Головна » Реферати » Реферати 5 курс » Курсові роботи

Безробіття в Україні (макроекономіка)



Зміст

Вступ
Історія виникнення безробіття
Причини безробіття
Класична концепція
Кейнсіанська концепція
Види безробіття
Закон Оукена
Державне регулювання зайнятості
Крива Філліпса
Особливості зайнятості та безробіття в Україні
Висновок
Використана література

Вступ

Хоч як бездоганно не працювали б ринкові механізми, вони не можуть, проте, забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки.
Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. У Законі України „Про зайнятість” зазначено, що безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхній професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.
До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням.
У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Якщо розглядати безробіття в контексті об’єктно-суб’єктних відносин, то на відміну від більшості політ-економічних категорій, у яких відносини між певними суб’єктами виникають з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності, безробіття означає, передусім, відносини між класом капіталістів і державою й класом найманих працівників з приводу відчуження частини останніх від виробничої діяльності, з одного боку, та забезпечення їх необхідним мінімумом задля існування з другого боку, а отже, звуженого відтворення. Якщо синтезувати обидва визначення, то безробіття означає виробничі відносини між протилежними класами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають явища і процеси, протилежні за економічним змістом тим, які мали місце при взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.

Висновок

Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.
Пріоритетним напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентноспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 20.01.2006 року № 42 „Про затвердження основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2206 рік” збереження соціальної спрямованості економічного зростання здійснюватиметься за такими напрямками:
Скорочення питомої ваги бідного населення та формування середнього класу шляхом:
Створення не менш як 1 млн нових робочих місць;
Виконати завдання Державної програми зайнятості населення на 2006-2009 роки, відповідних територіальних (регіональних) програм на 2006 рік;
Залучення до оплачуваних громадських робіт не менш як 410 тис. безробітних.
Безробіття є реактивом, який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.
Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи не ставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?
1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.
2. Наявність безробіття обмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.
3. Побоювання втратити роботу і влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і , крім того, створює умови для підтримки необхідної якості витрат праці.
В силу позначених причин помірне безробіття ( від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.
Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які викликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільства викликає безробіття?
1. При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча сила не приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникають витрати від недовикористаних виробничих можливостей.
2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний постійний рівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.
3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув’язнення.
4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.
5. Оцінюючи безробіття як збитки суспільства, треба згадати й такі фактори екномічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.

Використана література

1. Закон України „Про зайнятість”.
2. Постанова Кабінету Міністрів № 42 від 20.01.2006 р.
3. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
4. Данильченко О. П. Макроекономіка: К.: 1995. - 96 с.
5. Еренберг Р. Дж., Смит Р. С. Современная экономика труда: Теория и государственная политика / Под ред. Р. П. Колосовой и др. М., 1996. С. 634.
6. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело, 2002. – 472 с.
7. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. М., 1948. С. 252.
8. Курс общей экономической теории / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. СПб., 1996. С. 316-317.
9. Маконелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М., 2000, 785 с.
10. Мочерний та ін. Політична економія: навчальний посібник. – Херсон: Дніпро, 2002, 794 с.
11. „Апостолівські новини”, газета, № 82-83 (9892) від 18-22 жовтня 2006
12. „Економіка України”, журнал, 10.
13. „За київським часом”, газета, № 13 (90), 24.06.05
14. „Урядовий кур’єр”, газета, № 15, 27 січня 2005 р.
15. „Урядовий кур’єр”, газета, № 247, 27 грудня 2005 р.
16. „Урядовий кур’єр”, газета, № 17-18, 27 січня 2006 р.





Повна інформація про роботу

Характеристика роботи

курсова робота "Безробіття в Україні (макроекономіка)" з предмету "Курсові роботи". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 26.02.2011 в 19:24. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 1409 та скачано 37 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Коментар автора роботи

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...