Стан та напрями удосконалення обліку амортизації, зносу необоротних активів на підприємстві

Основним обліковим проблемам стосовно необоротних активів присвячено ряд зарубіжних і вітчизняних наукових праць. Однак питанням відображення в обліку амортизації необоротних активів з урахуванням сучасних змін в законодавстві приділено не достатньо уваги. [13].

В обліку основних засобів використовують різні методи. Їх різноманіття зумовлює потребу в розгляді їх сутності, переваг і недоліків. Питання вдосконалення методів обліку основних засобів вивчали такі вчені, як: Лінник В.Г., Зюкова М. М., Задорожній З. та ін. [2. 407−410 с.].

Питання, пов’язані з проблемами нарахування амортизації на основні засоби та перспективами їх вирішення в Україні, знайшли певне відображення у роботах Орлова П., Орлова С., Онишка Д., Мурашко О. та інших вітчизняних учених-економістів [3. 32−36 c.].

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується — це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). [14].

Серед недоліків можна виділити, що амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П (С)БО 7 такої чіткості немає, у п. 29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п. 29 П (С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів було введено в експлуатацію» [4. 135−137 c.].

Важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності справляють такі фактори:

• · простота (складність) методу та можливість його застосування;
• · вплив на собівартість продукції й вартість засобів у звітності;
• · кваліфікація працівника, уповноваженого вирішувати це питання;
• · наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу [5. 387−390 c.]

Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів тому в питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з позицій :

• · принцип обачності;
• · очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об'єктів. [6]

Основними факторами, що впливають на величину амортизації є:

• · первинна вартість необоротних активів;
• · їх ліквідаційна вартість;
• · вартість, яка амортизується;
• · очікуваний строк корисного використання.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховується:

• · очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• · фізичний та моральний знос, що передбачається;
• · правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, при якому нараховується найбільша сума амортизації в перші роки використання об'єкта. Наступним є метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближається до прямолінійного. 7].

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних вигод його використання. При визначенні строку корисного використання об'єкта підприємства керуються технічними паспортами на машини і обладнання, які надаються продавцями, технічними паспортами на експлуатацію будинків та споруд, які видаються будівельниками, експертними висновками компетентних комісій та іншими технічними і правовими документами. [15].