Программа усунення больового синдрому в спині

Программа усунення больового синдрому в спине

Кандидат педагогічних наук Д.А. Бурмистрів, Доктор педагогічних наук, професор В. С. Степанов, Санкт-Петербурзька державна академія фізичної культури їм. П. Ф. Лесгафта, Санкт-Петербург Проанализировав спеціальну літературу, що стосується питання виникнення хронічних болів у спині, домовилися висновку, що біль у спині - це результат м’язового спазму, поява якого не може спостерігатися як за наявності остеохондрозу чи іншого захворювання чи травми хребта, і за її відсутності.

Хронические біль у спині і симптоми ишиалгии (болю, що з седалищным нервом) виникають сумніви з більшу частину не через усунення хребетних дисків чи інших порушень у хребті: скоріш, їх викликала фізичної реакцією на емоційний стрес (Р. Сигл, М. Ардэнг, Д. Джонсон, 2003).

В будь-якому разі лікувальні і профілактичних заходів при болях в спині би мало бути спрямовані насамперед збільшення фізичної активності, забезпечувана виконанням спеціальних вправ.

Упражнение — єдине керовану свідомістю лікувальне засіб відновлення будь-який погаслої функції чи ослабленого органу (С.М. Бубновский, 2002).

Поскольку справжня причина болів у спині залежить від напрузі та одночасної нерухомості м’язів, то сприятливий дію надає фізична активність (вправи). А біль, яка може у своїй виникнути, зовсім не від означає травмування. Що стосується уникнення фізичної діяльності хвороба — лише погіршується. Прагнення уникати рухів, що з болем, призводить до стягиванию і дистрофії м’язів, зниження загальної сили та витривалості і має в постійному страху (Р. Сигл, М. Ардэнг, Д. Джонсон, 2003).

Мы вважаємо, що в разі найкращими є вправи з зовнішнім опором, т.к. вказують досить варіативно впливати на м’язи тіла для відновлення (чи збереження) їх структури та еластичності.

Активизация та своєчасне відновлення функції м’язової тканини подразумева ют зокрема і відновлення антропометрической довжини м’язів. Зміна довжини м’язів убік укорочення — одна з основних критеріїв хвороби опорно-рухового апарату (С.М. Бубновский, 2002). М’язи, перебувають у скороченому стані, істотно обмежують руху тіла, за її напрузі та розтягненні виникає поступово наростаюча біль. Іноді на більш серйозних випадках болю відчуваються у стані спокою (А.В. Леонтьєв, 2002).

Помимо цього активізація м’язової системи дозволить забезпечити харчування міжхребцевих дисків, що позитивно позначиться функціонуванні всього хребта і тих самим знизить можливість появи м’язових спазмів, викликають у низці випадків синдром біль у спині.

Также слід звернути належну увагу в розвитку гнучкості та поліпшення функціонування дихальної і зміцненню серцево-судинної системи, що забезпечить відновлення нормальної рухової активності.

При складанні тренувальній програми, спрямованої усунення болів у спині, ми пропонуємо умовно розділити в три етапу.

На початковому етапі знають, за наявності гострого больового синдрому, необхідно відновити антропометрическую довжину м’язів; посилити кровопостачання в ураженої зоні; освоїти техніку виконання вправ. Аби вирішити з завдань, з погляду, найбільше придатний метод кинезитерапии, широко застосовуваний доктором С. М. Бубновским (2002). Кинезитерапия належить до системи лікувальної фізкультури (ЛФ). Вона передбачає застосування локального і дозованого фізичного на уражені зони з позбавлення від дистрофії, тобто. відновлення кровообігу і зняття запалення її наявності.

Данный етап характеризується відсутністю роботи як такою. Істотне зниження больового синдрому або його повне зникнення може розглядатися як закінчення початкового етапу.

На наступний етап (етапі профілактики) закріплюється техніка виконання вправ та поступово збільшується тренувальна навантаження. Передбачається зростання силових показників і підвищення рухливості в суглобах тіла. Формується і закріплюється звичка правильної постави.

При остеохондрозі відбувається деформація дисків як наслідок цього порушується постава. Отже, зміцнюючи поставу, постійно стежачи відтак і контролюючи її, можна побічно зменшити можливість виникнення клінічних симптомів захворювання (І. Путырский, У. Прохоров, 2000).

На на заключному етапі тренувальна програма має відповідати всі вимоги силовий тренування. Це виявляється у виконанні регулярних спланованих навантажень, як сприяють збереженню досягнутого лікувального і тренувального ефекту, а й що дає змогу далі і удосконалювати силові якості і гнучкість.

В залежність від індивідуальних фізіологічних і психологічних особливостей займаються може бути зорієнтовані навчання тим чи іншим атлетичним виглядом спорту, що зробить їх тренування більш емоційними і, отже, дуже результативними. І тому, з погляду, найбільше придатний бодибилдинг, оскільки вона вмикає на свій арсенал досить широке спектр вправ, які у безпечному режимі впливати на м’язову систему при забезпеченні необхідного харчування міжхребцевих дисків.

Необходимость використання навантаження саме силовий спрямованості диктується тим, що:

· Кровотік в міжхребцевому диску повністю редукується до 20−23 років життя людини. Далі харчування диска здійснюється вкрай невигідним шляхом — з допомогою дифузії поживних речовин. Невиконання спеціальних рухів чи фізичних вправ, сприяють дифузії, веде до дегідратації диска — його висихання і дистрофії (В.А. Челноков, 1998).

· Після 18−21 року обмін речовин підтримується і балансується виключно м’язової діяльністю, особливої важливості набуває підтримку м’язової константи гаразд (С.М. Бубновский, 2002).

· Навички правильного підйому тягарів протягом усього життя страхують від травм хребта (А.І. Воротинцев, 2002).

· Під упливом занять спортом вивільняється дуже багато біологічно активних речовин і гормонів, надають сильне і різнобічніший позитивне вплив на організм, посилюється кровотік, який можна знайти навіть у посудинах, що у резерві і беруть участі у роботі (що становлять дві третини від загальної кількості судин). Таке інтенсивне кровообеспечение тканин створює сприятливі умови гарного припливу корисних та відтоку непотрібних речовин, що дозволяє тканинам легко позбуватися шлаків — основний причини захворювань, і процесів, які ведуть старіння організму (А.В. Леонтьєв, 2002).

Как зазначалося раніше, розвиток гнучкості - також одну з основних завдань тренувальній програми, націленої лікуватися і профілактику болів у спині. Основним засобом розвитку гнучкості є вправи на розтягування. Вони можуть використовуватися як у межах проведення тренувального заняття, і поза його, поруч із вправами силового характеру застосовуватися і за захворюваннях хребта, й за наявності м’язових спазмів.

Упражнения на розтягнення хребта, зменшуючи навантаження на диски, створюють більш оптимальні умови для рубцювання ядра диска та її фіброзного кільця. Крім того, вони зменшують контрактуру (спазм) поперекових м’язів і приводять уповільнення розвитку дистрофічних змін — у хребті (А.Я. Тихонова, Н. Е. Воробйова, 1989).

При виконанні вправ на розтягування необхідно враховувати, що, володіючи вязко-эластичными властивостями і пружністю, м’яз здатна до максимальному розтяганню лише з дуже короткі відтинки часу. Тривале ж перебування у такому ж стані призводить до пошкодження як самої м’язи, а й оточуючих тканин, які, перерастягиваясь, обмежують нерви і здавлюють судини, істотно знижуючи їх просвіток. Саме тому розтягнення повинно бути занадто сильним. Розтягнення має відбуватися в безболісному режимі (А.В. Леонтьєв, 2002).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.