Повноваження держави

Полномочия государства.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

2.ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ.

3.ПОЛНОМОЧИЯ У СФЕРІ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ.

4. ПОВНОВАЖЕННЯ У СФЕРІ УЗГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ.

5.ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ.

6.ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ОБОРОНИ.

7. ПОВНОВАЖЕННЯ У ОБЛАСТІ ГРОМАДЯНСТВА І НАГОРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ.

8.ПОЛНОМОЧИЯ ПО ВИДАННЮ НОРМАТИВНИХ АКТОВ.

9.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Реализация принципу поділу влади у російської Конституції значить багатовладдя. Влада спочатку єдина, оскільки її із єдиним джерелом, відповідно до ст. 3 Конституції РФ, є багатонаціональний народ Російської Федерации.

Конституция розмірковує так, що жоден державний орган неспроможна на суверенне здійснення всієї повноти структурі державної влади країни. Сама державна влада ділиться між органами — вона єдина. Можна сказати лише про практичної необхідності розмежування функцій між органами, здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову власть.

Президент Російської Федерації посідає у системі федеральних державні органи особливе становище. Конституція покладає нею завдання забезпечення єдиних структурі державної влади, здійснюваної законодавчими, виконавчими і судовими органами. Саме Президент забезпечує узгоджене функціонування і їхню взаємодію органів структурі державної влади, хоч він безпосередньо не належить до жодної із трьох гілок власти.

Правовое становище Президента характеризується насамперед із тим, що якого є главою держави, отож, що він — перший серед державних посадових лиц.

Президент Російської Федерації є глава держави (год. 1 ст. 80 Конституції РФ). Зазвичай, глава держави називають посадова особа, персонифицирующее уявлення про даному державі у взаєминах і в середині нього, і з іншими странами.

В год. 2 ст. 80 встановлено, що він є гарантом Конституції Російської Федерації, права і свободи людини і громадянина. Це з значенням Конституцію стабільності держави й про те, що, згідно з Конституцією, як у її ст. 2, людина, його правничий та свободи є вищою цінністю, а визнання, непорушення кордонів і захист права і свободи чоловіки й громадянина — обов’язком держави.

Президент вживає заходів з охорони суверенітету Російської Федерації, її і державної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і зміцнити взаємодію органів структурі державної влади. Але тут зазначено, що він може і зобов’язаний діяти у встановленому Конституцією порядку, тобто. виходячи з конституційних норм. Отже, дії Президента повинні містити нормах Конституції, аж випливає з проголошення Росії правовою державою (ст. 1 Конституції РФ). Отже, наприклад, забезпечуючи цілісність і єдність Російської Федерації, Президент суд має приймати заходи, створені задля усунення наявних протиріч нормативних актів суб'єктів Російської Федерації положенням федеральної Конституції та федеральним законам.

ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОСАДОВИХ ЛИЦ.

Обращаясь до повноважень президента Російської Федерації, що з призначенням посадових осіб, слід звернути увагу, що кримська Конституція передбачає різноманітні форми їх призначення. Деякі з посадових осіб призначаються, й звільняються й від посади Президентом безпосередньо, інші - за поданням чи влітку після консультації з відповідними органами чи з їх пропозиції. Що стосується інших посадових осіб президент має право пропонувати кандидатури призначення Державній думі чи Раді Федерації. Вони можуть або погодитися на це пропозицією й призначити посадова особа або відхилити запропоновану Президентом кандидатуру.

1. Відповідно до п. «а «ст. 83 Конституції РФ Президент з дозволу Державної Думи призначає Голову Уряди Російської Федерації. Згода дається у вигляді постанови, яке приймається Думою більшістю голосів від загальної кількості депутатів. Пропозиція про кандидатурі Голову Уряди Російської Федерації вноситься Президентом пізніше двотижневого терміну після приходу на посаду новообраного президента чи після відставки Уряди. Якщо запропонована Президентом кандидатура відхиляється Державної Думою, то нова кандидатура мусить бути внесено Президентом в течение.

В відповідність до п. «в «цієї статті Президент приймають рішення про відставці Уряди Російської Федерації. Характерно, що й щодо призначення Голову Уряди необхідно згоду Державної Думи, те решіння про відставку Уряди загалом приймається Президентом самостійно. Це тим, що він фактично персонально несе відповідальність за діяльність Уряди, де він особисто може брати участі. Адже підставі п. «б «ст. 83 Конституції він «проти неї головувати на засіданнях Уряди Російської Федерації «. Це хіба що «пов'язує «президента і Правительство.

Тесная зв’язок президента і Уряди Російської Федерації підтверджується також тим, що у силу п. «буд «ст. 83 Конституції призначає посаду і від посаду заступників Голову Уряди та федеральних міністрів. Умовою цього правомочності Президента і те, що зазначений призначення посади й визволення з них виробляються «на пропозицію Голову Уряди », причому не обмовляється, у порядку у якій формі цю пропозицію робиться. З огляду на це представляється, що рішення про зміну складу Уряди вважатимуться спільним рішенням глави держави й глави органу, здійснює виконавчу владу у Російської Федерации.

Президент Російської Федерації представляє Державній думі кандидатуру для призначення посаду голови за Центральний банк Російської Федерації (п. «р «ст. 83), і навіть ставить перед Державної Думою питання звільнення з посади Голову Центрального Банку Російської Федерації. Саме ж призначення цю посада і визволення з неї здійснюються Державної Думою. Дане положення є дієвою гарантією незалежності за Центральний банк з інших органів державної власти.

Как гарантію незалежності членів судового корпусу, і судів Конституційного, Верховного і Вищого Арбітражного судів Російської Федерації, і навіть Генерального прокурора Російської Федерації слід розглядати встановлений п. «е «ст. 83 Конституції порядок призначення цих осіб лише за поданням президента Росії. Призначення посаду суддів всіх зазначених вище судів (а відношенні Генерального прокурора визволення посади) виробляється Радою Федерації (п. «ж «і «із «год. 1 ст. 102 Конституции).

Судей інших федеральних судів призначає безпосередньо Президент Російської Федерации.

Значительное число посадових осіб, вказаних у п. «до », «л «і «м «ст. 83 Конституції РФ як і, як і судді «інших федеральних судів «(п. «е «ст. 83), призначаються, й звільняються з посади особисто Президентом Російської Федерації. До них належать і повноважні представники Президента, в суб'єктів Федерації, й видних представників Президента, в Федеральному Зборах і Міжпарламентської Асамблеї СНД, та інших особи, призначувані Президентом, наприклад до участі у відкритому розгляді законопроектів, внесених Президентом у Державну Думу. І це вище командування Збройних сил Російської Федерації, що цілком виправдано, особливо оскільки Президент Російської Федерації є за посадою верховним головнокомандуючим Збройними силами Російської Федерации.

Назначает і відкликає президент і дипломатичних представників Російської Федерації в іноземних державах СНД і міжнародні організації.

Следует помітити, що, згідно з п. «м «ст. 83 право призначення і відкликання дипломатичних представників може бути реалізований «після консультацій із відповідними комітетами чи комісіями палат Федерального Збори ». Треба, проте, помітити, що в пункті ст. 83 встановлюється обов’язок лише проводити операції консультації, а й сам призначення не пов’язують із результатами цих консультаций.

Статья 83 Конституції РФ вказує, що він формує Адміністрацію Президента Російської Федерації. Це орган, є власне робочим апаратом Президента, в виконанні покладених нею Конституцією та федеральними законами функцій.

Президент у встановленому Конституцією порядку вживає заходів з охорони суверенітету, незалежності й державної цілісності Російської Федерації. У цьому вся їй сприяє Рада безпеки, що він виходячи з п. «ж «ст. 83 Конституції РФ формує і очолює. Будучи дорадчим органом, Рада безпеки здійснює підготовку рішень із питань державної безпеки, які оформляються указами Президента.

Президент відповідно до п. «із «ст. 83 Конституції РФ стверджує військову доктрину Російської Федерації. Звісно ж, що цю функцію Президента безпосередньо зумовлена тим, що якого є верховним головнокомандуючим Збройними силами нашої країни й очолює її Рада безпеки.

ПОЛНОМОЧИЯ У СФЕРІ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕССА.

Президент призначає вибори Державної Думи відповідно до Конституцією РФ і федеральним законом. У Конституції визначено термін повноважень Думи — чотири роки. Що стосується, якщо президент не призначить вибори депутатів Державної Думи сюди, вибори проводяться Центральній виборчій комісією Російської Федерації у неділю місяці, наступного за місяцем, в якому минають повноваження Державної Думы.

При розпуск Державної Думи Президент одночасно повинен призначити вибори Державної Думи нового скликання. І тут відповідно до Федеральним законом «Про вибори депутатів Державної Думи Федерального Збори Російської Федерації «днем виборів є останню неділю перед спливанням трьох місяців і від часу розпуску Державної Думи. Якщо Президент, розпустивши Державну Думу, не призначить вибори депутатів нового скликання, вибори депутатів Державної Думи проводяться Центральній виборчій комісією Російської Федерації у неділю після закінчення трьох місяців і від часу розпуску Державної Думы.

В повноваження Президента входить призначення референдуму Російської Федерації. Порядок призначення референдуму, і його проведення встановлено Федеральним конституційним законом «Про референдумі Російської Федерації».

Президенту належить право вносити законопроекти у Державну Думу (обличчя і органи, з правом законодавчої ініціативи, й у першу чергу Президент, зазначені у ст. 104 Конституції РФ).

Реализацию конституційного повноваження Президента вносити законопроекти у Державну Думу забезпечує повноважний представник Президента, в Державній думі Федерального Собрания.

На Президента покладено обов’язок підписувати і оприлюднити федеральні закони. Це традиційна функція для глави держави, завершальна законодавчий процес наданням закону обов’язкової сили. Підписання і оприлюднення законів главою держави є елементом законотворчої процедури, які забезпечують поділ властей.

Основной формою оприлюднення закону, тобто доведення його загального відомості, є опублікування закону. Відповідно до Федеральним законом федеральні конституційні закони та федеральні закони котрі сім днів після їх підписання Президентом підлягають офіційному опублікуванню. Їм вважається перша публікація повного тексту закону, у «Російської газеті «чи «Зборах законодавства Російської Федерації «.

Президент звертається до Федеральному Собранию з щорічними посланнями про становище у країні, про основних напрямах внутрішньої і до зовнішньої політики держави. Проте, послання Президента є нормативними актами, це акти політичного характеру, містять програмні принципи. У Російській Федерації значення послань Президента обумовлена тим, що у відповідність до Конституції і федеральними законами визначає основних напрямів внутрішньої і до зовнішньої політики держави. У посланнях викладається бачення Президентом майбутнього страны.

ПОЛНОМОЧИЯ У СФЕРІ УЗГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСТИ.

Права Президента використовувати погоджувальні процедури до розв’язання розбіжностей між органами структурі державної влади Російської Федерації і органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації, і навіть між органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації прямо випливають із його обов’язки забезпечувати узгоджене функціонування і їхню взаємодію органів державної власти.

В Конституції не конкретизовано поняття погоджувальних процедур, що є принципове значення, позаяк у результаті Президент виявляється вільним, у виборі із великої діапазону погоджувальних процедур, доцільність яких полягає у висування компромісних варіантів й у кінцевому підсумку у досягненні узгодженого решения.

Наиболее часто задля досягнення узгодженого рішення Президентом використовуються організація переговорів із участю які сперечаються сторін й освіту погоджувальних комісій.

В випадках, якщо застосування погоджувальних процедур не призведе до узгодженим рішенню, Президент відповідно до Конституцією може передати вирішення спору в руки відповідного суду. Вибір суду залежить від характеру спору і компетенції суду, обумовленою законом.

Президент наділяється правом припиняти дію актів органів виконавчої суб'єктів Російської Федерації. Насамперед, слід звернути увагу, що він вправі зупинити дію лише акта органу виконавчої суб'єкти федерації, що суперечить Конституції Російської Федерації, федеральним законам, міжнародним зобов’язанням Російської Федерації чи порушує правничий та свободи чоловіки й гражданина.

Следует помітити, що він вправі припиняти дію лише актів органів виконавчої влади суб'єктів Федерації, але може зупинити дію актів їх органів законодавчої власти.

ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛИТИКИ.

Президент Російської Федерації керує зовнішньої політикою Російської Федерації, проводить переговорів щодо питанням зовнішньої політики України. Про активної участі Президента, в переговорах свідчать її практично регулярні зустрічі з лідерами провідних інших держав, що у найважливіших міжнародних дипломатичних форумах, особисту участь у переговорах, і навіть часті телефонні обміни думками з провідними зарубіжними політичними деятелями.

Руководство зовнішньої політикою з боку президента Російської Федерації значною ступеня проводиться через федеральне міністерства закордонних справ, глава якого — міністр закордонних справ — відповідно до сформованій міжнародної практикою з усіх питань зовнішніх зносин, як і й президент одноосібно, представляє держава за посадою, тобто. без спеціальних полномочий.

Президент приймає вірчі і відкличні грамоти аккредитуемых за нього дипломатичних представників. Ратифікаційна грамота іде главою іноземної держави Президенту Росії і близько засвідчує, що зазначений у ній обличчя, тобто. дипломатичний представник, зазвичай посол, представляє інтереси який направив його та її словами, і діям слід верить.

ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ОБОРОНЫ.

Президент Російської Федерації є верховним головнокомандуючим Збройними силами Російської Федерации.

Президент Російської Федерації як голова держави й Верховний Головнокомандуючий Збройними силами Російської Федерації визначає основних напрямів оборонної політики та здійснює керівництво обороною страны.

В законодавстві під обороною розуміється всю систему політичних, економічних, військових, военно — технічних, соціальних, правових і соціальних інших заходів щодо забезпечення готовності держави до захисту від збройного нападу, і навіть власне захисту населення, території Польщі і суверенітету Російської Федерации.

В повноваження Президента входять видання указів про заклику громадян військову службу, і навіть твердження плану громадянської оборони Російської Федерації і Положення про територіальної обороне.

Президент стверджує плани дислокації Збройних сил та інших військ, розміщення військових об'єктів, об'єктів на ліквідацію зброї масового знищення і ядерних відходів біля страны.

Президент веде і підписує міжнародні договори Російської Федерації про спільну оборону і військове співробітництво з питань колективної безпеки й разоружения.

Президент оголошує на військовий стан, що опосередковується виданням указу Президентом Російської Федерації (п. «б «год. 1 ст. 102 Конституції РФ), що затверджується з процедури прийняття актів Радою Федерации.

Незамедлительное повідомлення про майбутнє запровадження військового становища доводиться Президентом до Ради Федерації й Державної Думы.

Военное становище, введені Президентом у разі агресії проти Російської Федерації або безпосередньою загрози агресії біля Російської Федерації чи її місцевостях, є особливий правової режим життєдіяльності держави і. Цей режим передбачає наділення органів державної влади органів місцевого самоврядування, і навіть формованих органів управління війни, військових влади повноваженнями з реалізації функцій, які забезпечують виконання посадовими особами та громадянами покладених ними обязанностей.

В умовах воєнного стану органи державної влади органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, підприємства, організації, установи зобов’язуються надавати повне сприяння військовому командуванню використання зусиль і коштів цій території потреб оборони, забезпечення громадського порядку та безопасности.

Президент Російської Федерації за таких обставин і як, передбачених федеральним конституційним законом, вводить біля Російської Федерації чи її місцевостях надзвичайний стан з негайним повідомленням звідси Ради Федерації й підрозділи Державної Думе.

Чрезвычайное становище вводиться Президентом Російської Федерації для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку, усунення загрози національній безпеці громадян, і надання їм необхідної помощи.

Основаниями запровадження надзвичайного стану можуть быть:

а) спроби насильницького зміни конституційного ладу, масові заворушення, що супроводжуються насильством, міжнаціональні конфлікти, блокада окремих місцевостей, загрозливі життя і громадян чи нормальної діяльності державних институтов;

б) стихійними лихами, епідемії, епізоотії, великі аварії, які під загрозу життя і здоров’я населення і побудову потребують проведення аварійно — рятувальних та відновлювальних работ.

Право запровадження надзвичайного стану по всій території Російської Федерації належить виключно Президенту Російської Федерації.

Указы президента Російської Федерації про майбутнє запровадження надзвичайного стану повинні затверджуватися Радою Федерації (п. «в «год. 1 ст. 102 Конституції РФ).

Процедура затвердження указу про майбутнє запровадження надзвичайного стану аналогічна процедурі затвердження указу про майбутнє запровадження військового становища.

ПОЛНОМОЧИЯ У ОБЛАСТІ ГРОМАДЯНСТВА НАГОРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИМИ НАГРАДАМИ І ПОМИЛОВАНИЯ.

Президент Російської Федерації вирішує питання громадянства Російської Федерації і надання політичного притулку. Слід зазначити, що віднесені п. «в «ст. 71 Конституції РФ до ведення Російської Федерації питання громадянства Російській Федерації вирішуються, передусім, федеральним парламентом шляхом прийняття законів. Нині діє Закон РФ «Про громадянство Російської Федерації «від 28 листопада 1991 р. з цим і дополнениями.

Статья 33 справжнього закону тепер визначає конкретні повноваження Президента у справах громадянство. Встановлено, що він приймає рішення щодо: приєднання до російське громадянство іноземних громадян, громадян колишнього СРСР й з без громадянства; відновлення у громадянство Російської Федерації; врегулювання вихід із громадянства Російської Федерації; дозволу громадянинові Росії мати одночасно громадянство іншої іноземної держави; скасування рішення прийняття російське громадянство; надання почесного громадянства. У здійснення зазначених повноважень Президент видає указы.

Для попереднього розгляду питань громадянства за Президента діє освічена їм Комісія з питань гражданства.

В компетенцію президента Росії належить вирішення питань надання політичного притулку іноземних громадян і приватним особам без громадянства. Надання політичного притулку є суверенним правом держави — суб'єкти міжнародного права. Приймати рішення про надання політичного притулку — прерогатива президента Росії. Політичне притулок іноземних громадян і приватним особам без громадянства надається виходячи з загальновизнаних принципів, і норм міжнародного права відповідно до російської Конституцією та Положенням про порядок надання політичного притулку у Російської Федерації, затвердженим Указом президента Російської Федерації від 26 липня 1995 г.

Лицо, яка хоче придбати політичного притулку Російської Федерації, поводиться з письмовим клопотанням з ім'ям президента Росії в територіальний орган Федеральної міграційної служби Росії з місцеві свого перебування. Клопотання подається котрі сім днів після прибуття завезеними на територію Росії чи з виникнення обставин, які дозволяють йому повернутися до країни своєї громадянства чи звичайного місце проживання. За наявності достатніх підстав щодо надання притулку клопотання направляють у Федеральну міграційну службу Росії, що його розглядає, затребувана укладання МВС, МЗС, ФСБ Росії і близько потім спрямовує все матеріали зі своїми укладанням про можливість і доцільності надання яка звернулася особі політичного притулку у комісію з питань громадянства за Президента. Комісія розглядає клопотання і вносить свою пропозицію Президенту до ухвалення їм решения.

Предоставление політичного притулку виробляється указом Президента.

Пунктом «б «ст. 89 Конституції РФ встановлено повноваження Президента нагороджувати державними нагородами Російської Федерації. Президент видає укази і нагородження державними нагородами, і про заснування державних нагород Російської Федерации.

Государственные нагороди Російської Федерації - це найвищий форма заохочення за видатні заслуги економіки, науці, культурі, мистецтві, захисту Батьківщини, освіті, охороні здоров’я, життя, прав громадян, благодійної роботи і інші заслуги.

Государственные нагороди Російської Федерації вручаються президентом Росії. За дорученням Президента нагороди може бути вручені: керівниками федеральних органів структурі державної влади, послами Російської Федерації, воєначальниками та інші лицами.

Президент скасовує указ про нагородження, якщо з’ясовується недостовірність чи необгрунтованість уявлення до награждению.

Лишение державні нагороди можна виготовити лише президентом Росії по уявленню судна у разі осуду нагородженого за тяжкий злочин. Про позбавлення державні нагороди Президентом видається указ. Задля більшої реалізації конституційних повноважень і проведення єдиної політики у сфері державні нагороди Президент утворює Службу державні нагороди президента Російської Федерації, і навіть Комісію з державним нагород за Президента щодо громадської оцінки матеріалів про нагородження і забезпечення об'єктивного підходи до заохоченню граждан.

Президент привласнює вищі військові звання та вищі спеціальні звання, наприклад класний чин дійсного державним радником юстиції, класні чини державним радником юстиції 1, 2 і 3-го класів, спеціальні звання співробітникам податкової поліції та т.д.

Президенту як глави держави дозволили помилування. Воно відбувається указами Президента, в відношенні окремих (індивідуально певних) осіб. Актом помилування обличчя, засуджене за злочин, то, можливо звільнено подальшого відбування покарання або призначені покарання то, можливо скорочено чи замінено більш м’яким. З особи, відбув покарання, актом помилування може бути знято судимость.

При Президенті діє Комісія з питань помилування. Вона розглядає клопотання про помилування засуджених до страти і готує проекти указів президента Росії про помилування цих осіб. Смертна страту відповідно до новим КК, може бути замінена гаразд помилування довічним позбавленням волі чи позбавленням волі терміном 25 лет.

ПОЛНОМОЧИЯ ПО ВИДАННЮ НОРМАТИВНИХ АКТОВ.

Президент Російської Федерації видає укази і распоряжения.

Правовые акти Президента діляться на нормативні і индивидуальные.

Указы і розпорядження Президента нормативного характеру обов’язкові виспівати на території Росії. Нормативні акти Президента поруч із Конституцією та федеральними законами є правовими підвалинами видання федеральними виконавчими органами влади й виконавчими органами влади суб'єктів Російської Федерації своїх актов.

Нормативные укази і розпорядження містять правові норми, що визначають загальні правила поведінки, розраховані багаторазове применение.

Индивидуальные укази і розпорядження стосуються лише конкретних відносин або певних осіб. До них належать, наприклад, укази і розпорядження про призначення посаду чи про звільнення з должности.

Правовые акти, лунаючи Президентом, нічого не винні суперечити Конституції Російської Федерації та Федеральним законам. Це означає, що акти Президента носять підзаконний характер. Разом про те конституційна формулювання даного вимоги, і виправдатись нібито відсутністю Конституції переліку питань, які підлягають регулювання виключно законом, дозволяють тлумачити правотворческую діяльність Президента досить широко.

В разі відсутності продукції законів, регулюючих певну сферу відносин, Президент вправі видати нормативний указ у питанні. Видання таких указів не обмежує право Федерального Збори бути прийнятим закону, регулюючого аналогічну сферу відносин.

Правовые акти Президента підлягають офіційному опублікуванню. З травня 1994 р. опублікування ввозяться інформаційному бюлетені «Збори законодавства Російської Федерації «розділ «Укази і розпорядження Президента », соціальній та «Російської газеті «.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

Концепция президентської влади, затверджена чинної Конституції Російської Федерації, істотно відрізняється від яка проводилася колишньої Конституції. Суть змін, передусім, у цьому, що він перестав бути главою виконавчої влади. Відповідно до ст. 110 Конституції РФ виконавча влада здійснюється тепер Урядом Російської Федерації. Зауважимо, що став саме Голова Уряди, а чи не Президент визначає основних напрямів діяльності Уряди України та організує його работу.

По сукупності та значущості функцій та обмеження повноважень, закріплених після Президента Конституцією, він, безперечно, посідає чільне місце у системі органів Російської Федерації, здійснюють державної влади. Цими органами в відповідності зі ст. 11 Конституції є Президент Російської Федерації, Федеральне Збори, Уряд Російської Федерації, суди Російської Федерації. Такий стан Президента не обмежує самостійність діяльності основних державні органи Російської Федерації, оскільки повноваження Президента спрямовані насамперед забезпечення узгодженого взаємодії всіх гілок влади Російської Федерації, суворе дотримання Конституції Російської Федерації, захист права і свободи людини і громадянина, охорону державного суверенитета.

Конституция Російської Федерації від 12.12.93 р. // Російська газета № 237 від 25.12.93 г.

Федеральный закон «Про вибори президента Російської Федерації» № 76-ФЗ від 17.05.95 р. // Російська газета, № 98 від 23.05.95 г.

Бельский К. С. Про функціях виконавчої. // Держава право, 1997, № 3, с. 15.

В.Е. Чиркин Президентська влада // Держава право № 5, 1997.