Отцы і у російській класиці

" Батьки «і «діти «у російській класиці.

Проблема батьків та дітей неодноразово піднімалася у російській класичній літературі. Тема ця стара як світ. Є вона лише частиною тієї безкінечною природною боротьби старого з новими" з якої нове який завжди виходить переможцем, як важко сказати, добре чи погано. З іншого боку, у ній, від своїх людина має перші знання про життя, про відносини для людей, тому стосунків у сім'ї, між дітей, залежить, як у майбутньому людина стосуватиметься до інших людей, які моральні чесноти обере собі, що з нього найголовнішим і святым.

К проблемі батьків та дітей різні автори підходять по-різному. Крім роману І. З. Тургенєва «Батьки й діти», саму назву якого показує, що цю тему найважливіша у романі, то цієї проблеми існує практично переважають у всіх творах: тільки в її представлено яскравіше, за іншими з’являється лише натяками ще повного розкриття образу героя. Важко сказати, хто перший підняв батьків та дітей. Вона настільки життєва, що, здається, існувала завжди зі сторінок літературних произведений.

Проблема батьків та дітей включає у собі низку дуже важливих моральних проблем. І це проблема освіти, проблема вибору моральних правил, проблема подяки, проблема нерозуміння. Вони піднято у різних творах, й у автор намагається по-своєму подивитись них.

А. З. Грибоєдов, описавши у комедії «Горі з розуму» боротьбу «століття нинішнього» і «століття минулого», не залишив без уваги складну батьків та дітей. Сам задум твори — боротьба старого з новими — сама проблема, узята ширше. З іншого боку, тут простежені та «взаємини Фамусова зі своїми дочкою Софією. Фамусов, звісно, любить дочка і прагне їй щастя. І ось щастя вона розуміє по-своєму: щастя йому — гроші. Він привчає дочка до думку про вигоди цим робить справжнє злочин, оскільки Софія може бути схожій Молчалина, перенявшего від батька лише одне принцип: шукати вигоду скрізь, де можна. Батьки постаралися навчити дітей життя, у наставляннях передали їм те що них самих було найважливішим і великим. Через війну, для Чічікова «копійка» стала сенсом життя, і, щоб їх «берегти, й збирати», готовий кожну підлість, зрадництво, лестощі і. А Петро Гриньов, слідуючи наставлянню батька, залишався чесною і шляхетну вдачу завжди, у які йому доводилося потрапляти* честь совість протягом усього життя залишилися йому понад усе. Хіба згадати прислів'я: «Який батька, такі і детки».

Но, хоча це прислів'я це часто буває права, іноді усе відбувається навпаки. Тоді з’являється проблема нерозуміння. Батьки не розуміють дітей, а діти — батьків. Батьки нав’язують дітям свою мораль, принципи життя (який завжди гідні наслідування), а діти США прийняти їх, але завжди можуть бути хочуть опиратися. Така Кабаниха з «Грози» Островського. Вона нав’язує дітям (та й тільки їм) свою думку, наказує надходити лише оскільки хоче вона. Кабаниха вважає себе хранителькою стародавніх звичаїв, без яких увесь світ впаде. Ви вже справжнє втілення «століття минулого»! Але її діти, хоча їм зовсім не від до душі таке до ним матері, США виправити стан. І тут, хоч і сумно, «століття минулий», із його забобонами, тріумфує перемогу над новим. Однією з найважливіших граней проблеми «батьків та дітей» є подяку. Вдячні чи діти своїх батьків, люблячим їх, вырастившим їх і виховали? Тема подяки піднята в повісті А. З. Пушкіна «Станційний наглядач». Трагедія батька, ніжно любив єдину дочка, постає маємо у цій повісті. Звісно, Дуня не забула свого батька, вона любить його й відчуває своєї вини проти нього, проте те, що поїхала, залишивши батька одного, виявилося йому великим ударом, настільки сильним, що не зміг його витримати. Старий наглядач вибачив свою дочка, не бачить провини у що сталося, він любить свою дочка настільки, що хоче їй упевненіше померти, ніж пережити ганьба, який, можливо, чекає і на її. І Дуня це відчуває й подяку, і провину перед батьком, вона приїжджає щодо нього, але вже захоплює живими. Лише за могилі батька усе так її почуття вириваються назовні. «Вона лягла тут і лежала долго».

Еще одне питання піднята у чимало творів, проблема виховання і образования.

…француз убогий, Чтоб не змучилося дитя, Учил його всьому шутя, Не докучав мораллю строгой, Слегка за пустощі бранил И в Літній сад гуляти водив, —.

писал А. З. Пушкін вихованням головний герой свого роману «Євґєній Онєґін», а далі замечал:

Мы всі потроху Чогось Навчають і як-небудь, Так воспитаньем, дякувати Богові, В Україні не дивно блеснуть.

«Чему-нибудь» і «як-небудь» навчалися діти у різних творах. Але чого як і? У це чого залежало від ставлення до освіти їхніх батьків. Деякі їх, визнаючи необхідність освіти тільки з погляду моди і престижу, ставилися у його загальн-те негативно, як, наприклад, Фамусов з «Горя з розуму» і пані Простакова з «Недорослого». Але Софія, на відміну Митрофанушки, отримала-таки якесь освіту, тоді як Митрофанушка недоотримав ніяких знань, та і як хотів їх одержати. Ситуація щодо ставлення самих Фамусова і Простакової до утворення виражено їхні ж власними словами. Фамусов каже: «Якщо вже зло припинити — забрати всі українські книжки так спалити», — і ще: «Навчання — ось чума». А Простакова: «Лише тобі мученье, проте. Я бачу, пустота».

Но в повному обсязі герої творів російських класиків вважають освіту «порожнечею». Яскравий приклад — князь Волконський з «Війни і Миру» Л. М. Толстого. Болконський вірив у необхідність освіти. Будучи освіченим і начитаною людиною, вона сама вчив свою дочка, княжну Марію. Погляди Болконського категорично протилежні думок Фамусова і Простакової. Освіта може бути даниною моді, й у Болконський абсолютно прав.

Проблема «батьків та дітей» актуальна в усі часи, що це глибоко моральна проблема. Усе, що з людини святим, передається йому батьками. Прогрес суспільства, його розвитку породжує розбіжності між старим і молодим поколінням, розбіжності, гаразд знані нами по «Горю з розуму» чи з «Батькам і детям».

Проблема батьків та дітей — одну з найважливіших негараздів у російської класики. Найчастіше у 17-их літературних творах нове, молоде покоління виявляється більш моральним, ніж старше. Воно відкидає стару мораль, замінюючи його нової. Але нам до все-таки, не треба ставати Іванами, не котрі пам’ятають кревності, жахливо, коли молоде покоління менш морально, ніж п9редыдущее. Тому проблема «батьків та дітей» живе і він, набуваючи дещо інша направление.