Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В МІЖНАРОДНІЙ СИСТЕМІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Виконавець студентка групи ВЕ-04−1 _________________

Керівник:

доц., к.е.н. _________________

Рецензент доц., к.е.н. _________________

Допускається до захисту:

Зав. кафедри міжнародних фінансів доц., к.е.н. _________________

2009р.

АНОТАЦІЯ Магістерська дипломна робота, факультет міжнародної економіки ДНУ на тему: «Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення»

Дипломна робота магістра: 100 с., 17 рис., 24 табл., 67 дж., 3 дод. 10 с.

Об'єкт дипломного дослідження — система національних та міжнародних страхових компаній по страхуванню життя в Україні.

Предмет дипломного дослідження — пенсійне страхування в національних та міжнародних страхових компаніях по страхуванню життя.

Мета дипломного дослідження — оцінка можливостей використання систем міжнародного страхування життя для недержавного пенсійного забезпечення майбутніх пенсіонерів України.

Методи дослідження — аналітичний, економіко-статистичний, метод порівняння, групування, систематизації даних, методи аналізу і синтезу.

Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в застосуванні при оцінках перспектив виникнення прямого доступу системи недержавного пенсійного забезпечення України до міжнародних резервів страхування життя з 2013 року згідно умов договору про вступ до СОТ.

У першому розділі дипломної роботи досліджені теоретичні засади впровадження систем національного та міжнародного страхування життя в комплексах пенсійного страхування.

У другому розділі дипломної роботи проведений аналіз ефективності діяльності вітчизняних та іноземних страхових компаній на ринку страхування життя в Україні.

У третьому розділі дипломної роботи обгрунтовані шляхи перспективного використання систем міжнародного страхування життя в системах недержавного накопичувального пенсійного страхування.

Перелік ключових слів: СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ, ПЕНСІЙНЕ СТРАХУ-ВАННЯ, НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ, ПЕНСІЙНІ ПРЕМІЇ, ПЕНСІЙНІ ДЕПОЗИТИ.

SUMMARY

Magister’s degree work of the student by faculty of the international economics, Department of international Finance, DNU, to subjects:

" Life insurance in international system of the pension provision"

Degree working the master: 100 pages, 17 drawings, 24 tables, 67 sources, 3 exhibits on 10 pages.

Object of the degree study — a system national and international insurance com-panies on life insurance in Ukraine.

The Subject of the degree study — a pension insurance in national and interna-tional insurance company on life insurance.

Purpose degree study — an estimation of the possibilities of the use the systems of the international life insurance for негосударственного pension provision future retiree Ukraines.

The Methods of the studies — analytical, economy — statistical, method of the comparison, grouping, systematizations data, methods of the analysis and syntheses.

Practical value result degree study is concluded in possibility using at estimate-on of the prospects of the arising the direct access of the system non-goverment pen-sion ensuring the Ukraine to international reserve of the life insurance since 2013 according to term of the agreement on entering in SOT.

In the first section of the degree work explored theoretical bases introducing the systems national and international life insurance in complex of the pension insurance. In the second section degree work is organized analysis to efficiency to activity domestic and foreign insurance companies on the market of the life insurance in Ukraine. In the third section degree work are analysed way of the perspective use the systems of the international life insurance in system non-goverment of the pension insurance. List of the keywords: LIFE INSURANCE, PENSION INSURANCE, NON-GOVERMENT PENSION PROVISION, NON-GOVERMENT PENSION FUNDS, PENSION BONUS, PENSION DEPOSITS

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ВВП — валовий внутрішній продукт ВАТ — відкрите акціонерне товариство ГАТТ — Генеральна угода з тарифів і торгівлі

ГУАМ — Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова

ЄБР — Євразійський банк розвитку

ЄврАзЕС — Євразійське економічне співтовариство

ЄС — Європейський Союз МВФ — Міжнародний валютний фонд МЕВ — міжнародні економічні відносини МЕС — міжнародна економічна система НАТО — Північноатлантичний альянс ООН — Організація Об'єднаних націй

ОЕСР — Організація економічного співробітництва та розвитку ПДВ — податок на додану вартість РФ — Російська Федерація СЕБПО — Спільна європейська політика безпеки і оборони СНД — Співдружність незалежних держав США — Сполучені Штати Америки ФПГ — фінансово-промислова група Млн. дол. — міліони доларів Сполучених Штатів Америки Млрд. дол. — міліарди доларів Сполучених Штатів Америки

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В КОМПЛЕКСАХ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Правове поле розвитку національної та міжнародних систем особистого страхування життя в Україні

1.2 Світовий досвід побудови систем пенсійного страхування

1.3 Нормативно-правові основи страхування життя в системах накопичувального пенсійного забезпечення України Висновки розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ІНОЗЕМНИХ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА РИНКУ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

2.1 Діяльність вітчизняних страхових компаніх на ринку пенсійного страхування життя України

2.2 Аналіз діяльності американської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя»

2.3 Аналіз діяльності австрійської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Страхове Акціонерне Товариство «Граве Україна»

2.4 Аналіз діяльності польської дочірньої СК страхування життя ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»

Висновки розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ МІЖНАРОДНОГО СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В СИСТЕМАХ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.1 Сучасна система пенсійного страхування в Україні

3.2 Впровадження перспективних договорів міжнародного пенсійного страхування життя

3.3 Перспективи використання міжнародних систем страхування життя для недержавного пенсійного самозабезпечення громадян України Висновки розділу 3

ВИСНОВКИ СПИСОК ПОСИЛАНЬ ДОДАТКИ

ВСТУП Формування ринку страхування життя має інституціональне значення в розвитку економіки. Виконуючи функцію накопичення грошових коштів, страхування життя акумулює внутрішні інвестиційні ресурси суспільства, і сприяє поліпшенню економічного стану країни. Загальновідомо, що у розвинутих країнах частка страхових компаній в інвестуванні економіки становить біля 30%. Таке значення страхування життя визначає необхідність дослідження його ринку і в Україні.

Наукова і фахова література з цього питання присвячена в основному вивченню різних аспектів реформування діяльності компаній зі страхування життя (роботи Зайчука Б. О., Мниха М. В., Нікіфорова П.О., Кучерівської С.С., Якименко Г. М., Палія О.М., Деніса Р., Міщук Т., Норулак П., Кулєшина А., Царука П., Бикової С., Гурецького К. та інших). Разом з тим, економічні умови розвитку ринку страхування життя змінюються з ростом економіки, підвищенням рівня життя громадян, появою на ринку страхування життя нових страховиків і тому потребують адекватної оцінки та теоретичного осмислення.

В Україні практично усі компанії-лідери зі страхування життя знаходяться в сфері контролю великих світових компаній. Наприклад, компанія Alico AIG Life має американський капітал, СК «Граве Україна», СК «Уніка Життя», ЕККО (life), «Юпітер страхування життя Іншуранс Груп та VAB Життя — австрійський, УСК «Дженерал Гарант Страхування життя» — італійський, СК «Форт Страхування Життя Україна» — голландський, СК «Ренесанс Життя», СК «ІНГО Україна-Життя та СК «ПРОСТО-страхування. Життя та пенсія» — російський, СК «ПЗУ Україна страхування життя» — польський, СК «Оранта-Життя» — казахський, SEB Life Ukraine — шведський.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в необхідності проведення досліджень в напрямках пошуків оптимальної побудови конкурентного середовища ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні на базі конкуренції комерційних банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами.

Об'єкт дипломного дослідження — система національних та міжнародних страхових компаній по страхуванню життя в Україні.

Предмет дипломного дослідження — пенсійне страхування в національних та міжнародних страхових компаніях по страхуванню життя Мета дипломного дослідження — оцінка можливостей використання систем міжнародного страхування життя для недержавного пенсійного забезпечення майбутніх пенсіонерів України.

Згідно з метою та завданням на виконання дипломної роботи досліджений наступний перелік питань:

1. У першому розділі «Теоретичні засади впровадження систем національного та міжнародного страхування життя в комплексах пенсійного страхування» дослідженні:

— правове поле діяльності міжнародних страхових компаній по страхуванню життя в Україні;

— світовий досвід побудови та поточний стан в Україні систем недержавного пенсійного страхування життя.

2. У другому розділі «Аналіз ефективності діяльності вітчизняних та іноземних страхових компаній на ринку страхування життя в Україні» досліджена діяльність вітчизняних та найбільших дочірніх страхових компаній по страхуванню життя в Україні:

— американської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя «;

— австрійської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Страхове Акціонерне Товариство «Граве Україна» ;

— польської дочірньої СК страхування життя ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» .

3. У третьому розділі «Обгрунтування шляхів використання систем міжнародного страхування життя в системах накопичувального пенсійного страхування» :

— проведений аналіз застосування пенсійного страхування життя в системах недержавного пенсійного забезпечення країн світу;

— проведений аналіз конкуренції і взаємодії між страховими компаніями по страхуванню життя та недержавними пенсійними фондами в Україні;

— проаналізований поточний та перспективний стан доступу системи недержавного пенсійного забезпечення України до міжнародних страхових резервів пенсійного страхування життя після вступу України в СОТ.

Методами дипломного дослідження є - структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів, побудова математичних моделей розрахунків в «електронних таблицях» EXCEL-2007 та проведення графоаналітичних досліджень хронологічних рядів показники діяльності страхових компаній. Інформаційно-методологічними джерелами дипломного дослідження були Закони України, нормативно-інструктивні документи Державного комітету з регулювання ринків фінансових послуг України, монографії з питань страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, статистична інформація по діяльності відкритих та закритих акціонерних страхових товариств, публікуєма Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку українських банків на Інтернет-сайтах, фінансова звітність страхових компаній за 2006 — 2008 роки, опублікована в поточних та річних звітах на офіційних Інтернет-сайтах компаній.

Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні перспектив та часу виникнення реального прямого доступу системи недержавного пенсійного забезпечення України до міжнародних резервів страхування життя з 2013 року, коли по договору про вступ до СОТ в Україні буде дозволена робота іноземних філій-нерезидентів міжнародних страхових компаній при державній системі забезпечення страхових відшкодувань страховими компаніяминерезидентами додаткових пенсій майбутнім пенсіонерам України.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В КОМПЛЕКСАХ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Правове поле розвитку національної та міжнародних систем особистого страхування життя в Україні

Згідно Закону України «Про страхування» станом на 01.01.2009 року правове поле страхування життя в Україні національними (резиденти) та міжнародними (нерезиденти) страховими компаніями обумовлено наступними принципами, вимогами та заборонами діяльності:

1. Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

2. Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

3. Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:

— виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

— перестрахування;

— страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

— допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцін-ка актуарного ризику та задоволення претензій.

4. Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав — членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів бо-ротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими ком-паніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваже-ним органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5) страховик-нерезидент росташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента від-повідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

5. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:

— з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (осо-бисте страхування);

— з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове стра-хування);

— з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідаль-ності).

6. Валюта страхування:

— страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент — у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з ураху-ванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страху-вання життя.

— якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

— страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

— грошові зобов’язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов’язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов’язань.

7. Умови забезпечення платоспроможності страховиків (стаття 30)

Страховики зобов’язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

— наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Згідно «Порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками нерезидентами»:

1. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування/перестрахування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися:

— страховими брокерами — від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні у страховика-нерезидента як страхувальник;

— перестраховими брокерами — від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу в перестрахуванні у страховика нерезиден-та як перестрахувальник;

— страховими агентами — від імені та за дорученням страховика-нерезидента.

2. Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти можуть здійснювати посередницьку діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами самостійно або через свої постійні представництва в Україні.

Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти зобов’язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) за встановленою нею формою про намір здійснювати діяльність на території України.

3. При здійсненні діяльності з укладання договорів страхування/перестрахування зі страховиками-нерезидентами страхові та/або перестрахові брокери, страхові агенти (далі - страхові посередники) повинні дотримуватися вимог Закону України «Про страхування», Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.96 N 1523, Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2004 N 736, Порядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 04.08.2005 N 4421, інших актів законодавства у сфері фінансових послуг та з питань посередницької діяльності у сфері страхування.

4. Страхові посередники можуть здійснювати посередницьку діяльність на території України з укладання договорів страхування/перестрахування лише з тими страховиками-нерезидентами, які мають право здійснювати страхову діяльність в Україні відповідно до Закону України «Про страхування» .

5. Страховий посередник до укладення договору страхування/перестрахування зі страховиком-нерезидентом надає особі, яка має намір укласти договір страхування/перестрахування зі страховиком-нерезидентом, інформацію у письмовій формі про те, що:

а) держава, у якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав — членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

б) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, у якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Держфінпослуг підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

в) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

г) між Україною та країною, у якій зареєстрований страховик нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

ґ) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

д) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, у якій він зареєстрований, із зазначенням органу, що видав ліцензію, дати її видачі та номера;

е) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Держфінпослуг, із зазначенням рівня рейтингу та міжнародного рейтингового агентства, що визначило цей рейтинг.

1.2 Світовий досвід побудови систем пенсійного страхування Практичне реформування пенсійної системи в Україні пробудило у суспільстві інтерес до світового досвіду розв’язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.

Нині у світі існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана.

Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників — тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів.

Принципова особливість солідарної державної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловік працювали, щоб заробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами, отримують її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду України: щомісяця до ПФУ роботодавці відраховують 32% фонду оплати праці, а самі працівники (майбутні пенсіонери) — 1%-2%. Коли пенсіонер помирає, родичі отримують останню пенсію на похорони. І все.

Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина.

Принципова особливість накопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має право розпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідають спадкоємцям.

Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.

Нині солідарна і накопичувальна стратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко (Україна, Чилі, Казахстан тощо). А от змішана стратегія — повсюдне явище у світі.

Проведемо короткий аналіз, систематизацію і стислий опис різних стратегій і моделей пенсійного забезпечення в світі, з тим, щоб врешті дійти до розуміння, якою має бути пенсійна система в Україні.

Радянська (діюча українська до 2004 року) солідарна модель. Це приклади класичної солідарної стратегії пенсійного забезпечення. Її сутність розкрита вище при поясненні принципів солідарної стратегії.

Російсько-польська солідарно-накопичувальна модель пенсійного забезпечення — класичний приклад змішаної стратегії. До речі, керівництвом України саме ця модель взята за базову для формування власної пенсійної системи, в якій будуть присутні всі три рівні - солідарний, страховий і накопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. До речі, другий (страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень, адже гроші цього рівня теж належать державі.

Американська накопичувально-солідарна модель (США, деякі країни Латинської Америки, Португалія). Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну і приватну індивідуальну.

Сукупна податкова ставка на фонд заробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійної системи становить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник

Пенсійний податок має сукупну ставку 10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями (роботодавцями) і працівниками.

При реалізації пенсійних програм другого рівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають право самостійно обирати інвестиційні проекти, куди фонди зобов’язані спрямувати їхні пенсійні внески. До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) є певні особливості. Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що не перевищує 2 тис. доларів (можна відкрити ОПР на дитину з моменту її народження). Крім того, якщо гроші знімаються з ОПР до досягнення 59,5 років, доводиться платити прибутковий податок.

Німецька накопичувально-солідарна (виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливість німецької моделі у тому, що на підприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. Ця модель функціонує в Австрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та інших країнах.

Японська накопичувально-солідарна модель. Вона вельми своєрідна, оскільки вібрала в себе багатовікові традиції японського суспільства. Її так і хочеться назвати «умовно-накопичувальною» тому, що де-юре — це солідарна модель, а де-факто — накопичувальна, в якій держава «своєрідно» взяла на себе функції недержавного пенсійного фонду. Мимоволі згадуєш фразу, що стала приказкою: «Схід — справа тонка». Деяким аналогом японській може служити пенсійна система США для урядових чиновників.

У Японії основою пенсійної системи є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв’язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внески застрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третина базової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюється щорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволення основних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внески роботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій: державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії, Австралії та для деяких країн Північної Європи.

Чилійська накопичувальна модель. Введена А. Піночетом у 1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави і політики на систему пенсійного забезпечення. Чилійська пенсійна програма розрахована на 40 років. Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400 доларів США. Модель дворівнева. Перший рівень — це обов’язкове відрахування працівником 10% заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, які жорстко контролюються державою. Другий рівень — це страхування на випадок настання інвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20 років реалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю ж модель взяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.

Казахська накопичувальна модель. Запроваджена у Казахстані з 1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійської моделі є те, першим рівнем служать обов’язкові щомісячні пенсійні внески у обсязі 10% заробітної плати до державного Пенсійного фонду. Другий рівень — це 14 недержавних пенсійних фондів, які реалізують індивідуальні та корпоративні накопичувальні пенсійні програми. На другий рівень припадає майже дві третини в загальній сумі пенсійних накопичень.

Згідно з законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне страхування [3], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилися — в Україні реалізується російсько-польська модель пенсійної системи (табл.1.1).

Ознайомлення з даними «Стратегії і моделі пенсійного забезпечення в світі» (табл.1.2, 1.3) дозволяє не тільки погодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майже третина населення України — це пенсіонери, які одержують «солідарну» пенсію.

Таблиця 1.1

Характеристики пенсійної системи в Україні

Аналіз даних таблиці 1.1 показує, що передбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконалення світового досвіду (таблиця 1.2). В українському варіанті моделі пенсійного забезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування в Накопичувальному фонді державного управління (2-й рівень) зробити власністю українських пенсіонерів із правом передачі у спадок.

Таблиця 1.2

СТРАТЕГІЇ ТА МОДЕЛІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В таблиці 1.4 наведені основні макропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринкових країнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних таблиці 1.4 — низькі пенсії в Україні - це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2008 році не досяг рівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах).

Таблиця 1.3

Головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця)

Таблиця 1.4

Видатки на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП станом на 2007 рік [67]

Джерело (крім України): Комісія Європейського Союзу.

Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.4, рівень відносних видатків на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньому показнику у Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним, тобто рівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношенню до прожиткового мінімуму на макрорівні.

1.3 Нормативно-правові основи страхування життя в системах накопичувального пенсійного забезпечення України Згідно розділу VII (Пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального Фонду) Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на другому рівні пенсійної системи України:

1. Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку, має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.

2. Страхування і виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом України «Про страхування» страховою організацією, обраною застрахова-ною особою.

Виплата довічної пенсії здійснюється у строки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії.

3. Страхові організації, що здійснюють страхування і виплату довічної пенсії, передбаченої цим Законом, створюють Централізований страховий фонд та забезпечують свою платоспроможність відповідно до законодавства про страхову діяльність.

5. Пенсійні виплати, що здійснюються застрахованим особам за рахунок коштів Накопичувального фонду, підлягають оподаткуванню відповідно до законів України про оподаткування.

Види довічних пенсій (стаття 57):

1. Страхова організація, що здійснює виплати довічних пенсій, зобов’я-зана пропонувати застрахованій особі такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.

2. Довічна пенсія з установленим періодом — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом десяти років з дня її призначення. У разі смерті пенсіонера право на отримання призначеної довічної пенсії протягом установленого періоду мають спадкоємці, зазначені в договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до Цивільного кодексу України.

3. Довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера.

У разі якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума вартості договору страхування довічної пенсії на час його укладення, різниця коштів між зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії або визначеним відповідно до Цивільного кодексу України.

4. Довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті - його чоловіку (дружині), який (яка) досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, протягом їх життя.

5. Застрахована особа має право вільного вибору одного з видів довічних пенсій, зазначених у цій статті.

6. Вид довічної пенсії, обраний застрахованою особою, зазначається в договорі страхування довічної пенсії.

У договорі страхування довічної пенсії також обов’язково зазначається рівень інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку обраної до-вічної пенсії.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії протягом трьох робочих днів з дня отримання коштів на оплату договору страхування довічної пенсії. Страховій організації забороняється вимагати від застрахованої особи довідку про стан її здоров’я.

Дострокове припинення дії договору страхування довічної пенсії за бажа-нням сторін забороняється."

Згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавне пенсійне забезпечення на третьому рівні пенсійної системи України здійснюється:

1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до Закону та законодавства про страхування;

3) банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Порядок укладення та оплати договору страхування довічної пенсії за рахунок пенсійних коштів учасника недержавного пенсійного фонду (стаття 62):

1. Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам фондів стра-ховими організаціями, з якими ці учасники уклали договір страхування довіч-ної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації.

2. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхування з ураху-ванням вимог, передбачених цим Законом та пенсійним контрактом, після нас-тання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до цього Зако-ну.

Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій організації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів.

3. Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування до цієї страхової орга-нізації належних йому пенсійних коштів. Учасник фонду має право перерахувати до страхової організації свої пенсійні кошти повністю або частково.

4. Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазнача-ється в договорі страхування довічної пенсії, на основі актуарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка укладає договір, та довідкою, вида-ною адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів. У разі перерахування до страхової організації грошових коштів для оплати договору страхування довічної пенсії у сумі, що не відповідає сумі, визначеній у заяві особи, яка придбає довічний ануїтет, розмір довічної пенсії повинен бути скоригований відповідно до актуарних розрахунків протя-гом трьох днів після отримання грошових коштів від пенсійного фонду.

У разі коли несвоєчасно сплачені вкладником на користь учасника фонду пенсійні внески надійшли до фонду після дати перерахування страховій організації належних цьому учаснику пенсійних коштів, адміністратор пенсійного фонду зобов’язаний перерахувати суму несвоєчасно отриманих пенсійних внесків учасника фонду до страхової організації, з якою зазначений учасник фонду уклав договір страхування довічної пенсії. При цьому у додатку до договору страхування довічної пенсії, який є невід'ємною його частиною, визначається новий розмір довічної пенсії відповідно до оплаченого договору страхування довічної пенсії, встановлений на дату включення зазначеного додатка у договір страхування.

5. Страхова організація зобов’язана надати учаснику фонду, з яким укладено договір, письмове повідомлення про надходження грошових коштів від пенсійного фонду та їх розмір протягом семи робочих днів після їх отримання, а також про скоригований розмір довічної пенсії у разі проведення такого ко-ригування.

6. Для забезпечення виплати довічної пенсії страховою організацією адміністратор зобов’язаний на підставі заяви учасника фонду про перерахування пенсійних коштів страховій організації забезпечити перерахування відповідній страховій організації пенсійних коштів, що належать учаснику фонду, протягом п’яти робочих днів після отримання заяви.

7. Пенсійні кошти перераховуються страховій організації у сумі, визна-ченій в заяві учасника фонду, виходячи із суми, облікованої на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день настання визначеного ним пенсійного віку.

У разі несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасника фонду страховій організації адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягає перерахуванню, за кожний день прострочення платежу.

Порядок обчислення суми пенсійних коштів, їх перерахування встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг Украї-ни.

8. У разі коли сума пенсійних коштів, що підлягає перерахуванню страховій організації, не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, учасник фонду (а в разі його смерті - спадкоємці) має право отримати належні йому пенсійні кошти як одноразову пенсійну виплату.

9. Страхова організація зобов’язана відшкодувати збитки особі, з якою укладено договір страхування довічної пенсії, пов’язані з недотриманням страховою організацією умов цього договору, згідно із законом.

Висновки розділу 1

Сучасне правове поле України дозволяє страховим компаніям — резидентам України, які отримали дозвіл Дерфінпослуг, проводити страхування життя по наступним схемам додаткового пенсійного забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку:

а) страхування життя по накопичувальній схемі періодичних внесків на протязі 10 — 40 років активного трудового стажу страхувальника та отримання страхових компенсацій у вигляді:

— страхового відшкодування наслідків нещасних випадків та захворювань;

— строкової чи довічної виплати пенсії за рахунок накопичених на протязі активного трудового стажу внесків в страхову компанію;

б) довічне страхування життя пенсіонерів та періодична виплата їм розрахованої суми пенсії (довічний ануїтет) за рахунок перерахування до страхової компанії коштів, накопичених іми на протязі активного трудового стажу в Накопичувальному Фонді Пенсійного Фонду України згідно Закону України «Про державне обов’язкове пенсійне страхування»;

в) довічне страхування життя пенсіонерів та періодична виплата їм розрахованої суми пенсії (довічний ануїтет) за рахунок перерахування їми до страхової компанії коштів, накопичених на протязі активного трудового стажу в недержавних пенсійних фондах згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

Залишок несплачених пенсійних коштів у випадку смерті пенсіонера успадковуються особою (особами), яка є спадкоємцем власника таких коштів згідно з цивільним законодавством України. Успадковані пенсійні кошти виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата.

Діяльність міжнародних страхових компаній по страхуванню життя на території України станом на 2009 рік заборонена Законом України «Про страхування», який дозволяє тільки відкриття дочірніх українських компаній по страхуванню життя з 100% іноземним капіталом міжнародних страховиків.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ІНОЗЕМНИХ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА РИНКУ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

2.1 Діяльність вітчизняних страхових компаній на ринку пенсійного страхування життя України Ринок послуг недержавного пенсійного забезпечення в Україні представлений:

а) банківськими фінансовими установами у вигляді довгострокових накопичувальних депозитів (пенсійне самозабезпечення);

б) небанківськими фінансовими установами:

— страховими компаніями по накопичувальному страхуванню життя за рахунок накопичення пенсійних премій та їх використанню для додаткового відсоткового накопичення коштів для виплати їх після досягнення пенсійного віку;

— недержавними пенсійними фондами накопичення пенсійних внесків та їх розміщенню в доходні активи для отримання додаткового відсоткового накопичення коштів для виплати їх після досягнення пенсійного віку;

— компаніями по управлінню активами (цінними паперами), які проводять розмішення пенсійних внесків в доходні цінні папери, які є джерелом додаткових пенсійних виплат.

Згідно обзорній інформації Держфінпослуг України «Результати розвитку ринків небанківських фінансових послуг України за 2007 — 2008 роки»:

1. Загальна кількість небанківських фінансових установ в Україні становила:

— на 31.12.2005 року — 1 745 з загальни обсягом активів 25,2 млрд. грн;

— на 31.12.2006 року — 1907 з загальним обсягом активів 32,7 млрд. грн;

— на 31.12.2007 року — 1938 з загальним обсягом активів 45,2 млрд. грн;

2. Загальна кількість недержавних пенсійних фондів в Україні становила:

— на 31.12.2005 року — 79 з загальни обсягом активів 0,046 млрд. грн;

— на 31.12.2006 року — 96 з загальним обсягом активів 0,142 млрд. грн;

— на 31.12.2007 року — 99 з загальним обсягом активів 0,281 млрд. грн;