Зинаида Миколаївна Гіппіус
В першої строфі Гіппіус відразу вводить образ веселки, як символу любові. Вона як і яскрава й непередбачувана, його не можна вгадати, зрозуміти, її кольору заворожують; також і любов яскрава у проявах і це змушує забути про всім. Любов нам дана від Бога одна, також і веселка буває лише один щодо одного разі — після грози. Гроза ототожнюється з життям, любов буває лише один якось, як і й кожна… Читати ще >
Зинаида Миколаївна Гіппіус (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Зинаида Миколаївна Гиппиус Зинаида Гіппіус у творчих ідеях багато в чому йшла за Мережковським, її роль символізмі була невіддільні від ролі чоловіка, тому часто залишалася майже непомітної. Але Гіппіус внесла на російський символізм стихію театральності, створила особливий, «декадентський» стиль у житті й творчості.
Любов — одна.
…Не може серце жити зрадою, Зради немає: любов — одна. 1896 г.
Душе, единостью чудесної, Любов єдина дана. Так було в послегрозности небесної Кольорова смуга — одна. Але сім квітів сім'ю вогнями Палають лише у. Любов одна, Одна до століття, і нами Їй семицветность призначена. У ньому фиолетовость і алость, У ньому кров, і золото вина, Те изумрудность, то опалость… І сім сяйв — і жодна. Не все ль одно, кого відзначить, Кого пронизає промінь до дна, Чиє серце меч прозорий зустріне, Чия відгукнеться глибина? Неразделимая нетлінна, Невловима зрозуміла, Нездоланне незмінна Живе любов, — завжди одна. Переливається, мерехтить, Вона всецветна — і жодна. Її зберігає, її вінчає Святим єдністю — белизна.
В першої строфі Гіппіус відразу вводить образ веселки, як символу любові. Вона як і яскрава й непередбачувана, його не можна вгадати, зрозуміти, її кольору заворожують; також і любов яскрава у проявах і це змушує забути про всім. Любов нам дана від Бога одна, також і веселка буває лише один щодо одного разі - після грози. Гроза ототожнюється з життям, любов буває лише один якось, як і й кожна гроза має власну єдину веселку. Райдуга настільки багатолика і строката, що її не можна визначити одним кольором, також і любов багатогранна у своїх почуттях і проявах. Гіппіус свідчить, що немає гідних чи недостойних любові, немає обраних при цьому почуття, адже для любові байдуже, хто ти, перед нею все рівні:
«Не все ль одно, кого відзначить, Кого пронизає промінь до дна, Чиє серце меч прозорий зустріне, Чия відгукнеться глибина?».
Любовь настільки суперечлива, що людському розуму важко збагнути це почуття, тому она:
«Неразделимая нетлінна, Невловима зрозуміла, Нездоланне незмінна Живе любов, — завжди одна».
В останньої строфі Гіппіус свідчить, що любов світла, чиста і небесна, цим малює її образ білим цветом При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.