Марійка Підгірянка

Марійка Підгірянка Діти заходять у прибраний зал, кладуть квіти до портрету Марійки Підгірянки Ведуча: — М. Підгірянка! Ось вона, дивиться на нас своїми добрими, ласкавими, люблячими очима. Так, вона була поетесою, вчителькою і матір'ю. М.П. дуже любила дітей, і коли працювала вчителькою неподалік від Івано-Франківська в с. Братишеві, вирішила зробити подарунок своїм учням, повезти їх на прогулянку потягом. А треба сказати, що діти ще ніколи не їхали на цій диво-машині. Були вони дітьми бідних батьків, які не могли дати гроші на квиток. І тоді, Марія Омельянівна купила всім дітям квитки, і вони поїхали подорожувати.

І ми з вами сядемо у наш чарівний потяг і похїдемо у чарівний світ Марійки Підгірянки.

(Діти стають один за одним, кладуть руки на плечі один одному (утворюють поїзд) під музику рухаються по колу, приїжджають на лісову галявину, яку обступили ялинки і пеньки) Ведуча: ось ми присядемо на чарівній галявині, а я ше вам розповім про М.П. народилася і виросла вона в селі Білі Ослави біля Надвірної на Прикарпатті. Навкруги її оточували рідні сині гори, вбрані в смерекові ліси, духмяні трави, які оживляли веселий щебет пташок, плюскотіння гомінких потоків.

(можна використовувати фонограму).

" Спів пташок вона так любила свій рідний край, що взяла собі прізвище Підгірянка і так підписувалася під своїми віршами, ось послухайте вірш про смерічку:

вірш Смерічка Дзвенить грає світла річка, а в крижану воду задивилася смерічка та й на свою вроду.

Гей виросла та й висока Та нема їй пари Пила воду із потоку.

Із сивої хмари Брала пахощі з роси.

У весняну пору Вибула так на вітрі.

Виросла угору.

(на галявину вистрибує Зайчик).

Інсценізація пісні «Зайчик в тернині»

Ведуча: у М.П. багато віршів, які вона написала для діточок, щоб вони щиро любили нашу природу, рідний край, турбувались про звірят і пташок.

Вірш «Хлопчик і ластівка»

(діти читають в ролях) хл.: Ластівочко мила, де хочеш літати?

Чи тобі не шкода гніздечко лишати?

Ласт.: шкода милий хлопче,.

Але що чинити?

Як зима настане.

Тяжко буде жити Хл.: путь тобі щаслива.

Хоть і далеченька!

Прилітай здорова.

На весні, рідненька Ласт.: прилечу, мій хлопче,.

Із чужого краю.

Під твоїм віконцем.

Пісню заспіваю.

Пісня «Повертайся, ластівко!»

Тихий вечір, тихий, красний.

Над горами місяць ясний Пасе зорі, завертає.

На трембіті виграває.

Ходить місяць аж до ранку Зоря вийшла на полянку Ой місяцю-місяченьку Зганяй зорі помалньку.

Пісня «Ой місяцю, місяченьку»

Ведуча: люди, які знали М. Підгірянку згадували, що вона ніколи не співала, але коли писала вірші, то в душі її для кожного з них знаходилась своя мелодія. Послухайте «Ганусину пісеньку».

Співаночки, мої любі,.

Де я вас подію Понесу вас в полонину З вітрами розвію.

А там будуть вівчарики Вівці випасати Будуть мої співаночки У траві збирати Будуть, будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки У трембіту класти Ведуча: А тепер я вам загадаю загадки, які М.П. склала сама для дітей.

Має зуби залізні.

Гризе дерево різне Гризе, ріже з усіх сил Аж під нею сипле пил (Пила) Без дров, без огня, А світить і гріє щодня (Сонце) Що то є за гість:

Ніжок має шість Аж чотири крильця має.

По квітках собі літає.

Ні бджола, ні джмелик Зветься він … (Метелик) Ведуча: М. Підгірянка дуже любила свого дідуся, який жив у сусідньому селі й був священником. У нього було багато книжок, і маленька дівчинка любила переглядати кольорові малюнки. Дідусь навчив її читати і коли Марійка стала дорослою, то вільно розмовляла німецькою і польською мовами.

Вірш «Мій дідусь»

Мій дідусь старенький Як голуб сивенький.

По садочку ходить.

І мене малого.

Онученька свого За рученьку водить По садочку ходить Яблучка знаходить Ще й горішків зерна Дідусь любий, дідусь милий, Як голубчик сивий, Голівка сріблена.

Ведуча: У совоїх віршах М.П. вчила дітей любити і поважати старших, допомагати їм у всьму. А скільки ніжних і щирих почуттів про матусю!

1. 1)вірш «Мати наша мати».

2. 2)пісня «Снилось мені ясне сонце».

Мати наша мати Як голубка сива Любові крильцями усіх нас прикрила Мати наша мати Як той янгол з неба Вдень і вночі знає.

Чого дітям треба Мати наша мати Мати Україна Хай в щасті минає.

Тобі кожна днина Ведуча: Крім любові до родини, до ріної оселі, поетеса вчила любити, шанувати і дорожити ще одною матір'ю — Україною Люблю я маму, люблювітця, Люблю ту хатку, де я зросла, Люблю ту церкву, де я молюся Люблю ту школу, де я учуся.

Люблю ту річку, що вдаль пливе Нивку, що хлібом годує мене, Студню, що з неї воду несу, Груню, де білі вівці пасу Бо ті груночки, ниви, ліси Милі для мене, повні краси Бо що тут вижу, що люблю я Се моя красна рідна земля.

Пісня «Українка я маленька»

Українка я маленька Українці батько й ненька.

І сестричка, братик милий На вкраїні народились Не забуду я ніколи Знак мій — тризуб в синім полі.

Україна — край мій рідний, Що був славний і свобідний, А як буду вже велика, Не злякаюсь труду, лиха Буду братам помагати Слави й долі добувати, А тепер я вчитись буду Тої праці того труду Щоб пішла скрізь добра слава Що я Українка жвава Гей гуртуймось та лучімся Українські діти Вранку, змалку вже учімся Для вкраїни жити.

Пісня «Маленькі наші ноги»

Маленькі наші ноги Та знають свою путь.

На службу Україні,.

Як виростуть підуть Маленькі наші руки Та кріпнуть і ростуть На службу Україні.

Всю працю віддадуть Дитячі в нас сердечка Та щире в них чуття Любити Україну Будуть ціле життя.

Ведуча: сподіваються діти, що ці вірші, пісні, які ви сьогодні читали і співали, сподобались вам, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі й з великою до вас любов’ю. Віриться, що ми виконаємо заповіт М.П.

Зійдуть мої пісеньки як рута Наче ряст розквітнуть навесні.

І як я вже буду позабута То цвітимуть пісеньки мої.