Мирова угода, її сутність та порядок укладання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ Кафедра Фінансів підприємств та банківської справи РЕФЕРАТ з дисципліни: Економіка підприємства на тему: Мирова угода, її сутність та порядок укладання Виконала студентка групи КС-08−1з Корзун О.М.

Викладач Привалова Л.В.

Дніпропетровськ 2012

Зміст Вступ Дослідження суті мирової угоди та порядку її укладання

Висновки Бібліографічний список

Вступ В економічних відносинах між суб'єктами господарювання важливу роль відіграє мирова угода, під якою, зокрема у справі про банкрутство, розуміють домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення та списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Процес досягнення цієї домовленості з практичного для кредитора погляду має певну логічну послідовність. Тому доцільно розкрити сутність поняття мирової угоди як системи заходів, спрямованих на запобігання банкрутству і ліквідації боржника як суб'єкта господарських стосунків.

Метою даної роботи є проведення аналізу і обґрунтування методики укладання мирової угоди.

Головне завдання даної роботи полягає в розкритті мети мирової угоди, врегулюванні фінансових стосунків між боржником і кредиторами, що є найскладнішим варіантом «укладення миру» між сторонами під час вирішення судами справ про банкрутство.

Дослідження суті мирової угоди та порядку її укладання Проблеми укладання мирової угоди та пов’язані з цим економічні та правові аспекти вивчаються багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями: Бірюковим О.М., Бондаренком В. В, Скакуном О. Ф. (розкрито у праці зв’язок мирової угоди з теорією держави і права), Тітовим М.І. (у його праці розкрито суть банкрутства, висвітлено матеріально-правові та процесуальні аспекти, які виникають в процесі даної процедури), Степновим В. В. (проведено ґрунтовний, порівняльний аналіз банкрутства у Росії, США, Франції, Англії, Німеччині) .

Для об'єктивного вирішення проблеми укладання мирової угоди необхідно забезпечити наукове обґрунтування її мети, етапів та порядку формування.

Історичний досвід свідчить, що процес стійкого гармонійного розвитку людського суспільства можливий лише тоді, коли він не суперечить економічним законам. Еволюція будь-якої системи можлива за умови одночасного виконання двох чинників: система постійно генерує нові прогресивні елементи, і вона ж позбавляється від застарілих, нежиттєздатних в нових умовах, елементів. Для учасників господарського обороту висловлена думка конкретизується таким чином: виживають тільки ті суб'єкти, які використовують (найчастіше з ризиком) більш сучасні наукомісткі технології, що дозволяють при мінімальних матеріальних і енергетичних витратах отримати більшу кількість продукції з новими функціональними властивостями (інноваційний напрям розвитку економіки). Ті ж суб'єкти, які використовують застарілі технології, і, як наслідок, у них збиткове виробництво, повинні залишити ринок. Ринкові принципи регуляції господарської діяльності передбачають існування інституту неспроможності (банкрутства), як засобу призупинення діяльності юридичної особи за рішенням господарського суду в результаті його неспроможності.

Характерною рисою розвитку інституту неспроможності є затвердження гуманістичних принципів в процесі врегулювання майнових суперечок між контрагентами господарських стосунків. В процесі становлення цього інституту відбувається безупинний поступальний розвиток.

Одним із засобів реалізації таких заходів стало укладення мирової угоди, яка передбачає зниження суми боргу (повне або часткове) або збільшення термінів його погашення. Тобто, найважливішою рисою мирової угоди є врегулювання фінансових стосунків між боржником і кредиторами .

Як відомо, під час судового розгляду справи про банкрутство (при відсутності санаторів або при негативному результаті їхньої роботи) боржнику загрожує повна і беззастережна ліквідація з розпродажем майна. Звідси випливає, що для боржника мирова угода обертається перенесенням коми у відомому виразі на одне слово вперед — «Стратити не можна, помилувати».

Кредитор має визначити, на які умови він буде згоден піти, щоб зрештою не програти, а виграти.

Боржнику варто замислитись, чи підходять йому такі умови (наприклад, наскільки є реальним повернення боргу частинами навіть на умовах запропонованого відстрочення або розстрочення).

Мирова угода має містити такі положення про:

· розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника;

· відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, у ній може бути зазначено умови про:

· виконання зобов’язань боржника третіми особами.

· задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону (наприклад, грошове зобов’язання може бути замінено зобов’язанням щодо постачання товарів, виконання робіт, надання послуг);

· обмін вимог кредиторів на акції боржника.

Основна мета мирової угоди — це створення умов для відновлення платоспроможності боржника, для поліпшення його фінансово-економічного становища та для задоволення вимог кредиторів без ліквідації боржника.

Якби було лише дві сторони, то все було б не так складно. Представники кредитора і боржника могли б під час безпосередніх переговорів спробувати домовитися. Але на практиці кредиторів, як правило, більше одного. Тому, як мінімум, найперше ініціатор (ініціатори) проекту мирової угоди мусить узгодити свої інтереси з інтересами інших кредиторів і досягти консенсусу з ними, щоб мати у комітеті кредиторів більшість голосів, необхідних для прийняття рішення про укладення мирової угоди.

Крім того, варто врахувати, що кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, повинні дати свою письмову згоду на укладення угоди, незалежно від суми вимог і від того, чи входять вони до складу комітету кредиторів. Тому проект угоди обов’язково погоджують і з «заставодержателями».

У разі такого узгодження ніщо не може змусити кредиторів піти на запропоновані умови, крім усвідомлення ними того факту, що в певній ситуації (наприклад, якщо всього ліквідного майна на задоволення вимог кредиторів не вистачає) краще не знищувати боржника, а дозволити йому працювати і поступово відшкодовувати кредиторам те, що їм належить.

Орган стягнення під час укладення мирової угоди зобов’язаний погодитись на задоволення частини вимог щодо податків (зборів, обов’язкових платежів) з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, що виник у строк, який передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство, визнається безнадійним та списується. Крім того, податкові зобов’язання чи податковий борг, що виникли протягом останніх трьох календарного років перед поданням заяви про банкрутство, підлягають розстроченню (відстроченню) або списанню на умовах мирової угоди. Таку мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Для кредиторів, які не брали участі у голосуванні або проголосували проти запропонованої мирової угоди, не може бути встановлено гірші умови, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення угоди.

Узгодження умов мирової угоди між кредиторами повинно проходити паралельно з визначенням позиції іншої сторони з цього питання, оскільки без позитивного рішення боржника мирової угоди не буде укладено.

Попередньо обговоривши усі нюанси взаємовідносин між кредиторами та боржником, кредитори повинні прийняти рішення про укладення мирової угоди та оформити його протоколом засідання комітету кредиторів. Варто звернути особливу увагу на правильність оформлення цього важливого для кредиторів документа. Кредиторам, зацікавленим у позитивному вирішенні питань щодо мирової угоди, необхідно діяти таким чином:

1. Забезпечити присутність на засіданні комітету кредиторів його членів, а також тих кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, незалежно від того, чи входять вони до складу комітету.

2. Зазначити у протоколі повні найменування, адреси, ідентифікаційні коди кредиторів — членів комітету, а також суму належних кожному з них голосів.

3. Викласти у протоколі (у вигляді тез) основні умови мирової угоди і зазначити, хто з кредиторів і як голосував за пропозицію «укласти мирову угоду відповідно до запропонованого проекту» (в тому числі за кількістю голосів і у процентному відношенні до загальної кількості голосів членів комітету).

Текст мирової угоди додають до протоколу.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет більшістю голосів кредиторів — членів комітету і його вважають прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Коли обидві сторони погодять свої позиції та приймуть рішення, вони підписують мирову угоду.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів, від імені боржника — його керівник.

Крім того, у разі застосування в мировій угоді правил списання чи розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості її додатково підписує ще і керівник податкового органу за місцем знаходження боржника.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження арбітражним судом і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, про що суд виносить відповідну ухвалу.

Арбітражний керуючий (і розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) протягом п’яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про її затвердження: До заяви додають:

— текст мирової угоди;

— протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

— список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків та суми заборгованості;

— зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, в першу чергу щодо письмових заперечень кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти її укладення.

Про дату розгляду мирової угоди арбітражний суд повідомляє її сторони. Арбітражний суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за її укладення. Очевидно, цю норму можна розуміти як обов’язок суду повідомити усіх кредиторів, вимоги яких включено до Реєстру, а не тільки членів комітету кредиторів.

Арбітражний суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди тільки у разі порушення порядку укладення, встановленого Законом, або якщо її умови суперечать законодавству. Ухвалу суду про відмову у затвердженні мирової угоди має бути мотивовано, і її може бути перевірено у порядку нагляду. Крім того, винесення арбітражним судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими, зміненими умовами.

Затвердження арбітражним судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. З дня її затвердження припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак керуючий санацією або ліквідатор виконують обов’язки керівника (органів управління) боржника до призначення керівника боржника (органів управління) у встановленому статутом боржника порядку.

З дня затвердження мирової угоди боржник починає погашати вимоги кредиторів відповідно до умов мирової угоди. І якщо все проходить за планом, кредиторам турбуватися начебто нема про що. На жаль, на практиці справи йдуть не так добре. Боржник, який тільки-но звільнився від ланцюга ліквідаційної процедури, знову починає хитрувати та ухилятись від розрахунків або боржник з будь-яких загадкових причин розраховується з кимось з кредиторів, але тільки не з усіма. Як вчинити кредитору, якщо боржник порушує умови мирової угоди?

Можливі декілька способів дії.

Перший варіант. Подання кредитором заяви до арбітражного суду про визнання мирової угоди недійсною. Мирову угоду може бути визнано арбітражним судом недійсною, якщо:

— боржником надано недостовірні відомості про майно у бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове і майнове становище боржника (банкрута);

— виконання мирової угоди призведе до банкрутства боржника;

— існують інші підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Другий варіант. Подання кредитором заяви до арбітражного суду про розірвання мирової угоди.

Мирову угоду може бути розірвано за рішенням арбітражного суду у разі:

— невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш ніж третини усіх вимог кредиторів;

— здійснення боржником дій, які завдають шкоди правам та законним інтересам кредиторів.

Висновки мировий угода боржник кредитор Таким чином, мирова угода у процедурі банкрутства у разі правильного її застосування є:

— для боржників — відновленням та поліпшенням їх фінансово-економічного становища;

— для кредиторів — поверненням усіх боргів або одержанням інших комерційних вигод, про які вони мріють.

Не усі з перерахованих вище економічних факторів, за цілком зрозумілими причинами (об'єктивний характер дії економічних законів), можна активізувати правовими заходами з метою підвищення імовірності укладення мирової угоди в процедурі банкрутства, тобто для більш гармонічного, несуперечливого поєднання приватного і публічного інтересу в даній процедурі банкрутства.

Поряд з висловленими вище пропозиціями, у зв’язку з прийняттям в Україні Закону «Про інноваційну діяльність» варто очікувати зниження кількості банкрутств, оскільки саме інноваційна діяльність насамперед визначає динаміку розвитку економіки, а вже результатом цього процесу буде зростання кількості мирових угод. А це у свою чергу сприятливо позначиться на всій соціально-економічній ситуації в країні.

Бібліографічний список

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Документ 2343−12, чинний, поточна редакція від 21.09.2012, підстава 4452−17

2. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладанні мирової угоди у справі про банкрутство» від 21.11.200 року № 600 // www. rada.kiev.ua.

3. Цивільний кодекс України. Документ 435−15, чинний, поточна редакція від 13.06.2012, підстава 4765−17

4. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління: Монографія / ТС. Клебанова, О. М. Бондар, О. В. Мозенков та ін. X. 2011. — 272 с.

5. Гончаров А. И., Барулин С. В., Фінансове оздоровлення підприємств: Теорія и практика. — М: 2011. 544 с.

6. Григор'єв В.В., Федотова М. А. Оцінка підприємства: теорія и практика 2010. 133с.

7. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2009. — 424 с.

8. Проскура О. Ю. Антикризове управління підприємством: Дис. -канд. екон. наук: 08.06.01. — Харків, 2010. — 161с.

9. Радзивілюк В. В. Судова процедура санації. — К.: Атіка, 2011. 116 с.

10. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: підручник / О. Ф. Скакун. — Харків: 2010. — 704 с.

11. Степанов В. В. Банкрутство у Росії, США, Франції, Англії, Германії/ В. В. Степанов. — М.: Статут, 2010. — 204 c.