Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Путь серед революцій (Блок-лирик та її современники)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Варто зазначити, що у початкову пору радянського блоковедения, у 1920;ті роки, коли загалом соціальні тлумачення мистецтва часто були кілька спрощеними, все-таки дослідники несхильні були вбачати віршем Блоку першу революції лише помилки і помилки. Цивільний і поетичний подвиг Блоку за доби нової революції ще був актуальною сучасністю у роки; духовний досвід сучасників поета не допускав… Читати ще >

Путь серед революцій (Блок-лирик та її современники) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат:

«ШЛЯХ СЕРЕД РЕВОЛЮЦИЙ».

(БЛОК-ЛИРИК ТА ЙОГО СОВРЕМЕННИКИ).

Виконав: Матвєєв Ф.

Перевірила: Понамарёва Т.И.

План:

1) Вплив ревіння. 1905 р. на творчість Блока.

2) Духовне розвиток Блока.

3) Блоковедение 20-ых годов.

Мета реферату: Показати творчість Блоку під час ревіння. 1905 р і после.

У суспільній і духовному розвитку Блоку величезну роль зіграли революційні події 1905 р.; відповідно вони мали надзвичайно важливого значення становлення і абсолютному утвердженні зрілої ліричної системи поета. Вже радянську добу, для підготовки нового зібрання творів, осмислюючи внутрішню логіку своєї духовно-жизненной та мистецької еволюції, Блок писав: «Якщо вдасться видати — нехай це будуть чотири томика — однієї товщини, і над ними — одне краще, інше гірше, а третє взагалі без значення, без навколишнього. А яке визволення і яка повнота життя (наскільки доступна була вона): вот—я—до 1917 року, шлях серед революцій; прямий шлях» (щоденниковий запис від 7 січня 1919 р.). Найбільш ємної, точної та змістової формулою єдності творчої долі поета у його власному визначенні виявляється —"шлях серед революций"; ощущение внутрішнього зв’язку з революційним розвитком суспільства дає максимальну духовну задоволеність —"звільнення"; найвищою мірою характерно також і Блоку, що це ж відчуття є «повнотою життя». Рубіж 1905 року для Блоку завжди глибоко знаменною поворотом. І на саму ту пору, і особливо — коли події минули, вони представляли Блоку стихійним громадським вибухом, наново трагічно визначив життєву і письменницьку долю: «…лілові світи першої революції захопили б нас і втягли у вир… За миновавшей хуртовиною відкрилася залізна порожнеча дня, який продовжував, проте, загрожувати нової хуртовиною, таїти у собі обіцянки її. Ось такими були междуреволюционные роки, утомившие і истрепавшие душі і тіло» (щоденниковий запис від 15 серпня 1917 р., 300). Другим і ще вагомішим, визначальним трагедийным вибухом, внутрішньо що з першим, виявляються події 1917 р.: «Теперь—опять налетевший шквал…». Закономірність творчого руху встановлюється самим поетом саме у органічних співвідношеннях з тими двома «шквалами», все определяющими.

Люди, котрі знали Блоку або з нею соприкасавшиеся, стверджували, що він має кілька змінилося і як чоловік у час самих подій 1905 р., іншим почав її підхід до життя, до людей. Так, який з Блоком на славяно-русском відділенні при філологічному факультеті Петербурзького університету У. Є. Евгеньев-Максимов згадував у розмовах про підкресленою відчуженості Блока-студента (під час до 1905 р.) від студентської середовища. А М. А. Бекетова розповідає про яка виникла у Блоку у час революції гострому інтерес до навколишнього, до того що, що відбувається у країні. Який Зустрічався з Блоком в січневі дні 1905 р. Андрій Білий у перших (щодо найбільш правдивих) спогадах поета повідомляє про зіткненнях Блоку з вітчимом — гвардійським офіцером, вимушеним брати участь у діях влади у цей час. Узагальнено про зміни, що сталися в Блоке-человеке, М. А. Бекетова писала так: «З цього зими байдужість Олександра Олександровича до нашому житті змінилося живим інтересом до всього цих подій». Мабуть, під «оточуючої життям» тут маються на увазі громадські, соціальні події; особисте й болюче творчий інтерес до життя і людей у Блоку — великого поета і окремої людини — його з перших кроків в искусстве.

Для вірного розуміння еволюції поета важливо не плутати ці дві сторони блоківського ставлення до дійсності. Звісно ж, реально вони взаємопов'язані, але труднощі розвитку Блоку в тім-то й, що у різних етапах своєї еволюції він має кілька по-різному сподівається їх співвідношення. У літературі про Блока і досі можна зустріти затвердження, що зводяться до того що, що Блок до 1905 р. «не знав життя», а після революції раптом «дізнався» її. Насправді виникаючі тут проблеми складніше. Ставлення до трагедійною взаємозв'язку різних сторін дійсності Блок виробляв протягом усього свого шляху. Побіжно, поза співвідношення з еволюцією поета понимаемые судження його за теми можуть подати привід й у тверджень типу «не знав — дізнався». Порівнюючи підхід живописця і сучасного письменника до свого життєвому матеріалу. Блок писав у статті 1905 г.:"Искусство фарб та ліній дозволяє завжди пам’ятати про близькості до реального природі й будь-коли дає поринути у схему, звідки не в змозі вибратися письменнику". Ігноруючи поезію раннього Блоку, можна дійти невтішного висновку з цих слів, що Блок лише тепер замислився про переваги «фарб та ліній» над схемами. Насправді у Блоку спливає у відкритій формі колізія, існувала й раніше. Те, що Блок зіштовхує «схеми» з «барвами й лініями», — говорить про кризу світогляду. Відкрито визнається незадовільність узагальнюючих творчих принципів, і суть саме тут: «Душа письменника мимоволі зачекалася серед абстракцій, засумувала до лабораторій слів». Блок і зараз сумнівався в застосовності, придатності «схем і абстракцій» для художнього узагальнення эмоционально-жизненного материала—еще в 1902 р. він зізнавався: «я вже нікому не вірю, ні Соловйову, ні Мережковському». Суть у Блоку— якщо сприймати це у єдності його еволюції — над механічному протиставленні «природного» і идейно-оценочного моментів, але у відкритому вираженні кризиса.

Вульгарно-социологический підхід можливу проппоречивость, кризисность рішуче ставить за провину самому художнику. Тим самим було усувається питання створення та протиріччях дійсності, про рух художника маєте із нею. Тому відпадає і проблему змін, новий ідейного якості в мистецтві. Істотних змін щодо відбуваються й у світогляді, і it творчості Блоку у місяці й роки небувалих подій у країні. Духовному розвитку Блоку до той період, безсумнівно, властива суперечливість. Наочно зрозуміло і незаперечно те, що Блок виходить із своєрідного «ліричного заціпеніння», замкнутості у колі філософських споглядань і ліричних переживань, коли він перебував до цих подій. Примітно, проте, те, що самі події суспільно-політичного плану стають предметом поетичних роздумів і ліричних переживань — як і вона була міра розуміння їх. Підбиваючи деякі підсумки пережитому й інші бурхливі місяці, у листі до батька від 30 грудня 1905 р. Блок каже, що його ставлення до «визвольному руху» виражалося «свого часу навіть у співчуття соціал-демократам» , — але вона відразу пояснює, що таких крайнощів дедалі більше відходить і щодо безпосередньо політичному готовий схвалити діяльність «поміркованих партій». Характерно блоковское пояснення до цього визнанню: «помірні партії», з погляду Блоку, годяться «зрозуміло, задля життя, й у „державної думи“ тощо. п.». Ненависть до різноманітних ліберальним програмам було одним із найбільш органічних чорт духовного образу Блоку. Саме тому ліберальні ідеї не влаштовують його «життю" — Блоку-человеку вони абсолютно чужі. Набагато притягательнее йому безпосередня революційна дієвість. У листі визнається водночас, що він проходить і це, більш йому по-людськи властиве, безпосереднє захоплення революцією. Блок пояснює, що коли і відступає від прямого захоплення революцією, то ми не бо ні бачить сенсу у революційної діяльності, «а й просто за своєю природою, якості і темі душевних переживань». Тут видно і слабкі, і традиційно сильні боку блоковской оцінки собі досвіду громадських подій. Відсторонення себе й своїх поетичних переживань ліберальних програм говорить про здорових соціальних потягах художника; у спробі ж розмістити поетичні пошуки майже з громадськими відносинами і їх социально-ролитическими переломлениями, якось розподілити їх, — позначається світоглядна неясність, незрілість поэта.

Варто зазначити, що у початкову пору радянського блоковедения, у 1920;ті роки, коли загалом соціальні тлумачення мистецтва часто були кілька спрощеними, все-таки дослідники несхильні були вбачати віршем Блоку першу революції лише помилки і помилки. Цивільний і поетичний подвиг Блоку за доби нової революції ще був актуальною сучасністю у роки; духовний досвід сучасників поета не допускав можливостей вбачати у реформі його застарілому творчості спеціальні маскувальні дії з прихованню буржуазної сутності автора. І. Машбиц-Веров на свій час писав: «…у Блоку є й виключно цінні вірші, присвячені революції 1905 року. Першу революцію поет привітав прекрасними і захопленими піснями. І, знаючи цю ранню революційну поезію Блоку, інакше сприймаєш „Дванадцять“ і „Скіфи“: вони виявляються органічним продовженням революційного поетової творчості». «Цінно в що така судженнях прагнення виділити позитивні запрацювала еволюції поета; самотужки неможлива наукова позиція — одностороннє збирання промахів і прямих помилок письменника є «опрацювання». При «опрацюванні» ж виключається співвіднесення блоківського «шляху серед революцій» з російським дійсністю, російської життям початку століття. Бачити закономірність їсти дорогою поета серед революцій, певна річ, не означає ігнорування протиріч цього шляху: навпаки, лише таким чином питання про суперечливості ступає реальний грунт. Спрощеність ранніх трактувань поезії Блоку і полягає у деякою прямолінійності, недостатності проникнення специфічні труднощі блоківського розвитку, його протиріччя. Ми бачили вище конкретне прояв загальної идейно-творческой незрілості Блоку — прагнення відокремити свої безпосередні інтереси ліричного поета, від життя, ставлячи їх поруч (але з протиставляючи їх!). Природно, що такий поділ пов’язано і з новими идейно-духовными труднощами, вставшими перед поетом в нову добу, і з раннім, дореволюційним розвитком Блоку. Важко думати, що така идейно-художественная слабкість міг би вирішуватися крім творчості, десь збоку, а чи не лише у віршах, у самій лирике.

Революційні дії 1905 р. природно внесли деякі зміни у діяльність Блоку. І тому періоду творчості Блоку характерна якась воля і радикальніші настроения.

Список літератури: П. Громов «А. Блок його попередники і современники».

Бекетова М. А. «А. Блок. Біограф. Очерк.».

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою