Акцентуации характеру у такому віці

АКЦЕНТУАЦИИ ХАРАКТЕРУ У ПІДЛІТКОВОМУ ВОЗРАСТЕ

Работа виконано студентом III курсу, факультету фізичної культуры, гр.1031 Тимофєєвим А.В..

Хабаровский Державний Педагогічний университет

Кафедра психологии

г. Хабаровск

1997

Определение поняття «Акцентуація характера»

В періоді становлення характеру, їх типологічні особливості, який був ще згладжені і затушовані життєвим досвідом, виявляються яскраво, іноді нагадують психопатію, т. е. патологічні аномалії характеру. З повзрослeнием риси акцентуаций зазвичай згладжуються. Це й дозволило нам казати про «минущих підліткових акцентуаціях характеру» [Личко А. Є., 1977].

Типы акцентуаций характеру дуже схожі й частково збігаються з типами психопатий.

Наибольшую популярність отримав термін До. Leongard (1968)—"акцентуированная, особистість". Проте, правильніше говорити про «акцентуаціях характеру» [Личко А. Є., 1977]. Личность-понятие набагато болeе складне, ніж характер. Вона містить інтелект, cпособности, нахили, миpoвoззрение тощо. У описах До. Leonhard йдеться саме про типах характеру. До до того ж країни з німецькою мовою термін «акцентуированная особистість» стали використовувати як клінічний діагноз замість терміна «психопатія», що правомірно, якщо розглядати акцентуації як крайні варіанти нормы.

Отличия між акцентуациями характеру і психопатиями грунтуються на діагностичних критеріях П. Б. Ганнушкина (1933) — Про. У. Кербикова (1962). При акцентуаціях характеру може бути жодного з цих ознак: ні відносної стабільності характеру протягом життя, ні тотальності його проявів завжди, ні соціальною дезадаптації з слідства тяжкості аномалії характеру. Принаймні ніколи немає відповідності всього цього трьом ознаками психопатію відразу. Як зазначалося, зазвичай акцентуації розвиваються під час становлення характеру і згладжуються з повзрослением. Особливості характеру при акцентуаціях виявлятися не постійно, а лише деяких ситуаціях, у певному обстановці, і майже виявлятися у звичайних обставинах. Соціальна дезадаптація при акцентуаціях або взагалі відсутня, або буває непродолжительной.

В додавання до критеріям П. Б. Ганнушкина, Про. У. Кербикова можна назвати одне важливе ознака, який відрізняє акцентуації і психопатію [Личкo А. Є., 1977]. При психопатиях декомпенсації, гострі афективні і психопатичні реакції, соціальна дåçàäàïòàöèÿ виникають від будь-яких психічних травм, і різноманітних важких ситуаціях, від будь-яких підстав і навіть без видимої причини. При акцентуаціях порушення виникають лише за певного роду психічних травмах, у деяких важких ситуаціях, саме: буде лише тоді, що вони адресуються до «місцеві найменшого опору», до «слабкій ланці» такого типу характеру. Інші труднощі й потрясіння, не задевающие цієї ахіллесовою п’яти, не до порушень і переносяться непохитно. При кожному типі акцентуації є властиві йому які від інших типів, «слабких місць».

На підставі сказаного можна надати таке визначення акцентуації характера.

Акцентуации характеру — це крайні варіанти норми, у яких окремі риси характеру надмірно усилeны, унаслідок чого можна знайти виборча вразливість в відношенні певного роду психогенных впливів при добрій організації і навіть підвищеної опірності другим.

Акцентуации характеру як этиопатогенетический фактор

Будучи крайніми варіантами норми, акцентуації характеру власними силами неможливо знайти клінічним діагнозом. Вони є лише грунтом, преморбидным тлом, предрасполагающим чинником у розвиток психогенных розладів (гострих афективних реакцій, неврозів, ситуативно обумовлених патологічних порушень поведінки, психопатичних розвитків, реактивних і эндореактивных психозів). У таких випадках від типу акцентуації залежить як виборча чутливість до певного роду психогенним чинникам, і особливостям клінічної картины.

При ендогенних психозах деякі типи акцентуаций, певне, також можуть зайняти позицію предрасполагающего чи підвищує ризик захворювання чинника (шизоидная і сенситивная акцептуации в відношенні кволо плинучої шизофренії, циклоидная—в відношенні маніакально-депресивного і шизоаффективного психозов).

Явная і прихована акцентуація характера

В залежності від рівня виразності виділяють двe ступеня акцентуації характеру — явна і прихована [Личко А. Є., Александров А. А" 1973].

Явная акцентуація. Ця ступінь акцентуації належить до крайнім варіантів норми. Вона відрізняється наявністю досить постійних чорт певного типу характеру. Старанно зібраний анамнез, відомості від ритму близьких, нетривалий спостереження, особливо у середовищі однолітків, і навіть результати экспериаcентально-патохарактерологической оцінки з допомогою діагностичного опитування [Личко. А. Є ., Іванов М. Я., 1977] дозволяють розпізнати цей тип. Проте виразність чepт певного типу не перешкоджає можливості задовільною соціальної адаптації. Займане становище зазвичай відповідає схильностям і можливостям. У такому віці особливості характеру часто загострюються, а при дії психогенных чинників, адресующихся до «місцеві найменшого опору», можуть наступати тимчасові порушення адаптації, відхилення поведінці. При повзрослении. особливості характеру залишаються досить вираженими, але компенсуються і звичайно не заважають адаптації.

Скрытая акцентуація. Ця ступінь певне мусить бути віднесена немає крайнім, а до звичайних варіантів норми. У повсякденних, звичних умовах, риси певного типу характеру виражені слабко або виявляються зовсім. Навіть якби тривалому спостереженні, різнобічних контактах і детального ознайомлення біографію буває важко скласти чітке представлåíèå îá îïðåäåëåííîì òèïå õàðàêòåðà. Îäíàêî чеðòû ýòîãî òèïà ìîãóò ÿðêî, ïîðîþ íåîæèäàííî, виявлятися під впливом тих ситуацій і психічних травм, які предъявлляют підвищені вимоги .до «місцеві найменшого опору». Психогенні чинники іншого роду, навіть важкі, як не викликають психічні розлади, але можуть навіть виявити па характеру. Якщо ж такі риси вдається виявити, це, як правило, не призводить до помітної соціальної дезадаптации.

Основные типи акцентуаций характера

Существует дві класифікації типів — перша запропонована К. Leonhard (1968), а друга Личко А. Є., 1977. Зіставлення цих класифікацій, зроблене У. У. Юстицкиим (1977), наводиться ниже.

Тип акцентуированной Тип акцентуації характера по А. Є. Личко.

Лабильный циклоид Лабильный личности по ДоLeonhard.

Лабильный.

Сверхподвижный.

Эмотивный Демонстративный Истероидный Сверхточный Психастенический.

Ригидно-аффективный Эпилептоидный Неуправляемый.

Интравертный Шизоидный Боязливый Сенситивный Неконцентрированный Астено-невротический или неврастенічній.

Экстравертный Конформный Слабовольный Неустойчивый.

— Гипертимный.

— Циклоидный Классификация Личко призначена спеціально для підліткового віку і її наводиться ниже.

Гипертимный тип. Підлітки, які стосуються гипертимному типу, з. дитинства вирізняються великою шумливостью, товариськістю, надмірної самостійністю, навіть сміливістю, схильністю до бешкетництву. Вони мають ні сором’язливості, ні боязкості перед незнайомцями, зате бракує почуття дистанції у ставленні до дорослим. У іграх люблять командувати однолітками. Вихователі скаржаться з їхньої невгамовність. Бо в школі, попри добрячі здібності, живої розум, вміння схоплювати усі льоту, навчаються нерівно через непосидючості, отвлекаемости, недисциплінованості. У такому віці головна черта—почти завжди хороше, навіть дещо піднесений настрій. Воно узгоджується з хорошим ж самопочуттям, нерідко квітучим зовнішнім виглядом, високим життєвим тонусом, активністю і брызжущей енергією, завжди, прекрасним апетитом і міцним освіжаючим сном. Лише інколи сонячне настрій затьмарюється спалахами роздратування, і гніву, викликаними протидією оточуючих, їхнім нинішнім прагненням придушити занадто бурхливу енергію, підпорядкувати своїй волі. Реакція емансипації сильно б'є по поведінці: такі підлітки рано виявляють самостійність і. На гиперпротекцию із боку батьків і вихователів з її дріб'язковим контролем, повсякденної опікою, наставляннями і моралями, «половинчастим вивченням» за дрібні провини будинки і зборах реагують вкрай бурхливо; погано переносять жорстку дисципліну і, суворо регламентований режим; в незвичайних ситуаціях не губляться, виявляють винахідливість, вміють викручуватися і викручуватися. До правилами і законам представники цього ставляться легковажно, можуть непомітно собі прогледіти межа між допускаемым і запрещенным.

Они завжди тягнуться до компанії, обтяжене й погано перекосят самотність, серед однолітків прагнуть до лідерства, у своїй немає формальному, а до фактическому—роли ватажка і заводіяки; при комунікабельності у виборі знайомств нерозбірливі і легко можуть приєднатися до сумнівною компанії. Люблять ризик та авантюры.

Характерно хороше почуття нового. Нові люди, місця, предмети жваво приваблюють. Легко надихаючись, такі підлітки часто вже не доводять розпочате остаточно, безперестану змінюють «хобі»; погано виходить із роботою, що вимагає великий посидючості, ретельності, дуже копіткої праці; акуратністю немає ні з виконанні обіцянок, ні з грошових справах, легко залазять в борги, люблять шикувати, похвалитися; схильні бачити своє майбутнє яких у райдужних фарбах. Невдачі можуть викликати бурхливу реакцію, але нездатні надовго вибити із колії. Відхідливі, швидко миряться і навіть дружать з тими, з ким раніше ссорились.

Половое почуття нерідко пробуджується рано буває сильним. Тому можлива рання сексуальна життя. Проте підліткова сексуальна девиантность буває коротким, схильність до фіксації не обнаруживается.

Свои здатності Німеччини та можливості зазвичай переоцінюються. Хоча більшість особливостей своєї вдачі гипертимные підлітки добре знають і приховують, проте зазвичай намагаються виставити себе конформными, чим є на деле.

Гипертимный тип зустрічається, зазвичай, як явною акцентуації. Для її тлі можуть бути гострі афективні реакції і ситуативно зумовлені патологічні порушення поведінки (рання алкоголізація, токсикоманическое поведінка, эмансипационные пагони тощо.). Гипертимная акцентуація може статися грунтом для психопатичних розвитків по. гипертимно-неустойчивому і гипертимно-истероидному типам. Під упливом повторних черепно-мозкових травм може сформуватися гипертимно-эксплозивный тип психопатію. Гипертимный тип акцентуації зустрічається як нерідкий преморбидный фон при маниакально-депрессивном і шизоаффективном психозах.

Циклоидный тип. У дитинстві немає одноліткам чи справляють враження гипертимов. З настанням пубертатного періоду може виникнути перша субдепрессивная фаза. Надалі ці фази чергуються з фазами піднесення та з періодами рівного настрої. Тривалість фаз змінюється — спочатку дні, 1—2 нед, із віком вони можуть подовжуватись чи, навпаки, сглаживаться.

В субдепрессивной фазі відзначаються млявість, занепад сил, все валиться особисто від. Що раніше давалося легко і, тепер потребує великих зусиль. Важче стає вчитися. Суспільство оточуючих людей починає обтяжувати, компанії избегаются, пригоди і зростає ризик втрачають привабливість. Підлітки ті дні стають млявими домоседами. Дрібні неприємності й невдачі, часті у цей період через падіння працездатності, переживаються важко. Хоча на зауваження докори часто відповідають роздратуванням, грубістю, але у глибині душі впадають у ще більше смуток. Почуття безвихідній туги чи безпричинної тривоги, як із психотической депресії, немає. Більше скаржаться на нудьгу. Нема чого також чути ідей самознищення. Проте, тоді як ті дні випадають серйозні нарікання чи великі невдачі, якщо вона принижує самолюбство, легко можуть виникнути думку про власному безвольність, неповноцінності, нікчемності і «бути спровоковані гострі афективні реакції з суицидными попытками.

Аппетит знижується. Навіть улюблені страви не доставляють колишнього задоволення. Безсоння у підлітків звичайно буває. Іноді скаржаться те що, що було важко заснути і майже завжди на млявість і розбитість по утрам.

В період підйому циклоидные підлітки виглядають як гипертимы. Впадають правді в очі не притаманні їм зазвичай ризиковані жарти над старшими і бажання скрізь і скрізь острить.

Местом найменшого опору є докорінна зміна життєвого стереотипу (наприклад, перехід від опікуваної шкільного навчання до відносної свободі вищого навчального закладу). Така ламка може затягти субдепрессивную фазу. У цьому фазі з’являється виборча чутливість до докорам, закидам, обвинуваченням — до всього, що сприяє формуванню ідеї самозвинувачення і самоуничижения.

Эмансипационные устремління і групування з однолітками відзначаються під час підйомів, а субдепрессивной фазі блякнуть. Хобі також відрізняються нестійкістю: в субдепрессивной фазі їх закидають, а період підйому повертаються до них чи знаходять нові. Сексуальна активність зростає у періоди підйому, але у субдепрессивной фазі. може посилюватися онанізм. Делинквентность, пагони з дому, токсикоманическое поведінка невластиві. Алкоголизируются в компаній лише у періоди подъема.

Самооценка формується поступово, із накопиченням досвіду «хороших» і «поганих» періодів. Коли такого досвіду може бути дуже неточной.

Лабильные циклоиды є форму акцентуації, проміжну між типовими циклоидами і лабильными підлітками ,[Личко А. Є." Озерецковский. З. Д., 1972]. Фази тут дуже короткі — один — 2 дні. У «погані» дні погане настрій звичайно узгоджується з занепадом сил чи незадовільним самопочуттям. У межах періоду можливі короткі зміни настрої, викликані відповідними подіями чи новинами. Але на відміну від описуваного далі лабильного типу акцентуації немає надмірної емоційної реактивності, постійної готовності настрої круто змінюватися від незначних причин.

Циклоидной психопатію немає. При різко вираженої циклоидности виникає циклотимия, яку правомірно розглядати, як легку форму маніакально-депресивного психозу. Сама циклоидная акцентуація то, можливо тлом розвитку як цього, і шизоаффективного психозов.

Лабильный тип. У дитинстві немає одноліткам чи виявляють схильність до невротичним реакцій. Головна риса в такому віці — крайня лабільність настрої, змінюючись занадто вони часто й надмірно різко від незначних і навіть непомітних для оточуючих приводів. Кимось несхвально сказане слово, непривітний погляд випадкового співрозмовника здатні раптом занурити їх у похмуре настрій без будь-яких серйозних прикрощів і невдач. І навпаки, цікава розмова, скороминущий комплімент, від допомоги когось почуті привабливі, але малореальні перспективи здатні вселити веселість і життєрадісність і навіть відвернути від дійсних неприємностей, поки ті чимось не нагадають себе. Під час відвертих і хвилюючих розмов можна бачи-те готові навернутись на очі сльози, то paдостную улыбку.

От настрої цей час залежить все: і самопочуття, і сон, і апетит, і працездатність, і товариськість. Відповідно настрою та майбутнє то розцвічується райдужними фарбами, то представляється похмурим і безнадійним, і минуле постає те, як ланцюг приємних спогадів, то всуціль що складається з невдач і несправедливостей. І повсякденне оточення то здається милим і цікавим, то потворним і скучным.

Маломотивированные зміни настрої можуть створити враження поверховості і легкодумства. Проте лабільність підлітків відрізняють глибокі почуття, щира прихильність до тих, від когось вони бачать любов, догляд та увагу. Прив’язаності зберігаються, попри легкість і частоту сьогохвилинних сварок. Втрати переносяться важко. Так само притаманна й зарплатовій віддана дружба. Визнають за краще бути з тим, які у хвилини смутку і невдоволення здатний втішити, відвернути, при нападках — захистити, а хвилини підйому розділити і веселощі, задовольнити потреба у співпереживанні. Люблять компанії, зміну обстановки, та на відміну від гипертимных підлітків шукають у яких не полі діяльності, лише нові враження. Чуйність до різного роду знакам уваги, подяки, похвалам і заохочень, що доставляють щиру радість, не поєднується ні з зарозумілістю, ні з самомнением.

Эмансипационные устремління виражені помірковано. Вони посилюються, якщо їх підігріває несприятлива сімейна обстановка. Потяг до гуртування з однолітками повністю залежить від настрої. У хороші хвилини шукають компанії, за поганих уникають спілкувань. Серед опитаної однолітків в ролі ватажка не претендують, охоче вдовольняючись становищем опікуваного і защищаемого іншими улюбленця і мазуна. Хобі обмежуються информативно-коммуникативным типом, іноді художньої самодіяльністю, так ще деякими домашніми тваринами (особливо приваблива власна собака, яка служить громовідводом для емоцій при перепадах настрої). Сексуальна активність зазвичай обмежується фліртом і залицяннями. Потяг довго залишається малодифференцированным і легко можливо відхилення на шлях транзиторного підліткового гомосексуалізму. Але сексуальні ексцеси завжди избегаются.

Своеобразная виборча інтуїція дозволяє таким підліткам відразу відчувати, як до них ставляться оточуючі, з першого контакті визначаючи, хто до них розташований, хто байдужий, а кому таїться хоч крапля недоброзичливості чи неприязні. Відповідний ставлення виникає негайно без спроб його утаить.

Самооценка відрізняється щирістю й умінням правильно відзначити риси свого характера.

«Слабым ланкою» такого типу є відкидання із боку емоційно значимих осіб, втрата близьких, розлука з ними.

Акцентуация, по лабильному типу часто узгоджується з гармонійним психофізичним інфантилізмом, а і з вегетативної лабильностью і схильністю до алергічним захворювань. Цей тип акцентуації служить грунтом для гострих афективних реакцій, неврозів, особливо неврастенії, реактивної депресії й у психопатичних развитий.

Астено-невротический тип. З дитинства нерідко виявляються ознаки невропатии: поганий сон і апетит, вередливість, полохливість, плаксивість, іноді нічні страхи, нічний енурез, заїкуватість тощо. За інших випадках дитинство проходить благополучно, і перші ознаки астено-невротической акцентуації виникають лише у підлітковому возрасте.

Главными рисами є стомлюваність, дратівливість і схильність до ипохондричности. Стомлюваність особливо проявляється при розумових заняттях чи при фізичних і емоційних напругах, наприклад, за умов змагань. Дратівливість веде до раптовим аффективным вибухів, які виникають нерідко по нікчемному приводу. Роздратування, найчастіше изливаемое на випадково які потрапили під руку, легко змінюється каяттям і зі сльозами. Прихильність до ипохондризации можливо, саме сильної. Такі підлітки уважно прислухаються до найменших тілесним відчуттям, охоче лікуються, укладаються у постіль, піддаються лікарським обстеженням. Найпоширенішим джерелом іпохондричних переживань в хлопчаків стає сердце.

Подростковые порушення поведінки типу делинквентности, алкоголизации цьому типу не властиві. Реакція емансипації зазвичай обмежується маломотивированными спалахами роздратування щодо батьків, вихователів, старших взагалі. До одноліткам тягнуться, шукають компанії, але швидко від нього перестають виправдовуватися і воліють самотність чи спілкування з близьким іншому. Самооцінка зазвичай передусім відбиває піклування про здоровье.

Этот тип акцентуації є грунтом у розвиток неврастенії, гострих афективних реакцій, реактивних депресій, іпохондричних розвитків. Зриви часто виникають тоді, коли підліток усвідомлює невиконання жаданих планів, нереальність надій та бажань. Велика також сприйнятливість до ятрогениям. Важкі хвороби у своїх близьких і знайомих посилюють ипохондричность.

Сенситивный тип. З дитинства полохливі і боязкі. Часто страшаться темряви, сахаються тварин, бояться залишитися одні, бути замкненими вдома. Відкидають жвавих і гучних однолітків. Не люблять рухливих ігор й бешкетництва. Соромливі і сором’язливі серед сторонніх й у незвичайної обстановці. Несклонны до легкому спілкуватися з незнайомими. Усе це може залишати хибне враження про замкнутості й відгородженості від навколишнього. Насправді такі діти досить товариські з тими, кого звикли. Грати часто люблять з малечею, почуваючись із нею впевненіше і спокійніше. До рідним і близьким бувають прив’язані, навіть за холодному і суворому користуванні ними. Відрізняються слухняністю. Вважають «домашніми дітьми». Школа їх лякає шумом, метушнею і бійками на перервах. Учать зазвичай старанно. Страшаться різного роду контрольних, перевірок, іспитів. Нерідко соромляться відповідати у дошки. Бояться бути потрактованим вискочнем. Звикнувши до нового класу, і навіть що від переслідувань із боку окремих однокласників; вкрай неохоче переходить до другой.

Начало пубертатного періоду зазвичай проходить без особливих ускладнень. Труднощі починаються в старшому такому віці, із моменту набуття на самостійну життя. Тоді виступають головні риси цього: надмірна вразливість і відчуття власної неповноцінності. У собі бачать безліч недоліків, особливо у області морально-етичних і вольових якостей. Джерелом тяжких докорів сумління в хлопчаків може бути звичайний для підліткового віку онанізм. Бояться, що оточуючі запідозрять в «мерзоти» і «розпусті». До рідним зберігається дитяча прихильність. Опіки близьких охоче підпорядковуються. Докори та покарання з боку викликають сльози і розпач. Рано формується відчуття обов’язку, відповідальності, надмірні моральні вимоги й окружающим.

Выраженной буває реакція гіперкомпенсації. Шукають затвердження не там, де можуть розкритися їх спроможність, приміром у тій галузі, де відчувають своєї слабкості. Боязкі і соромливі начепили він личину веселості, розв’язності, навіть зарозумілості, але у несподіваною ситуації швидко пасують. При довірчому контакті за спала маскою «море по коліно» відкривається життя, повна самобичувань, тонка чутливість і непомірно високі вимоги перед самим собою. Неждане співчуття може змінити браваду на бурхливо хлынувшие слезы.

От однолітків не відгороджуються, прагнуть ним, але у виборі друзів перебірливі, а дружбі прихилисті. Близького друга воліють компанії. Захоплення сенситивных підлітків бувають двоякого роду [Скроцкий Ю. A., 1973J. Одні носять интеллектуально-эстетический характер (мистецтво, музика, малювання, домашні квіти, півчі птахи, тощо.), причому задоволення доставляє процес цих занять; особливо високим результатам зовсім не від прагнуть, власні реальних успіхів оцінюють дуже скромно. Інший рід захоплень обумовлений реакцією гіперкомпенсації. Тут важливий який досягається результат і визнання із боку. Хлопчики намагаються подолати «нерішучість» заняттями силовими видами спорту (боротьба, атлетична гімнастика тощо. п.), а несміливість та сором’язливість намагаються подолати, націлюючись на громадські посади, де зазвичай старанно виконують формальну частина дорученої функції, залишаючи фактичне лідерство іншим.

Сексуальное потяг посилює сором’язливість і переживання власної неповноцінності. У силу гіперкомпенсації визнання у любові може бути настільки рішучими і несподіваними, що лякають і відштовхують. Відринута любов стверджує подумки про своє неповноцінності. Можуть виникнути суїцидні наміри.

Ни до делинквентности, ні з алкоголизации схильності не відзначається. Сенситивные юнаки зазвичай некурят. У алкогольному сп’янінні замість ейфорії нерідко можна спостерігати депресивні переживания.

Самооценка вирізняється високим рівнем об'єктивності. Брехати й прикидатися не полюбляють скрізь і не вміють. Відмова відповідати воліють неправде.

Ударом по «слабкій ланці» зазвичай виявляється ситуація, де підліток стає об'єктом недоброзичливого уваги оточуючих, глузувань або підозри в непорядні вчинки, коли на репутацію падає тінь, чи коли підліток піддається несправедливим обвинениям.

Сенситивная акцентуація служить грунтом для гострих афективних реакцій интрапунитивного типу, фобического неврозу, реактивних депресій, эндореактивных психозів. Очевидно, сенситивная акцентуація пов’язані з вищим ризиком захворювання прогредиентной шизофренией.

Психастенический тип. У дитинстві, поруч із деякою боязкістю і полохливістю, рано проявляється моторна ніяковість, схильність, до рассуждательству і не віку «інтелектуальні» інтереси. Іноді вже у дитячому віці починаються фобії, т. е. страх незнайомих покупців, безліч нових предметів, темряви, страх виявитися за мешкає дверью.

Критическим періодом, коли психастенические риси починають розкриватися в усій повноті, зазвичай бувають перші класи школи, коли безтурботний дитинство змінюється першими вимогами почуття відповідальності. Необхідність відповідати за себе і особливо за інших представляє одне із найбільш чутливих ударів для психастенической натуры.

В пубертатному періоді різких загострень психастенії звичайно буває. Декомпенсації можуть наступати в моменти пред’явлення високі вимоги почуття відповідальності (наприклад, під час экзаменов).

Главными рисами психастенического типу є нерішучість, схильність до будь-якого роду міркуванням, тривожна помисливість як побоювань за майбутнє — своє бажання й своїх близьких, любов до самоаналізу, самокопання і легкість виникнення нав’язливих страхів, побоювань, дій, ритуалів, уявлень, думок. Побоювання адресуються до можливого, навіть до маловероятному, у майбутньому: хоч як мене сталося чогось і непоправного із нею самими чи з тими близькими, до яких виявляють надзвичайно сильну прихильність. Злигодні, вже що сталися, лякають їх менше. Хлопчикам буває особливо властива тривога за мати: аби вона не занедужала і померла, не потрапила під транспорт тощо. п. Якщо мати спізнюється, десь без попередження затрималася, такий підліток не знаходить собі места.

Защитой від постійної тривоги за майбутнє стають вигадані прикмети і ритуали. Наприклад, виходячи з дому, переступати порога лише лівою ногою, на контрольні й іспити вдягати те ж «щасливу» сорочку тощо. Інший захистом є спеціально вироблені педантизм і формалізм, які харчуються думкою, якщо всі заздалегідь передбачити й не ухилятися від запланованого плану, то нічого не случится.

Нерешительность особливо проявляється у довгих роздумів і болісних коливаннях, коли потрібно зробити самостійний вибір. Але вже ухвалене рішення має бути негайно виконано, у своїй тут виявляється вражаюча нетерпеливість. У психастенических підлітків доводиться бачити реакцію гіперкомпенсації щодо своєї нерішучості й невпевненості. Вона проявляється несподіваними самовпевненими і безапеляційними висловлюваннями, утрируваній рішучістю і скороспішністю дій в моменти, як якщо треба обачність і обережність. Постигающие у своїй невдачі ще більше посилюють вагання і сомнения.

Физическое розвиток зазвичай залишає бажати кращого. Усі ручні навички та атлетика даються погано. Виняток припадає лише над тими видами спорту, під час занять якими навантаження вихоплює ноги (біг, стрибки, лижі, велосипед). У цих видах іноді досягаються кращі результаты.

Подростковая реакція емансипації виражена слабко і часто заміщена патологічної прихильністю, до когось з близьких. Потяг до однолітків проявляється у боязких формах. Захоплення, зазвичай, обмежуються интеллектуально-эстетическими хобі. Сексуальне розвиток найчастіше випереджає загальне фізичне. Інтенсивний онанізм може ставати джерелом самоугрызений і символічних заборон. Підліткові порушення поведінки (делинквентность, пагони з дому, алкоголізація) психастеникам не присущи.

Самооценка, попри схильність до самоаналізу, які завжди відрізняється правильністю і повнотою. Часто виділяється схильність знаходити в собі риси найрізноманітніших типів, зокрема не властиві, наприклад, истерические.

Психастеническая акцентуація служить благодатним грунтом у розвиток обсессивного неврозу. Виховання за умов «підвищеної моральну відповідальність», поки дорослі перекладають на дитячі плечі турботи з догляду і нагляду за малюками або безпомічними членами сім'ї, різко посилює психастенические риси. «Підвищена відповідальність» вочевидь пов’язана із надто великий надією батьків на видатні успіхи дитину і підлітка у навчанні, заняттях музикою тощо. Схильний до психастенії підліток уловлює ці високі батьківські экспектации і страшиться їх не виправдати, ніж втратити всієї повноти батьківської любові. Виховання по типу домінуючою гиперпротекции, сочетающееся з постійними і надмірними закликами почуття відповідальності, передбачливості, з залякуванням можливими неприємностями і негараздами він може призвести до психопатическому розвитку психастенического типа.

Шизоидный тип. З перших років такі діти люблять грати одні. Вони мало тягнуться до однолітків, уникають метушні і гучних забав, воліють суспільство дорослих, подовгу мовчки слухаючи їх розмови між собою. До цього може додаватися якась недитяча стриманість і навіть холодность.

В підлітковому віці всіх рис шизоидного типу вкрай загострюються. Насамперед впадають в очі замкнутість і відгородженість. Іноді духовне самотність мало обтяжує підлітка, який живе своїми, незвичними й інших, інтересами і захопленнями. Найчастіше нездатність встановлювати контакти важко переживається. Невдалі спроби знайти собі друга до душі, мимозоподобная чутливість в моменти таких пошуків, швидка виснаженість контактують («не знаю чим ще говорити») спонукають до ще більшого догляду в себя.

Замкнутость узгоджується з недоліком интуиции—неумением здогадатися про несказанному іншими вголос, вгадати їхнього бажання, відчути чужі переживання, неприязне ставлення себе чи, навпаки, симпатію і місцезнаходження, вловити момент, коли годі було нав’язувати свою присутність. До браку інтуїції примикає недолік співпереживання — невміння відгукнутися радість чи сум іншого, зрозуміти образу, відгукнутися на чуже неспокій і хвилювання. Слабкість інтуїції і надзвичайно співпереживання справляє враження холодності і черствості. Деякі вчинки можуть видатися жорстокими, але де вони пов’язані з нездатністю співпереживати в страждання інших, а чи не з наміром отримати садистську наслаждение.

Внутренний світ майже завжди закритий для сторонніх і часто буває заповнений фантазіями і захопленнями. Шизоїдні підлітки можуть розкриватися зненацька і зазвичай перед людиною малознайомою, і навіть випадковим, але чимось импонирующим їх примхливому вибору. У той самий час їхнього внутрішні переживання можуть назавжди залишатися прихованими від близьких, чи від, кому вони знають багато лет.

Недоступность внутрішньої злагоди і стриманість в прояві почуттів роблять несподіваними і незрозумілими для оточуючих багато вчинків, бо увесь перебіг попередніх переживань і мотивів залишається прихованим. Дивацтва бувають несподівані, але з служать езопової мети привернути внимание.

Подростковая реакція емансипації зазвичай проявляється своєрідними. Шизоїдний підліток може терпіти дріб'язкову опіку у побуті та навіть помічати її, підпорядковуватися встановленому розпорядком і режиму, але готовий реагувати бурхливим протестом на найменшу спробу вторгнутися без дозволу у його інтересів, захоплень і фантазій. Проте реакція емансипації легко може обертатися соціальної нонконформ-ностью—негодованием щодо існуючих правив і порядків, глузуваннями над поширеними ідеалами, інтересами і духовними цінностями, злопыхательством щодо «відсутності свободи». Такі судження можуть подовгу таємно вынашиваться й неждано всім реалізуватися в рішучих діях чи публічних виступах. Прямолінійний критика інших у таких випадках здійснюється не враховуючи її наслідків себя.

Реакция групування з однолітками зовні виражена слабко. Замкненість утрудняє контакти, а непіддатливість загальному впливу Демшевського не дозволяє повністю злитися з групою. Іноді шизоїдні підлітки піддаються глузуванням і переслідувань однолітків, іноді ж, завдяки холодної стриманості і несподіваного вмінню захистити себе, вселяють повагу та змушують дотримуватися дистанцію. Але успіх серед однолітків то, можливо предметом сокровенних фантазій шизоидного подростка.

Увлечения нерідко відрізняються незвичайністю, силою і сталістю. Частіше зустрічаються интеллектуально-эстетические хобі. Захоплення нерідко таять з інших, боючись нерозуміння і глузувань. Діляться ними, якщо зустрічають інтерес, але будь-коли виставляють напоказ. У спорті воліють індивідуальні заняття, але з колективні гри. Місце захоплень можуть тривати самотні багатогодинні прогулянки. Деяким шизоидам добре даються тонкі ручні навички: гра на музичні інструменти, всілякі поделки.

Сексуальная активність для оточуючих зазвичай залишається непоміченою. Проте зовнішня «асексуальность», зневага до статевого життя можуть поєднуватися із впертим онанізмом і яскравими еротичними фантазіями. Болісно чутливі в компаніях, нездатні на флірт і залицяння, котрі вміють домогтися сексуальної близькості у кризовій ситуації, де можлива, шизоїдні підлітки можуть раптово для інших виявляти сексуальну активність в брутальних та навіть збочених формах: розпочинати зв’язок із випадковими зустрічними, холодильник під чужими вікнами, эксгибиционировать перед малюками, годинами сторожити, щоб підглянути чиїсь оголені геніталії тощо. Така сексуальна активність і сексуальні фантазії глибоко таяться. Навіть коли такі дії виявлено, намагаються розкривати мотивів і переживаний.

Алкоголизация зустрічається рідко. Сп’яніння звичайно супроводжується ейфорією. Умовлянням і питну атмосфері компаній легко протистоять. Проте в деяких невеликі дози міцних напоїв полегшують встановлення контактів, і усувають почуття неприродності під час спілкувань. Тоді алкоголь може регулярно використовуватися як своєрідного «комунікативного допінгу ». Може виникнути незвична психічна залежність, яка від відомої психічної залежності у алкоголіків. У пропонованих випадках прийом алкогольного допінгу підлітком стає необхідним ритуалом перед змушеними активними общениями. З тієї ж метою легко можуть бути розпочаті прийоми наркотиків. Небезпека токсикоманического поведінки у шизоидов більше, ніж алкоголизации.

Делинквентное поведінка трапляється не часто. Групові правопорушення не властиві. Проте злочину можуть відбуватися «в ім'я групи», щоб група «визнала своїм». Поодинці відбуваються і сексуальні правонарушения.

Самооценка шизоидов відрізняється вибірковістю. Добре віддають усвідомлювали у своїй замкнутості, труднощі контактів, нерозумінні оточуючих. Суперечності ж у поведінці не помічають чи не надається значення. Люблять підкреслювати на своїй незалежності і самостоятельность.

Обычно приписувані шизоидам соматичні ознаки (худорлявість, в’яла мускулатура, сутуловатость) і натомість акселерації можуть спотворюватися ендокринними зрушеннями, зумовлюючи, наприклад, надлишкову полноту.

Ударам по «слабкій ланці» шизоидной акцентуації є ситуація, у якій необхідно швидко і легко розпочинати неформальні контакти (формальні контакти, на відміну від сенситивных підлітків, при шизоидной акцентуації даються щодо легко). Нестерпним є й грубе насильницьке вторгнення в інтимний світ фантазій і захоплень. Інші психічні травми переносяться іноді дивовижно непохитно. У цілому нині шизоидная акцентуація по миновании підліткового віку звичайно перешкоджає хорошою соціальної адаптации.

Шизоидная акцентуація узгоджується з підвищеним ризиком захворювання млявобіжучою шизофренією. Підвищення ризику прогредиентной шизофренії менш чітко. Цей тип акцентуації в такому віці привертає також до транзиторной метафізичної интоксикации.

Эпилептоидный тип. Лише частини випадків риси цього виразно проступають ще дитинстві. Такий вона може годинами плакати його неможливо втішити, ні відвернути, ні приструнити. Поруч із, можуть 1 выявиться садистські схильності, діти Люблять мучити тварин, дражнити молодших, знущатися з безпорадними. Зазначається також недитяча ощадливість стосовно одязі, іграшок, всьому «своєму» і вкрай злослива реакція за тими, хто хоче зазіхати з їхньої власність. У школі можна знайти дріб'язкова акуратність у веденні зошитів, всього учнівського хозяйства.

В більшості випадків риси цього стають очевидними лише у такому віці. Головною є схильність до періодам злобно-тоскливого настрої з накипающим роздратуванням і пошукам об'єкта, у якому можна й зірвати зло. Такі стану тривають годинами, рідше днями, поступово починаючись поволі слабшаючи. З ними міцно пов’язана афектована вибуховість. Спалахи порушення лише за першому враження здаються раптовими. Афект накипає довго чекати і поступово. Привід для вибуху то, можливо незначним, зіграти роль останньої краплі. Афекти не лише сильні, а й тривалі, так важко настає заспокоєння. У афекті можуть відзначати невтримна лють, цинічна лайка, жорстокі побої, байдужість до безпорадності об'єкта нападу й. нездатність врахувати його перевищує силу. Рідше ця лють обертається аутоагрессией з нанесенням собі часом тяжких повреждений.

Инстинктивная життя вирізняється великим напругою. Сильне сексуальне потяг, схильність до сексуальним ексцесів можуть поєднуватися з садистськими і мазохистическими схильностями. Любов майже завжди забарвлена похмурими фарбами ревности.

Алкогольное сп’яніння часто протікає важко, з люттю і бійками. У п’яному вигляді може бути скоєно вчинки, про які потім іншого спогадів. Проте нерідкої буває схильність напиватися «до відключення». Брутальність позначається в усьому; міцні напої предпочитаются провину, міцні цигарки — сигарет і т.п. У сп’янінні легко виникають і агресивні, і аутоагрессивные афективні реакции.

Реакция емансипації нерідко протікає важко. Від рідних вимагають як «свободи» і самостійності, а й «прав», частки майна, матеріальних благ. Перед начальством схильні до угодничеству, якщо чекають будь-яких переваг. Реакція групування з однолітками поєднана з прагненням до владарюванню. Серед опитаної бажають встановлювати порядки, вигідні собі. Можуть добре адаптуватися в умовах суворої дисциплінарного режиму, де вміють прилеститися до начальства, отримати певну владу іншими підлітками й уміло використовувати її для своєї вигоди. Влада руках эпилептоидного підлітка то, можливо ударом по його «слабкій ланці». Упоєний владою, він втрачає контроль з себе, настільки пригнічує придушує попавщих у його залежність, що проти зріє загальний бунт, який лишає її колишніх переваг й казки надовго дезадаптирует.

Среди захоплень мусить бути відзначено схильність до азартних ігор. Пристрасть до збагачення дуже легко пробуджується. Колекціонування приваблює передусім матеріальної цінністю зібраного. У спорті привабливим видається те, що дозволяє розвинути фізичну силу. У сфері захоплень можуть опинитися й різні вироби, особливо потребують ретельності виконання й які обіцяють матеріальний зиск. Музикою і співом охоче займаються наодинці, одержуючи від послуг цього особливе чуттєве наслаждение.

Общими рисами є також в’язкість, тугоподвижность, ваговитість, інертність, що відкладає відбиток по всьому — від моторики і емоційності до мислення та особистісних цінностей. Дріб'язкова скрупульозність, допитливе дотримання правил, навіть у збитки справі, допекающий всіх педантизм — усе це розглядається деякими авторами як засіб компенсації власної інертності. Значну увагу до свого здоров’я, дбайливе дотримання власних поєднуються зі злопам’ятністю, несхильністю прощати образи, озлобленням від найменшого обмеженні интересов.

М. З. Певзнер (1941) звернула увагу до особливий варіант эпилептоидности у підлітків, вирізнялися, на її думку, «гиперсоциальностью"—любовью до праці, акуратністю, підкресленою «правильністю» в усьому поведінці. У. У. Ковальов (1973) саме ця якості характеру розцінив як компенсаторні. На нашу спостереженню, така «гиперсоциальность» залишається однобокої: підлітки виявляються здатними на «подвійну життя»: вважають зразковими лише у ситуації та виявляють крайнє себелюбство, злобність, схильність до агресії, моральну і фізичну жорстокість в другой.

Внешний образ эпилептоидного підлітка, описаний Р. Є. Сухаревой (1959)—приземистая міцна постать, масивний торс з короткими кінцівками, кругла, трохи утиснена в плечі голова, велика щелепу, великі геніталії у мальчиков—встречается часто, але, звісно, далеко ще не всегда.

Самооценка носить одностороння. З’являються схильність до періодам похмурого настрою («прямо мені знаходить»), обачність, відданість акуратності і порядку, нелюбов до порожнім марень і переваги жити реальної життям, стурбованість здоров’я, навіть схильність. до ревнощів. У іншому уявляють себе значно більше конформными, чому це є самому деле.

Скрытая акцентуація по эпилептоидному типу можна знайти або у ситуації, яка завдає удару по «слабкій ланці», наприклад, при конфліктах із приводу обмеження інтересів, принагідно проявити деспотичну влада, .або під впливом алкогольного сп’яніння, яке, як вказувалося, протікає дуже тяжело.

Эпилептоидная акцентуація є грунтом для гострих афективних реакцій, ситуативно обумовлених порушень поведінки долинквентного і навіть кримінального типу [Вдовиченко-А. А., 1976], ранньої алкоголизации, і навіть психопатичного розвитку. Особливо пагубним є виховання за умов жорстоких взаємовідносин. Гипоопека може призвести до наслоению чорт нестійкості, потворствующая гиперпротекция — истероидности.

Истероидный тип. Головною рисою є егоцентризм, ненаситна жага постійної роботи оточуючих зі своєю особі, потреба викликати захоплення, подив, шанування, співчуття. На крайній випадок предпочитаются навіть обурення і ненависть стосовно, але тільки перспектива залишитися непоміченим. Усі інші якості визначаються цією межею. Нерідко приписувана истероидам сугестивність відрізняється вибірковістю: від нього щось залишається, якщо обстановка навіювання або сама навіювання не ллють воду до млина егоцентризму. Облуда і фантазування повністю спрямовані на прикрашання своєї постаті з тим, щоб знов-таки привернути увагу. Позірна емоційність насправді обертається відсутністю глибоких щирих почуттів за високої виразності, театральності переживань, при схильність до рисовке і позерству.

Все ці риси нерідко намічаються з дитинства. Такий не виносить, коли за ньому хвалять інших дітей, іншим приділяють увагу. Іграшки йому швидко набридають і часто слугують лише предметом хвастощів над іншими малюками. Насущним потребою рано стає притягнення до собі поглядів, вислуховування захоплення і похвал. І тому діти з истероидными рисами охоче декламують вірші, танцюють, співають. Успіхи у навчанні багато чому визначаються тим, чи ставлять в приклад другим.

В підлітковому віці з тією ж на меті залучення себе увагу, передусім товаришів, можуть використовуватися порушення поведінки. Делинквентность зводиться до прогулам, небажанню працюватимете, і вчитися, оскільки «сіра життя» їх задовольняє, а зайняти у навчанні й праці престижне становище, який би тішило їх самолюбство, у них вистачає ні здібностей, ні, головне, наполегливості. Проте неробство і ледарство поєднуються з дуже високими, фактично не удовлетворимыми претензіями щодо майбутню професію. Чи схильні до зухвалому поведінці у суспільних місцях. Більше тяжких порушень доведення зазвичай избегают.

Побеги з дому не виключені з дитинства. Втікши, діти чи підлітки намагаються бути там, де з їхніми шукатимуть, чи привернути до себе увагу міліції (такі демонстративні пагони звичайно є реакцією опозиції). Чи схильні перебільшувати свою алкоголизацию: похвалитися величезною кількістю випитого чи блиснути вишуканим вибором алкогольних напоїв. Іноді такі підлітки готові зобразити з себе наркоманів. Почувши про наркотики, спробувавши раз — інший будь-якої доступний сурогат, вони люблять розписувати свої наркотичні ексцеси, незвичний «кайф», прийом екстравагантних наркотиків, на кшталт героїну чи ЛСД. Докладний розпит виявляє, що нахватанные відомості швидко истощаются.

Если нічим іншим вдається привернути увагу, то хід можуть пускатися удавані хвороби, неправду та фантазії. Останні завжди призначаються для оточуючих. Вигадуючи, легко вживаються в роль, вводять у оману довірливих людей.

Истероидная акцентуація нерідко узгоджується з психічним інфантилізмом (гармонійним психофізичним чи з психічним і натомість фізичної акселерації). У результаті інфантилізму в такому віці зберігається дитяча реакція опозиції на втрату чи зменшення уваги з боку близьких, на втрату ролі сімейного кумира. Прояви цієї реакції може бути тими самими, що у детстве—уход у хворобу, спроби позбутися того кого переключилося увагу (наприклад, змусити мати розійтися з що ще вітчимом). Але найчастіше реакція опозиції проявляється підлітковими порушеннями поведения—выпивки, ознайомлення з наркотиками, прогули, злодійство асоціальні компанії сверстников—все це призначається тільки до здобуття права мовою вчинків про сигналізувати близьким: «Поверніть мені старе увага фахівців і турботу, інакше я зіб'юся з пути».

Реакция емансипації може мати бурхливі зовнішні проявления—громогласные вимоги свободи, конфлікти тощо. Насправді ж справжньої волі народів і самостійності зовсім не від шукають, від посиленої уваги до речі близьких зовсім не від жадають избавиться.

Реакция групування з однолітками пов’язані з претензіями на лідерство чи виняткове становище у групі. Не володіючи ні достатньої стеничностью, ні безтрепетної готовністю підкоряти собі інших, такі підлітки домагаються ведучого становища іншими засобами. Маючи хорошим інтуїтивним чуттям настрої групі, поки лише назріваючих у ній бажань, прагнень, подій, істероїдні підлітки стають їх першими виразниками, застрелыщиками, зажигателями. З метою, натхнені зверненими ними поглядами, можуть повісті у себе інших проявити відвагу. Проте завжди виявляються ватажками одну годину, оскільки перед несподіваними труднощами пасують, друзів легко віддають, позбавлені захоплених поглядів, відразу втрачають весь запал. Намагаються також піднятися серед однолітків, «пускаючи їм пилюку у очі» вигадками про своє колишніх «удачах» і «пригоди». Товариші невдовзі розпізнають за зовнішніми ефектами внутрішню порожнечу. Тому істероїдні підлітки несхильні подовгу затримуватися лише у групі однолітків і з бажанням спрямовуються до нову, запевняючи, що «розчарувалися у колишніх приятелях».

Увлечения повністю харчуються егоцентризмом. І тому може вибиратися й мистецьку самодіяльність (особливо ті її види, які популярні середовищі однолітків). Але тієї самі цілі можуть і гімнастика йогів, і модні філософські течії, і незвичні колекції представлена і багато іншого, якщо воно не вимагає занадто завзятої праці та дозволяє покрасуватися перед другими.

Сексуальное потяг не відрізняється ні силою, ні напруженістю. У сексуальному поведінці також багато театральної гри. Юнаки частіше приховують свої сексуальні переживання, уникають розмов для цієї теми, відчуваючи, що з людей у цій галузі вони можуть легко виявитися не так на «висоті». Дівчатка, навпаки, схильні афішувати свої справжні і вигадувати неіснуючі зв’язку, здатні на обмови і самообмови, можуть розігрувати роль розпусниць і повій, насолоджуючись вражаючим враженням на собеседника.

Самооценка вельми далекою від об'єктивності. Зазвичай уявляють себе такими, якими у цей момент студія-продакшн і швидше всього привернути до себе внимание.

Удары по эгоцентризму є caмыми чутливими для истероидной натури. Нездатність зайняти значне становище серед однолітків, викриття приукрашивающих вигадок з перспективою бути осміяними і низвергнутыми з п'єдесталу, крах надій при рівні домагань, втрата уваги з боку значимих лиц—все це може повісті та й до гострим аффективным реакцій демонстративного типу, включаючи суїцидальні демонстрації, і до істеричного неврозу, і до демонстративним порушень поведінки. Поєднання истероидной акцентуації з потворствующей гиперпротекцией в вихованні («кумир сім'ї») легко призводить до психопатическому развитию.

Неустойчивый тип. З дитинства відрізняються непослухом, непосидючі, усюди, і в усі лізуть, але у своїй боягузливі, бояться покарань, легко підпорядковуються інших дітей. Елементарні правил поведінки засвоюються ніяк не. Їх постійно доводиться стежити. У частини зустрічаються симптоми невропатии (нічний енурез, заїкуватість і др.).

С перших класів школи не виникає бажання вчитися. Знехотя підпорядковуються при суворому контролі, але завжди шукають випадок сачкувати від занять. Повне безвольність можна знайти, коли справа торкається будь-якого праці, виконання обов’язків та внутрішнього боргу, досягнення мети, які ставлять їх старшие.

Рано виявляється підвищена потяг до удовольствиям, розвагам, ледарства, неробству. Втікають з уроків у кіно чи навіть погуляти вулицею. Підбурювані більш стеничными товаришами, можуть заради компанії втекти з дому. Охоче наслідують і підлягають тим, чия розкута поведінка обіцяє насолоди, веселощі і зміну легких вражень. Готові усі дні здійснювати вуличних компаніях. Ще дітьми починають курити. Легко роблять дрібні кражи.

Когда стають підлітками, то колишні розваги, на кшталт кіно, сьогодні вже не потішають. Шукають куди гостріших і сильних ощущений—в хід ідуть хуліганські вчинки, алкоголізація, проявляється інтерес до наркотизації. Порушення поведінки, делинквентность передусім обумовлені бажанням розважитися. Випивки починаються рано (ми інколи з 12—14 років) і завжди у компанії асоціальних приятелів. Пошук незвичайних вражень легко штовхає на правонарушения.

Реакция емансипації тісно зв’язана усе з тим самим бажанням задоволення і розваги. Глибокої любові до родичів вони живлять. До сімейним бідам і турботам ставляться байдуже. Рідні їм — передусім джерело коштів на розваг. Реакція групування проявляється у ранньому тяжінні до вуличним асоціальною компаніям. Нездатні самі зайняти себе, погано переносять самотність й у цих компаніях передусім шукають місця для розваг. Боягузливість і недостатня ініціативність призводять до того, що несталі підлітки легко стають знаряддям такі групи. У групових правопорушення їм доводиться тягати каштани з вогню, а плоди пожинають більш стеничные члени группы, Все захоплення, потребують якогось праці, їм незбагненні. Доступним надається лише інформативне — комунікативний тип хобі, ще й азартні ігри. Звідси багатогодинна порожня балаканина зі випадковими приятелями, детективно-приключенческие інтереси— усе це харчується жагою вражень, нової легкої інформацією, яка потребує ніякої інтелектуальної переробки. Знайомства предпочитаются таку ж легкі, як отримувана інформація, вони потрібні лише, щоб нею обмінюватися. Весела компанія завжди важливіше відданого друга. Отримані відомості легко забуваються, на справжній їхній смисл не вникають, жодних висновків не робиться. До занять спортом відчувають відраза. Тільки автомашина і мотоцикл видаються привабливими як джерела майже гедонического насолоди шаленою швидкістю з кермом до рук. Але наполегливі заняття й тут відштовхують. Предпочитается викрадення автомашин і мотоциклів з єдиною метою покататися. Художня самодіяльність не приваблює, навіть модні ансамблі скоро приедаются.

Сексуальное потяг не відрізняється силою, але перебування на вуличних групах веде до раннього сексуальному досвіду, включаючи ознайомлення з збоченнями. Сексуальне життя стає настільки ж джерелом розваг, як випивки і хуліганські пригоди. Романтична закоханість проходить повз нестійких підлітків, почуття закоханості їм залишається незнакомым.

Учеба легко закидається. Ніякої працю не приваблює. Працюють тільки з крайньої необхідності. Вражає байдужість до свого будущему—не будують планів, не мріють якесь професії, чи якесь становищі щодо себе. Живуть лише справжнім, бажаючи отримати від нього максимум задоволень. Від труднощів, прикрощів і випробувань намагаються втекти. З загрозою покарання бувають пов’язані перші пагони з і з інтернатів. Повторні ж пагони нерідко обумовлені потягом «вільної жизни».

Слабоволие і боягузливість дозволяють утримувати нестійких за умов суворого і жорстко регламентованого режиму. Коли неробство загрожує покаранням, а вислизнути нікуди, вони знехотя примиряються і залишаються працюють. Самооцінка зазвичай необ'єктивна: собі приписують гипертимные чи конформні риси. Головне «найслабша ланка «нестійкою акцентуації — залишитися без пильної нагляду, бути наданим самому себе.

Скрытая акцентуація по хитливому типу можна знайти, коли підліток, до певного моменту колишній під суворим наглядом, через обставини раптово виявляється позбавленою постійного контролю. Він відразу ж. потрапляє у асоциальную компанію, починає алкоголизироваться і робить правонарушения.

При вихованні на кшталт гипопротекции з нестійкою акцентуації розвивається психопатия.

Конформный тип. Головна риса — стала надмірна конформність до свого безпосередньому звичному оточенню. Життєвий правимо—думать «й усе», надходити «й усе», намагатися, щоб було «як в усіх» — від одягу та манери поводитися до світогляду і суджень по животрепетним питанням. У цьому під «усіма» мається на увазі звичне оточення. Від неї намагаються нічого не відстати, а й не люблять виділятися, забігати наперед. Особливо це проявляється на ставлення до модам одягу. Коли з’являється якась нова мода, то немає великих її ганьбителів, ніж представники конформного типу. Але як тільки їхня середовище освоює нову моду, які самі одягає цей одяг, забувши у тому, що говорила ранее.

В життя люблять керуватися сентенціями та у важких випадках шукають у яких розради і виправдання («втраченого не зміниш» тощо.). Прагнучи завжди відповідати оточенню, не можуть йому протистояти. Тому виявляються повністю продуктом своєї микросреды. У хорошому оточенні стають непоганими людьми, виконавчими працівниками. Але, потрапивши у погану середу, згодом засвоюють її звичаї її звички, манери і правил поведінки, як усі це суперечило колишньому модусу життя і як згубно не було. Хоча адаптація до новому природному середовищі відбувається повільно й спочатку важко, але, коли його вже здійснилася, нова середовище стає настільки ж диктатором поведінки, яким була колишня. Тому конформні підлітки «за компанію» легко спиваються, можуть бути втягнуті в групові правонарушения.

Конформность узгоджується з разючою некритичностью. Усі, що говорить звичне оточення, усе, що приносять звичні канали информации,—это це і є істина. І навіть коли з цим каналам починають надходити відомості, явно суперечать дійсності, вони як і приймаються за чисту монету.

Консерватизм йде рука разом з конформностью. Нове не люблять, бо ні можуть щодо нього швидко пристосуватися. Важко освоюються у новій обстановці. Щоправда, в умовах вони відкрито у тому не зізнаються, оскільки у переважну більшість наших микроколлективов почуття нового високо цінується, новатори заохочуються і т.п. Але позитивне ставлення до новому залишається тільки на словах. Насправді ж предпочитается стабільне оточення і саме назавжди встановлений порядок. Нелюбов до нового проривається назовні безпричинної ворожістю чужинців. Це стосується й просто новачка, що у «своєї» групі, і особливо представника іншої середовища, інший манери тримати себе і навіть інший национальности.

0пекаемое дорослими дитинство це не дає надмірних навантажень для конформного типу, і проходить без порушень. Тож у такому віці починають виявлятися конформні риси. Навчання з її чіткої регламентацією і стабільним режимом не представляє надмірних трудностей.

Конформные підлітки дуже дорожать місцем звичної групі однолітків, стабільністю цієї групи, сталістю оточення. Нерідко вирішальним у виборі професії, чи в обранні місця, де продовжувати навчання, і те обставина, що на той чи інше навчальний заклад надходять більшість товаришів. Якщо звична підліткова група чомусь відкидає конформного підлітка, це сприймається як із найважчих психічних травм. Реакція емансипації яскраво проявляється в тому разі, коли батьки та вихователі відривають конформного підлітка від звичної йому середовища однолітків, що вони протидіють його прагненню бути «й усе», запозичити распространившиеся підліткові моди, захоплення, манери, наміри. Захоплення конформного підлітка повністю визначаються його середовищем і велінням времени.

Слабое місце у конформном характере—непереносимость крутих змін. Ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного суспільства" може послужити причиною реактивних станів. До гострим аффективным реакцій особливою схильністю немає. Погане вплив середовища найчастіше штовхає до алкоголизации.

Психопатии конформного типу немає. Гипопротекция, безнадзорность, асоціальним оточення можуть призвести до психопатическому розвитку по хитливому типу (конформно-неустойчивый варіант, по А. А. Александрову, 1978). Виховання в умовах жорстоких взаи1моотношений призводить до эпилептоидизации. Самооцінка конформних підлітків то, можливо непоганий. Більша частина з них досить правильно зазначає основні риси свого характера.

Конформно-гипертимный тип є варіантом коняормного типу [Іванов М. Я., 1972]. Йому крім вираженої конформності властива підвищена витальная самооцінка. Такі підлітки кілька эйфоричны, підкреслюють своє добре здоров’я, бадьорість, хороший апетит і сон. Їм властива надмірно оптимістична оцінка свого політичного майбутнього, переконаність у виконанні бажань. Але цього і рибопродукції обмежується їх схожість із гипертимным типом. Ні активності, ні жвавості, ні підприємливості, ні ініціативи, ні вміння лідирувати де вони виявляють. В усьому іншому панує конформность—такие підлітки податливі та регламентованому режиму, якщо усе це дотримується окружающими.

Смешанные типи. Ці типи становлять майже половину випадків явних акцентуаций. Їх особливості легко уявити виходячи з попередніх описів. Які поєднання вжито не випадково. Вони підпорядковуються певним закономірностям. Риси одних типів поєднуються одна з одним частенько, — інших практично ніколи. Існує дві роду сочетаний.

Промежуточные типи обумовлені ендогенними закономірностями, передусім генетичними чинниками, і навіть, можливо, особливостями розвитку на ранньому дитинстві. До них ставляться вже описані лабильно-циклоидный і конформно-гипертимный типи, а також поєднання лабильного типу з астено-невротическим і сенситивним, астено-невротического з сенситивним і психастеническим. Сюди може бути віднесено такі проміжні типи, як шизоидо-сенситивный, шизоидо-психастенический, шизоидо-эпилептоидный, шизоидо-истероидный, истероидно-эпилептоидный. З огляду на ж ендогенних закономірностей можлива трансформація гипертимного типу в циклоидный.

Амальгамные типи— це теж змішані типи, але іншого. Вони формуються як наслідок нашарування чорт одного типу на эндогенное ядро іншого з неправильного виховання чи інших хронічно діючих психогенных чинників. Тут також можливі далеко в усіх, а лише ті нашарування одного типу в інший. Слід зазначити, що гипертимно-истероидный типи є приєднання нестійких чи истероидных чорт до гипертимной основі. Лабильно-истероидный тип зазвичай буває наслідком нашарування истероидности на емоційну лабільність, а шизоидо-неустойчивый і эпилептоидо-неустойчивый — нестійкості на шизоидную чи эпилептоидную основу. Останнє поєднання відрізняється підвищеною криміногенної небезпекою. При истероидно-неустойчивом типі нестійкість є лише формою висловлювання истероидных чорт. Конформно-неустойчивый тип виник як слідство виховання конформного підлітка в асоциальном оточенні. Розвиток эпилептоидных чорт з урахуванням конформності можливо, коли підліток виростає за умов жорстоких взаємовідносин. Інші поєднання мало встречаются.

Список литературы

Личко А. Є. Підліткова психіатрія: (Керівництво для врачей).—Л.: Медицина, 1979, з. 26—49.

К. Leongard —"Акцентуированная особистість", 1968.

Кербиков Про. У. «Посібник із психіатрії», 1962.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.