Негормональна терапія клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії з приводу міоми матки

Реферат на тему:

Негормональна терапія клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії з приводу міоми матки У зв’язку з ростом частоти захворюваності на міому матки [2, 3, 8, 9, 10], незважаючи на сучасні можливості її консервативної терапії, залишається досить високою і кількість оперативних втручань з приводу даної патології, що обумовлює особливу актуальність проблеми хірургічної менопаузи.

Слід враховувати, що найбільша кількість оперативних втручань з приводу міоми матки здійснюється у пізньому репродуктивному та перименопаузальному віці, тобто в період найбільш активного соціального життя жінки та продуктивної професійної діяльності, можливостей самореалізації її в суспільстві та сім'ї [2, 6].

У жінок перименопаузального віку з метою попередження розвитку синдрому хірургічної менопаузи за відсутності патології яєчників досить часто виконується гістеректомія без оваріоектомії [7, 10]. Однак нашими попередніми дослідженнями доведено, що навіть при збереженні яєчників у 50% випадків через 2 роки після операції розвивається синдром виснаження яєчників (СВЯ), наслідком якого є прояви клімактеричного синдрому, перш за все — психопатологічні та вегетосудинні розлади [4].

Саме тому надзвичайно важливим є питання профілактики та своєчасного лікування вегетосудинних та психопатологічних розладів як проявів синдрому виснаження яєчників після гістеректомії з метою збереження працездатності та психічного здоров’я цієї категорії жінок.На жаль, симптоматична терапія, до складу якої, звичайно, входять транквілізатори, препарати седативної дії, вітаміни та адаптогени, не завжди ефективна, а при тривалому її проведенні іноді мають місце різні побічні реакції. Водночас, у випадках виникнення вегетосудинних та психоемоційних симптомів легкого та середнього ступеня вираженості як наслідку початкового стану синдрому виснаження оперованих яєчників, ще можлива стимуляція їх діяльності. У цих випадках не завжди необхідним є призначення ЗГТ, яка вважається «золотим стандартом» у лікуванні клімактеричних розладів, однак теж має свої протипоказання. Тому особливий інтерес викликають лікарські препарати натурального походження, що мають менше протипоказань та побічних реакцій. Поява нових рослинних препаратів в арсеналі клініциста розширює можливості негормонального лікування клімактеричного синдрому. З цього погляду викликає інтерес багатокомпонентний препарат ів кер виробництва фірми «Дженом Біотек» (Індія), до складу якого входять рослинні екстракти 14 рослин та порошки 2-х рослин. Препарат виявляє спазмолітичну, імуномодулюючу дію та посилює секрецію гормонів яєчників, а також підвищує вміст гемоглобіну в крові, що також дуже важливо у післяопераційний період.Метою даного дослідження було вивчення клінічної ефективності препарату ів кер у комплексі лікування вегетосудинних та психопатологічних проявів клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії без оваріоектомії.

Матеріали і методи

Обстежено 109 жінок віком від 42 до 50 років після операції гістеректомії з приводу міоми матки в період від 2 до 5 років після її здійснення з легким та середнім ступенем розвитку проявів клімактеричного синдрому. Методом рандомізації пацієнток було розподілено на 3 групи: І група — 36 хворих, яким після операції призначали розроблену нами раніше базову терапію з використанням препаратів вазоактивної та нейротрофічної дії (актовегін по 2,0 мл внутрішньом'язово щоденно — 10 ін'єкцій та інстенон по 1 табл. 3 рази на добу протягом місяця), яка вже добре зарекомендувала себе в лікуванні легких проявів КС і широко застосовується в нашій клініці [4]- ІІ група — 35 пацієнток, які отримували ів кер як монотерапію по 2 капсули 3 рази на день протягом 3 міс.- та ІІІ група — 38 жінок, яким призначали ів кер по 2 капсули 2 рази на день протягом 3 міс. на фоні описаної вище базової терапії. Групи були рандомізовані за ступенем вираженості вегетосудинних та психопатологічних розладів до початку лікування, терміну після операції та індексу маси тіла.Ступінь вираженості ранніх клімактеричних розладів як проявів синдрому виснаження яєчників оцінювали з застосуванням менопаузального індексу (МПІ) за Сметнік В. П. З цією метою психопатологічні розлади (зниження працездатності, втомлюваність, неуважність, погіршення пам’яті, плаксивість, дратівливість, депресія, порушення апетиту, порушення сну та лібідо) та вегетосудинні розлади (приливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, вестибулопатії, тахікардія, підвищена чутливість до високої температури, мерзлякуватість, відчуття оніміння тіла, парестезії, зміни дермографізму, відчуття сухості шкіри, симпатоадреналові кризи) оцінювали залежно від ступеня їх вираженості за трибальною шкалою, а потім підсумовували. Для психопатологічних розладів МПІ, що дорівнює 0, трактували як відсутність розладів, 1−7 балів — як розлади легкого ступеня, 8−14 балів — середнього, 15 балів та більше — тяжкого. Вегетосудинні порушення при значенні МПІ до 10 балів трактували як відсутність патологічних проявів, 11−20 балів — як легкий ступінь, 21−30 балів — середній, 31 бал та більше — тяжкий ступінь розладів.Рівень реактивної та особистісної тривожності досліджували з використанням шкали самооцінки C. Spielberger в модифікації Ханіна Ю. А. Для обстеження уваги та сенсомоторних реакцій проводилась коректурна проба B. Bourdon [5]. Здійснювалося також загальноклінічне обстеження з визначенням ряду біохімічних показників (АсТ, АлТ, загального білку, ліпідів, холестерину, білірубіну, сечовини, креатиніну, глюкози, електролітів сироватки крові).Результати досліджень оброблені статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики, у тому числі - методів оцінки повторних вимірювань, за допомогою програми Excel Microsoft Office [1].

Результати дослідження

При аналізі результатів проведених досліджень виявлено, що по закінченні тримісячного курсу лікування у жінок всіх трьох груп зменшилася вираженість вегетосудинних розладів (мал. 1). При цьому при застосуванні лише базової терапії (І група) після її закінчення у 6 жінок (16,67%) вегетосудинних проявів КС вже не було виявлено, у випадку призначення ів кер як монотерапії вегетосудинні розлади зникли у 7 пацієнток (20,0%) (р1−2 > 0,05), що вказує на достатню ефективність застосування даного препарату в лікуванні вегетосудинних розладів. Однак найбільш швидкий вплив на вираженість вегетосудинних зрушень спостерігався у жінок, які використовували комплексне лікування з застосуванням ів кер на фоні базової терапії. Так, уже через 1 міс. лікування в ІІІ групі зазначена тенденція до зменшення частки жінок з середнім ступенем вираженості вегетосудинних розладів — 6 (15,79%) проти 12 (31,58%) до лікування. При цьому середній показник МПІ щодо даної категорії розладів (мал. 2) вже через місяць лікування був істотно нижчий (20,65±1,35 балів), ніж до початку лікування (29,31±3,15 балів, р < 0,05). По закінченні тримісячного курсу лікування в ІІІ групі вегетосудинних розладів взагалі не було виявлено у 16 жінок (42,11%), що було значно більше порівняно з відповідними показниками в І (16,67%) та ІІ (20,0%, р1−2, 1−3 < 0,05) групах. Слід зазначити, що середній показник МПІ щодо вегетосудинних розладів по закінченні лікування суттєво зменшувався як при застосуванні комплексу, так і при призначенні монотерапії препаратом ів кер, однак у ІІІ групі він був значно нижчим порівняно з таким у ІІ та І групах — відповідно 12,63±1,04- 18,65±1,35 та 19,46±1,05 балів (р1−3,2−3 < 0,05). Це свідчить про більшу ефективність комплексного лікування з застосуванням ів керу.

Що стосується психопатологічних розладів, то у всіх трьох групах протягом першого місяця спостерігалася тенденція до зменшення ступеня їх вираженості, а у деяких жінок — навіть їх зникнення, однак при застосуванні лише базової терапії (ІІІ група) ці показники і в подальшому залишалися майже на тому самому рівні, в той час, як при поєднанні її з ів кером ця тенденція спостерігалася і надалі (мал. 3, 4). Після закінчення тримісячного курсу лікування найбільша кількість жінок без психопатологічних проявів синдрому виснаження яєчників спостерігалася в ІІІ групі - 15 (39,47%) проти 6 (17,14%, р1−2 < 0,05) в ІІ групі та 5 (13,89%, р1−3 < 0,05) в І групі. При цьому частина жінок з середнім ступенем вираженості психопатологічних розладів до 3-го місяця лікування вірогідно зменшилась лише у жінок, що вживали ів кер на фоні базової терапії (мал. 3). Хоча істотне зниження середнього показника МПІ щодо психопатологічних розладів було відмічено у жінок всіх трьох груп (мал. 4). Цей показник у пацієнток ІІІ групи був значно нижчим — 6,5±0,77 балів, ніж у ІІ - 9,4±1,21 бали (р1−2 < 0,05) та І - 8,99±1,08 бали (р1−3 < 0,05) групах, що також вказує на більшу ефективність застосування ів кер на фоні препаратів нейротрофічної та вазоактивної дії при лікуванні психопатологічних проявів клімактеричного синдрому.

Поглиблене вивчення впливу комплексної терапії з використанням ів керу на когнітивну та емоційну сфери також довело високу її ефективність.

Так, дані коректурної проби (табл. 1) показують, що до початку лікування у жінок всіх трьох груп рівень астенії був досить високим (на початку виконання проби — коливається в межах 6−8 хвилин при допущенні не більше 15 помилок). Збільшення часу виконання даної проби, а також збільшення кількості помилок під час її виконання (особливо в другій її частині) свідчить про виражену астенізацію хворих, швидку їх втомлюваність та виснажливість когнітивних процесів при проведенні комплексної терапії з застосуванням ів керу через 3 місяці після початку терапії було зареєстровано суттєве зменшення часу виконання другої частини проби (4,0±0,6 хвилин проти 5,7±0,7 хвилин до лікування, р < 0,05) та зменшення кількості допущених помилок (6,6±1,1 проти 11,5±1,3 до лікування, р < 0,05) у цій її частині, що вказує на підвищення здатності до концентрації уваги та покращення когнітивних процесів.

При оцінці рівня особистісної та ситуаційної тривожності у всіх хворих обстежених груп (мал. 5, 6) до початку лікування виявлено його високий рівень (високим вважається показник 46 балів та більше, середнім — 35−45 балів, низьким — 20−34 бали). Протягом лікування у жінок ІІІ групи вже через місяць було виявлено суттєве зниження рівня ситуаційної тривожності, а через 3 міс. — і особистісної. Зниження рівня як ситуаційної, так і особистісної тривожності відображає, значною мірою, здатність пацієнтки до адаптації в суспільстві, що є дуже важливим для повноцінного життя ще досить молодої жінки.

Щодо обстежуваних біохімічних показників ще на початок лікування вони були в межах нормальних величин і в ході терапії суттєво не змінилися, що підтверджує безпечність застосованого препарату.

Література.

[1]. Гланц С. Медико-биологическая статистика. — М.: Практика, 1999.

[2]. Савицкий Г. А., Савицкий А. Г. Миома матки (проблемы патогенеза и патогенетической терапии). — СПб.: ЭЛБИ, 2000.

[3]. Сметник В. П., Тумилович Л. Г. Неоперативная гинекология. — М.: Медицинское информационное агентство, 2001.

[4]. Татарчук Т. Ф., Кваша Т. И., Лукьянова И. С., Дзюба Е. И. Предупреждение синдрома истощения яичников после гистеректомии в репродуктивном возрасте// Репродуктивное здоровье женщины. — 2002. — № 1 (10). — С. 85−87.

[5]. Ханин Ю. Л. Исследование тревоги в спорте// Вопросы психологии. — 1978. — № 6. — С. 94−106.

[6]. Cramer S. F., Hoiszny J. A., Leppert P. Epidemiology of uterine leiomyomas. With an etiologic hypothesis// J. reprod. Med. — 1995. — V. 40. — P. 595−600.