Спадщина Вігеланда
В життя Норвегії сьогодні набирають популярність дивна нам безособовість, абстрагованість відносин. У Осло, наприклад, нині у моді новим типом робочого місця. Точніше буде сказати, що його просто немає — ви можете прибити там портрет улюбленої собаки або заховати під стіл свої не модні черевики. Кожен приходить зі своїми переносним лэптопом і приєднує його до будь-якої вільної осередку мережі. Ні… Читати ще >
Спадщина Вігеланда (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Наследство Вигеланда
15 років як розв’язано уряд Норвегії початок впроваджувати великий культурний проект, встановивши 33 скульптури сучасних архітекторів із 18 країн світу з всьому півночі країни. Багато, зазвичай спокійні і незворушні, норвежці були ця обставина неприємно вражені — занадто авангардним було більшість їх, а вже у тому, що коли частина коштів у їх створення умов та установку мала вступити з кишень місцевих платників податків. Втім, невдоволення ці зайвими не були міському Раді систематично заповнювати простір норвезької столиці Осло дуже дивними творами, що зараз все-таки прижилися у місті, у разі, без них він було б набагато менше интересен.
Cкульптур у місті багато, і це попри відому скандинавську скупість. У багатьох країнах щодо нові будинки, що вони виходять із моди, просто зносять. У Норвегії ж усе інакше — верф переробили на торговий центр, а елеватор — в житловий будинок, перетворився на місцеву визначна пам’ятка. Нічого не викидати, щось зносити — то, можливо, і є шлях до багатства і процветанию…
В життя Норвегії сьогодні набирають популярність дивна нам безособовість, абстрагованість відносин. У Осло, наприклад, нині у моді новим типом робочого місця. Точніше буде сказати, що його просто немає — ви можете прибити там портрет улюбленої собаки або заховати під стіл свої не модні черевики. Кожен приходить зі своїми переносним лэптопом і приєднує його до будь-якої вільної осередку мережі. Ні паперів, ні приколених записочок типу — «Не забути зателефонувати…», ні всього іншого. Одне слово, нічого особистого. І це скульптури як ніби продовжують виборювати самобутність і унікальність города.
Осло — дуже маленький місто. І зростати вшир вона може: з одного боку він затиснутий фьордом, з другого — заповідним лісом. Це Осло що й дуже дорогим містом. Кожному бажаючому жити у столиці доводиться знаходити місце всередині дуже обмеженій території. Тим дивнішою, що у місті існує великий парк скульптур Вигеланд, є національним і світовим надбанням. Хоча у свого часу, для будівництва, він було ухвалено штыки.
Парк скульптур Вигеланд вражає навіть ледачих, і недопитливих своєї первісної енергією і свободою їх. Він займають площу в 32 га і відкритий 24 години на добу. Густав Вигеланд (1869—1943) трудився її створенням 40 років, але закінчено він був лише після його смерті. У парку 212 скульптурних композицій з бронзи, граніту і кутого заліза. Кілька залізних воріт. І весь цей зроблено самим Вигеландом. Деякі скульптури величезні — найбільша під назвою «Моноліт» має 14 метрів в высоту.
Густав Вигеланд народився маленькому селищі неподалік міста Мандал бегемотів у Південній Норвегії. Його тато був різьбярем з дерева, і Густав призвичаївся до цього нелегкого ремесла з малолітства. Хоча згодом він заперечував корисність цього навчання, не сумнівається те, що ці знання вплинули попри всі його подальше творчество.
У Густава була — він дуже хотів стати справжнім скульптором і створювати твори з каменю та металу. Здається, сама Доля проти цього — в Норвегії на той час навчитися цього мистецтва практично в кого. Коли виповнилося 15 років, він перейшов до Кристианию (так тоді називався Осло) — здобувати різьбяра з дерева, плекаючи свій дитячу мрію. Але незабаром у його життя стався крутого повороту — через 2 року його тато, і Густаву на кілька днів довелося залишити навчання: він повинен повернутися до родинний маєток і підтримувати сім'ю. Та ні потім, Густав Вигеланд в 1888 року повернувся в Кристианию і зробив підмайстром спочатку до скульптору Брюнхульфу Бергслину, та був до Матиусу Скибруку. Ці майстра оцінили талант молодої людини і допомогли б йому вирушити у Копенгаген, де зараз його зміг одержати освіту у однієї відомої студії. Отучившись у Данії, Вигеланд вирушив далі за Європі. Париж — в 1893 року, потім Берлін, Флоренція — в 1895-м, а ще через рік — мандрівку різних містах Италии.
Вернувшись до Норвегії, Густав, нарешті, починає працювати скульптором. Вона брала участь в реставраційних роботах в соборі Тронхейма та інших проектах. У своїй студії в Осло він створив десятки скульптур, і, як у 1902 року студію потрібно було знести: вона заважала створенню нової бібліотеки, Вигеланд уклав із міським Радою угоду у тому, що він подарує Осло всі свої твори на тому разі, якщо буде надано нова студія, котра вже після її смерті стане музеєм, і якщо його скульптурами буде прикрашений міської парк.
Так і створено головне диво сьогоднішнього Осло. Протягом 40 років, та ще всієї своєї попереднього життя, Вигеланд трудився з цього парком. Тисячі ескізів, сотні скульптур… Його не було зупинила навіть Другої світової війни — він продовжував діяти і за фашистів, але у 1943 року і його наздогнала смерть, й остаточно роботи у парку було завершено лише у 1950;м.
Большинство скульптур Парку Вигеланда мають реальних прототипів — то, можливо, саме тому вони виробляють таку дивовижну ефект. Вигеланд спробував показати в своїх скульптурах всю людське життя — окремі здаються якимись неотесаними, грубими, інші — вишуканими, треті — дивними і похмурими. Є, наприклад, скульптура, яка зображує жебрака, якого дражнять діти. Це справжня сценка і справжній жебрак на той час. Чоловік, якого обліпили маленькі діти, явно хоче них позбутися… Кажуть, так Вигеланд зобразив своє ставлення до власним детям.
Нельзя сказати, що ці почуття, які відчуваєш побачивши деяких скульптур, завжди радісні, але це, що бачиш, якось дуже по-норвезьки відбиває стан і настрої народу, і природу країни. Хоча цілком імовірно, що це помилковий погляд стороннього человека…
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.