Розділ 2. Методи та організація дослідження

Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань, під час дослідження ми використовували теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, антропометричні методи та методи тестування для оцінки фізичної підготовленості молодших школярів.

Одним із показників фізичного розвитку є антропометричні показники — довжина та вага тіла. Фізичний розвиток дитини визначають порівнянням її індивідуальних даних з величинами, що наведені в таблицях стандартів.

Довжину тіла (зріст) розглядають як вихідну при оцінці фізичного розвитку дітей. Довжину тіла визначають ростоміром з точністю до 0,5 см. Дитина стоїть прямо, торкаючись шкали ростоміра тілом між лопатками, сідницями та зімкнутими п’ятами, руки опущені вниз. При цьому голова дитини знаходиться в такому положенні, щоб лінія, яка з'єднує нижній край очної ямки та вуха була горизонтальною. Рухлива планка ростоміру опускається до щільного торкання з головою. [Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять /За загальною ред. Даценко І.І.— Львів: Світ, 2001. — с.- 221−222 ].

Масу тіла (вагу) визначають за допомогою медичних ваг. Дитина стає на їх середину, зберігаючи спокійне положення тіла. Точність зважування становить до 100 г. фізичний вправа церебральний параліч Система контролю рівня координаційних якостей школярів молодшого шкільного віку враховувала концепцію комплексного контролю у фізичному вихованні; основи теорії вимірювань, тестів та оцінок; методику тестування рівня фізичної підготовленості дітей [Цьось А.В., 1998, Круцевич Т. Ю. 1999. — 231 с; Основи здоров’я і фізична культура, 2001; Сергієнко Л.П. 2001. — 360 с; Сергієнко Л.П. 2001. — 493 с; Сергиенко Л. П. 2005].

У процесі дослідження використовувався комплекс методів який включав в себе:

— Методика дослідження здібності до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів.

Зокрема, для контролю здібності до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів застосовували човниковий біг 3×10 м з оббіганням набивних м’ячів.

Обладнання. Доріжка довжиною 10 м, обмежена двома паралельними лініями; за кожною лінією — 2 півкола радіусом 50 см з центром на лінії; 2 набивних м’ячі, кожний масою 2 кг; секундомір.

Проведення тесту. За командою «На старт!» учень стає в положення високого старту за стартовою лінією з будь-якого боку від набивного м’яча. За командою «Марш!» пробігає перші 10 м, оббігає зі зручного боку набивний м’яч, що знаходиться у півколі. Повертається назад, знову оббігає набивний м’яч, що знаходиться у другому півколі. Пробігає втретє 10 м і фінішує.

Результат. Час подолання човникової дистанції, визначений з точністю до 0,1 с.

Загальні вказівки та зауваження.

• 1. Учаснику надається дві спроби.
• 2. Завдання виконується у спортивному взутті (бігти у взутті з шипами не дозволяється).

Доріжка повинна бути рівною, неслизькою, в хорошому стані. Нормативні оцінки результатів човникового бігу 3Ч10 м для дітей та молоді європейської популяції віком 7−17 років наведено у таблиці 33 (Лях, 1989).

[Бондаренко І.Г. Спортивна метрологія: [методичні рекомендації]/ І.Г.Бондаренко.- Миколаїв: Вид — во ЧДУ імені Петра Могили, 2012. — 104с.]

— Методика дослідження здібностей до орієнтації в просторі.

Контроль здібностей до орієнтації в просторі здійснювали за допомогою бігу до пронумерованих набивних м’ячів. В основі контролю здібностей до орієнтування в просторі мають бути рухові завдання, котрі вимагають оперативної оцінки ситуації, що склалася, і реакції на неї раціональними діями. Учням слід пропонувати біг або проходження заданої відстані без зорового контролю по прямій або за спеціальним маршрутом, обмеженим орієнтирами. Це можуть бути тести, де виконуються удари по м’ячу, кидки м’яча у ворота або баскетбольне кільце із заданої відстані без зорового контролю (Платонов, 1997).

Обладнання. 5 набивних м’ячів по 3 кг кожен; 1 набивний м’яч 4 кг (розташування набивних м’ячів показано на рис. 67); секундомір; рулетка; крейда.

Проведення тесту. Учень стоїть перед набивним м’ячем масою 4 кг. Позаду нього на відстані 3 м (і 1,5 м один від одного) лежать в колах 5 набивних м’ячів по 3 кг з нумерацією від 1 до 5 (нумерація довільна). Учитель називає цифру, учень повертається на 180°, біжить до відповідного набивного м’яча, торкається його рукою і повертається назад до м’яча 4 кг. Як тільки він торкнувся цього м’яча, учитель називає іншу цифру і т.д. Вправа закінчується після того, як учень три рази її виконав і після цього торкнувся набивного м’яча 4 кг.

Результат. Визначається час з точністю до 0,1 с, показаний учнем, який виконав вправу повністю.

Загальні вказівки та зауваження.

Після пояснення і показу учень виконує одну спробу.

Перед кожним новим учасником розташування м’ячів необхідно поміняти.

Даний тест проводять як на повітрі, так і в спортивному залі.

В табл. 116 наведено нормативні оцінки для даного тесту, одержані в спортивному залі (Лях, 1988).

Таблиця 2.1.

Нормативні оцінки результатів тесту біг до пронумерованих м’ячів для дітей I-III і VIII класів.

— Методика дослідження стійкості рівноваги статичної.

Контроль стійкості рівноваги статичної проводили за методикою Бондаревського.

Обладнання:Секундомір.

Проведення тесту. Учаснику тестування пропонують набути стійкого положення на одній нозі (рис. 1). Друга нога зігнута, а її п’ята торкається колінного суглоба опорної ноги, руки на поясі, голова пряма. Необхідно утримати це положення якомога довше. Реєстрація часу на секундомірі починається після набуття стійкого положення, а закінчується у момент втрати рівноваги.

Результат. Визначення часу утримання статичної пози.

Загальні вказівки та зауваження.

Виконання тесту може проводитися із закритими і відкритими очима.

Невеликі гойдання тулуба не вважаються втратою рівноваги.

Реєстрація часу проводиться з точністю 0,1 с.

Утримання статичної пози проводиться на правій і лівій нозі. Кращий результат заноситься у протокол.

Таблиця 2.2.

Середні значення статичної рівноваги (проба Бондаревського) для дітей і молоді віком 7−17 років, с.

— Методика дослідження стійкості рівноваги динамічної.

Контроль стійкості рівноваги динамічної виконували при виконанні поворотів на гімнастичній лаві.

Обладнання. Гімнастична лава; секундомір.

Проведення тесту. На вузькій поверхні гімнастичної лави (ширина 10 см) учасник тестування виконує 4 повороти (праворуч і ліворуч). Вправу закінчено, коли досліджуваний повернеться у вихідне положення.

Результат. Визначається час виконання 4 поворотів з точністю до 0,1 с.

Загальні вказівки та зауваження.

• 1. Після пояснення, демонстрації і випробування учню надається одна спроба.
• 2. За втрату рівноваги (падіння, торкання підлоги) нараховується одна штрафна секунда.
• 3. При торканні підлоги більше трьох разів тест повторюють.

Нормативні оцінки динамічної рівноваги при виконанні поворотів на гімнастичній лаві для учнів I-III класів наведено у табл. 122(Лях, 1988).

Таблиця 2.3.

Нормативні оцінки динамічної рівноваги при виконанні поворотів на гімнастичній лаві (варіант 1) для учнів I-III класів, с.

Методика дослідження здібності до розслаблення м’язів Контроль здібності до розслаблення м’язів визначали за допомогою якісних (вправ-тестів). Тести-вправи засновані на візуальному оцінюванні якості виконання учнем різноманітних махових і хльосто-подібних рухів.

Опишемо найпростіші тести-вправи, засновані на візуальній оцінці якості виконання учнем різноманітних махових і хлисто-подібних рухів.

Вправа 1. Вихідне положення — стійка ноги на ширині плечей, руки розслаблені. Не змінюючи положення ніг, повороти тулуба навкруг вертикальної осі праворуч-ліворуч.

Результат. При доброму розслабленні м’язів руки пасивно слідують за плечима, трохи відстаючи спочатку від них і обганяючи в кінці повороту.

Вправа 2. Вихідне положення — ноги разом, нахил тулуба вперед, руки підняті назад-угору. За командою учителя учень «кидає» руки, повністю розслабляючи («виключивши») усі м’язи. Оцінюються маятникоподібні гойдання рук до повної зупинки. Учаснику тестування пропонують повторити вправу 3−4 рази, відмічаючи ступінь засвоєння завдання при кожному повторенні.

Результат. При доброму розслабленні маятникоподібні гойдання рук перетворюються на колові обертання.

Вправа 3. Вихідне положення — основна стійка, руки угорі. За командою учителя досліджуваний опускає руки вертикально вниз.

Результат. При доброму розслабленні руки внизу по інерції роблять ще декілька поздовжніх гойдальних рухів.

Вправа 4. Вихідне положення — стати боком біля гімнастичної стінки (або біля якоїсь опори), тримаючись рукою за поперечину на висоті плечей, друга рука відведена у бік. Учаснику тестування пропонують виконати розслаблені, хлисто-подібні махи правою, а потім лівою ногою з великою амплітудою.

Результат. При доброму розслабленні під час маху назад нога згинається у колінному суглобі так, що п’ята майже торкається сідниці.