Маркетингове дослідження ринку комбікормів України

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1
• ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ
• 1.1 Сутність, класифікація, процес проведення, цілі та задачі маркетингового дослідження
• 1.2 Особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів
• 1.3 Державне регулювання в галузі виробництва комбікормів України
• РОЗДІЛ 2
• ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КОМБІКОРМІВ
• 2.1 Виробничо-економічний аналіз стану українського ринку комбікормів
• 2.2 Характеристика маркетингової діяльності компаній-лідерів
• 2.3 Аналіз споживацьких уподобань на ринку комбікормів України
• РОЗДІЛ 3
• РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
• 3.1 Обгрунтування перспективнив розвитку виробництва комбікормів
• 3.2 Шляхи удосконалення регулювання дільності суб'єктів комбікормового виробництва
• РОЗДІЛ 4
• ОХОРОНА ПРАЦІ
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ

ВСТУП Виробництво комбікормів в Україні заслуговує найпильнішої уваги, як один із основних факторів розвитку птахівництва та тваринництва. Після отримання України незалежності виробництво комбікормів значно знизилося, зруйновані налагоджені зв’язки з колишніми республіками, що негативно вплинуло на експорт та імпорт комбікормів. Тому, для проведення якісного аналізу шляхів розвитку комбікормової промисловості України, необхідно досліджувати накреслені на наш час тенденції.

Сучасний стан виробництва продовольчих товарів показує, що по багатьох позиціях не задовольняються потреби населення в продуктах харчування, більшою мірою це стосується продуктів тваринницької галузі. Відбувається зниження конкурентоспроможності внутрішнього ринку тваринницької та птахівничої продукції, що робить його вразливим від імпортних поставок, послаблюючи продовольчу безпеку територій, особливо індустріальних та екологічно неблагополучних. Невисокі темпи розвитку тваринництва пов’язані з відсутністю повноцінних кормів.

Маркетингу агропромислової продукції присвячено достатньо вітчизняних та зарубіжних досліджень. Такі автори, як В. І. Благодатний, А. В. Войчак, В. М. Геець, Л. В. Дейнеко, І. В. Роздольська, Н. П. Шалигіна та інші, докладно розглядали проблеми маркетингових досліджень ринку харчової промисловості. Разом з тим не всі аспекти та проблеми отримали належне висвітлення. Більш аргументованого обгрунтування вимагають теоретико-методологічні питання, причому питання, що безпосередньо стосуються практики господарювання в сучасній Україні.

Мета дослідження полягає в маркетинговому аналізі ринку комбікормової промисловості України. Для досягнення поставленої мети слід було вирішити наступні завдання:

— описати структуру ринку комбікормів в Україні і визначити обсяг, структуру та географію виробництва, основних гравців ринку;

— проаналізувати тенденції розвитку комбікормової промисловості і дослідити особливості організації та управління розвитком комбікормової промисловості України;

— провести виробничо-економічний аналіз стану агропромислового комплексу регіону;

— описати профілі учасників ринку;

— розробити рекомендації щодо вдосконалення маркетингових стратегічних цілей підприємства.

Об'єктом дослідження є маркетингове дослідження ринку комбікормів України.

Предметом дослідження є теоретичні положення та практичні засади ринку комбікормів України.

Методи дослідження, які використовувалися: метод аналізу, метод синтезу та метод експертних інтерв'ю.

Теоретичною та методичною базою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі кормовиробництва, організаційно-економічних відносин в агропромисловому комплексі.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, постанови Уряду України, що регулюють відносини в галузі розробки прогнозів та програм розвитку агропромислового комплексу; річні звіти виробничо-фінансової діяльності комбікормових підприємств України.

Основні результати дослідження були повідомлені на всеукраїнській науковій конференції молодих учених та студентів «Актуальні проблеми та перспективи розвитку маркетингового управління», 15 листопада 2013 року, яка проводилися у Києві за підпримки Київського національного університету технологій та дизайну.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ

1.1 Сутність, класифікація, процес проведення, цілі та задачі маркетингового дослідження

Ринок дуже динамічна система, тому з кожним роком зростає потреба в інформації. Зараз інформація стала одним із ключових ресурсів, необхідних для успішної роботи підприємства. Для отримання необхідної інформації використовують маркетингові дослідження. Обізнаність у тих чи інших питаннях дозволяє учасникам ринку утримати свої позиції і знижує небезпеки, пов’язані з прийняттям неправильних рішень.

Маркетингові дослідження дозволяють отримати більш глибокі знання про ринок, покупців, товари та інших ключових аспектах для ведення успішної комерційної діяльності.

Існує достатньо багато формулювань поняття маркетингового дослідження, різні вчені визначають його по-різному, а саме:

— наприклад, відповідно до визначення з Міжнародного кодексу ЕSОMАR (Європейське товариство дослідників ринку і громадської думки), «маркетингове дослідження — це системний збір і об'єктивна реєстрація, класифікація, аналіз і представлення даних, що стосуються споживчої поведінки, потреб, відносин, думок і т. д. індивідів і організацій в контексті їхньої економічної, соціальної, політичної та повсякденної діяльності»;

— «маркетингові дослідження — це проведення різних обстежень, аналіз отриманої інформації та представлення результатів і висновків у вигляді, відповідному конкретної маркетингової завдання, що стоїть перед фірмою» [1];

— «маркетингові дослідження припускають організацію та змістовну трактовку „зворотних“ інформаційних потоків: первинних — від суб'єктів ринку і вторинних — від різних факторів як маркетингової, так і внутрішнього середовищ фірми» [2];

— «маркетингові дослідження — специфікація, збір, аналіз та інтерпретація інформації, яка пов’язує організацію з її ринкової

— середовищем".

Сучасний світ змінив сформований колись стереотипний підхід до маркетингових досліджень і трактує їх не як пропозиції клієнту того, «що він хоче», а як пророзицію «що йому потрібно», а також як прогнозує тенденції розвитку і можливі сфери діяльності фірми. Але все ж таки, що стосується вітчизняних підприємств проведення маркетингових досліджень на даний час є швидше винятком, ніж нормою. Причини такої ситуації є:

— нестійкість і непередбачуваність розвитку економічної і політичної ситуації в країні і, як наслідок цього, більшость фірм націлені на забезпечення поточного прибутку;

— відсутність позитивного досвіду проведення таких досліджень;

— недооцінка вітчизняними виробниками корисності досліджень.

Для забезпечення максимально можливої ??ефективності маркетингових досліджень, під час їх проведення необхідно дотримуватися трьох основних принципів, а саме:

— принцип об'єктивності передбачає збирання та аналіз всієї можливої ??і доступної інформації та її розгляд з усіх можливих сторін і точок зору;

— принцип точності означає, що всі зібрані дані повинні мати необхідний ступінь достовірності, і не повинні бути неоднозначними в розумінні;

— принцип ретельності говорить про те, що отримання інформації вході маркетингових досліджувань повинно бути сплановано належним чином, а аналіз повинен відповідати передбаченим стандартам якості.

Кожен з принципів є дуже важливим і його дотримання безпосередньо впливає на якість проведених заходів.

Маркетингове дослідження продукції і різних характеристик в першу чергу націлене на отримання найбільш укомплектованої і правдивої інформації про судження покупця стосовно певних послуг, товарів, об'єктів. Таке дослідження, як інструмент, дозволяє максимально оптимізувати ресурси компанії для організації ефективного просування на ринку і залучення все більшої аудиторії покупців. На сьогоднішній момент існує велика кількість різних методик, у тому числі інноваційних, проведення маркетингових досліджень, що відповідають на всілякі запити клієнтів. У першу чергу маркетингові дослідження діляться: первинне маркетингове дослідження і вторинне маркетингове дослідження.

Розглянемо особливості первинних маркетингових досліджень. Первинні дані можна охарактеризувати як: інформація зібрана дослідником для вирішення будь-яких конкретних завдань. Види первинних маркетингових досліджень представлено на рисунку 1. 1.

Рис. 1. 1. Види первинних маркетингових досліджень Якісне дослідження в своїй основі має розкривати внутрішні установки об'єкта, даний клас маркетингових досліджень дозволяє отримувати найбільш докладні дані про причини поведінки об'єкта, про його світогляд, про його ставлення до чого-небудь. Проте, отримувана інформації про об'єкт не може бути відображена статистично, але при цьому незамінна у вивченні: поведінка покупця; при розробці нових торгових марок, іміджу фірма і т. п. Основними методами якісних досліджень є методи маркетингового дослідження як:

— глибинне інтерв'ю;

— фокус-група;

— аналіз протоколу.

Глибинне інтерв'ю — це слабоструктурована бесіда респондента з інтерв'юером, при якій передбачається максимально розгорнута відповідь на заздалегідь підготовлені питання. Завданням інтерв'юера є мотивування респондента до відкритої розмови. Глибинне інтерв'ю використовується для виконання таких завдань як [5]:

— вивчення поведінкових установок покупців;

— проведення маркетингового дослідження нового продукту та товарних концепцій;

— виявлення попередньої реакції споживачів на різні маркетингові кампанії.

Маркетингова фокус-група — це глибинне інтерв'ю, яке проводиться серед представників цільової аудиторії в спеціальному приміщенні з пунктом прихованого спостереження. Так само даний метод передбачає наявність заздалегідь підготовленого сценарію і модератора, і застосовується для:

— генерації нових ідей (послуг, зовнішнього вигляду товару, реклами тощо);

— виявлення оціночних суджень про нові товари, рекламу, упаковку, імідж компанії тощо;

— отримання масиву даних для складання цілей кількісного маркетингового дослідження;

— пояснення результатів, отриманих в ході кількісного дослідження;

— ознайомлення з потребами, мотивами, інтересами і поведінкою покупця.

Аналіз протоколу за своєю суттю полягає у створення штучної ситуації, в яку потрапляє респондент. Головним завданням дослідника полягає у виявленні причин і факторів, що спонукали респондента купити той чи інший продукт. Як правило, даний метод використовується при аналізі прийняття рішень:

— які розподіляються за часом, прикладом може служити покупка машини. Дослідником вивчається всі етапи, протягом яких формуються кінцеве рішення про купівлю;

— які приймаються вмить і фактично несвідомо. При цьому дослідник уповільнює швидкість ухвалення рішення. Прикладом може служити: покупка жувальної гумки, аналіз протоколу дозволяє в даному випадку розібратися в внутрішніх спонуканнях до придбання тієї чи іншої марки жувальної гумки.

Кількісне дослідження дозволяє отримати дані, які можливо зобразити статистично, пропорційно зрозуміти залежність одних характеристик об'єкта від інших. Перевага методик кількісних маркетингових досліджень полягає в можливості охопити більшу кількість респондентів, і надалі спроектувати отримані дані на всіх споживачів. Провідні методи кількісних досліджень: різні різновиди маркетингового дослідження анкетування (як опитування) і rеtаil аудит.

Опитування передбачає вербально-комунікативне спілкування інтерв'юера з респондентом, і отримання відповідей на заздалегідь підготовлені питання (у вигляді анкети).

Rеtаil аудит полягає в аналізі цін, продуктового асортименту, дистрибуції, рекламних носіїв по товару, особливості якого досліджуються. За допомогою одержуваних даних можна [7; 8]:

— установити розмір і частку ринку;

— порівняти різні товарні групи та учасників ринку, їх позиціонування в різних ринкових сферах;

— виявити незайняті сфери торгівлі та розробити концепції просування;

— скоригувати існуючий дистриб’юторський курс і згенерувати підставу для позиціонування сучасної продукції.

Mix-методиками є змішані методи досліджень, дуже вдало сполучають в собі переваги якісних і кількісних методів. Головним чином для таких методик використовуються або наглядові техніки, або експериментальні техніки.

Техніки спостереження використовуються при проведенні описових маркетингових досліджень, які полягають у спостереженні за соціальними явищами в природних умовах. Дані техніки розрізняються за часом: спостереження може бути перехресним або послідовним.

Експериментальні техніки використовуються при проведенні інноваційних маркетингових досліджень, і передбачають створення фактично штучного оточення, при якому дослідник може контролювати розвиток ситуації, хоча б по одному параметру.

Основними видами mix-методик можна назвати [9]:

— hаll-тест — це метод цільового маркетингового дослідження, в процесі якого доволі чимала група людей (до 400 респондентів), яким пропонується у спеціально підготовленому приміщенні протестувати певний продукт і його характерні елементи (рекламний ролик, смак, колір тощо), і після заповнюють анкету, що стосується даного товару;

— hоmе-тест передбачає тестування товару вдома. Даний метод використовується, якщо необхідно тривалий ознайомлення з товаром у респондента;

— маркетингове дослідження «таємний покупець» полягає в оцінці рівня і якості обслуговування за допомогою фахівців, які беруть на себе роль покупця або клієнта.

Кожний з методів по-своєму необхідний, але максимальний ефект та найповнішу відповідь на питання зможе дати тільки комплексне їх застосування та професійна оцінка результатів. Це суттєво знизить ризики та допоможе знайти нові, перспективні та прибуткові рішення для бізнесу.

Проведення маркетингових досліджень — не лише одноразова акція, яка дає можливість реалізувати певну мету фірми, а й постійно здійснюваний процес і вид маркетингової діяльності, спрямованої на постійне пристосування виробництва до вимог певних споживачів. Тому результати досліджень використовують для корегування планів та поточної виробничо-збутової діяльності фірми. Організація маркетингових досліджень повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити їм комплексний і системний характер, а також науковий підхід [10; 11].

Оскільки маркетингові дослідження повинні бути ефективними з економічної точки зору, вони повинні бути добре сплановані й організовані. Незважаючи на різноманіття видів проведених маркетингових досліджень, в основі всіх їх лежить загальна методологія, що визначає порядок виконання.

Загалом процес маркетингового дослідження складається з таких етапів, що представлені на рисунку 1. 2.

Визначення проблеми і постановка цілей досліджень є головним, визначальним етапом маркетингових досліджень, оскільки вчасно і правильно сформульована проблема значною мірою скорочує час пошуку шляхів її вирішення, сприяє економії матеріальних і фінансових ресурсів.

Структуру маркетингового дослідження визначають його цілі та завдання. Вона складається з двох взаємозалежних частин: дослідження певного ринку, аналіз умов реалізації продукції та дослідження власних можливостей для виходу фірми на ринок та зміцнення позицій на ньому. Тобто маркетингове дослідження певного ринку є частиною комплексного дослідження, структура якого — це низка операцій, представлених на рисунку 1. 3. [13]

Рис. 1.2. Етапи маркетингового дослідження [складено автором за джерелом [12]

Необхідно також відзначити, що основне завдання маркетолога і (або) служби маркетингу — не тільки маркетингові дослідження, а в першу чергу стратегічне планування та оперативне управління комплексом маркетингу компанії через аналіз ринку на основі інформації про нього, отриманої за допомогою маркетингових досліджень.

При цьому проведення самих маркетингових досліджень цілком може виконувати зовнішній виконавець, також дослідження можуть проводитися самостійно, власними силами організації.

У виборі між першим і другим варіантами проведення маркетингових досліджень враховується безліч факторів, порівняльна таблиця 1. 1 переваг та недоліків використання обох варіантів представлена нижче:

Рис. 1. 3. Структура маркетингового дослідження Таблиця 1. 1

Переваги та недоліки методів проведення маркетингових досліджень [складено автором за джерелом [14; 15]

Неможливо самостійно провести кількісне дослідження з великою вибіркою, наприклад, опитування споживачів з метою визначення рівня лояльності. У даному випадку необхідний професійний підхід, потрібно використання статистичних програм, а з такими програмами, як правило, працюють фахівці, прийняти яких в штат неісследовательская компанія не може собі дозволити. Крім того, деякі методи вимагають обов’язкового залучення спеціалізованих агентств, наприклад, фокус-групи з ряду причин рекомендується проводити тільки в маркетингових компаніях.

Незважаючи на очевидні переваги звернення в агентство, на практиці значна частина українських компаній малого та середнього бізнесу воліють або не проводити дослідження зовсім, або ж героїчно, але з перемінним успіхом, намагаються самостійно займатися всіма типами досліджень, якими тільки можуть і не можуть.

Таким чином, сьогодні, коли конкуренція між виробниками товарів різко зростає, підприємства і цілі промислові галузі вже не можуть обмежуватись проведенням лише якихось епізодичних маркетингових заходів — необхідно вести безперервну маркетингову діяльність для успішного розвитку кожного підприємства.

1.2. Особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів

Для ефективного планування та управління бізнесом у сфері агропродовольчого комплексу в умовах жорсткої конкуренції, особливо з іноземними товаровиробниками, і враховуючи можливі несприятливі погодні умови, сільські товаровиробники змушені впроваджувати елементи маркетингу в господарську діяльність.

Необхідною умовою існування підприємства в сучасному ринковому середовищі є проведення комплексних маркетингових досліджень. Одним з об'єктів комплексного дослідження товарного ринку є сам ринок. Успіх ефективної маркетингової стратегії визначається ступенем розуміння ринкових потреб. Особливо це стосується промислового ринку, яким також є ринок комбікормів, де кожен споживач є унікальним, і вибір кінцевого споживача супроводжується складними процесами прийняття рішень про закупівлю. Тому для прийняття рішень на ринку, який характеризується величезним обсягом збуту і закупівель, виняткове значення має наявність достовірної маркетингової інформації [15; 16].

Напрями маркетингових досліджень визначаються можливим набором об'єктів для вивчення. До найбільш типовим напрямками досліджень в АПК регіону можна віднести наступні. По-перше, вивчення макросередовища організацій АПК, сутність якого полягає в дослідженні законодавчих обмежень діяльності, економічних умов, соціально-культурних змін, демографічних тенденцій, екологічних проблем на рівні регіону. Наступним типовим напрямком є вивчення внутрішнього середовища організацій АПК, іншими словами, дослідження виробничих можливостей соціально-економічної системи, сильних і слабких сторін організації. Також до основних напрямів маркетингових досліджень можна віднести вивчення конкурентів, споживачів, цін, товару, збуту і ринку в цілому [17; 18].

Виступаючи складовою частиною загальної інформаційної системи, на основі якої реалізується цільове управління, маркетингові дослідження є інструментом, що дозволяє відобразити реальний стан організацій комбікормового ринку.

Особливістю маркетингу товарів сільського-сподарського виробництва (агромаркетинга), а насамперед на ринку комбікормів, є те, що він охоплює такі стадії дослідження [19]:

— вивчення потреб і прогнозування попиту;

— вивчення асортиментної політики та розробка виробничої програми;

— вивчення каналів руху товару і організація збуту.

Розглядаючи особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів, необхідно враховувати характеристики підприємств-споживачів продукції та характеристики підприємств-виробників продукції, які є складовою частиною ринку.

Особливостями покупців продукції на комбікормовому ринку є:

1. Покупці продукції є професіоналами, які мають технічну освіту і володіють високою кваліфікацією.

2. Покупці чітко визначають і виражають вимоги до необхідного товару.

3. Організації-споживачі вимагають комплексних продажів, коли купівля товару гарантує отримання певних послуг з його обслуговування.

4. Покупці, працюючи на даному ринку, контактують з невеликою кількістю продавців.

5. Покупці прагнуть налагоджувати стабільні довгострокові відносини з постачальником продукції.

6. В процесі покупки виробів активно використовують переговори.

7. Користуються технікою особистих продажів.

8. Організації-споживачі сконцентровані географічно.

Покупці є, в основному, організаціями, а не окремими особами, що призводить до певних наслідків:

— рішення про покупку, як правило, приймається колективно, після ретельного вивчення цін, характеристик товару і постачальників;

— рішення про покупку відрізняється своєю складністю;

— оцінка можливих варіантів відбувається з урахуванням складних умов і форм кредитування;

— мотивація покупців ускладнюється тим, що різні особи організації зацікавлені в продукції а, з іншого боку, вона спрощується за рахунок своєї об'єктивності.

Коло контактів виробників і споживачів продукції обмежене, по-перше, на ринку присутня невелика кількість учасників ринку, а по-друге, спілкування відбувається тільки на рівні керівництва підприємств. Збір інформації неможливий без особистої зацікавленості і безпосередньої участі представників керівництва підприємств-виробників продукції. Для проведення опитувань необхідно існування сталих довірчих ділових відносин, що дозволяють отримувати інформацію, закриту для вільного доступу.

Невелике число споживачів продукції ускладнює проведення кількісних досліджень. Великого значення набуває створення інформаційної бази, що дозволяє проводити такі дослідження. Інформаційна база створюється шляхом особистих бесід або під час спілкування по телефону, або під час ділових зустрічей. Тому питання анкети повинні бути ретельно продумані і мають сприяти збиранню важливої інформації за короткий проміжок часу. Дослідження, як правило, вимагає конфіденційності, внаслідок чого процес налагодження контактів не набагато спрощується. У випадках відсутності подібної інформаці, пошук ведеться за допомогою доступних баз даних.

У процесі дослідження комбікормового ринку можна зіткнутися з двома основними труднощами [20]:

1. Досліджуваний ринок є специфічним і вузько-спеціалізованим, що істотно ускладнює пошук респондентів.

2. Труднощі мови дослідження. Предметом дослідження є підприємства комбікормової промисловості, та продукція, що вони виробляють. Через це необхідно скласти спеціальний «словник» дослідження, а також проводити спеціальний інструктаж з інтерв'юерами з метою занурення в тематику дослідження.

В аграрному бізнесі останім часом стає популярним проведення тестування готової продукції, тобто цільовій аудиторії демоструються зразки товару (готової продукції) або комунікаційних повідомлень. Такі випробування достатньо добре працють у випадках тестування нового складного продукту, наприклад техніки, що використовується у сільському господарстві.

Досить ефективними вважаються методи дослідження, які базуються на активному вивченні поведінки цільових ринків шляхом «живого» спілкування з їх суб'єктами. Такий метод дозволяє більш точно зрозуміти нюанси споживацької поведінки в момент вибору і здійснення купівлі.

Останнім часом набуває популярності також метод «таємного споживача» — анонімна імітація дослідником споживача або іншого клієнта, щоб отримати інформацію про поведінку свого цільового ринку або конкурентів. Цей метод корисний, наприклад, при перевірці якості торгового персоналу дилерів компанії, особливо, якщо за якісну роботу гарантоване певне стимулювання або при отриманні цінної інформації про клієнта (дзвінок чи візит до конкурента з метою з метою отримання максимум документів, рекламних проспектів, прасів, умов надання знижок та ін.).

Такі маркетингові дослідження, в тому числі і дослідження комбікормової промисловості, вимагають великих матеріальних і часових витрат. Ринок комбікормів відрізняється тим, що важко знайти експерта для проведення інтерв'ю, яке дозволило б отримати специфічну інформацію про особливості виробничого процесу як на підприємствах, що випускають продукцію, так і на підприємствах, що використовують її.

Маркетингові дослідження у сфері виробництва сільськогосподарської продукції обумовлений деякими особливостями, пов’язаними:

— з природними умовами виробництва, врожайністю і інтенсивністю використання сільськогосподарських земель;

— значимістю виробленого товару, що визначає особливі вимоги до його виробництва, зберігання і транспортування;

— розбіжністю часу виробництва продукції та її споживання;

— сезонним характером виробництва;

— різноманіттям форм власності в системі АПК, що висуває особливі вимоги до методів маркетингових досліджень;

— тривалістю циклу виробництва і споживання сільськогосподарської продукції, яка ускладнює прийняття правильних маркетингових рішень в конкурентній боротьбі, задоволення запитів споживачів щодо якості товару;

— більш високою чутливістю і сприйнятливістю агромаркетинга в порівнянні з іншими системами маркетингу;

— порівняно невисоким рівнем наукових розробок у сфері маркетингової діяльності.

Резюмуючи вищесказане, необхідно відзначити, що саме маркетингові дослідження в сучасних умовах господарювання дозволять кожному суб'єкту ринкових відносин ефективно визначити цілі свого розвитку, стратегію і тактику поведінки, виробити цільовий метод впливу на потенційних споживачів і конкурентів, що діють на комбікормовому ринку.

1.3 Державне регулювання в галузі виробництва комбікормів України Ринкова економіка сприяє жорсткій конкуренції на ринку комбікормів, оскільки ринок насичений продукцією як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Недосконалість механізмів державного регулювання ринку зерна, високі ціни на сировину та ряд інших факторів зумовлюють зниження ефективності діяльності комбікормових підприємств. Також відсутність наукової і економічно обґрунтованої державної програми, єдиного координаційного органу в комбікормовій промисловості не дає можливості впроваджувати наукові розробки, передові технології і нові методи економічної співпраці між виробниками та споживачами комбікормів.

Світовий досвід переконує, що навіть за умов розвинутої ринкової економіки існують об'єктивні причини державного втручання в аграрний сектор, а це в свою чергу спричиняються певними чинниками. Серед них можна виділити такі, що представлені в таблиці 1. 2:

Таблиця 1. 2

Чинники та наслідки їх впливу [складено автором за джерелом [20]

Таким чином, регулююча роль держави зумовлена низькою еластичністю попиту і непередбачуваністю результатів в аграрному секторі, нестабільністю прибутків аграрних підприємств, сезонністю сільськогосподарського виробництва, збереженням земельного потенціалу, необхідністю охорони навколишнього природного середовища, розвитком експортного потенціалу аграрного сектора та забезпеченням продовольчої безпеки країни.

На сьогоднішній день виробництво вітчизняних комбікормів здійснюється по-перше, на незалежних комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів; по-друге, на комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів, що є самостійними юридичними особами, але входять у склад працюючих інтегровано-тваринницьких господарств, по-третє, виробництво здійснюється на заводах що не мають статусу самостійної юридичної особи та входять у склад тваринницьких господарств. Вони відрізняються як рівнем технічного забезпечення, так і масштабами виробництва та якісними характеристиками продукції.

Регулювання діяльності суб'єктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом, у перспективі, є інтегрування комбікормових підприємств у агропромислові об'єднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу (типу асоціації) на вищому.

Наша держава розвивається вже більше 20 років в умовах неоднозначних і суперечливих законодавчих актів, жоден з яких не регулює освітлені проблеми, а діюча нормативно-технічна база стримує успішний розвиток виробництва і використання комбікормів.

Якщо на окремі види кормової сировини діють державні стандарти, покликані забезпечити високу їх якість і гарантувати виробництво безпечних комбікормів і тваринницької продукції, то діючі державні стандарти на комбікорми суттєво обмежують розвиток асортименту комбікормової продукції, призводять до зниження її конкурентоспроможності.

Тому для вирішення проблеми необхідне прийняття і впровадження Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази комбікормової промисловості. Адже на даний час в Україні фактично відсутня законодавча база для виробництва комбікормів, і зазначений законопроект у разі його ухвалення повинен буде ліквідувати цю прогалину. Ключовими положеннями законопроекту є: зміна класифікації комбікормів та інгредієнтів для їх виробництва, яка буде відповідати як вимогам ЄС, так і Митного союзу.

Також документом передбачена обов’язкова державна реєстрація всіх суб'єктів кормовиробництва в Україні. Крім того, будуть посилені вимоги до маркування готової продукції, які дозволять відмовитися від сертифікації даної продукції. Виробник підтверджуватиме якість виробленої продукції нанесеною на товар маркуванням. Це відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва і тваринництва.

Аналіз чинних законів про корми в розвинених країнах світу показав: найбільш доцільно-впровадження принципу відповідності комбікормової продукції вимогам безпеки, а також відповідальності виробників за заявлені в сертифікатах показники якості та сертифікації виробників.

В Україні відсутня необхідна законодавча база з біобезпеки. Про це заявив заступник директора Інституту агроекології та біотехнології Української академії аграрних наук Григорій Петюх на засіданні Української освітньої програми реформ. В Україні немає закону, який би передбачав заходи з біологічної та екологічної безпеки.

Сьогодні в українському парламенті на підготовці до розгляду в третьому читанні знаходиться проект Закону України «Про біобезпеку». Однак даний документ потребує суттєвих доопрацювань, оскільки передбачає досить низький рівень контролю за ввезенням і використанням генетично модифікованої матеріалу, наприклад, трансгенних рослин. Цей закон має передбачати маркування продуктів харчування (тобто наявність інформації про використання генетично модіфірованних матеріалів), чіткі та прозорі правила контролю за участю громадських організацій.

Також Г. Петюх зазначив, що в даний час в Україні відсутня координація в діяльності структур, які повинні забезпечувати біологічну безпеку країни-відповідних наукових і санітарних структур, Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту промисловості України.

Показники безпеки, які пред’являються до кормової продукції, в кожній країні відрізняються, хоча в основному їх перелік збігається. Кожна країна має право впроваджувати нові додаткові показники безпеки, які гарантують захист здоров’я населення країни і задовільний екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств. Перехід від дотримання затверджених у державних стандартах показників якості комбікормової продукції до забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості реальним значення, з одного боку, істотно змінює і спрощує організаційні підходи до виробництва комбікормів. А з іншого, стимулює необхідність впровадження міжнародних систем контролю якості (ISО-серія міжнародних стандартів, що описують вимоги до системи менеджменту якості організацій і підприємств, HАССР — (англ. Hаzаrd Аnаlysis аnd Сritiсаl Соntrоl Роint) — система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Система НАССР є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників., тощо) і сучасного лабораторного обладнання. Саме такий підхід дозволяє виготовляти комбікормову продукцію на будь-яке замовлення споживача, розвивати і удосконалювати програми і системи годівлі тварин і птиці. Все це, в кінцевому підсумку, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної птахівничої і тваринницької продукції.

Законопроект Закону України про комбікорми існує та має всі шанси на скоріше його прийняття та затвердження. Відзначається, що для виробництва кормів, комбікормів слід використовувати премікси та кормові добавки, зареєстровані в Україні відповідним контролюючим органом. Перелік показників безпеки, мінімально допустимі їх значення, максимально допустимі рівні радіоактивного забруднення і максимально допустимі рівні вмісту речовин, шкідливих для здоров’я тварин, повинні встановлюватися відповідними нормативними документами.

Імпорт в Україну кормів, комбікормів, готових кормів для домашніх тварин, кормової сировини, кормових добавок і преміксів повинен здійснюватися лише після процедури контролю якості та заявленого переліку дозволених компонентів.

Корми, комбікорми, готові корми для домашніх тварин, кормова сировина, кормові добавки та премікси, у яких закінчився гарантійний термін зберігання, не повинні вводитися в обіг і використовуватися для годівлі тварин без продовження терміну зберігання, що можливо лише за умови проведення додаткового контролю якості акредитованою лабораторією.

Законопроект «Про корми» розроблений Мінагрополітики України спільно з Українською академією аграрних наук у порядку законотворчої ініціативи відповідно до Конституції України, законодавства про ветеринарну медицину, безпеку і якість продукції, а також законодавства Європейського союзу. Попри те, що розробники законопроекту переконували в тому, що до його підготовки залучалися представники профільних асоціацій, члени парламентського Також інсує загроза, що багато запропонованих нововведень призведуть до надмірного контролю і зловживань з боку контролюючих органів. Ще однією перепоною до прийняяття закону є рішення про запровадження системи НАССР, оскільки рішення щодо введення цієї чи іншої системи контролю якості має приймати виробник.

Однією із причин для передачі законопроекту на доопрацювання став той факт, що з 2011 року білшість евпропейських стран надає перевагу системі якості ISО, а не НАССР, а також те, що не всі члени профільних органцізацій мали змогу ознайомитися із законопроектом.

Також для удосконалення законодавчої бази існують такі законопроекти, що також знаходяться на розгляданні законопроект «Про державний контроль у сфері забезпечення безпеки та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин» встановлює, яким чином здійснюватиметься контроль харчових продуктів тваринного походження. Проект Закону України «Про побічні продуктах тваринного походження, не призначених для споживання людиною» передбачає цивілізоване нормування діяльності, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, переробкою, утилізацією, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.

Регулюючим органом комбікормової промисловості є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а також Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, котра виконує урядове контролювання за якістю, збереженням та доцільним використанням зерна і матеріалів його переробки, насіння олійних культур, продуктів для комбікормового виробництва і комбікормів; вносить у встановленому порядку керівництву міністерства пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлі сільськогосподарської продукції і сировини в державні та регіональні фонди. Основою законодавства комбікормової галузі є такі закони та нормативні акти [21]:

— Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

— від 4. 07. 2002;

— Закон України «Про ветеринарну медицину» від 05. 12. 1996;

— Наказ від 1 серпня 2001 року N 231/63/72 «Про заходи щодо розвитку комбікормової промисловості та збільшення обсягів виробництва комбікормів»;

Вимоги до якості комбікормів залежать від їх призначення. У кожній країні існують стандарти, згідно з якими повинна виготовлятися комбікормова продукція. Загальносвітовою тенденцією є дотримання двох основних принципів, і Україна не є виключенням [21]:

— по-перше, комбікормова продукція повинна бути безпечною щодо вмісту радіонуклідів, патогенних мікроорганізмів і грибів, токсинів, залишків гербіцидів і пестицидів, важких металів тощо;

— по-друге, виробник несе відповідальність за заявлені в сертифікаті показники якості і склад комбікорму.

Основою законодавства якості комбікормів є такі стандарти:

— ДСТУ 10 199−81-Комбікорми-концентрати для овець. Технічні умови;

— ДСТУ 10 385−88-Комбікорми для ставкових коропових риб. Технічні умови;

— ДСТУ 10 747−70-Комбікорми для хутрових звірів. Технічні умови;

— ДСТУ 23 153−78-Кормовиробництво. Терміни та визначення.

Сьогодні комбікормова промисловість України має можливість виробляти високоякісну продукцію, яка відповідала б вимогам сучасної зарубіжної селекції. Проте негативні фактори стримують розвиток галузі. Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття і введення Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази і комбікормової промисловості, відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва та тваринництва.

Необхідно удосконалювати нормативно-технічну базу, при цьому передбачити підхід у дотриманні безпеки комбікормів і відповідальності за показники якості.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КОМБІКОРМІВ

2.1 Виробничо-економічний аналіз стану українського ринку комбікормів

Розвиток вітчизняної комбікормової промисловості за часів Радянського Союзу відбувався в напрямі задоволення потреб великих тваринницьких комплексів, на яких утримувалося багатотисячне поголів'я. В Україні було збудовано близько 90 комбікормових заводів-гігантів, які випускали щорічно майже 16 млн. тонн комбікормів при максимальній потужності 21,8 млн. тонн.

Значна роль у забезпеченні тваринництва та птахівництва комбікормами відводилася міжгосподарським комбікормовим заводам, на які припадало 46% загальної потужності підприємств комбікормової промисловості. Обсягами продукції, що вироблялася в ті часи комбікормовою промисловістю, практично повністю забезпечувалися потреби тваринництва, тобто майже 31−33 млн. голів поголів'я великої рогатої худоби, що утримувалося в сільськогосподарських підприємствах.

На внутрішньому ринку комбікормів України спостерігається відносно низька купівельна спроможність більшості споживачів, а також низький попит з боку приватного сектору, на фоні значного перевищення виробничих потужностей над споживанням. На ринку комбікормів України відмічена явна тенденція до зростання затребуваності повнораціональних кормів. Характерною рисою розвитку даного сектору АПК є майже повна відсутність експорту комбікормів. Ринок досить чутливий до змін пропозиції і ціни на зернові та білкові шроти/жмихи.

Однак, аналіз діяльності комбікормової промисловості за останні роки вказує на те, що виробництво кормів з кожним роком збільшується, що можна побачити на рисунку 2. 4. [25]

Рис. 2. 4. Динаміка об'ємів виробництва комбікормів в Україні

Зростання обсягів виробництва, перш за все, пов’язна с прирістом поголів'я свиней та птиці, що, в свою чергу, є наслідком приходу в тваринницьку галузь України крупних інвесторів, які почали займатися відродженням великотоварного виробництва м’яса в живій вазі.

Загалом за період з 2008 по 2013 роки обсяг виробництва комбікормів зріс майже на 40% у натуральному вираженні та в 4 рази у грошовому. Треба сказати, що на протязі досліджуемого періоду нарощування обсягів виробництва не було стабільним. Нестабільність зростання обсягів виробництва пояснюється залежністю виробництва від рівня споживання з причини низького рівня експорту. Значні обсяги продукції виробляють малі підприємства, оснащені примітивним обладнанням. Це свідчить про те, що вітчизняна комбікормова промисловість орієнтується лише на внутрішнього споживача, обме жуючи цим власний розвиток як перспективної галузі. Дані відображені на рисунку 2. 5. [26]

Рис. 2. 5. Динаміка внутрішнього споживання комбікормів України Позитивним прикладом розвитку комбікормового підприємства є АТЗТ «Миронівський хлібопродукт». Починаючи з 1995 року підприємство з сучасним менеджментом, запровадивши передові технології, не тільки нарощує обсяги виробництва, а й значно розширює асортимент продукції. Якщо раніше воно функціонувало тільки як елеваторне господарство, то нині це глибоко інтегроване підприємство, до складу якого входять елеватор, комбікормовий завод, тваринницькі комплекси з переробкою та інші. Частка цього підприємства на ринку м’яса птиці досягає близько 40%. Воно експортує свою продукцію, яка користується попитом як на території України, так і за кордоном. Загальний обсяг виробництва комбікормів на АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» становить близько 10 тис. тонн на місяць. За оцінками експертів, це підприємство є лідером за обсягами виробництва комбікормів в Україні.

Проте, таких позитивних прикладів функціонування приватного капіталу дуже мало. Нині комбікорми виробляються на більш як 90 вітчизняних комбікормових заводах, з них 26% знаходиться у державній власності. Виробництво складає лише 10% загальної потужності. Загалом стан українських заводів, на думку експертів, можна розподілити в наступному процентому відношенні, яке представлено на рисунку 2. 6. [27]

Рис. 2. 6. Розподіл українських комбікормових заводів за технічним станом У 2013 році обсяг виробництва комбікормів склав 6 000 тис. тонн, що на 4% вище рівня 2012 року. Лідером з виробництва є Черкаська область, котра у 2013 році виробила майже третину всіх комбікормів держави — 1 732 тис. тонн (на 4% більше проти 2012 року).

Другою за обсягами виробництва є Київська область — 763,5 тис. тонн (4% плюс до минулого року). А от бронзовий призер — Дніпропетровщина — минулого року скоротила виробництво комбікормів на 1,2% - до 568,6 тис. тонн. Загалом по Україні третина областей і АР Крим скоротили виробництво, а дві третини — наростили.

Натомість у Одеській області спостерігався найбільший спад — на 21,6%, до 19,6 тис. тонн. Загальна динаміка виробництва комбікормів та зміна обсягів їх виробництва в регіонах загалом відповідають картині зростання тваринницького комплексу.

Наприклад, Донеччина стабільно прирощує виробництво кормів через те, що зростає поголів'я розміщеного тут найбільшого в Україні комплексу з вирощування свиней. В тій же Тернопільській області, як і на Київщині, зростання виробництва комбікормів пов’язане з укрупненням та створенням нових виробництв з вирощування курей.

Структуру ринку за призначенням комбікормів можна розглянути на рисунку 2. 7. [28]

Рис. 2. 7. Структура ринку за призначенням комбікормів З рис. 2.7. видно, що найбільша потреба у комбікормах є саме у сфері птахівництва, потім йде свинарство та велика рогата худоба. Саме свиноводи та птахівники є головною рушійною силою вітчизняного кормовиробництва. За даними Держстату, у 2013 році поголів'я птиці зросло на 6,7% - до 246,9 млн голів, а свиней — на 4,6%, до 8,2 млн. Також за минулий рік на 5,1% зросла кількість овець та кіз, на 3,5% - великої рогатої худоби.

Особливістю українського кормовиробництва є вертикальна інтеграція, при якій одне підприємство холдингу вирощує зернові, друге — виробляє з них комбікорми, а третє - згодовує худобі чи птиці, тоді як в Європі виробники комбікормів — незалежні підприємства. Відтак основне виробництво у нас «прив'язане» до власного споживання, а основні потужності з виробництва комбікормів зосереджені у регіонах з найбільшим поголів'ям. За останні п’ять років промислове виробництво кормів в Україні зросло на чверть, у тому числі комбікормів для ВРХ — на 22%, свиней — на 37%, птиці - на 32%, зате виробництво інших кормів знизилося на 10%. При цьому близько 40% ринку кормів перебуває в тіні. Зростання ринку відбувається, в першу чергу, через перехід тваринників на споживання промислових кормів. Спостерігається пряма залежність між зростанням поголів'я (особливо курей та свиней) і зростання споживання комбікорму. Проте з ВРХ ситуація кардинально протилежна — поголів'я зменшується, а споживання комбікормів зростає. Просто інтенсифікація годівлі дозволяє збільшувати виробництво того ж молока, незважаючи на скорочення поголів'я.

На рисунку 2. 8. визначимо динаміку середньостатистичної ціни на комбікорма для сількогосподарських тварин в 2013 році - починаючи з 2013 року по місяцям.

З рис. 2. 8. видно, що з березня минулого по березень поточного року ціна росла безперервно і збільшилася на третину. З квітня почалося плавне зниження цін.

Рис 2. 8. Динаміка цін на комбікорми для сільськогосподарських тварин Що стосується структури українського ринку виробників комбікормів, то вона така: на ринку України працює близько 120 виробників комбікормів. Виробничі потужності дозволяють випускати 12−15 млн. тонн на рік, проте вони завантажені лише на 30−35%. Провідними виробниками комбікормів є наступні підприємства, які структуровані за критерієм — обсяг виробництва в тис. тонн [30]:

— ТОВ «Катеринопільський елеватор» (513,8 тис. тонн);

— ПАТ «Миронівський ЗВКК» (444,8 тис. тонн);

— ТОВ «Комплекс Агромарс» (209,3 тис. тонн);

— ЗАТ «АПК-ІНВЕСТ» (147,9 тис. тонн);

— інші (сукупна доля виробництва яких складає 4980, 4 тис. тонн).

Десятці основних виробників комбікормів належить 28% загального виробництва, останні 73% належать дрібним виробникам, сукупна доля яких є суттєвою, але окремі показники кожного з підприємств настільки малі, що вони не можуть скласти конкуренцію лідуючій п’ятірці. Характерною рисою розвитку даного сектора агропромислового комплексу в даний час є дуже низька частка експорту комбікормів. Для збільшення обсягів експорту вітчизняним виробникам необхідно випускати продукцію, що відповідає міжнародним вимогам і стандартам.

У 2013 році Україна імпортувала 79,1 тис. т комбікормів на 147,7 млн. доларів. Експорт за цей період склав менше 8 тис. тонн (3,9 млн. доларів). В Україну, в основному, імпортуються кормові добавки, премікси та кормосуміші з Європи та Китаю. У свою чергу, з країни вивозяться повнораціонні корми та корми на основі зерносумішей.

Основними експортними ринками України є країни СНД: Молдова, Білорусь, Грузія. У 2013 році до четвірки найбільших імпортерів українських комбікормів увійшла Туреччина.

Найбільшими імпортерами готових комбікормів, кормових добавок і преміксів для сільськогосподарських тварин в 2013 році за даними компанії ПроАгро були: «Миронівський хлібопродукт», «Агролайф годуй» (Львівська обл.), «Доше» (м. Луцьк), «АПК-Інвест» (м. Донецьк), «Агравіа АГ» (м. Київ).

Ціни на комбікорми на внутрішньому ринку з літа 2013 року зросли на 20−23%. До середини весни в країні очікується підвищення їх вартості ще, як мінімум, на 15%. Подорожчання комбікормів пов’язують із зростанням цін на компоненти, які займають 76% у структурі витрат на виробництво. Зокрема, за останній рік ціни на такі складові кормів, як фуражні зернові, виросли на 19−30%, висівки — на 59%, соняшниковий шрот — більш ніж удвічі.

Підводячи підсумок можна виділити основні особливості ринку комбікормів України, дані зображені на рисунку 2. 9.