Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка Каїн й Авель

ВИСНОВКИ.

Аналізуючи містерію І.Огієнка «Каїн й Авель», ми прослідкували розвиток жанру драматичної поеми в історії світової літератури взагалі. Почавши із розгляду витоків жанру в мистецтві Давньої Індії, проілюструвавши далі його розвиток зразками творів класичної світової літератури (Мільтон, ґьоте та ін.), ми запровадили розвиток драматичної поеми у контексті українського письменства.

Виходячи із визначення жанру, яку подає нам літературознавчий словникдовідник (1997), бачимо, що драматична поема одночасно увібрала у собі ознаки ліро-епічних та драматичних творів. Це й фрагментарність композиції, й зосереджена увага із боці автора на відтворення думок й почуттів героїв, й гострий сюжетний конфлікт, й обов’язковість віршованої форми (хоча б у певних епізодах), та багато інших рис, що споріднюють усі три жанри.

Знаходимо усі ці ознаки й в драматичній поемі «Каїн й Авель». Твори цого жанру займають значне місце у творчому доробку автора. За формальнозмістовими ознаками містерія Івана Огієнка «Каїн й Авель» є продовженням й дописуванням канонічного тексту. Коли стосується жанрових ознак, то цей твір написань за канонами релігійної драми, зразки якої мають місце і у творчости інших українських авторів ХХ ст., зокрема В. Лужницького, В. Лімниченка та ін.

Біблійна оповідь про Каїна та Авеля у різні часи й у різних народів привертали увагу митців. Факту братовбивства присвячено чимало творів, у які утвердилося здебільшого негативне переосмислення образу Каїна. Вперше ідейна та сюжетна основа біблійної оповіді був змінена Дж. Байроном у містерії «Каїн» (1821), де первородний сін Адама та Єви зображається не як ворог роду людського, а навпаки, він шукач знань здатних вказати шлях до щастя й добра.

Докорінно переосмислюється образ Каїна в поемі І.Франка «Смерть Каїна» (1889). Його Каїн — це людина, Яка внаслідок тривалих роздумів над суттю свого вчинку перероджується з егоїста на людинолюбця.

Після І.Франка до розкриття образу Каїна зверталися С. Яричевський (поєзія в прозі «Каїн», 1897), Н. Кибальчич (поема «Каїн», 1904), Ю. Шкрумеляк («Авлева жертва», 1926), В. Тарноградський («Мов Каїн в зеленій діброві», 1932), В. Сосюра («Каїн», 1948), Б. Рубчак («Каїнові», 1963), І.Жук («Каїн», 1990) та інші.

Виходячи з поставленого маємо заподіяння, ми дослідили й своєрідну інтерпретацію образів біблійної оповіді про перших земних у драматичній поемі І.Огієнка. Найбільше уваги автор приділяє розкриттю суперечливого й складного внутрішнього світу Каїна. Старший сін Адама й Єви невдоволений із того, що йому доводитися спокутувати гріх батьків важкою працею в полі. Він то виявляє бунт проти несправедливої, на його думку, Божої кари, звинувачує Бога в жорстокості, то шкодує, що втратив віру.

Стосовно братовбивства, автор дотримується канонічної версії.

Містерію І.Огієнка «Каїн й Авель» можна віднести до групи класичних зразків трансформації біблійного сюжету та інтерпретації традиційних образів.