1. Вступ...3
2. Виникнення середньовічної філософії........5
2.1 Основні положення філософії середньовіччя........5
2.2 Відображення християнського навчання й античної філософії на ідеологію філософії середньовіччя...6
3. Напрямки філософської думки середньовіччя.....7
4. Хома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики....8
5. Специфіка середньовічної схоластики.......11
5.1 Відношення до природи..11
5.2 Людина - образ і подоба Бога...12
5.3 Проблема душі і тіла........13
6. Теоцентризм середньовічної філософії......14
7. Висновок......15
8. Список використаної літератури.......16

ВСТУП

Середньовіччя займає тривалий відрізок історії Європи від розпаду Римської імперії в V столітті до епохи Відродження (XIV-XV в.в.).Філософія, що складалася в цей період мала два основних джерела свого формування.
Перший з них - давньогрецька філософія, насамперед у її платонівської і арістотелівській традиціях. Друге джерело - Священне писання, що повернуло цю філософію в русло християнства. Ідеалістична орієнтація більшості філософських систем середньовіччя диктувалася основними догматами християнства, серед яких найбільше значення мали такі, як догмат про особистісну форму бога-творця, і догмат про утвір богом світу "з нічого". В умовах такого жорстокого релігійного диктату, підтримуваного державною владою, філософія була оголошена "служницею релігії", у рамках якої усі філософські питання зважувалися з позиції теоцентризма, креаціонізму, провіденціалізму.
Теоцентризм - (греч. theos - Бог), таке розуміння світу, у якому джерелом і причиною всього сущих виступає Бог. Він центр світобудови, активне і його початок, що діє. Принцип теоцентризма поширюється і на пізнання, де на вищу сходинку в системі знання міститься теологія; нижче її - філософія, що знаходиться на службі в теології; ще нижче - різні приватні і прикладні науки.
Креаціонізм - (лат. creatio - створення, створення), принцип, відповідно до якого Бог з нічого створив живу і неживу природу, тлінну, минущу, що перебуває в постійній зміні.
Провіденціалізм - (лат. providentia - провидіння), система поглядів, відповідно до якої усіма світовими подіями, у тому числі історією і поводженням окремих людей, керує божественне провидіння (провидіння - у релігійних представленнях: Бог, вища чи істота його дії).
У середньовічній філософії можна виділити, як мінімум, два етапи її становлення - патристику і схоластику, чітку границю між який провести досить важко.
Патристика - сукупність теолого-філософських поглядів «батьків церкви», що взялися за обґрунтування християнства, спираючи на античну філософію і насамперед на ідеї Платона.
Схоластика - являє собою тип філософствування, при якому засобами людського розуму намагаються обґрунтувати прийняті на віру ідеї і формули.
У середньовічній філософії гостро стояла суперечка між духом і матерією, що спричинило за собою суперечка між реалістами і номіналістами. Суперечка йшла про природу універсалій, тобто про природу загальних понять, чи є загальні поняття вторинними, тобто продуктом діяльності мислення, чи ж вони являють собою первинне, реальне, існують самостійно.
Номіналізм являв собою зачатки матеріалістичного напрямку. Навчання номіналістів про об'єктивне існування предметів і явищ природи вело до підриву церковної догми про первинність духовного і вторинності матеріального, до ослаблення авторитету церкви і Священного писання.
Реалісти показували, що загальні поняття стосовно окремих речей природи є первинними й існують реально, самі по собі. Вони приписували загальним поняттям самостійне існування, не залежне від окремих речей і людини. Предмети ж природи, на їхню думку, представляють лише форми прояву загальних понять.
Середньовічна філософія внесла істотний вклад у подальший розвиток гносеології, для формування основ природничонаукового і філософського знання. XIII століття - характерна риса цього сторіччя - повільне, але неухильне наростання в лоні феодалізму його розкладання, формування зачатків нового, капіталістичного ладу .Розвиток товарно-грошового господарства в країнах Західної Європи викликало значне економічне пожвавлення. Зміна у виробничих відносинах, неминуче викликали визначені перетворення в ідеологічній надбудові. Унаслідок цього наприкінці XII в. і першій половині XIII в. феодальні міста починають прагнути до створення власної інтелектуальної і культурної атмосфери. Міська буржуазія прагне до розвитку міських шкіл, виникненню університетів.
Філософським вираження пробудження цього життя і розширення наукового пізнання було сприйнятий арістотелізм. У філософії Аристотеля намагалися відшукати не стільки практичні рекомендації, що могли бути використані в економічному і суспільно-політичному житті. Ця філософія з'явилася поштовхом для вчених того часу, змушених визнати, що августинізм уже перестав відповідати сформованої інтелектуальної ситуації. Адже августинізм, що спирався на платоновскі традиції, був спрямований проти природничонаукових досліджень. Августин затверджував, що пізнання матеріального світу не приносить ніякої користі, тому що не тільки не збільшує людського щастя, але поглинає час, необхідне для споглядання набагато більш важливих і піднесених предметів. Девіз філософії Августина: «Хочу зрозуміти бога і душу. І нічого більш? Зовсім нічого!». Зрозуміло, що розуміється в такий спосіб філософія не могла бути натхненником нових духовних плинів. Інтелектуальні запити вимагали нової філософії.
Розвинене наприкінці XII і в XIII сторіччі в країнах Західної Європи інтелектуальний рух спричинило за собою ріст тенденцій до відділення науки від теології, розуму від віри. У результаті тривалих суперечок, що ведуться між окремими мислителями і церквою, викристалізувалося кілька крапок зору на те, як вирішити проблему відносини віри і розуму:
- Раціоналістична точка зору. Прихильники її вимагали піддати догмати віри оцінці розуму як вищого критерію чи істини омани;
- Точка зору двоїстої істини, висунута захисниками теорії двох істин - теологічної і науковий;
- Точка зору предметного розмежування. Її прихильники розмежовували теологію і науку по їх предметах і цілям;
- Точка зору повного заперечення цінності науки.
В умовах, коли усе більш широко пробуджувався інтерес до науки і філософії, не можна було як і раніше підтримувати повне заперечення цінності раціонального знання, необхідно було шукати інші, більш тонкі способи рішення питання про відношення теології і науки. Це було нелегкою справою, тому що мова йшла про вироблення такого методу, що, не проповідуючи повної зневаги до знання, одночасно був би в стані підкорити раціональне мислення догматам одкровення, тобто зберегти примат віри над розумом. Цю задачу здійснює Хома, спираючи на католицьке тлумачення арістотелевскій концепції науки.

ВИСНОВОК

У даній роботі були розглянуті основні проблеми середньовічної філософії. Аналізуючи вище сказане, можна сказати що, в умовах, коли усе більш широко пробуджувався інтерес до науки і філософії, не можна було як і раніше підтримувати повне заперечення цінності раціонального знання, необхідно було шукати інші, більш тонкі способи рішення питання про відношення теології і науки.
Це було нелегкою справою, тому що мова йшла про вироблення такого методу, що, не проповідуючи повної зневаги до знання, одночасно був би в стані підкорити раціональне мислення догматам одкровення, тобто зберегти примат віри над розумом. Цю задачу здійснює Хома, спираючи на католицьке тлумачення арістотелевської концепції науки.
ДО VIII – X ст. життя поступово стабілізується. З'являються класи феодального суспільства, для яких характерна ієрархічна форма відносин: вертикальні зв'язки – васальна залежність, горизонтальні – зв'язку корпоративного типу. ДО IX століття оживають міста, розвивається торгівля. Основна риса економіки – прагнення її раціоналізувати.
Церква панує у всіх сферах життя. Одночасно з покликанням піти з мирського життя, церква породила і нове відношення до праці: воно стає не прерогативою рабів, тепер ледарство розцінюється як гріх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В.А. Канке. Філософія. Історичний і систематичний курс: Підручник для вузів. 4-і видання. М.: «ЛОГОС» 2002 р. – 344 с.
2. А.А. Радугін. Філософія. Курс лекцій. М.: «ЦЕНТР» 1999 р. – 269 с.
3. ЮНавчальний посібник. с М.: ЗАТ «Бізнес-школа «ІНТЕЛ-СИНТЕЗ»», 1998 - 304 с.
4. Основи філософії: Навчальний посібник для вузів. /під ред. Попова Е.В./. – М.: Гуманіт.
5. Філософія: підручник для вищих навчальних закладів. – Ростов н/Д.: «ФЕНІКС», 1999 – 576 с.
6. Історія філософії: Навчальний посібник для вузів / А.Н. Волкова, В.С. Горнєв і ін.; під ред. В.М. Мапельман і Е.М. Пенькова. – М.: «Видавництво ПРІОР», 1997. – 464 с.