Апостол Тіт

Апостол Тіт

Святитель Дмитро Ростовський.

Святой Апостол Тіт походив із Криту і походив головно від своїх батьків, хоч і шляхетних (оскільки вони вели свій родинний зв’язок від Мироя, царя критського), але з правовірних — язичників, придерживавшихся идолопоклоннического нечестия. Тіт і саме спочатку служив до того ж нечестию і виказав в юних роках велику ревнощі в вивченні наук еллинских: разом з ретельністю вивчав твори древніх філософів і віршотворців, як, наприклад Гомера та інші. Попри це Тіт проводив життя незлобиву і целомудренную; хоч і не знав Бога істинного, проте дотримувався в цнотливості незайману чистоту тіла свого, як згодом свідчив про неї святої Ігнатій Богоносец (1) у своїй посланні до филадельфийцам, називаючи Тита дівичем; Про те Самого Бога, Якого Тіт не знав вірою, він поважав добрими справами своїми, і він Йому угоден.

Когда Титові виповнилося двадцять років від народження, почув голос, нисходивший щодо нього з піднебіння та говоривший:

— Тіт! Тобі слід піти тому й врятувати твою душу, бо вчення еллинское не веде до спасению.

После того, як Тіт почув цей голос, він восхотел чути його й вдруге; бо він теж знав, іноді бувають гласи і навіювання від ідолів. Тепер Тіт не хотів вірувати в ідолів, оскільки почав пізнавати зваблювання дідькове (якому піддаються все, поклоняющиеся ідолам); прожив ще один год.

Потом тому було уві сні веління Божий — прочитати єврейські книжки; і по тому сонного бачення Тіт почав шукати книжки єврейські. Знайшовши книжку святого пророка Исаии (2), Тіт розкрив її й зупинився на главі сорок першої, яка починається так: «Замовкніть переді Мною, острова, і народи так обновлять свої сили «(Ис.41:1). Читаючи главу цю, Тіт зустрів у ній деякі слова, які, як йому здавалося, Сам Бог прорікав серцю його, саме: «ти Мій раб, Я обрав тебе й не відкидаю тебе: не бійся, бо Із тобою »; не прельщайся, «бо Я Бог твій «(41:9−10). І ще: «Я Господь, Бог твій; тримаю тобі правицю твою «(41:13). Наприкінці глави прочитав про идольском звабі, — саме: «був нікого, й між ними знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони відповіла. От увесь вони ніщо, нікчемні й справи їх; вітер і порожнеча боввани їх «(Ис.41:28−29).

Эти та інші слова книжки пророчою для Тита хіба що ключем, який відкрив двері розуму його пізнання єдиного істинного Бог і погода водночас до розумінню идольского зваби і помилки поганського; і ще часу Тіт зайнявся серцем до Бога, Якого шанували евреи.

В цей час на острові Криті (де мешкав Тіт) поширилася чутка про Христі, — Бога, що виявився у плоті, проживавшем між людьми у Єрусалимі й совершавшем чудові і неймовірні дива; бо слава про ньому проходила за всі кінців землі. Анфипат (3) Криту, приходившийся Титові дядьком по матері, порадившись із іменитими мужами, послав у Єрусалим свого племінника, цього розважливого і допитливого Тита про те, щоб він добряче вислухав і зрозумів те, що говорилося із різних вуст Христових, і поговорив із Ним; в такий спосіб, Тіт міг провістити самим докладно своїх співвітчизників усе те, що сама дізнався б про Христі.

Тит пішов у Єрусалим; побачивши владику Христа, він вклонився Йому й дотримувався за Ним і учнями Його, змішуючись з народом, в багатьох ходившем за Господом; в такий спосіб Тіт був самовидцем багатьох чудес, скоєних Христом, і вбачав спасенне страждання Панове, переконалася й у воскресіння Його. А після вознесіння Господнього, коли Дух Святий зійшов на Апостолів як мов вогненних, отже Апостоли почали казати говорять різними мовами, Тіт чув розмову Апостолів, котрі говорили і по-критски, і дуже дивувався, як про це понаписувано і у книзі Діянь Апостольських: «прибульці критяни (у тому числі був і Тіт) і аравитяне », дивуючись, одна одній говорили: «чуємо їх нашими мовами розмовляючих про великих справах Божиих «(Деян.2:10−11). Згодом Тіт переповів про все цьому своїй батьківщині Крите.

Блаженный Тіт взяв участь й у служінні апостольському; коли двері віри було відкрито і для язичників (Деян.14:27) і було хрещені сотник Корнилий, і потім й інші еллины, тоді навіть Тіт, що від язичників необрізаних, прийняв хрещення від святого Апостола Павла, раніше згадуваної Савлом. Хоча Тіт і повірив у Христа, але, доки хрестився, Апостоли не вважали його в головну церква, оскільки взагалі приймали необрізаних; Тіт ж ми хотів виконувати старозавітного обряду обрізання; проте іудеї, повірили у Христа, вимагали спочатку від усіх язичників виконання цього обряду, кажучи, що обрізання не може отримати порятунку, як про це понаписувано та окремою книгою Діянь апостольських: Деякі, що зі Іудеї, вчили братів: «якщо не обрежетесь за обрядом Моїсєєву, не можете врятуватися «(Деян.15:1). Такі ремствували й на святого первоверховного Апостола Петра за хрещення сотника Корнилия і вступив у змагання з ним (Апостолом Петром), кажучи йому, що він у будинок чоловіків необрізаних і їв із нею. Коли ж святі Апостоли на соборі розглянули це питання, то ухвалили не примушувати язичників обрезываться; тоді навіть Тіт блаженний прийшов до хрещенню, адже ніхто не примушував його до обрізання, що згадує Апостол Павло в посланні до Галатам, кажучи: «але й Тита, колишнього зі мною, хоч і Елліна, змушували обрізатися «(Гал.2:3).

После хрещення Тіт був уповноважений іншими головними Апостолами до служінню апостольському і сопричтен до сімдесяти менших Апостолів; Тіт посланий був разом із Апостолом Павлом, на проповідь Слова Божого, до язичникам; і Тіт постійно дотримувався за Павлом святим але тільки як учень за учителем, а й як син, наступний за коханим батьком. Бо Павло звертається до нього своїм сином, як це можна бачити з послання його до Титові: «Титові, істинному синові по загальної вірі: благодать, милість «(Тит.1:4). Ходив ж святої Тіт іноді разом із Апостолом Павлом, іноді само було посилаємо їм проповідувати самостійно; так, наприклад, він прийшов Павлом в Далмацію, що згадує Павло в посланні до Тимофія, кажучи: «Тіт в Далматию «(2Тим.4:10), тобто. прийшов мною на проповідь Євангелія до міст далматские. Іноді святої Апостол Павло посилав Тита відносини із своїми апостольськими посланнями, як, наприклад до Коринфян, яким він каже: «я вмовив Тита і надіслав з нею однієї з братів «(2Кор.12:18). Каже ще: «ми просили Тита, що він, як почав, і закінчив «(2Кор.8:8). І ще: «дякувати Богові, вложившему у серце Титово таке старанність після того «(2Кор.8:16). Безсумнівно, Павло відчував до Титові велику любов духовну про Христі, оскільки він звертається до нього то сином, то братом своїм, а що він забарився, залишивши Павла, то цей останній печалився ньому, говорячи про собі: «прийшовши у Троаду для благовествования про Христі, хоча мені нічого і отверста була двері Господом, я — не мав спокою духу моєму, бо ні знайшов там брата мого Тита «(2Кор.2:12−13). І великий Апостол тужив без Тита, настільки втішався його присутністю, бо каже: «Бог, умилостивлюючий смиренних, утішив нас прибуттям Тита «(2Кор.7:6). І ще каже: «зраділи ми радістю Тита «(2Кор.7:13).

Проходя про країни з благовестием імені Христового святі Апостоли прийшли о Кріт, батьківщину Тита. Анфипатом ж і в Криті був Рустил, чоловік сестри Тита; почувши проповідь апостольську про Христі Бога, спочатку посміявся їй; але померлий його син, відроджено був Апостолом Павлом, то Рустил повірив у Христа і прийняв святе хрещення з усім домом своїм; водночас прийняли святу віру і хрещення і з числа інших невірних, які жили на острові тому. Святий ж Павло поставив блаженного Тита єпископам острова Криту та інші сусідніх островів і, доручивши йому новопросвещенных християн, залишив його там; сам отруївся до інших країн проповідувати ім'я Христове язичникам. Прийшовши в Нікополь, святої Павло написав послання Титові, з якого повчав його благому управлінню (паствою): «у тому я залишив тебе у Криті, щоб ти довершив недокінчене і навіть поставив за всі містам пресвітерів, який у мене тобі наказував «(Тит.1:5). Пояснюючи це слово апостольські, святої Златоуст каже: «Тіт був майстерним у складі всіх, колишніх з Павлом; бо, якщо голосував би він ні майстерним, Павло не доручив йому всього острова, не повелів б закінчить недокінчене, не підпорядкував б її єпископів, але сподівався на цього чоловіка (Тита) » .

Когда Павло затримався у Нікополі, то знову закликав себе Тита, кажучи у своїй посланні щодо нього: «коли надішлю до Артему чи Тихика, поспіши прийти до мені Нікополь, бо я поклав там провести зиму «(Тит.3:12). І дійшов нього святої Тіт в Нікополь; побувши разом із недовго, Тіт знову було посланий їм у Крит.

После цього святої Павло узяли у Єрусалимі, полягає у пута і посланий до Рима. Тіт, почувши про все цьому, пройшов Рим, щоб бачити страдницький подвиг свого вчителя. Тіт пробув у Римі до смерті святого Апостола Павла; по усечении чесної глави Апостола (що зроблено за наказом Нерона (4)), Тіт зрадив поховання чесне тіло Апостола і знову повернувся своєї пастві, в Кріт; престол святительства свого Тіт мав у жодному з найкращих критських міст, що називався Гортиной; Тіт трудився безперестану, звертаючи до Христа еллинов від помилки їх, повчаючи їх і стверджуючи віру їх чудесами.

Следует помітити, що у острові тому був ідол шанованої язичниками богині Дианы (5); на поклоніння цього ідолу спадало багато еллинов, які приносили ще й жертви. Якось святої Тіт прийшов у те місце зборів нечестивих і почав говорити їм слово Боже, переконуючи їх звернутися до справжнього Богу, пізнавши зваблювання идольское. Та оскільки народ, не слухав слів його, то святої Тіт помолився Богу, і миттєво ідол той впав і розсипався вщент. Тоді всі, колишні там, вжахнулися, і повірило у Христа щодня той п’ятсот людина. Точнісінько також, коли, за наказом імператора римського, на острові Криті будувався великий храм идольский на вшанування мерзенного бога Зевса (6), — вже закінчувався будівництвом, — Апостол Христов Тіт, проходячи повз того місця, помолився Богу істинному, і несподівано храм той впав і зруйнувався повністю. Бачачи таке диво, багато еллины звернулися до Христа і побудували прекрасну церква в ім'я добродії Пресвятої Богородиці, Бога истинного.

Просветив острів Кріт та місцеві країни світлом віри святої, Апостол Тіт досяг глибокої старості; він преставився до Господу, маючи від народження дев’яносто чотири роки. При смерть його прийшли з неба ангели, щоб взяти душу його; і освітилося обличчя його, мов сонце. Бо чиє життя була світлом світу, цього й смерть була ушанована осиянием світла від добродії нашого Ісуса Христа (7).

Кондак, глас 2:

Павлов явився співрозмовник, Апостоле, з цим нам слово предвозвестил еси божественныя благодаті, тайноглагольниче Титі приснопамятне. Цього заради вопием ти: не престай моляся про всіх нас.

Сноски:

1 Пам’ять його 29 січня, і 20 грудня.

2 Исаия — найвеличніший із старозавітних пророків; походив із царського роду, жив пророкував у Єрусалимі, у період царів іудейських: Озии, Иоафама, Ахаза і Езекии. Пророцтва Ісаї, які стосуються Ісуса Христа, настільки зрозумілі й визначені, що пророка Исаию називають «старозавітним євангелістом ». — Пам'ять його 9 мая.

3 Тобто. правитель.

4 Імператор Нерон царював з 54 р. по 68 г.

5Диана вважалася Афродити богинею полювання й до взагалі покровительницею природы.

6 Зевс вважався у греків головним божеством, — родоначальником всіх інших покупців, безліч богов.

7 Чесні мощі святого Апостола Тита відпочивали в кафедральної церкви в Гортине. Після спустошення острова сарацинами в 823 році отримала від мощів його залишилася тут одна глава, яку принесена у Венецію до храму св. Марка. Але, на інших звісткам, глава Апостола зберігається у самому острові Криті, у храмі його имени.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.