Категорійно-понятійний апарат дослідження якості життя, пов «язаної зі здоров» ям, економічно активного населення України

Категорійно-понятійний апарат дослідження якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, економічно активного населення України

У статті зроблено огляд таксономій якості життя та розглянуто сутність поняття «якість життя, пов’язана зі здоров’ям», а також уточнено поняття «економічно активне населення».

Якість життя є інтегральним показником рівня розвитку суспільства. Міжнародні організації оприлюднюючи місце країни за якістю життя чи окремим її індикатором серед країн світу змушують уряди кожної держави розробляти відповідні заходи щодо підвищення якості життя. Індекс якості життя (Quality of Life Index), розроблений аналітичним підрозділом британського журналу «Економіст» (Economist Intelligence Unit), це комбінований показник, який вимірює досягнення країн світу з точки зору їх здатності забезпечити своїм жителям благополучне життя.

За якістю життя Україна займає 73 місце серед 191 країни світу. Економіст Ерік Найман: «Високе місце у цьому рейтингу Україна отримала лише за певними критеріями: хороший клімат, низька вартість проживання, дуже високу оцінку отримали культура та розваги. Стосовно безпеки та охорони здоров’я виникають вже певні питання, оскільки є вже певні мінуси…» [1].

Необхідність розроблення заходів щодо підвищення якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, економічно активного населення є актуальним завданням для України, адже якість життя як основа розвитку людського капіталу є одним із важливих чинників конкурентоспроможності держави.

Метою дослідження є огляд таксономій якості життя та визначення сутності поняття якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, а також уточнення поняття економічно активного населення.

У зв’язку з зростанням середньої тривалості життя та кількості хронічних хворих у світі одним з викликів охорони громадського здоров’я є підвищення якості життя людей, зростання кількості років здорового та якісного життя.

Поняття «якості життя» (Quality of Life — QL) є міждисциплінарним, оскільки входить до категорійно-понятійного апарату різних соціальних наук (політології, філософії, соціології, психології, педагогіки та інших), медичних наук (зокрема громадського здоров’я) та економіки. У зв’язку з цим немає його однозначного універсального тлумачення, яке б включало всю його багатозначність, як і немає універсальної загальновизнаної методики вимірювання якості життя.

Зважаючи на міждисциплінарність розуміння поняття «якість життя» складним залишається його визначення, теоретичне наповнення та операналізація базових принципів дослідження цього соціального феномену.

Ще у 1972 році Dalkey та Rourke сфомулювали одне з перших визначень поняття якості життя — це задоволеність життям і відчуття щастя [2]. У широкому значенні поняття «якість життя» передає загальне відчуття благополуччя, в тому числі щастя і задоволеність життям в цілому. І визначається з допомогою таких термінів як «щастя», «добробут», «благополуччя», «добростан», «задоволеність» тощо. Багатовимірним поняття «якість життя» є тому, що майже для всіх суспільно-гуманітарних наук, окремих соціальних груп і особистостей воно має дещо відмінне та специфічне значення. Дослідники виходячи з своїх цілей вимірюють ті чи інші аспекти якості життя.

З позиції соціології «якість життя» — це ступінь задоволення важливих для людини потреб, з перспективи психології - це психічний добростан, для клінічної медицини — це вплив хвороби і лікування на стан хворого. Філософія і психологія досліджують якість життя у його універсальному значенні, соціологія та медичні науки в практичному сенсі.

Характеристика якості життя з точки зору медицини має два напрями розвитку: а) використання специфічних засобів дослідження, сконцентрованих на вивченні патологій або окремих особливостей здоров’я суспільства; б) неспецифічні? які використовуються для вивчення патологій у всіх їх різноманітності, та змінюються в залежності від стану здоров’я, психологічного стану та соціального оточення об'єкта дослідження. Відповідно, можна отримати або загальне уявлення про якість життя, або аналітичні відомості про його складові [7; с.14]. Крім того, фахівці з клінічної медицини акцентують увагу на тому, що якість життя є головною метою лікування при захворюваннях, що не обмежують тривалість життя, додатковою — при захворюваннях, що обмежують тривалість життя, і єдиною — для пацієнтів в інкурабельній стадії захворювання [8].

Появу поняття «якість життя» дослідники пов’язують з серединою ХХ ст. коли у розвинених країнах Європи та США відбувся перехід від суспільства споживання з високим рівнем задоволення матеріальних потреб до суспільства орієнтованого на розвиток соціальних, духовних і благ, на якісну освіту, охорону здоров’я, екологію та культуру.

Вперше поняття «якість життя» вжив Дж. Гелбрейту своїй праці «Суспільство блага. Пора гуманності», яке асоціювалося з матеріальними речами, тобто з поняттям «рівень життя» [3; с.23]. Поняття якості життя пройшло еволюцію від значення «добробуту» у сенсі споживання («мати» житло, автомобіль і т.д.) до сенсу «бути», що спричинило необхідність запровадження нових критеріїв оцінки якості життя, таких як: здоров’я, освіта, професійна самореалізація, свобода слова, поглядів, віросповідань і т.д. Також увагу привернув зв’язок, що існує між якістю життя особи та обсягом її потреб, тобто ступінь задоволення тих потреб став важливим елементом якості життя.

У щоденному житті поняття «якість життя» пов’язують з задоволенням життям, матеріальним добробутом, відчуттям особистого щастя, професійною реалізацією, вмінням вирішувати життєві проблеми та справлятися з стресами, а також рівнем задоволення життєвих потреб та досягнення цілей. Тобто якість життя людини визначається її філософією життя, сенсом існування, ієрархією цінностей і цілями життя. Як бачимо, крім міждисциплінарності поняття якості життя є також багатовимірним.

Міждисциплінарність та багатовимірність поняття якості життя дає можливість кожному досліднику наповнювати його своїм значенням виходячи зі своїх дослідницьких інтересів і завдань та розробляти відповідно для її виміру систему індикаторів.

Одну з найширших таксономій якості життя ще у 1995 році сформулювала британська дослідниця М.Farquhar. Вона поділила усі дефініції якості життя на: 1) професійні дефініції вироблені дослідниками якості життя та 2) поточні дефініції. До першої групи належать глобальні (загальні) дефініції, компонентні, фокусовані [4].

На основі цієї класифікації Farquhar у 2005 році інша британська дослідниця Galloway об'єднала професійні дефініції у чотири типи і запропонувала наступну таксономію дефініцій якості життя [5]:

Глобальні визначення ідентифікуються Farquhar як найбільш поширений вид визначень в фаховій літературі. Компонентні дефініції розбивають якість життяна складові частини, виміри або «домени», чи визначають ключові характеристики, що вважаються необхідними для оцінки якості життя. Вони діляться на дві категорії. Неспецифічні визначення, як правило індифікують ряд загальних вимірів якості життя — як об'єктивних, так і суб'єктивних — проте не вимагають охоплення всіх можливих аспектів якості життя. Специфічні визначення, навпаки, є визначеннями в яких автор визначає концепцію якості життя відповідно до мети свого дослідження. У результаті, деякі компоненти якості життя можуть ігноруватися або виключатися з визначення, тому що вони вважаються менш значимими для дослідження. Третій тип це фокусовані визначення. Явно або неявно вони стосуються лише одного чи невеликої кількості компонентів якості життя. Farquhar виявила, що вони найбільш поширені в літературі, що стосується здоров’я та функціональної здатності. Явно сфокусовані визначення, наприклад, найчастіше знаходяться в публікаціях з якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, де дослідники зосереджуються на невеликому числі факторів, які вважаються необхідними. Навпаки, неявно сфокусовані визначення концентруються на одному або двох компонентах концепції якості життя [5].

Рішення з проблем охорони здоров’я приймаються на різних рівнях системи охорони здоров’я, від індивідуального плану лікування конкретного пацієнта до визначення напрямків діяльності всієї системи охорони здоров’я на загальнодержавному рівні. Проте звести всі ці рішення можна до однієї мети — виміру та підвищення рівня здоров’я пацієнта та якості функціонування пацієнта у важливих для нього сферах життєдіяльності.

Виходячи з того, що здоров’я є важливим елементом якості життя в широкому розумінні, за останні десятиліття дослідження якості життя стало новим феноменом у галузі охорони здоров’я.

У 1946 році Всесвітня Організація Охорони Здоров’я визначила здоров’я як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороби і фізичних дефектів (Конституція ВООЗ). З цього випливає, що вимірювання здоров’я і впливів системи охорони здоров’я на нього повинновключати не лише кількісні показники захворюваності, а й оцінку фізичного, духовного та соціального благополуччя, і це може бути вимірюванням поліпшення якості життя пов’язаної з охороною здоров’я.

ВООЗ визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв’язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. За ВООЗ загальна якість життя оцінюється за параметрами:

фізична сфера: енергійність, втома, біль, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок;

психологічна сфера: самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення, здатність до навчання, пам’ять і концентрація; якість життя міжнародний співтовариство рівень незалежності: повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування;

соціальна сфера: особистісні взаємовідносини, соціальна підтримка, сексуальна активність, фінансові ресурси, свобода, фізична безпека, охорона здоров’я: наявність на якість, домашнє середовище, можливості для отримання нової інформації та набуття нових навичок, рекреаційні можливості та відпочинок;

навколишнє середовище: житло та побут, екологія (клімат, забрудненість, густонаселеність);

духовність, релігійність і особисті переконання [6; с.4].

Міжнародне співтовариство з дослідження якості життя (International Society for Quality of Life Research — ISOQOL) метою якого є сприяння розвитку наукових досліджень якості життя, пов’язаної зі здоров’ям та інших досліджень орієнтованих на пацієнта для визначення ефективних заходів щодо підвищення якості медичної допомоги та зміцнення здоров’я населення визначає якість життя, пов’язану зі здоров’ям (Health-Related Quality of Life — HRQOL) як функціональнийвплив медичного стану та/або лікувальної терапії на пацієнта. Таким чином, HRQOL є суб'єктивним і багатовимірним поняттям та охоплює фізичне і професійнефункціонування, психологічний стан, соціальну взаємодію і соматичні відчуття [9].

«Якість життя, повязана зі здоров’ям» є рівнем задоволеності чи щастя індивіда з тих сфер життя, які в тій чи іншій мірі або впливають на здоров’я, або від нього залежать. Якість життя, повязану зі здоров’ям можна відрізнити від якості життя в широкому значенні, оскільни вона стосується переважно тих факторів, які підпадають під сферу дії медичних працівників та системи охорони здоров’я [10].

З точки зору соціології медицини чотири компоненти є ключовими в оцінці якості життя, пов’язаної зі здоров’ям: умови життя, спосіб життя, задоволеність ними, поведінка по відношенню до здоров’я. Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, на індивідуальному рівні базується на особливостях соціального статусу і соціальних відносин індивіда; як комплексний показник здоров’я населення (груп, суспільства) формується на основі соціальних процесів, що впливають на ціннісні орієнтації, установки, мотивації поведінки в сфері здоров’я. Соціальна поведінка в сфері здоров’я (самозбереження, збереження здоров’я) через вплив на рівнень здоров’я регулює якість життя [8].

На думку голандської дослідниці N.C.M. Theunissen якість життя, що пов’язана зі здоров’ям це сприйняття індивідумом проблем у стані здоров’я у поєднанні з емоційними реакціями на ці проблеми [11].

Якість життя, пов’язана зі здоров’ям виходить за рамки прямих показників здоров’я населення, таких як захворюваність, смертність, тривалість життя та акцентує свою увагу на взаємодії між здоров’ям та сферами життя людини. Оскільки якість життя, пов’язана зі здоров’ям вимірює ті аспекти якості життя, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, а саме: фізичні, психологічні, соціальні, духовні, емоційні, а також загальне самопочуття, тому вона є одним з ключових вимірювань для розроблення та реалізації політики в галузі охорони здоров’я.

Щодо категорії економічно активного населення, то відповідно до методики Міжнародної організації праці, економічно активне населення — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних. За даними Державної служби статистики кількість економічно активного населення України у віці 15−70 років у I півріччі 2013р. становило 22 млн 22,8 тис. осіб. Оскільки до економічно активного населення відносять велику когорту людей є необхідність у розподілі його на соціально-економічні групи. У літературі виділяють об'єктивні та суб'єктивні основи соціально-економічної стратифікації.

На думку А. В. Доріна [12], головні підстави соціально-економічної стратифікації мають визначатись головними компонентами економічного життя — працею та економічними відносинами. За такого підходу до основних об'єктивних підстав стратифікації належать:

• — зайнятість, її ступінь та вид;
• — позиція у суспільному розподілі праці, тобто зайнятість керівною чи виконавчою, аграрною чи індустріальною, фізичною чи розумовою працею;
• — особливості праці у плані важкості, складності, комунікативності, ризику, фізичних і моральних умов;
• — професія чи заняття, тобто робота за наймом за заробітну плату, що вимагає професійної кваліфікації, чи самостійна робота з вільним доходом, у тому числі і незалежна від освіти;
• — відношення до власності на засоби виробництва, її наявність чи відсутність, а також її ступінь, форма і вид;
• — відношення до організації та управління виробництвом і працею, її рівень, економічні і правові основи, формальний чи неформальний характер;
• — прибутки, їхній ступінь та джерела, легітимність чи моральність, стабільний чи нестабільний характер;
• — освіта і кваліфікація, їхній рівень, профіль, престижність.

До суб'єктивних основ соціально-економічної стратифікації відносять орієнтацію на певні види професійної діяльності; стилі поведінки і діяльності в певних видах економічної діяльності; відношення до праці і заробітної платні; лідерство; відношення до власності; схильності до підприємництва чи найманої праці тощо.

Висновки

Категорійно-понятійний апарат дослідження якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, економічно активного населення України можна представити у двох контекстах. У вузькому контексті до нього можна віднести лише дві домінуючі категорії - «якість життя, пов’язана зі здоров’ям» та «економічно активне населення». У широкому контексті апарат дослідження включає в себе ряд понять, які будуть використані для досягнення мети дослідження. Тобто у широкому розумінні категорійно-понятійний апарат розкладається на складові частини, виміри, сфери або «домени» якості життя та соціально-економічні групи економічно активного населення України.

Література

• 1. За якістю життя Україна посіла 73 місце — дослідження. УНН. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.unn.com.ua
• 2. Dalkey N.C., Rourke D.L. The Delphi procedure and rating quality of life factors. Univ. California LA; 1972
• 3. Гелбрейт Д. К. Суспільство блага. Пора гуманності / Д. К. Гелбрейт. — К.: ВД «Скарби», 2003. — 160 с.
• 4. Farquhar M. Definitions of quality of life: a taxonomy. J. Adv. Nurs., 1995; 22: 502−508
• 5. S. Galloway, D. Bell, C. Hamilton, A.Scullion. Well-being and quality of life: measuring the benefits of culture and sport: a literature review and thinkpiece.// Scottish Executive Social Research, 2005, 160p., P.13−14
• 6. WHOQOL Mesuaring Quality of Life. World Health Organization. 1997; 15 p.
• 7. Якість життя населення регіону: аналіз, прогнозування, соціальна політика. Монографія / Під ред. В. Г. Никифоренка, МОНМС України. Одеський нац. економічний унів-тет.? Одеса, 2012.? 316 с.
• 8. Сурмач М. Ю. Качество жизни, связанное со здоровьем, как предмет изучения социологии медицины.//Социология. — 2011, № 2, С. 103−104, С.15−16
• 9. ISOQOL [Еlectronic resource]. — 2013. — Access mode: http://www.isoqol.org/about-isoqol/what-is-health-related-quality-of-life-research
• 10. Wilson IB, Cleary PD. Linking clinical variables with health-related quality of life. JAMA 1995;1995:59−65.
• 11. Theunissen, N.C.M. Health related quality of life in children. Ph.D. Thesis Leiden University Medical Center. Ridderkerk, The Netherlands, [Еlectronic resource]. — 1999. — Access mode: http://www.ntheunissen.nl
• 12. Дорин А. В. Экономическая социология: Учеб. пособие. — Минск., 1997.