Морской флот СРСР роки Великої Вітчизняної войны

У Л, А Д І У Про З Т Про До З До І Й М Про Р З До Про Й.

До Про Л Л Є Д Ж.

Р Є Ф Є Р, А Т.

М, А Т Є М У :

" Морський флот З З З Р у роки Великої Вітчизняної війни «.

Виконав: Ковалёв Є. В.

Перевірив: ________________.

Морський флот СРСР роки Великої Вітчизняної войны.

Моряки торгового Балтійського флоту в часи війни. Найбільш суворі випробування випали на початку війни частку моряків Балтійського, Північного та Чорноморського морських басейнів. Вони першими прийняли він удар ворога. На Балтиці рано-вранці 22 липня 1941 р. фашисти напали на беззбройний пароплав «Гайсма «Латвійського пароплавства, що йшов до Німеччини із вантажем лісу. У острова Готланд судно піддалося атаці чотирьох катерів і це торпедировано. З 80 членів екіпажу загинули сім моряків. Майже разом з нападом на «Гайсму «у острова Котлина фашистський літак обстріляв пароплав «Луга ». З кінця липня 1941 р. морської флот балтійських пароплавств виконував найважливіші завдання щодо евакуації людей, устаткування й інших вантажів з прибалтійських республік. Фашистське командування прагнуло у що там що паралізувати дії балтійських моряків і кинуло про знищення флоту величезні повітряні і військово-морські сили. Проте прибалтійці свято виконали свій обов’язок. [pic].

Військова обстановка у Прибалтиці склалася в такий спосіб, що Латвійський пароплавство мало відразу після воєнних дій евакуювати флот, вантажі й устаткування. На третього дня війни фашистські війська оточили Лієпаю, і крізь блокаду вдалося прорватися у Вентспілс лише чотирьом із 14 судів, які перебували у порту. Два судна моряки зуміли підірвати, інші ж дісталися ворогу. Через п’ять днів після залишення Лієпаї, 27 червня, вісім судів пароплавства пішли зі Вентспілса курсом на Эзель. У цьому переході два пароплава затонули внаслідок бомбардування ворожої авиации.

Евакуація Ризького порту почалася 22 червня у другій половині дня. Через п’ять діб надійшло розпорядження виведення флоту з Риги, і 27 червня 15 судів Латвійського пароплавства і кілька портових буксирів, супроводжувані кораблями військово-морського флоту, вийшли з порту. Фашистські військово-морські сили блокували Ирбенский протоку наступного дня війни, і єдиним виходом на Балтію залишався мілководний протоку Моонзунд. У ніч на 30 червня моряки криголама «Лачплесис «допомогли протягнути через Моонзунд крейсер «Кіров », який шість разів опинявся на мілини. З тим-таки працею пережили протоку й великі загрузка Латвійського пароплавства. За два тижні, після виходу з Риги двадцять судів Латвійського пароплавства прийшли о Ленинград.

Протягом липня, і у першій половині серпня моряки Балтійського й Естонського пароплавств виконували відповідальні завдання Державно Комітету Оборони щодо забезпечення Ленінграда продовольством, доставляли сражавшимся частинам Червоною Армією озброєння і боєприпаси, евакуювали поранених воїнів та цивільне населення. Кілька судів загинуло від бомб, торпед і мін противника.

У другій половині серпня вороже зімкнулося навколо Таллінна. Почалася евакуація військ та бойової техніки, водночас транспортні суду продовжували вивозитимуть з оточеного Таллінна поранених, населення, і навіть найцінніше обладнання та майно. З 21-го серпня ворожі частини почали штурмувати місто. Величезні сили кинули фашисти на те що знищити радянський флот, після участі в обороні міста. Караван з країн судів, який із Таллінна 25 серпня, піддавався безперервним атакам ворожих літаків і торпедних катерів. Дорогою в Ленінград загинуло чотири судна. Готувалися зникнення з обложеного Таллінна останні транспортні судна з захисниками города.

Трагічно склалася доля 29 транспортних судів, залишили Таллінна 28 серпня 1941 року. Атаки з повітря йшли безупинно одна одною, суду йшли під вогнем берегової артилерії, у питній воді їх підстерігали міни. Лави каравану, попри велику підтримку військових моряків, котрі прикривали відхід, швидко танули. Кілька судів загинуло вночі 28 серпня і протягом дня 29 серпня. Надвечір 29 серпня караван досяг острова Гогланд, й тут три судна, отримали великих пошкоджень, викинулися на прибережну обмілина. У цьому вся переході моряки торгового флоту виявили воістину дива героїзму і самоотверженности,.

Однією з останніх залишив Таллінна пароплав «Казахстан ». Фашистські пікіруючі бомбардувальники затято атакували корабель, бомби потрапили до котельне відділення, почалася пожежа. Дев’ять годин екіпаж й перебували на судні червоноармійці боролися з вогнем і збили полум’я. Саме тоді на «Казахстан «знову обрушилися ворожі літаки. Авіабомби рвалися поруч із судном. З екіпажа залишився тільки семеро. На судні імітували пожежа, і фашисти, впевнені у загибелі пароплава, припинили атаки. Другий помічник капітана Л. М. Загорулько і старший механік У. А. Фурса зуміли організувати виправлення ушкоджень, розвели пари, і «Казахстан «продовжив свій шлях до Ленінграда. На четверту добу після виходу з Таллінна він прийшов у Кронштадт.

Серед трьох судів, ушкоджених ворожої авіацією і залишилися у острова Гогланд, був пароплав «Сауле », яким командувала капітан далекого плавання Ганна Іванівна Щетиніна. Попри нальоти фашистських літаків, екіпаж судна виправив ушкодження. Судно здійнялося з мілині" і благополучно прибуло в Ленинград.

Втрати торгового флоту, учасника останньої таллинской операції, виявилися величезними. З 29 судів, які йшли в каравані, лише 2 пришл до Ленінграда .2 судна залишилися в Гогланда, і 25 затонули в море. Талліннський перехід 1941 р. виявився однією з найважчих операцій за період Великої Великої Вітчизняної війни. Смертю хоробрих загинули багато кращі моряки транспортного флота.

Після залишення Таллінна транспортні перевезення на Балтиці значно скоротилися. Регулярні рейси здійснювалися лише у півострову Ханко, куди доставлялися бойову техніку і боєприпаси. У грудні 1941 р. суда_Балтийского пароплавства евакуювали с_Ханко_последних її захисників, і відтоді транспортні перевезення обмежилися рейсами між Ленінградом, Оранієнбаумом і Кронштадтом. У зимовий період проведення суден у цьому ж районі виробляв криголам «Єрмак «під керівництвом капітана М. Я. Сорокіна. Настали важкі дні блокади Ленінграда. Велику групу моряків відрядили до роботи на північні пароплавства, на Далекий Схід і Каспійське море. Робітники Канонерского заводу стали виконувати військову програму — випускати боєприпаси. Одночасно тут продовжували ремонтувати транспортні судна та військові кораблі. Голодавшие робочі, інженери і техніки під обстрілом фашистської артилерії успішно виконували і перевиконували виробничі планы.

Протягом 1942;1943 рр. суду Балтійського пароплавства перевозили військові вантажі до Кронштадта і Ораниенбаум. Рука разом із військовими моряками і річковиками працювали моряки торгового флоту на Ладозі, доставляючи до Ленінграда життєво необхідну продовольство, матеріали, військові вантажі і евакуйовуючи населення й устаткування промислових підприємств обложеного міста. Подвиги балтійських моряків у Великій Вітчизняній війні неодноразово відзначалися бойовими наградами.

Морський торговий флот у військових операціях на Чорному і Азовському морях.

З часу вторгнення і формального початку наступу німецько-фашистських військ на півдні нашої країни торговий флот Азово-Чорноморського басейну встав на військову вахту, виконуючи транспортні перевезення завданням командування Червоній Армії та військово-морського флоту. Транспортні суду робили рейсів у Одесу, Севастополь, Феодосію та інші порти; доставляли війська та військові вантажі, евакуювали поранених, населення й устаткування, вивезену з окупованих областей. У перші місяці війни з особливим напруженням працював Одеський морський норт, куди для вивезення східні райони країни надходило багато різних вантажів з південних областей України. Протягом липня і серпня 1941 р. на транспортних судах від Одеси було відправлено понад 125 тис. тонн грузов.

Торішнього серпня 1941 р. почалася оборона Одеси. Захисники міста на протязі 69 днів вели запеклі бої переважаючими силами противника, винищуючи живу собі силу й техніку ворога. Транспортний флот брав активну участь в обороні, надаючи велику допомогу сражавшимся військам до залишення міста (16 жовтня 1941 р.) Протягом часу оборони міста-героя моряки транспортного флоту вивезли Севастополя та інші порти 350 тис. поранених воїнів цивільного населення і майже 100 тис. тони найрізноманітніших грузов.

Не проходило жодного рейсу, щоб фашистські бомбардувальники не атакували транспортні суду. Чорноморські моряки, зазвичай, виходили переможцями з нерівних сутичок з ворожою авіацією. У районі Одеси вдалося потопити фашистським стерв’ятникам лише три судна і залізобетонний док. У листопаді 1941 р. фашистські армії почали наступ на Севастополь. Зв’язок захисників обложеної головну електоральну базу Чорноморського флоту могла здійснювати аж по морським комунікацій. У котра вела бої Севастополь регулярно, наскільки це можливо, приходили транспортні суду. Чорноморські моряки мужньо виконували завдання військового командування. У останні числа грудня 1941 р. армія Закавказького фронту за наказом Верховного Головнокомандуючого початку проводити найбільшу операцію для розгрому військ у Криму. Разом з кораблями Чорноморського флоту в висадці десанту до Феодосії брало участь 20 транспортних судів. Серед перших ввійшов в Феодосійський порт й висадив десантні частини Червоною Армією пароплав «Фабриціус «під керівництвом капітана М. І. Григора. Екіпаж теплохода «Кубань «в чотири рази приходила з Новоросійська до Феодосії з десантними військами. У першому рейсі загинув на бойовому посаді капітан Р. І. Вислобоков, посмертно нагороджений орденом Леніна. Урядові нагороди за зразкове виконання завдання одержали всі члени екіпажу теплохода «Кубань ». Після висадки десанту транспортні суду продовжували здійснювати бойові рейсів у Крим, забезпечуючи всім необхідними наступали війська Червоною Армією. Взимку і 1942 р. моряки торгового флоту, попри важку блокаду, доставляли військові вантажі Севастополя. Рейси транспортних судів припинилися лише у червні 1942 р., коли прорватися у Севастополь не могли навіть надводні бойові кораблі Чорноморського флоту. Крім Севастополя суду торгового флоту регулярно ходили в Камыш-Бурун. У кожному рейсі екіпажі транспортних судів відбивали численні атаки ворожої авіації. Навесні 1942 р. пароплав «Фабриціус «між Новоросійському і Анапой, у мису Утриш, атакували три ворожих літаки-торпедоносці. Один із торпед потрапила в судно. Екіпаж «Фабріціуса «героїчно боровся рятувати судна, але руйнації, завдані вибухом торпеди, виявилися завеликими. Моряки привели судно до берега. Артилерія знаходиться в прибережній обмілини корабля продовжувала бої літаками противника. Яскраві сторінки до історії боротьби з фашистами у Чорному море вписали моряки Азов’я. Екіпаж теплохода «Анатолій Сєров «брав участь у висадці десанту в Феодосії й під вогнем противника успішно виконав бойове завдання. З квітня по червень 1942 р. чотири рази теплохід побував на обложеному Севастополі. У цих рейсах екіпажу нерідко доводилося боротися з десятками фашистських бомбардувальників. Кілька разів бомби потрапляли в судно. У цьому рейсі в Севастополь при бомбардуванню теплохід отримав значні ушкодження. Щоб обробити пробоїни, команді довелося дифферентовать судно. Моряки заклали пробоїни, поправили суднові машини та привели «Сєров «до Новоросійська. 13 серпня при жорстокої бомбардуванню Новоросійська бомба потрапила до поранений теплохід. За наказом начальника порту судно вийшло море, а й тут його наздогнали фашисти. Теплохід став тонути. Залишався одного виходу — викинутися до берега. Більше тижня екіпаж який перебуває на обмілини судна виправляв ушкодження і здобув перемогу — 20 серпня «Анатолій Сєров «пішов з Новоросійська в Поті. За півтора року тюремного війни екіпаж «Анатолія Сєрова «близько IOO paз відбивав атаки ворожої авіації, сбросившей на судно понад 600 бомб і кілька торпед. Після ремонту в Поті теплохід продовжував роботу в чорноморських комунікаціях. З складу екіпажу 44 моряка отримали високі урядові награды.

Морські перевезення на Каспійському бассейне.

З початку Великої Великої Вітчизняної війни три каспійських пароплавства — сухогрузное («Каспфлот »), нефтеналивное («Касптанкер ») і рейдовое нефтеналивное («Рейдтанкер ») — перебудували роботу в потреби оборони країни. Вже липні 1941 р. до Казахстану і республіки Середню Азію почалася евакуація населення, демонтованого устаткування, хлібних вантажів з західних областей країни. На Волгу відправляли нафта і природний нафтопродукти. З середньоазіатських республік до західних порти Каспію перекидали військові сполуки, бойову техніку, озброєння, снаряди і патрони. Виконання завдань Державного Комітету Оборони (ГОКО) з перевезення військ, пасажирів й переробку зажадало виняткового напруги сил всіх працівників морського транспорту Каспійського басейну. Десятки тисяч пасажирів, сотні тисяч тонн різних вантажів, не передбачених ніякими планами, потрібно було у дуже стислі терміни. Для перевезень бракувало тоннажу. Труднощі виконання завдання ГОКО поглиблювалися тим, у перші дні війни, частина судів було передано ВоенноМорському Флоту, а серпні 1941 р. кілька великих транспортних судів брало участь у перевезенні радянських військ, які тимчасово вправлялись у Іран відповідність до які існували договором.

Гострий брак тоннажу призвела до того, що у портах Баку і Махачкали зібралося багато пасажирів і багато вантажів до відправки в Красноводськ. Потік пасажирів й переробку безупинно наростав. Тільки жовтні 1941 р. флоту потрібно було вивезти з Баку 82 тис. людина. У Махачкалі в вересень-листопад перебувало по 40 тис. пасажирів. З іншого боку, в портах з кожним місяцем збільшувалася кількість невывезенных вантажів: в Баку вже в листопадігрудні залишалося до 30−38 тис. тонн генеральних вантажів, а Махачкалі - понад 60 тис. тонн зерна. Моряки доклали зусиль, аби виконати завдання щодо перевезенням: скорочували терміни навантаження, вивантаження і ремонту судів, завантажували суду понад встановленої норми, пристосовували для пасажирів вантажні приміщення судів і участі розміщали пасажирів на палубі. На палубах танкерів впродовж липня — грудень 1941 р. каспійські моряки перевезли понад 100 тис. человек.

З західних портів Каспію більшість пасажирів й більшість вантажів направляли в Красноводськ. Працівники Красноводского порту працювали з високим свідомістю свого боргу перед Батьківщиною, систематично перевиконуючи норми переробки вантажів. Для збільшення пропускну здатність в 1941;1942 рр. порт реконструювали: споруджено нові причали, склади, виконані днопоглиблювальні работы.

Важливе місце у діяльності морського транспорту на Каспійському басейні займали перевезення нафтопродуктів з азербайджанських портів в Астрахань. Крім які були судів «Касптанкера », моряки використовують стояли раніше на приколі баржі, спеціально переобладнані для перевезень пального, вкрай необхідного фронту. Протягом першого півріччя 1942 р. Каспійський торговий флот продовжував нарощувати темпи морських перевезень на основних комунікаціях. Влітку німецько-фашистські загарбники розгорнули наступ на північному Кавказі, гітлерівські армії рвалися до Волзі. Військова обстановка внесла зміни у напряму, і характер вантажоперевезень. Збільшилися перевезення військ, бойової техніки, боєприпасів і спорядження до західних порти Каспію. Виріс потік эвакуируемого устаткування промислових підприємств Кавказу, яке спрямовувалось у Середню Азію. После_прорыва фашистських армій до Волзі нафтопродукти, призначені для відправлення східні райони країни, почали доставляти в Гур'єв. У Гурьевском порту прийому пального побудували насосну станцію, трубопровід, провели значні днопоглиблювальні роботи. Через цей порт відбувалася і евакуація населення, котрий прибув на Махачкалу із Північного Кавказа.

У період боїв за Північний Кавказ і Волгу фронт наблизилася Каспію і морякам довелося працювати під ударами ворожих бомбардувальників. Особливо шаленіла фашистська авіація на Астраханском рейді. Нерідко розвантаження пального відбувалася під обстрілом і бомбовими ударами фашистських літаків, але моряки непохитно захищалися і продовжували перевантажувальні роботи. У результаті нальотів ворожої авіації Любимов у 1942 р. Каспійський торговий флот втратив 32 транспортних судна, близько 100 моряків загинуло у своїх бойових посадах. Яке Започаткували в 1943 р. наступ радянських військ на Північному Кавказі внесло нові зміни у перевезення на Каспії. З січня 1943 р. припинилася евакуація населення в Схід, а лютому за вказівкою з Краснрводска в Баку і Махачкалу почали забирати трактори і сільгоспмашини для звільнених від ворога районів. Знову зросли перевезення нафтопродуктів на Астрахань. Попри те що що лінію фронту відсунулася від Каспію, фашистські літаки в 1943 р. ще робили напади проти суду й бомбардували порты.

Разом з плавсоставом і портовиками допомагали боронити країну, і працівники судноремонтних підприємств Каспійського басейну. У 1942 р. для поповнення флоту розгорнулося будівництво дерев’яних і залізобетонних судів у Баку і Махачкалі. Заводи ремонтували суду, випускали оборонну продукцию.

Каспійський торговий флот разом з виконанням найважливіших перевезень на внутрішніх морських шляхах працював і зовнішніх комунікаціях, доставляючи з Ірану військової техніки, обладнання і матеріали. Доблесний працю каспійських моряків під час Великої Вітчизняної війни неодноразово відзначений високими урядовими наградами.

Радянські моряки на найважливіших зовнішніх коммуникациях.

Наприкінці 1941 р. для морського флоту визначилися основних напрямів зовнішніх перевезень. У Балтійському і Чорноморському морських басейнах відбувалися жорстокі бої фашистами, і тому головний тягар доставки найрізноманітніших вантажів з союзних країн впала на флоти Північного та Далекосхідного пароплавств. Імпортні-експортні перевезення між радянськими і іранськими портами, як було зазначено вище, здійснювалися пароплавствами Каспия.

У північні порти нашої країни — Мурманськ і Архангельськ — з Англії й США надходили військові вантажі і продовольство. Північні морські комунікації, що з'єднували СРСР із союзними державами, контролювали военноморської флот і авіація фашистської Німеччини. Задля більшої надійний захист від противника транспортні суду з'єднували до великих группы-конвои — і проводили в пункти призначення при варті військових кораблів. Попри масовані нальоти фашистської бомбардувальної авіації, атаки надводних кораблів і підводних човнів конвої під прикриттям радянських союзних военноморських сил долали небезпечні райони, розвантажувалися у портах і йшли обратно.

У складі конвоїв разом із транспортами союзних держав робили рейси та суду радянського торгового флота.

Про винятковому мужність і героїзм наших моряків свідчить подвиг екіпажу теплохода «Старий більшовик ». У травні 1942 р. «Старий більшовик », вантажений зброєю і боєприпасами, ішов у складі союзного конвою PQ-16 з Англії Радянський Союз перед. Конвой, супроводжуваний англійськими эскортными кораблями, піддався жорстокому нападу фашистів. Лише у три доби героїчний екіпаж теплохода «Старий більшовик «відбив 47 атак гітлерівських бомбардувальників. У одній з атак фашистська бомба потрапила до півбак теплохода, на судні почалася пожежа. Атаки ворожих літаків відновилися новою силою. Фашисти прагнули у що там що добити і потопити судно. Артиллеристы-зенитчики знищили один бомбардувальник і розсіяли інші. Навіть під час жорстоких повітряних атак моряки жодної хвилини не припиняли боротьбу збереження теплохода — все розуміли значення для Батьківщини тисяч тонн знаходиться в судні вантажу. Командир англійського конвою запропонував нашим морякам залишити судно і перейти однією із них ескорту. Капітан теплохода І. І. Афанасьєв наказав передати флагману англійського конвою: «Ми не ховати судно ». Конвой пішов, залишивши радянських моряків тих — у океані на палаючому теплоходе.

Для захисту від фашистських піратів «Старий більшовик «мав саме незначне озброєння. Протягом діб герои-моряки самовіддано рятували теплохід, котрий напевно міг щохвилини вибухнути. На превелику силу вдалося ліквідувати пожежа. Саме тоді конвой був далеко попереду. Теплохід кілька днів долучився до ньому і благополучно прибув порт призначення. За цей безприкладний подвиг Радянський уряд нагородило теплохід «Старий більшовик «орденом Леніна. Капітану І.І. Афанасьєву, першому помічникові капитана.

М. П. Петровському, кермовому Б. І. Аказенку присвоєно звання Героя Радянського Союза.

Подвиг екіпажу теплохода «Старий більшовик «вкотре продемонстрував усіма світу високі моральні якості, непохитну стійкість і виняткове мужність радянських моряків, здатних перерости у самих умовах виконати будь-яке завдання соціалістичної Родины.

Через помилок, і грубих прорахунків командування англійських військово-морських сил велика невдача спіткала конвой PQ-17, що йшов у радянські порти. З 34 транспортів фашисти знищили 23. Замість глибокого аналізу про причини і заходів, що виключатимуть надалі серйозних втрат флоту, командування союзників прийняв рішення припинити вихід конвоїв до наступу темного пори року. У зв’язку з цим. за друге півріччя 1942 р. у СРСР пройшов лише одне конвой.

Отже, ва Півночі залишилася лише однієї транспортна артерія — Північний морський шлях. Освоєння арктичних морів перед війною допомогло радянським морякам успішно здійснювати перевезення у скрутні воєнні часи. У 1942 р. з Північного морському дорозі минув 247 криголамів і транспортних судів. З Владивостока захід минуло кілька кораблів Військово-морського Флота.

Плавання на трасі Північного морського шляху, перебувала далеке від районів активним діям ворожих авіації і військово-морського флоту, було далеко ще не безпечним. Наприкінці серпня о Карское море прорвався фашистський лінкор «Адмірал Шеєр ». Безсмертний подвиг у тих боях зробив екіпаж криголамного пароплава «Сибіряків » .

На початку Великої Великої Вітчизняної війни «Сибіряків «став «військовим транспортом і перевозив війська і спорядження по північним морським комунікацій. Влітку 1942 р. екіпажу криголама на чолі з капітаном А. А. Качаравой доручили змінити особовий склад полярних станцій на острові Усамітнення і мисі Щоправда. Виконавши завдання, пароплав прийшов у Діксон і 24 серпня пішов у новий рейс до берегів Північної Землі. Через добу, 2Б серпня 1942 р., в центральній частині Карського моря «Сибіряків «зустрівся з фашистським рейдером — «кишеньковим «лінкором «Адмірал Шеєр », направлявшимся до протоці Вилькицкого. Саме тоді поблизу протоки перебувала велика група транспортних судів, які йшли під проводкою криголамів «Ленін «і «Красін «в Тіксі. Усі озброєння «Сибірякова «становили чотири 76-миллиметровых і 45 міліметрових гармати й зенітні кулемети. Вогнева міць фашистського лінкора перевершувала артилерію «Сибірякова «більш ніж 30 раз. Проте він менш екіпаж пароплава вступив у нерівний бой.

Моряки «Сибірякова «виявили видатний героїзм. Коли однією з артилерійських залпів з лінкора збило прапор, матрос Новиков знову зміцнив його за щоглі. Цей подвиг коштував йому життя. До останніх хвилин завзято боролися герои-сиби-ряковцы з фашистами, але було занадто нерівні, і розстріляний артилерією фашистського корабля криголамний пароплав_ «Сибіряків «затонув. Багато герои-моряки знищені були бою, а частина тяжкопоранених членів екіпажу, зокрема і капітана А. А. Качараву фашисти захопили в полон. Моряки «Сибірякова «перебувають у концтаборах до звільнення Радянської Армією в 1945 р. Завдяки самовідданості моряків «Сибірякова «плани фашистів виявилися сорванными. Лінкор «Адмірал Шеєр «був змушений піти зважується на власну базу .

Зазнавши невдачі в Карському море, фашисти направили_к Новій Землі важкий крейсер «Хиппер «і кілька ескадрених міноносців, які замінували протоку Маточкін Куля та західні райони північ від Нової Землі. Мінні загородження утруднили плавання, але завадити перевезенням з Північного морському шляху не могли.

У 1943 р. моряки_ пароплава «Ванцетті «у Баренцовому море в районі острова Ведмежий стали до бою із ворожою підводним човном. Вогнем гармати і кулеметів фашистський пірат був потоплен.

Як і моряки Півночі, головному напрямі зовнішніх перевезень війни трудилися працівники морського транспорту Далекосхідного басейну. Моряки-дальневосточники надійно пов’язали Батьківщину з союзними країнами — регулярно робили рейсів у США, Південної Америки, Австралію, звідки приносили у Радянський Союз перед вантажі, необхідних оборони. Судна Далекосхідного пароплавства виконували транспортні перевезення на північних комунікаціях, борознили води Індійського океану, ходили до портів Перської залива.

На початку грудня 1941 р. США, Англія і Голландія почали війну з Японією. Хоча Радянський Союз перед не був у стані війни з країною, японці розгорнули піратські дії проти торгового флоту нашої країни. У Гонконгу 14 грудня був потоплений пароплав «Кречет », в Целебесском море в районі Мінданао (Філіппіни) 20 грудня японська авіація завдала непоправні ушкодження танкера «Майкоп », екіпаж якого змушений був затопити судно .Більше два роки мужньо терпів позбавлення екіпаж пароплава «Перекоп », знищеного 18 грудня японської авіацією в Південно-Китайському море. Моряки «Перекопу «на чолі з капітаном А. А. Демидов врятувалися на шлюпках і висадилися на острові Великий Натуна. Тільки листопаді 1943 р. моряки змогли повернутися до Владивостока. Протягом 1942;1944 рр. японці потопили ще кілька судів Далекосхідного пароходства.

Моряки-дальневосточники непохитно захищалися від нападу ворога та самі завдавали нищівних ударів піратам. У травня 1942 р. пароплав «Уэлен «(капітан М. М. Малахов), йшов до Австралії, за 30 я миль від Ньюкасла напали невідомої підводного човна. Зав’язалася артилерійська дуель, що тривала майже дві години. Гарматний розрахунок «Уэлена «потопив ворожу підводний човен. Подвиг моряків пароплава відзначений урядовими нагородами. Разом з моряками самовіддано трудилися працівники Владивостокського порту, систематично виконуючи і перевиконуючи виробничі завдання. Портовики розробили та впровадили низку прогресивних методів обробки судів, провели реконструкцію портового господарства. За доблесну працю у період Великої Вітчизняної війни урядових нагород удостоєне понад триста працівників Владивостокського порта.

У доставці вантажів з союзних країн брали участь і моряки Каспію. У 1941;. 1942 рр. в іранських портах розгорнулися днопоглиблювальні роботи, будували нові причали, ремонтувалися склади. Проведена реконструкція портів Ірану дозволила значно розширити військові перевезення. Каспійські моряки приносили у Радянський Союз перед важкі танки, кольорові метали, хімікати та інші вантажі, направлені союзними державами відповідно до угодами про взаємної допомоги у війни з Германией.

Поповнення флоту кадрами. Реформа морського образования.

Возраставший обсяг перевовозок морського флоту на зовнішніх і управління внутрішніх шляхах і особового складу судів зажадали прийняття термінових заходів для підготовці кадрів моряків. У 1943 р. Державний Комітет Оборони прийняв спеціальну постанову про організацію о6учения матросів, кочегарів, машиністів, мотористів і радиооператоров у навчальних закладах системи трудових резервов.

Успіхи найбільших наступальних операцій Червоної Армії до 1944 р. докорінно змінили становище на фронтах Великої Великої Вітчизняної війни. На звільнення від фашистських загарбників землі розгорнулися роботи з восстановленню зруйнованого господарства. У цей час партія і уряд, надаючи велике значення діяльності морського транспорту, й перспективам її подальшого розвитку флоту, вирішили поліпшенні підготовки специалистов-моряков. Під час війни частина морських технікумів тривале час перебувала на тимчасово окупованій ворогом території Польщі і їх учебноматеріальну базу був нанесений великої шкоди. Распространившееся за умов війни навчання начальницького складу на короткострокових курсах мало багато недоліків. Усе це вимагало рішучого змінити систему морського освіти. Постанова Державного Комітету Оборони від б березня 1944 р. «Про заходи щодо підготовці командних кадрів морського флоту «передбачало корінну реорганізацію навчальних закладів морського транспорту. Морські технікуми були перетворені на морехідні училища з навчанням курсантів на повному державному забезпеченні. Історичний значення постанови ГОКО полягала у цьому, що з підготовки командного плавскладу торгового флоту було створено вищі навчальні заклади — вищі морехідні училища, що розпочали навчання инженеров-судоводителей, судомехаников, электромехаников, судноремонтників і радиоинженеров.

Протягом 1944 р. з урахуванням морських технікумів відкрилися морехідні училища в Архангельську, Баку, Батумі, Ростові-на-Дону і Николаевске-наАмурі, згодом перекладене острова Сахалін. Було створено морехідні училища в Астрахані і Ленінграді, вищі морехідні училища у Владивостоці і Ленінграді. Після звільнення Радянської Армією України та Прибалтики морехідні училища відкрилися у Херсоні, Одесі, Таллінні, Ризі. Ще один вище морехідне училищі були створене Одесі. У 1945 р. у системі морського флоту функціонували чотири вузу, включаючи Одеського інституту інженерів морського флоту, і одинадцять морехідних училищ.

Становлення морських навчальних закладів нових типів відбувався за важких умовах. Проведення першого набору курсантів велику допомогу надав комсомол, направивший навчання сотні юнаків. Разом з викладацьким складом курсанти училищ відновлювали зруйновані в період війни будинку навчальних корпусів і гуртожитків, створювали нові лабораторії і навчальні кабінети. Реформа морського освіти в країні дозволила забезпечити підготовку для морського флоту кваліфікованих фахівців, які знають і люблячих своє дело.

Морський флот останніми роками войны.

У результаті великого повсюдного наступу Радянської Армії 1944 р. фашистськими окупантами виганяли з Причорномор’я і Прибалтики. У квітні-травні 1944 р. наші армія і флот вступив у Одесу і звільнили Крим, у вересніжовтні - Естонію і Латвію. Після частинами Червоної Армії і ВоенноМорського флоту в звільнені порти прийшли працівники морського транспорта, чтобы в стислі терміни ліквідувати тяжкі наслідки війни і відродити нормальну діяльність флоту, портів і заводів. Неозора лиха принесла війна всьому господарству морського транспорту. Особливо постраждав флот. Дня перемоги над фашистської Німеччиною моряки радянського торгового флоту зустріли на трудовий вахті. У визволених від ворога морські порти знешкоджували тисячі хв, відновлювали причали, склади, наводили до ладу перевантажувальні механізми. На заводах виробничі потужності переключали виконання замовлень, необхідні відновлення народного господарства. Балтійські і чорноморські військові моряки прокладали серед мінних полів фарватери для мирної навігації торгового флоту. Після закінчення радянський морський флот поповнився судами, отриманими з репарацій із багатьох країн гітлерівської коаліції. Партія і комсомол направили на флот багато сотень комуністами, і комсомольців, які поруч із ветеранами флоту взялися за відновлення великого господарства морського транспорту. У серпні-вересні 1945 р. моряки Далекосхідного пароплавства прийняли участь у війні Радянського Союзу проти Японії, відмовилася прийняти умови капітуляції, запропоновані США, Англією і Китаєм. Військові операції з висадження десантів, доставці бойової техніки та озброєння в Південну Корею, на Південний Сахалін і Курильські острова здійснювало понад 34 транспортних судів Далекосхідного пароплавства. У результаті військово-транспортних операцій проти Японії кілька судів підірвалося на мінах, але моряки-дальневосточники самовіддано виправляли ушкодження і з честю виконували бойові задания.

Список використаної літератури :

-" Історія мореплавання «Ю. А. Гришин, «Транспорт », 1972 г.