Горгони

Горгоны

Горгоны — жахливі породження морських божеств Форкия і Кето, внучки землі Геї і моря Понта. Гомер згадує лише один горгону, а Гесиод говорить про трьох сестер: Сфено, Эвриале і Медузі. Старші - безсмертні, молодша (Медуза) — смертна.

В незапам’ятні часи сестры-горгоны були гарними морськими дівами. Побачив якось Медузу владика морів Посейдон і полюбив її. Не сподобався цей олімпійцям — занадто гарна й горда була Медуза, а суперництво з богами непростимо простих смертних. Безтурботність Медузи і його щасливий сміх викликали гнів у душі богини-воительницы Афіни. Жорстоко покарала Афіна Медузу і її сестер, звернувши в жахливих крилатих чудовиськ, покритих лускою, зі зміями замість волосся і величезними, торчащими з рота, жовтими іклами.

После цього сховалися на віддаленому острові, хутірці, загубленому крайньому заході в берегів річки Океан, поруч із грайями і гесперидами. І навіть людей розповідали друг другу страшні історії про жорстоких і кровожерливих горгонах. Усі швидко забули про колишньої красі горгон і із яким нетерпінням чекали, а коли з’явиться герой, який позбавить світ від огидною Медузи, під поглядом якій усе живе стає каменем. Бо такою була воля Афіни.

Победить жахливу Медузу випало частку сина Зевса Персея. Коли юнак виріс замкненим і Полидект відправив його за пошуки горгон, Зевс послав до сина свого вісника Гермеса, і той йому пояснив, що горгон всього три, тоді як їх, що має ім'я Медуза, позбавлена безсмертя, але наділена страшної силою. Де приховується вона разом із сестрами, безсмертними горгонами, Гермес не знав. Було відомо у тому лише старшим сестрам горгон — грайям, цим, які мали на трьох одне око і тільки зуб. Побажав Гермес Персею успіху і, вручивши кривою гострий меч, вирушив виконувати інші доручення свого божественного повелителя. Невдовзі з’явилася богиня Афіна, одарившая юнака блискучим круглим щитом.

По раді богів, Персей досяг спочатку меж крайнього заходу, де жили грайи.

Далек і важкий був шлях на край світла, де завершується щоденний шлях Гелиоса. Багато минуло часу, поки Персей добрався туди, й побачив огидних бабусь грай. Вони, на щастя, помітили його, оскільки він наблизилася ним саме в то мить, коли одне з грай, вийнявши із очниць око, передавала його інший. Як блискавка кинувся Персей уперед і, стиснувши тремтячу руку бабусі, вихопив в неї очей. Заметушилися грайи, зашурхотіли своїми сивими патлами.

— Хто ти був би, прибулець, — прошепелявила та їх, що має з рота висувався великий жовтий зуб, — віддай нам око і проси яких хочеш скарбів.

— Мені немає потрібні багатства, — відповів Персей, стискаючи у кулаку свою видобуток. — Зазначте шлях вашим молодшим сестрам горгонам, і це поверну те, що просите.

Завопили грайи дикими голосами, забилися перелякано.

— Як хочете! — вимовив Персей. — Можу обійтися…

— Ні! Ні! Не йди! — закричали бабусі хором. — Віддай нам наше зір, і ми відкриємо тобі таємницю.

— Хай буде так! — погодився Персей. — Як ви мені покажете шлях до горгонам, око буде ваше.

И знову Персей вирушив у шлях. Грайи розповіли йому, що й молодші сестри живуть на острові, й виявили напрям, коли він перебуває. Але це острів так далекий, що дістатися туди на веслах чи вітрилах зірвалася ще й протягом десяти років. Сильні були руки Персея, але вони стали втомлюватися. Коли він заснув, човен оточили стрімкі нереїди, жадібно і цікавістю роздивляючись юного красеня.

— Невже це є той самий немовля, яку ми хитали у шухляді у своїх плечах! — проворкувала одне з нереїд.

— Не у тому ми його врятували, щоб загинути, — вимовила інша.- Доки його допливе до острова, в нього вичерпаються сили.

— Якщо ж залишаться, однак їй немає подолати горгон, — додала третя. — У грай одне око трьох, а й у горгон їх шестеро, і яких пильних.

— Давайте йому допоможемо! — запропонувала старша нереїда.

Пробудившись, Персей дістав листа від могутніх і прихильних морських німф три дару: шлем-невидимку, сандалії з крилами і сумку, яка брала розміри і форму предмета, що у ній перебував.

Надев сандалії, натягнувши шлем-невидимку, перекинувши чарівну сумку через плече, Персей злетів у небо. Нереїди, закинувши голови, дивилися вгору, намагаючись розгледіти. Забувши, що невидимий, він махав їм руками. Але невдовзі нереїди почули з нізвідки:

— Прощавайте!

А ледве вловив:

— Доброго шляху!

Еще у дитинстві, на острові Серифе, Персей спостерігав за птахами, які подолали навесні на північ, а восени на південь. Як їй хотілося мати їх крила, щоб облетіти весь світ. Тепер може парити як птах, але шлях його лежить туди, де знаходиться похмура країна мертвих. Йому дано крила боргу. Його чекає зустріч із страшними чудовиськами. З ними ще хто б боровся. І хто б розповідав, як вони виглядають, бо кожен, хто не зустрічався з горгонами поглядом, перетворювалася на камінь. Про це йому говорив Гермес.

Далеко попереду видалася чорна смужка. Ще швидше полетів Персей і побачив омиваний свинцевими водами острів. Але чому у ньому сяє і зліпить очі? Юнак спустився нижче, й розгледів скелю із трьома дрімаючими горгонами. На сонце блищали їх ліниво розпростерті мідні руки. Мирно спали страховиська, не відчуваючи небезпеки, снилося їм, що — знову вільними морськими дівами сусідів хлюпотять вони у ласкавих хвилях. Усміхалися уві сні горгони, спалахували сонцем їх золоті пера і луска, лише змії ворушилися з їхньої головах.

Персей швидко відвернувся, ніж побачити осіб горгон, і погляд його випадково упав щит. Серце героя зраділо. Він зрозумів, як і оцінювати горгон, незважаючи ними (Apollod. II 4,2). Тепер залишилося здогадатися, хто їх Медуза. Вглядаючись у щит, мов у дзеркало, він бачив, що схожі, як дві краплі молока, — в усіх трьох широко відкриті пащі з висунутими мовами, ворухливими що у сні, мідні руки з гострими сталевими пазурами, тіло до блискучої лусці, крила з блискучими золотими пір'ям.

Бешено кружлявся Персей над островом, не знаючи, що робити. «Яка їх Медуза! Яка — Медуза? «- у відчай шепотів він.

И його почули на многовершинном олімпі.

— Рубай крайню, що морю! — почувся знайомий Персею голос Гермеса.

Как яструб кинувся юнак вниз. Свист його падіння відчули змії вся її голова Медузи і піднялися з шипінням на невидимого ворога. А сама Медуза ледь встигла поворухнутися. Меч зблиснув повітря, і це чудовиська потрапила до рук Персея. З шиї Медузи ринув потік червоної крові, та якщо з нього, на диво, вискочив Пегас — плід зв’язку горгони з Посейдоном (Hes. Theog. 270−286), крилатий кінь сліпучої білизни. Персей спробував його схопити, але кінь, розправивши крила, рушив у небі. Після ним тулуба горгони народився Хрисаор («златомеч »), також взмывший в синє небо і втекла не врахували.

Герой кинув голову Медузи на свій сумку, яка прийняла її форму, і полетів проти. І тільки тоді ми прокинулись дві безсмертні горгони. Побачивши, що поруч корчиться в судомах смерті обезголовлене тіло їх молодшої сестри, зрозуміли горгони, що довершила свою помста сувора Афіна. З криком жаху знялися горгони у повітря. Вони хотіли б мстити вбивці, розтерзати його сталевими пазурами. Однак було пізно, ні над островом, ні далеке від нього на море нікого був видно.

А Персей, невидимий в чарівному шоломі, несучи свою ношу, вже ширяв над безживними пісками південної Лівії. Навіть чарівна тканину, з якої був зроблено його заплічна сумка, не могла утримати отруйну кров Медузи, і кілька крапель, просочившись, впала в піски. Їх пішов рід отруйних змій, якими відтоді кишить Лівія. Невдовзі сама войовниця Афіна прикріпила голову Медузи зі своєю эгиде.

Когда бог лікування Асклепій нагромадив у своїй мистецтві великий політичний досвід, Афіна дала йому кров, витеклу з жив горгони Медузи. Кров, яке пливло з лівої частини горгони, несла смерть, та якщо з правій частині - використовувалася Асклепієм для порятунку людей.

В міф про горгонах відбилася тема боротьби олімпійських богів та його героїчного нащадків із хтоническими силами.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.