Основний зміст. 
Оптимізація банківських кредитних ставок

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, представлено елементи наукової новизни та практичну цінність одержаних результатів, які виносяться на захист.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади обґрунтування банківських кредитних ставок» досліджено сутність кредитного ринку та кредитної ставки як ціни кредиту, представлено класифікацію опосередкованих та безпосередніх факторів впливу на рівень кредитної ставки, розглянуто методи управління кредитними ставками та обґрунтовано вибір економіко-математичної моделі для визначення необхідної кредитної ставки.

Сутність кредитного ринку як економічної категорії полягає, в створенні системи економічних взаємовідносин між позичальниками й кредиторами і організації перерозподілу коштів між тими учасниками ринку, у кого вони вільні і тими, кому вони потрібні, з дотриманням законів і принципів кредитування та формування загального рівня кредитних ставок під впливом співвідношення попиту — пропозиції на кредит тощо.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що існують різні тлумачення кредитної ставки. Авторами стверджується, що кредитна ставка — це вартість або ціна кредиту чи плата за кредит. Очевидно, що між дефініціями «ціна кредиту» і «плата за кредит» протиріч немає. Стосовно понять «вартість кредиту» і «ціна кредиту» зазначимо наступне. Відомо, що ціна — це грошовий вираз вартості. Ціна може відхилятися і відхиляється від вартості під впливом співвідношення «попит — пропозиція». Таким чином, ціна — це вартість товару (послуги) скоригована на співвідношення попиту — пропозиції з урахуванням коефіцієнту еластичності. Стосовно реальних кредитних ставок, на які впливає це співвідношення, точнішим, на нашу думку, буде вираз: кредитна ставка — це ціна кредиту або, те саме, плата за кредит з урахуванням комісійних платежів. Отже, кредитна ставка — це ціна або плата за кредит, яка враховує суттєві фактори та формується на кредитному ринку під впливом попиту та пропозиції.

З кредитною ставкою тісно пов’язані комісійні платежі, які сплачують позичальники кредитів, хоча природа цих платежів відмінна від кредитної ставки. Комісійний платіж — це плата за обслуговування банківського рахунку клієнта, незалежно від того кредитний це рахунок чи ні. На практиці банкіри нерідко знижують кредитні ставки (щоб привабити клієнтів), підвищуючи водночас комісійні платежі. У такому разі комісійний платіж виконує частково невластиву йому функцію ціни кредиту, що деформує відносини між кредиторами та позичальниками. Для запобігання такій ситуації необхідно, щоб банки в обов’язковому порядку інформували потенційних позичальників не лише про рівень кредитних ставок, а й про розмір комісійних платежів.

На кредитну ставку здійснюють вплив, фактори опосередкованого та безпосереднього впливу (рис.1).

Рис. 1 Класифікація факторів впливу на рівень кредитної ставки

Проаналізовано методи управління кредитними ставками та виявлено, що оптимальним є економіко-математичне моделювання рівня необхідної кредитної ставки. Цей метод дозволяє враховувати і виявляти вплив найважливіших факторів, зокрема показники економічного стану країни, кредитного та валютного ринків, а також показники банківської діяльності. За допомогою цього методу можна розрахувати необхідний рівень кредитної ставки як для банку, так і для позичальника.

У другому розділі «Тенденції розвитку банківського кредитування в Україні» проаналізовано фактичний стан кредитного ринку та динаміку кредитних ставок. Удосконалено методику аналізу рівня кредитних ставок на основі зіставлення необхідних та фактичних кредитних ставок. Оцінено фактичний стан довгострокового банківського кредитування аграрних підприємств. Виявлено фактори впливу на обсяги довгострокового кредитування аграрних підприємств, а також сформовано рекомендації щодо його розвитку. Визначено вплив найважливіших факторів на рівень кредитної ставки як передумови оптимізації кредитного портфелю банку.

За період з 1993 по 2008 року спостерігалось збільшення обсягів кредитування економіки України, протягом 2000 — 2008 років спостерігалася наступна тенденція: на початку періоду превалювання обсягів грошової маси, наданої на короткостроковий термін, а на кінець періоду домінувало збільшення обсягів грошової маси, наданої на довгостроковий термін. Проте у 2009;2010 роках відбулося падіння банківського кредитування (як короткотак і довгострокового) та економічного зростання, спричинене світовою фінансовою кризою. За період з 1993 по 2007 роки та 2010 рік в структурі наданих кредитів за видами валют переважали кредити надані в національній валюті, що свідчило про сприяння державних органів влади й НБУ до надання грошових коштів в кредит саме у національній валюті. Проте, у 2008 році банківські установи, переважно, надавали кредити в іноземній валюті, що було спричинено стійким домінуванням пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку, а у 2009 році домінування іноземної валюти було спричинено зниженням стійкості національної валюти.

Результати аналізу показали що, довгострокове кредитування залишається недостатньо розвиненим і таким, що потребує удосконалення існуючих та розробки і прийняття нових законів щодо банківського кредитування, а також подолання негативних фінансово-економічних тенденцій у країні та загального соціально-економічного розвитку України.

Аналіз за досліджений період показав: у структурі портфеля довгострокових кредитів за видами валют переважали кредити, надані в іноземній валюті, що свідчило про довіру до такої валюти, як до надійнішої в довгому періоді часу й збільшення обсягів відповідних депозитів та високий рівень інфляційних сподівань гривні. Найбільший обсяг довгострокових кредитів отримали позичальники сфер промисловості, будівництва, торгівлі. Один з найменших отримали позичальники сільського господарства, що свідчить про проблему розвитку довгострокового кредитування аграрних підприємств.

Діагностика довгострокового кредитування аграрного сектору показала (рис. 2), що в період з 1996 по 2008 роки, спостерігалася тенденція збільшення загального обсягу кредитування. Державна фінансова підтримка сільського господарства впливала на збільшення обсягів кредитування, проте не покривала дефіциту ресурсів. Разом з тим, зберігалася певна недовіра банківських установ до позичальників аграрних підприємств, викликана галузевим ризиком, низьким рівнем платоспроможності та нестабільністю сільського господарства, яке зумовлене сезонністю, циклічністю, залежністю від погодних умов та важкою прогнозованістю урожаю і ціноутворення на внутрішніх та зовнішніх аграрних ринках. У 2009;2010 роках спостерігалася тенденція зменшення обсягів кредитування аграрних підприємств, яка відбувалася відповідно фінансово-економічного стану країни та стану міжнародного фінансового ринку.

Рис. 2 Обсяги кредитування аграрних підприємств (млн грн)

Виявлено, що вплив на обсяги довгострокового кредитування аграрних підприємств спричиняють як внутрішні, так і зовнішні фактори (рис. 3).

Рис. 3 Внутрішні та зовнішні фактори впливу на обсяги довгострокового кредитування аграрних підприємств

Вирішення проблеми довгострокового кредитування полягає насамперед в: стабілізації фінансово-економічної ситуації в країні, заснуванні іпотечних установ, у тому числі державних, що в першу чергу приноситимуть суспільну користь; адекватному аналізі кредитоспроможності агарних підприємств (врахування фінансового стану, сезонності); створенні ефективної нормативно-правової бази; мережі бюро кредитних історій, системи реєстрації майна (прийняття земельного кадастру та створенні державної системи реєстрації прав на нерухоме майно тощо), забезпечення державних гарантій (як перерозподіл ризиків); збільшенні безповоротної допомоги підприємствам аграрного сектору економіки країни, компенсаційне та пільгове кредитування за рахунок держави, ефективному регулюванні кредитного ринку НБУ, розвитку страхування кредитних ринків.

Дослідження динаміки кредитних ставок показало наступну тенденцію (рис.4): з 1993 по 1996 роки мав місце їх найвищий рівень кредитних ставок, зумовлений гіперінфляцією та дорогими депозитами; з 1997 по 2002 роки відбувалося помірне зниження, а з 2003 по 2007 роки стабілізація рівня кредитних ставок, що відповідало фінансово-економічній ситуації в країні. Проте, наприкінці 2008 року відбулися істотні зміни в банківському секторі України, що відобразилося на підвищенні рівня: вартості кредитних ресурсів, а, відтак, і підвищенні рівнів кредитних ставок та згортання кредитування, однією із причин якого стала глобальна світова фінансова криза.

Рис. 4 Динаміка кредитних ставок на кредитному ринку України

Проведений аналіз показав, що вартість кредитного ресурсу лежить в основі визначення рівня кредитних ставок, її зміна істотно відображається на рівні кредитних ставок.

Дослідження показали, що найнижчий рівень кредитних ставок мали підприємства фінансової сфери діяльності, ступінь ризику проектів якої був одним із найнижчих, а частка прострочених та сумнівних кредитів була мінімальною. Найвищий рівень кредитних ставок характерний для кредитів, наданих фізичним особам та аграрним підприємствам, а також будівельним організаціям. Вони обумовлені високими витратами на кредит, відсутністю достатньо ліквідної застави та значною часткою прострочених та сумнівних кредитів.

Кредитні ставки для сільського господарства високі. Причиною цього є залежність фінансових результатів від природних умов, недостатня ліквідність та низька вартість предметів застави агарних підприємств, що стимулює «фінансові очікування» високої ризикованості кредитування сільськогосподарських проектів. Шлях розвитку кредитування аграрних підприємств полягає в створенні умов необхідного захисту, удосконалення фінансової підтримки аграрних підприємств і законодавчої бази, щодо розвитку та фінансування сільськогосподарських підприємств, підтримання конкурентності на аграрному ринку.

Удосконалено методику аналізу рівня кредитних ставок на основі зіставлення необхідних та фактичних кредитних ставок з метою поглиблення їх аналізу. Визначення рівня необхідної кредитної ставки (яка є критеріальним показником вартості кредиту) та порівняння її з фактичним, дає змогу ґрунтовно аналізувати та прогнозувати ситуацію на кредитному ринку, оцінювати адекватність процентної політики банків і якість кредитного портфелю. Найсуттєвіші відхилення фактичної кредитної ставки від необхідної спостерігалися на ринку кредитів, наданих у євро (EUR) (рис. 5). Така ситуація обумовлена недостатнім врахуванням в практиці банківської діяльності зміни стійкості євро. Особливо відчутними були коливання фактичних кредитних ставок (КС) та необхідних кредитних ставок (НКС) наприкінці періоду. Фактична кредитна ставка істотно відхилялася то в бік зменшення, то збільшення не співпадаючи з тенденцією зміни необхідної кредитної ставки. Це показало неадекватне визначення рівня фактичної кредитної ставки комерційними банками, така процентна політика сформована недостатнім врахуванням зміни стійкості валют, фінансово-економічної ситуації в країні та на світових ринках.

Рис. 5 Динаміка фактичних та необхідних кредитних ставок у EUR для фізичних осіб і суб'єктів господарювання

Огляд кредитного ринку показав, що рівень кредитних ставок змінюється залежно від: зовнішніх факторів стану світового фінансового ринку, фінансово-економічної ситуації в країні, грошово-кредитної політики Національного банку України; внутрішніх факторів: фінансового положення банків, його менеджменту, кредитоспроможності позичальників.

На основі проведених досліджень на кредитному ринку виявлено вплив найважливіших факторів на рівень кредитних ставок як передумови оптимізації.

кредитного портфеля банку, тісний зв’язок мають: залежність кредитних ставок від депозитних (= 0,936); залежність депозитних ставок від рівня інфляції (= 0,992); залежність кредитних ставок від рівня інфляції (= 0,532) показує, тісний зв’язок, але існує комплекс факторів, які впливають на рівень кредитних ставок і чим істотніше змінюватимуться їх значення, тим відчутніше змінюватиметься рівень кредитних ставок; пряма залежність кредитної ставки від кредитного ризику коефіцієнт кореляції становить (=0,939) (рис. 6).

Рис. 6 Залежність кредитної ставки від частки проблемних кредитів

Визначено: кредитна ставка — це індикатор кредитних ризиків. Отже, можна вважати аксіомою наступну залежність: з підвищенням частки проблемних кредитів прямо пропорційно підвищується рівень кредитної ставки.

У третьому розділі «Прогнозування та оптимізація рівня банківських кредитних ставок і кредитного портфеля банку» дано оцінку ролі факторів, які впливають на рівень кредитної ставки, здійснено прогноз розвитку кредитного ринку та динаміки кредитних ставок у перспективі; розроблено модель оптимізації кредитного портфелю банку шляхом порівняння фактичних кредитних ставок з необхідними.

Встановлено, що найприйнятнішим інструментом дослідження є у такому разі використання існуючих математичних моделей та створення нових, а саме використання моделі необхідної кредитної ставки та розроблення моделі оптимізації кредитного портфеля банку. Визначена на основі математичної моделі необхідна кредитна ставка є критерієм вартості кредиту і дозволяє банку покрити його нормативні витрати та сформувати прибуток достатній для подальшого розвитку.

Використання економіко-математичної моделі необхідної кредитної ставки на макроекономічному рівні дає можливість глибше аналізувати ситуацію на ринку банківських кредитів і виявляти тенденції його розвитку, що слугує передумовою для вжиття заходів стосовно оптимізації кредитування національної економіки.

Проведено кількісне оцінювання ролі факторів кредитної ставки шляхом обчислення коефіцієнтів еластичності, що забезпечило поглиблення і вдосконалення аналізу її рівня. Факторний аналіз показав (табл.1), що найсуттєвіший вплив на рівень кредитної ставки має поверненість кредиту. Другою за значенням є стійкість валюти та пов’язані з нею фактори (рівень цін, вартість кредитного ресурсу, компенсація знецінення власних активів банку). Нарешті, третє місце за впливом на рівень необхідної кредитної ставки належить іншим факторам (банківські витрати на кредит, строк кредиту, сума кредиту, прибуток банку).

Таблиця 1.

Значимість факторів, які визначають рівень кредитної ставки, %.

Сподівані результати: основними тенденціями на кредитному ринку на 2011;2012 роки будуть системна фінансова криза і, як наслідок, економічна депресія; песимістичні очікування в країні обумовлять різке падіння інвестиційної привабливості України та істотне зниження ділової активності населення. У банківській сфері ці події можуть відзначитися, істотним зменшенням обсягів депозитних вкладів, скороченням обсягів кредитування. Зростання інфляції також не сприятиме зниженню кредитних ставок.

У 2011;2012 роки за песимістичним сценарієм динаміка кредитних ставок матиме підвищення до 31% річних у гривні за рік. Ця тенденція буде спричинена банківськими установами, зважаючи на дорогі кредитні ресурси, високий ступінь ризику кредитування та жорстке регулювання активних операцій комерційних банків Національним банком України.

Натомість за оптимістичного прогнозу на тлі посткризових подій спостерігатиметься економічне зростання та інвестиційне пожвавлення вже у 2013 році, ситуація в країні стабілізуватиметься, кредитування відновлюватиметься, повертатиметься довіра до кредитного ринку інвесторів і позичальників, підвищуватиметься ділова активність населення, збільшаться обсяги депонування і кредитування, підвищаться темпи приросту ВВП за умови покращення ситуації на світових ринках та вжиття антикризових заходів в Україні, прийняття стабілізуючих законів і оздоровлення економіки країни, зокрема фінансового ринку.

Необхідними заходами виходу з кризи є: консолідована робота уряду й парламенту, прийняття антикризових законів, контроль, управління, аудит, оздоровлення та рефінансування проблемних банків, а в крайньому випадку їх націоналізація, політика Національного банку України повинна спрямовуватися не тільки на підтримання ліквідності банків, але і на підтримання рівня прибутковості та активної діяльності банків, а також підтримання розвитку економіки України шляхом зниження оподаткування, модернізації та структурного об'єднання економіки, залучення інвестицій (спрощені умови для інвесторів), створення сприятливих ринкових умов, зокрема для кредитування, підтримання реального сектору економіки, внутрішнього споживання та стабільності гривні, повернення довіри населення до банківського сектору (створення достатнього фонду гарантування вкладів), привернення іноземних інвесторів та іншими заходами щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні.

Оптимізація кредитного портфеля ґрунтується на зіставленні фактичних та необхідних рівнів кредитних ставок, що передбачає визначення найкращих параметрів для досягнення максимального ефекту.

Розроблена економіко-математична модель оптимізації кредитного портфеля банку передбачає визначення:

• а) цільової функції;
• б) обмеження параметрів кредитного портфеля.
• а) цільова функція F є такою:

(1).

де КС_ij — кредитна ставка, за якою надається j-й кредит i-му позичальнику;

НКС_ij — необхідна кредитна ставка для j-го кредиту, що надається i-му позичальнику;

Q_ij — обсяг j-го кредиту, який буде надано i-му позичальнику.

• б) встановлення обмежень здійснюється у певній послідовності, визначаються:
  • 1) мінімальні та максимальні межі кредитування для i-го позичальника та j-го виду кредиту:

q_ij minq_ijq_{ij max, (2)}

де q_ij min — мінімальна межа кредитування для j-го кредиту, який буде надано i-му позичальнику (q_{ij min? 0});

q_ij max — максимальна межа кредитування для j-го виду кредиту, який буде надано i-му позичальнику;

2) загальний обсяг кредитного портфеля Q:

(3).

де R_z — обсяг z-го кредитного ресурсу за джерелом утворення та строком використання;

3) обмеження для складових кредитного портфеля за строками кредитування:

Q = Q_{д +} Q_к, (4).

де Q_д — загальний обсяг довгострокових кредитів;

Q_k — загальний обсяг короткострокових кредитів;

Q_{д min ?} Q_{д ?} Q_д max, (5).

Q_{к min ?} Q_{к ?} Q_к max, (6).

де Q_д min — мінімальна межа довгострокового кредитування;

Q_д max — максимальна межа довгострокового кредитування;

Q_k min — мінімальна межа короткострокового кредитування;

Q_k max — максимальна межа короткострокового кредитування;

4) максимальна межа довгострокового кредитування, розрахована в двох варіантах:

(7).

де l_z — коефіцієнт максимального використання Z-го кредитного ресурсу для довгострокового кредитування.

(8).

де Q_і К_min — мінімальна межа короткострокового кредитування і-го позичальника.

5) мінімальна межа довгострокового кредитування і-го позичальника:

(9).

де Q_i Д_min — мінімальна межа довгострокового кредитування і-го позичальника.

6) мінімальна межа та максимальна межі короткострокового кредитування:

Q_{к min =} Q — Q_д max, (10).

Q_{к max =} Q — Q_д min, (11).

Далі розраховується ефект від оптимізації кредитного портфелю (табл. 2).

Таблиця 2.

Розрахунок ефекту від оптимізації кредитного портфеля Xбанку.

qij		qij ф	qij opt
q01k	— 0,028.			— 6959.	— 3480.
q02k	+0,002.			+18.	+215.
q03k	— 0,003.			— 1370.	— 1150.
q04k	+0,014.			+2120.	+2292.
q05k	+0,001.			+930.	+977.
q06k	— 0,007.			— 1063.	— 531.
q07k	+0,002.			+112.	+119.
q08k	+0,008.			+1355.	+1381.
q09k	— 0,009.			— 469.	— 234.
q10k	+0,010.			+3544.	+4613.
q01д	+0,5.			+341.	+1043.
q02д
q03д	+0,004.			+2798.	+3070.
q04д	+0,009.			+2843.	+3063.
q05д	+0,002.			+2291.	+2198.
q06д	— 0,002.			— 282.	— 141.
q07д	+0,013.			+612.	+634.
q08д	+0,020.			+6432.	+6662.
q09д	+0,008.			+791.	+852.
q10д	+0,007.			+14 868.	+15 600.
	Х.			+29 674.	+37 183.

Ефект від оптимізації кредитного портфеля банку визначається за формулою.

(12).

де Е — ефект від оптимізації кредитного портфеля Хбанку становить 7509 тис. грн.

Q_ij opt — оптимальний обсяг j-го кредиту, який буде надано i-му позичальнику.

Q_{ij ф} — фактичний обсяг j-го кредиту, який буде надано i-му позичальнику.

Використання розробленої моделі сприятиме мінімізації кредитних ризиків шляхом оптимізації кредитного портфеля, що є основною метою стратегічних програм в управлінні активами та пасивами комерційних банків.