці, що тісною співробітництвом і єдиною політикою багато років, до 1991 года.

Нормативно-правовые акти: 1. Конституція Республіки Казахстан, А. 1998 г.

Основная література: 2. Абдукаримова З. Т. «Законодавча діяльність парламенту Республики.

Казахстан і підвищення її ефективність", Бішкек, 2001 р. 3. Коментар до Конституції Республіки Казахстан, А. 1998 р. 4. Сапаргалиев Г. С. «У конституційному праві Республіки Казахстан», А. 1998 г.

Дополнительная література: 5. Доповідь Президента Н. А. Назарбаева на першої сесії Асамблеї народов.

Казахстану, internet 6. Конституція Російської Федерации.