А.П.Чехов Устриці

Текст (від латів. Textum — зв’язок, з'єднання) — 1. слова, пропозиції в певної зв’язку й послідовності, що утворюють якесь висловлювання, твір, літературне твір, документ тощо., надруковані, написані чи зафіксовані у пам’яті. 2. Основний матеріал будь-якого твори, документа на відміну приміток, коментарів до нему.

Заглавие — назва будь-якого твору чи його частину (зазвичай що відбиває його основну идею).

Антоне Павловичу Чехов народився 17 (29) січня 1860 року у Таганрозі в родині дрібного торговця. У Антоші чотирьох братів і сестра. Батько його, Павло Єгорович, суворий і релігійний людина, змушував дітей співати у церковному хорі, за дитячі пустощі суворо наказував. У 1868 року Антон Чехов вступив у Таганрозьку гімназію. У 1873 року, будучи гімназистом, він одночасно навчався ремісничому класі Таганрозького повітового училища портняжскому делу.

У 1875 року старші брати переїхали до Москву, стали студентами. Невдовзі після цього Павло Єгорович розорився, й до Москви перебралася уся сім'я Чехових, крім Антоши.

Шістнадцятирічний Антон залишався в Таганрозі, щоб закінчити гімназію. Він заробляв життя приватними уроками й допомагав батькам, які жили нині у великий нужді. Вже роки проявлявся його письменницький талант: Чехов брав участь у рукописному гімназичному журналі, складав гумористичні п'єси для аматорських спектаклів. Закінчивши гімназію, Чехов в 1879 року переїхав до Москви і зробив на медичний факультет московського університету. У 1884 року він одержав звання лікаря і почав займатися лікарської діяльністю. Ще у студентські рік він багато друкувався в гумористичних журналах. Чехова хвилювали моральні й естетичні вопросы.

У 1890 року, вже, будучи знаменитий письменник, Антоне Павловичу зробив важке та тривалого подорож острова Сахалін — місце каторги й посилання за царської Росії. Сам він у цей час був хворий на туберкульоз. Саме в час переїзду і Сахаліні Чехов особливо гостро відчув тяготи самодержавного ладу, бездушність царських чиновників, тюремну духоту тодішньої російського життя. Свою поїздку він описав у книзі «Острів Сахалін», що вийшла 1895 году.

У 1892 року Чехов оселився під Москвою, у селі Меліхово. У садибі, в якому мешкав письменник, нині музей. У зв’язку з переїздом до села Чехов писав: «Якщо лікар, то мені потрібні хворі і лікарня, якщо літератор, то мені треба жити серед народу, а чи не на Малої Дмитровке…».

У 90-х роках Чехов захоплювався громадську діяльність, в 1892 року зза неврожаю у Росії був голод, Чехов виїжджав в голодуючі губернії для надання допомоги у збирання коштів, у створенні їдалень. У 1892−93 рік він працював дільничним лікарем під час епідемії холери. У 1897 року Антон Павлович брав участь в загальній перепису населения.

Діяльна що у життя, спілкування з народом дали письменнику невичерпний матеріал щодо його творів, ознайомили з життям найрізноманітніших верств міста і села. Життя це була безрадісної, і у розповідях і п'єсах Чехова гумор часто узгоджується з смутком (як й у оповіданні «Устрицы»).

Влітку 1904 року здоров’я письменника погіршилося й він виїхав на лікування в Німеччину. На німецькому курорті Баденвейлер 2 липня 1904 року Чехов помер. Тіло письменника перевезли там. 9 липня 1904 року в Новодєвічому цвинтарі в Москві відбулися похорон О. П. Чехова.

Отже, протягом усього життя Антоне Павловичу Чехов намагався допомогти і допомагав всім. «Допомогти всім кому їй потрібна допомога (якщо це у моїх силах)», — девізу у житті, швидше за все, дотримувався Чехов…

…Повернімося до «Устрицам».

Вперше, розповідь «Устриці», був надрукований у журналі «Будильник», в 1884 року. З підзаголовком «Набросок».

Взагалі, устриці - це молюски з двостулкової раковиною. Двостулкові чи пластинчато-жаберные (pelecipoda). Назва класу походить від грецького pelekys — сокиру і pous — нога. Це симетричні водні, в основному морські, молюски з двостулкової раковиною, але не матимуть голови. Устриці, жемчужницы, мідії, гребінці - усе це двустворки. Клас налічує близько 10 000 сучасних видів, із яких близько 80% живе солоних водах. Зустрічаються вони у основному для невеликих глибинах. Харчуються представники цього микроскопическим планктоном і частинками детриту, отцеживаемыми з довколишнього води. Багато двустворки мають великий промислове значення. Великий дохід приносить видобуток устриц.

Устриць готують по-різному, я наведу лише поширений спосіб приготування (швидше за все так само устриць готували й у оповіданні Чехова «Устриці»): раковини устриць обмити у холодній воді. За 1−2 хвилини перед подачею до столу розкрити раковини спеціальним ножем, забрати дрібну стулку, залишивши устрицю недоторканою на глибокої стулці, яку відразу ж опустити в холодну підсолену воду (краще з льодом), промити й укласти на страву, дно якого услать рівним шаром дрібно наколотого льоду. До устрицям подати лимон, розрізаний на 2−4 частини, чи лимонний сок.

Отже, повернемося до самого розповіді «Устриці». З перших сторінок твори ми знайомимося з головним героєм. Він — хлопчик, йому років і місяці. Його батько не зміг знайти роботи й тому їм не судилося виходити вулицю і змушують жебракувати. І на швидше проявлятися симптому «хвороби, якого немає в медичних підручниках — fames» (голод). Хлопчик стоїть навпаки будинки з синьої вивіскою: «Шинок». Його голова слабко відкинута тому і набік, і він мимоволі дивиться вгору, на освітлені вікна трактири. І у одному з вікон хлопчик побачив белеющее пляма, як і швидше вона зрозуміла це була вивіска. Ну по-перше, він звернув увагу до цю вивіску тому, що погляд мимоволі був у той бік, де біліла вивіска (як було зазначено раніше: «Його що була слабко відкинута тому і набік…»). Удругих, ця вивіска цікавила тим, що вона дуже яскравої та виділялася своєї білизною з довколишнього обстановки.

Потім хлопчик таки прочитав назва на вивісці («завдяки» своєї дивної хвороби — fames), і внаслідок йому стала цікавою, що саме означає це слово, що написане на вивісці - «устриці». Хлопчик запитує у свого батька, що таке устриці. І, після відповіді, він починає представляти їх, те, як смачну страву, те, як гидке. Далі в хлопчика починається марення. І на маренні він починає просити устриць. І в разі (напевно одній із останніх стадій голоду) цьому хлопцю було байдуже смачні устриці чи ні, просто треба було чим то заповнити шлунок. Заради примхи два пана привели хлопчика цей трактир і нагодували його устрицями. Унаслідок чого хлопчик знепритомнів і опритомнів лише вдома, із сильним почуттям жажды.

Розповідь названо «Устриці», оскільки Чехов використовує поєднання непоєднуваного: вишукане страву і дуже голодний дитина. Цей контраст і є основою оповідання, побудованого на противоположностях.

Ця розповідь був близьким до Чехова, оскільки вона працювала лікарем у селі і напевно, щодо нього теж приходили котрі мають «хворобою, якого немає в медичних підручниках — fames…».

Що ж до синонімів до речі «устриці», їх трохи, наприклад: раковини, двостулкові, моллюски.