Основные причини закономірності появи держави й права

Міністерство Освіти России.

Севастопольський філія Академія Праці і Соціальних Отношений.

КУРСОВА РАБОТА.

По дисципліни «ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА».

Тема: «Основні причини закономірності появи держави й права».

Юридичний факультет.

Виконав: студент 1 курса.

Миколаїв Денис Игоревич.

Керівник: доцент.

Чекмезов Володимир Ильич Результат защиты____________________.

____________________________.

р. Севастополь.

2001 год.

План.

Введение

…3.

Основные принципи і закономірності появи государства…4.

Возникновение государства…9.

Теории походження права…15.

Причины і закономірності виникнення права…17.

Заключение

…20.

Список литературы

…21.

Теорія Держави і право — це основна загальне твердження юридична наука, яка розглядає і вивчає найбільш загальні принципи і закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави й права.

Питання походження держави й права спірне, оскільки етнографічні й історичні науки дають нові знання про закономірності появи держави й права, вишукуючи причини походження держави й права, досліджуючи їхній розвиток. Теорія держави й права спирається на конкретні дані історичної науки, дані археологии.

Виникнення держави й права відбувається водночас, внаслідок одним і тієї ж причин у своїй тип держави й тип права збігаються, відповідаючи певній двох суспільно-економічних формацій. У історії відомі такі типи держави й права: рабовласницький, феодальний, буржуазний, социалистический.

Основні засади і закономірності появи государства.

1. Теорії походження государства.

Існує безліч теорій походження держави й права, вони нерозривно пов’язані з історичними особливостями розвитку суспільства, своєрідністю тих чи інших регіонів світу та інші причинами. Коротко зупиняючись з кожної теорії можна побачити безліч подібностей і стільки ж відмінностей, але виділимо основное.

1. Теологічна теорія походження государства.

Ця теорія було одним із перших теорій походження держави. Її представниками було багато людей релігійних діячів Стародавнього Сходу, середньовічної Європи. Це Хома Аквінський -13 століття, надалі цю теорію розвинули представники ісламу та сучасного католицькій Церкві - це Жак Маритен, Мерсьє. Держава, на думку представників цієї теорії, — це продукт божественної волі. Теорія показує, держава вічно і непорушно, і всі повинні підкоряться державної волі - волі Бога. І це у державі реалізується через представників церкві та інші релігійні организации.

Ця теорія у принципі недоказова, оскільки побудовано вірі людей в Бога як вищого розуму. До вад даної теорії можна віднести те, що вона дозволяє визначити, як удосконалювати форми держави, державний устрій суспільства, право і що другое.

2. Патріархальна теорія походження государства.

Ця теорія також виникла давнини. Засновником її було Аристотель (3 століття до нашої ери), її ідеї підхопили Фильмер, Михайлівський та інші представники сучасного періоду. Сенс даної теорії полягає у тому, держава — це через розростання рік у рік сім'я. На чолі цієї родини стоїть монарх — главу держави — батько сімейства, заботившийся про членах своєї сім'ї, у якого зосереджена вся державна власть.

У цьому теорії спрощений процес походження держави, на думку істориків, немає жодної історичного свідоцтва такого способу виникнення держави. Встановлено, що патріархальна сім'я з’явилася разом із державою результаті розкладання первіснообщинного строя.

3. Патримониальная теорія походження государства.

Гаммер. Держава походить від права власності на землю.

(патримониум). З права володіння землею влада автоматично поширюється на людей, жителів даної земле.

4. Органічна теорія походження государства.

Ця теорія виникла у другій половині 19 століття, це було пов’язано зі значними успіхами в природознавстві, які торкнулися й суспільства в цілому. Представниками даної теорії були Р. Спенсер, Вормс, Прейс і інші. Держава — це біологічний організм, у якому уряд виконує функцію мозку, керує всім організмом (підданими). Держава відповідно до даної теорії подібно живому організму народжується, зростає, старіє і вмирає. Виживають лише сильні держави у процесі природного відбору, війн, боротьби. З цього випливає, що цілком заперечувати цю теорію не можна, оскільки люди не є лише біологічними організмами, а й одночасно соціальними. Але не можна проблеми соціальні зводити лише до біологічним. Вони, разом взяті, відбивають різні рівні життя общества.

5. Психологічна теорія походження государства.

Представниками даної теорії були Р. Тард, Л. Петражицкий, З. Фрейд. Вони пояснювали, держава виникло з урахуванням властивостей людської особистості, її психіку й потреби людей жити у колективі, підкоряться авторитетів, вказівками яких можна керуватися у повсякденній життя, наслідувати. Обгрунтовуючи цю теорію її прибічники спираються на історичний досвід залежності людей, свідомості від авторитетів вождів, жерців, шаманів, царів, релігійних і політичних діячів. Держава, на думку цієї теорії, — це продукт психологічних протиріч між двома типами особистості: активними, здатними до прийняття прийняття рішень та пасивними, здатними виконувати ці рішення, котрий іноді подражать.

Безперечно, психологічний чинник у освіті держави заперечувати повністю не можна, оскільки людська психіка формується під впливом певних умов, як-от економічні, соціальні, військові, політичні та др.

6. Теорія громадського договора.

Основоположники цієї теорії Р. Гроций, Т. Гоббс, Д. Локка, Ж-Ж. Руссо, А. Радищев. Держава виникло з урахуванням укладання для людей договору з приводу створення держави, у своїй люди добровільно передають державі частину власних прав.

Так було в декларації незалежності США (1776 р.) говориться: «Ми вважаємо самоочевидними істини: що створено рівними і наділені Творцем певними невід'ємними правами, до яких належить декларація про життя, волю і прагнення щастю; що з забезпечення цих прав люди створюють уряду, справедлива влада яких полягає в злагоді управляемых». 1].

Держава зобов’язується відстоювати економічні інтереси суспільства, захищати права людини, його власність, не прийматиме законів, збирати податки, карати злочинців, боронити територію, та якщо умови договору порушуються, то народ набуває декларація про революцію, тобто зміну громадського строя.

Ця теорія дозволила розширити знання про країну і права людини, вона обгрунтувала право народу на повалення влади неугодного правителя до революції чи восстания.

7. Демографічна теория.

Ця психолог пише, що всі громадські процеси, зокрема й освіту держави, обумовлено зростанням населения.

8. Теорія насильства. 19 век.

Основоположники Е. Дюринг, До. Каутский, Л. Гумплович. З їхнього теорії держава це результат війн, насильства, тобто. завоювання одних племен іншими, примус їх задля управління завойованими народами і територіями. Війни сприяли освіті класів, завойовники перетворювали бранців в рабів. Ця теорія було використано нацистської Німеччиною як основного ідеології. Маючи історичні дані цю теорію, повністю відкидати не можна, отже, насильство це одна з причин виникнення держави. — Марксистська теорія виникнення держави. (Л. Морган, До. Маркс, Ф. Энгельс.).

Держава виник як результат природного розвитку первісного суспільства. У основу теорії належить економічного розвитку суспільства, що забезпечує матеріальні умови виникнення держави, а також соціальні суспільні зміни, які б виникненню государства.

Держава цей продукт освіти класів, придушення панівним класом інших класів, продукт класової боротьби з-поміж них. Ця теорія охопила чимало соціальних й економічні державного боку, класові протиріччя суспільстві, однак у боці залишилися такі питання як національні, релігійні, психологічні, військово-політичні і інші, що впливають процес освіти государства.

За підсумками вищевикладених теорій можна визначити головні причини виникнення государства:

. Божественна сила (Теологічна теория).

. Сила розуму, свідомості (Договорная теория).

. Чинники психіки (Психологічна теория).

. Біологічні чинники (Органічна теория).

. Соціально-економічні чинники (Марксистська теория).

. Військово-політичні чинники (Теорія насилия).

Дані теорії послужили фундаментом становлення сучасної теорії держави й права, заснованої на об'єктивних законах розвитку суспільства, на основних закономірності виникнення, розвитку, видозміни і вдосконалення держави й права.

Теорія держави й права, використовуючи знання попередніх теорій, стала фундаментальної юридичної наукою, куди входять в себя:

. Державно-правові форми життя общества.

Спільні знання про країну і праве.

. Початкові знання на правоведении.

. Базові дані й інших юридичних дисциплін, і навіть використання даних інших наук для свого розвитку та совершенствования.

Виникнення государствА.

Виникнення держави історично зумовлено певним етапом розвитку общества.

Первісна лад — початковий етап розвитку суспільства, котрий налічує по сучасним даним понад 2 млн. років. У розвитку первіснообщинного ладу виділяють три основні етапи развития:

. Первісне стадо (кам'яний век).

. Родова громада, тобто понад організоване об'єднання людей род.

(пізній неоліт, 5 — 7 років назад).

. Розпад родової громади Первобытнообщинному строю були властиві: — Громадська влада (рід, плем’я, союз племен) — Загальна власність (гармати й засоби виробництва) — Колективний труд.

Одна особа було протистояти природним умовам, причому працю був разделён між чоловіками, й жінками. Немає публічної власти.

При первіснообщинному ладі люди працювали спільно все, що вироблялося, здавалося у єдиний казан, та був розподілялося між всіма. Люди використовували кам’яні знаряддя праці і існували рахунок готових продуктів природи. Займалися збиранням, тобто пошуком їстівних рослин i плодів, полюванням, риболовлею. Надалі скотарством — то є штучним розведенням тварин. З появою плуга, зрошувального землеробства люди навчилися штучно вирощувати їстівні растения.

Опанування вогнем, поява нових металів, бронзи і міді, сприяло розвитку ремесла, винаходиться ткацький верстат, усе це послужило підвищенню производственности праці. Виник прибавочний продукт (надлишок), що у умовах вже міг би бути використана як обміну, так продажу. І це накопичення продукту призводить до першому великому поділу праці: відділення скотарства від землеробства, звідси слід перше поділ суспільства до два класу: панів і рабів, експлуататорів й эксплуатируемых.

Друге велике розподіл праці - це відділення ремесла від землеробства. З’явилися досконаліші знаряддя праці, нові продукти споживання. Виникає приватна власності на грішну землю. Розшарування суспільства на бідних і багатих. «Різниця між багатими і «бідними, виступають поряд з відмінностями між вільними і рабами». [2].

Далі сталося виділення купців — людей знатних лише обміном продуктів — це стало третьому великому поділу труда.

Три крупних суспільних поділу праці дали поштовх освіти держави, у своїй власність розділилася на приватну і общественную.

Експлуатація одноплемінників, полонених рабів, майнове раслоение членів племен, роду, на бідних і багатих сприяла освіті класів. На зміну первіснообщинного ладу приходить нова організація людей — государство.

Основні закономірності, що призвели до виникнення держави: — Три крупних суспільних поділу праці. — Відділення людини у світі тварин. — Зростання продуктивності праці результаті вдосконалення знарядь праці і, оволодіння вогнем, розвиток зрошувальних систем — Виникнення сім'ї (матріархат" патріархат). — Поява приватної власності на знаряддя праці і засоби виробництва. — Розкол суспільства до класи. — Освіта територіальної громади, розселення людей однієї местности.

На зміну родової громаді приходить територіальна. З появою людей які володіють різноманітними інтересами, виникла потреба у зовнішній влади держави здатної забезпечити узгодження інтересів груп, ефективне розвиток виробництва і функціонування общества.

Процес формування держави у різних країнах протікав по-різному. Ф. Енгельс у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» виділяв три основних форми виникнення держави: — афінська — древнегерманская — древнеримская.

Виникнення держави у Афінах йшло класичним шляхом: в результаті появи приватної власності й міжнародного поділу суспільства до класи, виділення родової верхівки і зубожінні вільних общинників. Становлення держави у Афінах відбувалося посредствам низки реформ:

Реформи Тессея — (протягом кількох століть до восьмого століття до зв. Еге.) Це об'єднання племен у єдиний афінський народ, Тессей у своїй поділив й усе населення Афін втричі класса:

Эвпатридов (благородных).

Геаморов (земледельцев).

Деміургів (ремесленников).

Эвпатриды -родоплеменная верхівка мала права на заняття громадських посад, це призвело до виникнення публічної влади й відділенню їхню відмінність від населения.

Геаморы і Деміурги разом із торговцями і бідняками було неможливо займати громадських посад, але приймали у своїй що у народному зборах, роль якої на той перший період було велика.

Наступний етап реформ — реформи Соломона — він розділив громадян чотири класи по майновому ознакою: перший клас багаті, другий менш багаті, тощо. Кожен із класів мав певні політичні права. Три перші класи довірялося бути громадські посади, а четвертий клас — бідняки — брати участь у народному собрании.

Мета даних реформ примирення ворогуючих класів. Заборгованість бідняків була анульована, афіняни, хто у рабство за борги, звільнялися, а продані зарубіжних країн — викуповувалися, але багаті афіняни могли купити чи продати землю, тоді як і було реалізоване вимога бідняків перерозподілу землі. Саме це стало подальшому обезземеливанию бедняков.

Завершив етап українського державотворення в Афінах Клисфен — це реформи, у 509 г. до зв. Еге. Ліквідували в Афінах повністю родової лад Атика розділилася на 100 самостійних громад — на чолі їх стояли старейшины.

Формування держави Стародавнього Риму відбувався за результаті жорстокої боротьби між родової знаттю — патриціями і бідняками — плебеями, жили поза римських міст — вони брали участь у військових походах, мали свободу, але обмежені в майнових та особистих правах. Ця боротьба зруйнувала римську родову громаду і розчистила шлях до утворення держави у Риме.

Виникнення держави в Давніх германців — завоювання чужих територій (Італії, Бургундії, Чехії). Держави створювались і як міст Месопотамії, Месоамерики, як рабовласницьких держав Балканського півострова, островів Егейського моря, и т. д.

Держави Стародавнього Сходу, Єгипту, Індії, Китаю -утворилися на основі запровадження у господарську діяльність іригаційних споруд, збереження сільській громади та інших факторов.

За підсумками наведених прикладів можна дійти невтішного висновку, що чинниками, впливають освіту держави явились:

1) поділ труда.

2) приватна собственность.

3) боротьба протилежних классов.

4) поява додаткового продукту (излишка).

5) запровадження у виробництво продукту нових технологій, будівництво іригаційних сооружений.

6) територіальний поділ населения.

Попри всю різних формах виникнення держави вони теж мають ряд спільних рис відмінності між первіснообщинної влади родинного строя.

Держава — цю сполуку деякого безлічі під пануванням права (І. Кант).

Держава є продукт суспільства до відомої щаблі розвитку (До. Маркс і Ф. Энгельс).

Держава — така організація у суспільстві, що володіє монополією на законне насильство (М. Вебер).

Розглядаючи двома способами виникнення держави можна назвати основні різницю між східним (азіатським шляхом) і західним, це: Східний шлях виникнення держави характеризується удосконаленням аграрно — індустріальної сфери суспільства. Це було з використанням і удосконаленням знарядь праці і, скотарства, землеробства, будівництвом іригаційних споруд, необхідністю об'єднання цих цілях великих мас покупців, безліч територій, а як і єдиного централізованого керівництва цими масами людей. З’явився надлишковий продукт, що зумовили створення всередині громади посадових осіб, виконують функцію посадових адміністраторів, скарбників, вони намагалися зміцнити своїх прав, закріплюючи у своїй декларація про успадкування должностей.

Так складався апарат державної власти, который контролював економічні, політичні, військові сфери діяльності держави й здійснював повне управління ними. Внаслідок цього виникла певна структура управління: нагорі замість вождя — необмежений монарх, нижче замість ради старійшин і його керманичів — радники, далі чиновники, тощо. Усі стало державної власністю і Земля, і на чолі з абсолютним монархом. Східні держави вкрай різнилися одне від друга, тільки в, наприклад, у Китаї рабство мало сімейний характер, за іншими в Єгипті - було багато рабів, хто був власністю фараонів чи храмів. Східний тип держави охопив як землі Азії, Східної Європи, а й Африку, Америку. Загальне цих країн — те, що вони були абсолютними монархіями, мали потужним чиновничным апаратом, основу їх економіки лежала державна форма власності, а приватна мала другорядне значение.

У багатьох держав східний шлях розвитку до початку 20 століття, змінювалися царствені династії, проте суспільство, у основному залишалося неизменным.

Західний шлях виникнення держави характеризувався проведеного цих країнах науково — технічної революцією. Через війну класової боротьби у суспільстві, у цих державах, під час переходу з родоплемінного суспільства до держави поступово сформувалася приватна власності, що стали фундаментом утвердження панування імущих класів та исполь зования публічної влади у свої інтереси — Афіни класична форма виникнення государства.

Уже етапі розкладання общинного ладу спостерігається економічне нерівність для людей: у аристократів земельних наділів і рабів було, ніж в рядових общинників. Поруч із рабством з’являється найманої праці, зростає вплив економічно сильної групи, зміцнення приватної власності. Слабшає роль народних зборів, влада переходить до рук найсильніших. У результаті найбагатші власники зайняли відповідальні державницькі посади, панування родової знаті було ликвидировано.

Процес утворення Держави у Римі був такий само як й у Афінах. Боротьба патриціїв з плебеями стало головним у виникненні держави у Риме.

У Німеччині становлення держави йшло власним шляхом. Розорилися общинники потрапляли залежить від багатих. Полукочевое землеробство сприяло збереженню колективної форми суспільно — господарської діяльності. Розшарування суспільства, неспроможність керувати завойованими територіями сприяло освіті держави у Німеччини. Таким шляхом йшло розвиток держави щодо територіях Європи, Київської Русі, Ірландії итд.

Теорія походження права.

Теорія природного права.

Крім позитивного права, створюваного державою, існує загальне природне право, що стоїть над позитивним. Дане право походить від самої природи взагалі, від природи людини, природи вещей.

Право по Канту, — «це соввокупность умов, у яких сваволю одного (особи) сумісний із сваволею іншого з погляду загального закону свободы». 3].

По Ггелю право означає здійснення свободи вільної волі чи «наявне буття свободы». 4].

Це свідчить про тому, що є вищі, постійно діючі норми, принципи, такі як: розум, справедливість, мудрість, певні цінності, свобода, які стоять вище позитивних государственных.

Історична школа права.

Право, як вираз духу народу яке складається подібно мови в процесі історичного поступу. Право — це продукт народного духа.

Реалістична школа права.

Право виникає, розвивається під впливом певних внешних Факторов. Інтереси, які рухають людиною, змушують його визначати цілі, здійснювані з допомогою права.

Соціологічне право.

Ідея даної теорії - це вивчення живого права, що складається з певної системи правовідносин та правильної поведінки людей сфері права. Право, відповідно до даної теорії це врівноважена сила у суспільства. Право слід не в нормах, а самої жизни.

Психологічна теорія права.

Право — це результат людської психіки, що з переживаннями людей.

Матеріалістична теорія права. Право — це продукт класового суспільства, цей вислів і запровадження волі і потрібна інтересів економічно панівного класса.

ПРИЧИНИ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА.

Питання походження права спірне і до нашого час. Ряд дослідників вважає, що виникло з її появою держави, інші ж такі як М. Рейснер, І. Сабо, Б. Малиновський вважають, що існувало іще за первіснообщинному ладі, тобто. докласове (примітивне право, традиційне право). На думку, правом були будь-які правил поведінки людей, їх племінні звичаї, їхні стосунки, які регулювалися певними особами, спочатку ними були вожді, старійшини, потім церква. Проте звичаї, різні релігійні ритуали, норми моралі було неможливо відбивати інтереси всього суспільства, було неможливо визначати правничий та обов’язки людини у обществе.

М. Рейснер писав: «ми знайшли готівку права в докласовому суспільстві як права міжнародного, яке спочивало на засадах помсти і це спрямоване до огородження цілого живого складу і недоторканності областей володіння із боку численних груп. У сфері самого родового освіти ми права й не знайшли, зате принаймні розвитку роду свого і його різноманітних форм вона зростає розвивається у внутриродовое право, яке регулює в вищого рівня складні стосунки кревності як природного і штучного, що з ним участі у володінні родовим майном». [5].

Відповідно до Рейснеру «розкол суспільства до класи позначився на сформованих доти подіях у правовий структурі, право відтепер розбивається на окремі ідеологічних системах класових груп вже у рабовласницькому і феодальному суспільстві. Можна Знайти не одне право, а кілька правових побудов, відповідно до тому, як у суспільстві наявний станів. Поза права залишається тільки рабський працю, стосовно якому діють початку влади» [6].

Перші нормативні узагальнення оформили законів царя Хаммурапі, законах Ману, законах 12 таблиць, Руська правда та інших. Далі під час її подальшого розвитку суспільства починає формуватися національна правова система з урахуванням характеру, темпераменту та інших особливостей населення тієї чи іншої держави. Право виник як класове явище, воно виражало волю економічно панівного класу. Основні причини виникнення права були: економічні, політичні, соціальні, духовні, т.к. з появою приватної власності сталося майнове раслоение суспільства до класи, між якими велася жорстка класова боротьба. Людина духовно розвивався і південь від звичаїв перейшов до норм, релігійним догмам, ставав индивидумомом, укріплювалися шлюбно-сімейні відносини. Основними ознаками права становятся:

. Право висловлює волю економічно панівного класса.

. Право є способом нав’язування цієї волі всьому населению.

. Право спрямоване забезпечення класового панування і підтримується примусової силою держави. Держава неможливо без права.

. Організація державної машини мусить бути оформлена в праве.

. Між державою і люди, які у цій державі є певні взаємовідносини, які мають як і відбиватися і регулюватися в праве.

Держава стосовно праву виконує ряд функцій, як-от: правотворчество, правоохоронні, управленческо-исполнительные.

Право організує політичну владу у державі, виступає засобом політики конкретної держави, Право є також вираженням волі і потрібна інтересів товариства, вона бере своє зовнішнє вираз і закріплюється як нормативних актів, договорів, правових обычаев.

Право забезпечується апаратом примусу та управління, але це одна із основних принципів характеризуючих держава — наявністю публічної влади. Право як і держави виникає для необхідності управління у государстве.

Якщо «форма», -зазначав К. Маркс, — проіснувала протягом відомого часу вона упрочивается як звичай і започаткував традицію і, нарешті, санкціонуються як закон". 7].

Можна виділити двома способами розвитку права:

. Держави, у яких пріоритетним є державна власність коштом виробництва, правові норми фіксуються в збірниках (Коран в масульманских країнах, закони Ману в Индии).

. Держави, у яких пріоритетним є приватна власності, забезпечує рівних прав собственников.

У цих державах створювалося вищу законодавство, у цьому числі громадянське, що регулює майнові громадські отношения.

Приватне Римське право дожила і по сьогодні. Кожен новий крок у розвитку держави призводить до розвитку правничий та наоборот.

Заключение

.

Розглядаючи основні закономірності виникнення держави й права можна дійти невтішного висновку у цьому, що, поруч із класових завдань у суспільстві, виконує загальнолюдську місію. Без якої може існувати жодна общество.

Загальнолюдське призначення держави полягає у тому, щоб допомогти суспільству подолати протиріччя, знайти «нитки» злагоди і співробітництва різних верств населення, суспільних груп. Держава виступає як і організація політичної влади суспільства. Нашій країни й у країн близького зарубіжжя держава поки що свого розвитку відповідає рівню розвитку демократії, яка характеризується гласністю, многопартийноситью, вільними виборами, поділом влади, верховенством закону, охороною права і свободи особистості, наявністю незалежного суда.

Демократичні держави спираються на пра у, вище призначення якого це визнання, непорушення кордонів і захист права і свободи чоловіки й громадянина. Право є системою загальнообов’язкових юридичечских норм, виражають інтереси общества.

Держава офицально встановлює право, обеспечивает його выполнение. Право ж, висловлюючи державну волю, регулює громадські відносини, воно проведе у життя політику держави, право регулює поведінка людей державі, має загальнообов’язковий характер. Не держава створює наразі і надає особистості права, а саму себе їх має від його й обов’язок держави — визнавати і здійснювати ці права.

1. Енгельс Ф. «Походження сім'ї, приватної власності, держави.». М. 1985.

2. Ленін В. «Повне зібрання творів», т. 39; «Держава та», т.33.

3. Аристотель. Позначка. Твори М. 1956.

4. Гоббе Т. Твори в 2-х томах, М. 1991. Т.2.

5. Гайман — Червонюк В.І. «Нарис теорії держави й права». М. 1996.

6. Кашанина Т. В. і Кашанин А. В. «основи російського права». М. 1996.

7. Камапров С. А. «Загальна теорія держави й права». Саранск.1994.

8. Косарєв А.И."Происхождение і сутність держави". М. 1976.

9. Лонк Д."О політики і громадянське суспільство" М. 1988.

10. Марченко М.Н."Теория держави иправа". М, 1996.

11. Матузов Н.И."теория держави й права". Юрист.М.1997.

12. Малька А.В."теория держави й права у питаннях і ответах".

Юрист. М.1997.

13. Толкачова К. Б. «Актуальні проблеми теорії права». Уфа 1995.

14. Платон «Держава». Сочинения.М.1972.т.3.ч.1.

15. Черданцев, А Ф."Теория держави й права". Екатеренбург.1996.

———————————- [1] Декларація Незалежності США 1776 рік [2] Ф. Енгельс «Походження сім'ї, приватної власності, держави». М. 1985 р. [3] Кант І. Тв. — Т 4 — Ч 2 з. 139 [4] Гегель. Філософія права. М. — Л, 1934 р. — з. 54 [5] М. А. Рейснер. «Наше право, чуже право, загальне право» — М. — Л. Держвидав 1925 р. з. 276 [6] М. А. Рейснер. «Наше право, чуже право, загальне право» — М. — Л. Держвидав 1925 р. з. 245 [7] До. Маркс. Тв. Т. 4.