Податкова система України

План КОНТРОЛЬНОйЇРаБОТЫ.

1. Основні обов’язки платників податків 3 2. Класифікація податкових ставок 5 3. Порядок розрахунку сплати акцизного збору 7 4. Поняття «подвійне оподаткування» 8 5. Завдання 11 6. Література 12.

1. ОСНОВНІ ОБЯЗАННОСТИ.

НАЛОГОПЛАТЕЛЬЩИКОВ.

Обов’язки платника податків встановлюються лише сукупністю елементів закону про податок. Можна виділити суттєві і факультативні елементи закону про налоге.

Суттєвими елементами закону про податок є ті елементи, без яких податкове зобов’язання і Порядок її виконання що неспроможні вважатися певними. До них належать: платник податків (суб'єкт податку), об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, рівень податкової ставки і метод оподаткування, порядок обчислення податку, звітний період, терміни сплати податку, кошти та порядок сплати налога.

Факультативними елементами закону про податок можна вважати ті, відсутність яких немає впливає ступінь визначеності податкового зобов’язання, проте істотно знижує гарантії належного виконання цього зобов’язання. До них належать: порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правовідносини, податкові льготы.

Встановити елемент закону про податок — отже прийняти (затвердити, узаконити) що-небудь у ролі однієї з підстав виникнення податкового зобов’язання чи способу її виконання. Визначити елемент закону про податок — отже описати фактичний бік елемента, виділити його з інших подібних явищ (предметів, обставин) з урахуванням будь-яких ознак, данных.

Суб'єкт оподаткування — та людина, у якому лежить юридична обов’язок сплатити податок рахунок власних средств.

З поняттям «суб'єкт оподаткування «тісно пов’язані поняття «носій податку «- обличчя, що несе тяжкість оподаткування итоге.

Податок сплачується рахунок власних коштів суб'єкта оподаткування. Проте, від імені платника податків податок то, можливо сплачено й іншою особою (представителем).

Платники податків зобов’язані:. сплачувати законно встановлені податки;. стати на облік органів Державної податкової адміністрації України;. ведуть у установленому порядку бухгалтерський облік і вносити виправлення до звітності;. надавати в податковий орган за місцем обліку у порядку податкові декларації за тими податках, що вони зобов’язані сплачувати;. надавати податкові органи та його посадових осіб документи, необхідних обчислення та сплати податків;. виконувати законні вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки і зборах, і навіть не перешкоджати законної діяльності посадових осіб податкові органи у виконанні ними своїх службовими обов’язками;. надавати податковому органу необхідну інформації і документи у випадках і порядок, передбаченому Закон України;. протягом за встановлений термін забезпечувати схоронність даних бухгалтерського обліку, і інших документів, необхідні обчислення та сплати податків, і навіть документів, підтверджують отримані доходи (для організацій — ще й вироблені витрати) і сплачені (утримані) податки;. нести інші обов’язки, передбачених законодавством про податки і сборах.

Платники податків — організації та індивідуальні підприємці - крім обов’язків, передбачених ст. 9 Закону України від 2 лютого 1994 року, зобов’язані повідомляти в податковий орган за місцем обліку:. про відкриття чи закритті рахунків;. про випадках участі у українських і закордонних організаціях;. про відособлених підрозділах, створених території України, — в 20-денний строк після включення до ЕГРПО України;. про припинення діяльності, оголошенні неспроможності (банкрутство), ліквідації чи реорганізації - вчасно пізніше трьох днів із дня прийняття цього рішення;. про зміну свого місця нахождения.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКОВИХ СТАВОК.

Податкова система виходить з відповідних законодавчі акти держави, якими встановлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто. визначаються елементи налога.

До них належать: а) суб'єкт податку чи платник податків — обличчя, яким законом покладено обов’язок сплачувати податок. Та через два механізм цін податкове тягар може перекладатися інше обличчя тому розглядають і б) носій податку — обличчя, яке сплачує податок; в) об'єкт податку — прибуток або майно, від якого нараховується податок (вести, цінних паперів, прибуток, нерухомого майна, товари та т.д.); р) джерело податку — дохід, завдяки якому сплачується податок; буд) ставки податку — важливим елементом податку, що визначає величину податку одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.д.).

Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір податку одиницю оподаткування. Існують два підходу до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному — встановлюється єдина всім платників ставка, при диференційованому — кілька. Диференціація ставок може статися у двох напрямах. Перше — в розрізі платників, коли більшість платників виділяється основна ставка, і навіть знижено і підвищені ставки окремих платників. Друге — у межах різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування. Мета встановлення як єдиних, і диференційованих ставок одна — створення чи однакових, чи різних умов оподаткування всім плательщиков.

Розрізняють фіксовані, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.

1. Фіксовані ставки встановлюються у повній сумі на одиницю оподаткування, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти чи газа).

2. Пропорційні - діють у однаковому в процентному відношенні до об'єкту податку не враховуючи диференціації його величини (наприклад, який діяв СРСР до 1 липня 1990 р. податку зарплатню у вигляді 13%) .

3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується по мері зростання доходу. При прогресивної ставки платник податків виплачує як велику абсолютну суму доходу, але ще більшу його долю.

4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується по мері зростання доходу. Регресивний податок може приносити велику абсолютну суму, і може і спричинить зростанню абсолютної величини податку при збільшенні доходов.

У найзагальніших рисах його видно, що прогресивні податки — це податки, тягар найбільш сильно тисне осіб з більшими на доходами, регресивні податки найбільш важко вдаряють по фізичним та юридичним особам, які мають незначними доходами.

3. Порядок розрахунку сплати акцизного сбора.

Акцизний збір — це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні і монопольні товари та входить у їх цену.

Платниками Податків до бюджету є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники чи імпортери підакцизних товаров.

Об'єктами оподаткування являются:

1) оборот щодо реалізації вирощених Україні підакцизних товарів. У цьому оборотом від є продаж, обмін інші товари, безплатна передача. У оподатковуваний оборот включається реалізація товарів задля власного споживання, промислової переробки, і навіть для власних работников;

2) обертів щодо реалізації конфіскованого і безгоспного чи закладеного имущества;

3) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, гаразд товарообмінних операцій, отриманих без оплаты;

Платниками акцизного збору бюджет є декілька тисяч видів суб'єктів підприємницької деятельности:

1) Підприємства, організації, установи як юридичних осіб, які є територією України та мають рахунки банках.

2) Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які мають розрахункові рахунки банках Украины.

3) Громадяни, які займаються підприємницької діяльності без створення юридичного лица.

Акцизний збір обчислюється за ставками, визначених у двох варіантах:. в фіксованих ставках (сумах) на одиницю реалізованих, завезених, переданих товарів;. у відсотках з обороту щодо реалізації (передачі) товаров.

Фіксовані ставки акцизного збору прописані у євро на одиницю реалізованих товаров.

Терміни сплати акцизного збору бюджет залежить від виду підакцизних товарів, податок, виду господарюючого субъекта.

Негативний вплив податку «акцизний збір «на фінансово-господарську діяльність підприємств має місце тоді, коли встановлення непрямих податків тягне збільшення цін, обмежує обсяги виробництва і реалізації товарів, призводить до накопичення нереалізованих товаров.

Стягування акцизного збору передбачає рішення фінансової скрути держави над рахунок забезпечених верств населення. Воно пом’якшує регрессивность податків споживання загалом. Перелік товарів, якими стягується цього податку, переважно відповідає цього. Виняток становлять алкогольні і тютюнові вироби. Включення в об'єкт оподаткування акцизним збиранням зумовлено передусім дуже високою рентабельністю цих товарів. За відсутності податку їх виробники отримували б надвисокі доходы.

4. Поняття «подвійне налогообложение».

Що стосується ведення міжнародної торгівлі уряду обох торгуючих сторін можуть побажати стягувати податку з доходів від цього торговли.

Міжнародне подвійне оподаткування — це оподаткування один і тієї самої об'єкта (доходу, майна, угоди та т.д.) до одного і той період часу аналогічними видами податків у двох, чи більше странах.

Потенційне подвійне оподаткування виникає оскільки контексті жодна країна претендує на право оподаткування виходячи з факту проживання (чи громадянства) платника податків, іншу — виходячи з місця отримання доходу. Подвійне оподаткування може також виникати, коли обидві країни стверджують, що платник податків був частиною їхнього резидентом, або коли кожна з країн стверджує, що доход від отримано саме у ней.

Стаття 18, регулююча усунення подвійного оподаткування, зараховує суму доходу, отриману по закордонах у загальну суму доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, і зараховується при визначенні розміру податку. У цьому розмір засчитанных сум неспроможна перевищувати суму, що підлягає до сплати України. У цьому обов’язково письмове підтвердження податкового органу відповідного іноземної держави факт сплати податку і наявності міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування нафтопереробки і запобігання ухиленням від налога.

Питання подвійного оподаткування виникає у кількох випадках: 1. При оподаткуванні доходів, одержуваних нерезидентами по закордонах. У такій ситуації дозвіл протиріччя можливе рамках спеціальних міжнародних угод, відповідно до якими оподаткування відбувається у одному державами. Або регулюється у межах національного законодавства. Суми податків з прибутку чи доходи, отримані поза території, зараховуються при сплаті ними податків із прибутку чи доходу на Україні. 2. При змішаному порядку сплати податку. Така ситуація виникає при оподаткуванні осіб, які сплачують податок, і подають декларацію про доходи на різних роботах. 3. При оподаткуванні распределяемой частини прибутку підприємств. Проблема у цьому, що прибуток, підлягаючий розподілу, оподатковується двічі: перший — при нарахуванні прибуток (дохід) підприємства; другий — при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до зростання прибутку чи його розподіленої частини. У разі можливо використання різних ставок для розподіленої і нерозподіленого прибутку, повне чи часткове звільнення від оподаткування дивідендів чи розподіленої прибыли.

5. ЗАДАЧА.

Визначити суму ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, чи суму бюджетного відшкодування, при таких умовах: 1) відвантажено продукції з контракту № 1 у сумі 5000 грн. (із ПДВ) у звітному кварталі; 2) перераховано постачальнику за отриманий прибуток у звітному кварталі продукцію 1200 грн. (із ПДВ); 3) отримана передоплата з експортного контракту — 7000 грн; 4) відвантажено продукції з бартерному контракту у сумі 200 тис. грн.

Зустрічна постачання у звітній кварталі 180 тис. грн.

Решение:

ПДВ = ПДВ — ПДВ до бюджету отриманий уплаченный.

ПДВ = [pic]грн. полученный.

ПДВ = [pic]грн. уплаченный.

ПДВ = [pic]грн.

в бюджет Ответ: сума бюджетного відшкодування становить 3966,67 грн.

6. ЛІТЕРАТУРА 1. Кучерявенко Н. П. Основи податкового права. — Харків, Вид. Константа,.

1996 р. 2. В. М. Федосов, В.Ш.Опарін, В.О. П’ятаченко та ін. «Податкова система.

України". Підручник, К.-1994. 3. В. В. Буряковский, Б. Я. Кармазин, С. В. Каламбед «Податки», Пороги.

Днепропетровск-1998. 4. С. Терехін «Фіскальна політика України: під тягарем пережитків планової економіки» // журнал «Фінансові ризики», 1996, № 3. 5. В.М.Опарін «Фінансова сістема, теоретичні засади та практичні аспекти її розбудові в Україні», журнал «Фінанси України» № 9, 1998 р. 6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н.І., Калина А. В. Податкова система Украины:

Учеб. Посібник. — До.: МАУП, 2000. 7. Дернберг Р. Л. Міжнародне оподаткування. — М.: ЮНИТИ Будапешт:

COLPI, 1997.