Опціонний контракт.
Підготовка до аукціону.
Американський опціон
Аукціони можуть проводитися і на зниження ціни, так звані голландські аукціони («вейдлинг»). Прикладом «голландського аукціону» може бути аукціон з продажу квітів в Амстердамі. З понеділка по п’ятницю сюди до 8 год. ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться відразу в 5-ти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через зал. Оптові покупці сидять за розташованими амфітеатром… Читати ще >
Опціонний контракт. Підготовка до аукціону. Американський опціон (реферат, курсова, диплом, контрольна)
План
1. Опціонний контракт
1.1 Види опціонних угод
1.2 Стратегії проведення опціонних угод
2. Підготовка до аукціону
3. Американський опціон
3.1 Види опціонів
3.2 Хеджування відсоткового ризику Висновок Література
1. Опціонний контракт
Опціонний контракт (опціон) — контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати (опціон кол) або продати (опціон пут) визначену кількість базового активу за визначеною ціною впродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов’язання продавця опціону виконати умови контракту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право. (Національний банк, Постанова «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України» від 31.08.2007 N 309)
Опціон, опціонний контракт — стандартний документ, який засвідчує право придбати або продати цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо придбання/продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання/продажу таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов’язань опціонного контракту можуть пред’являтися винятково емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Стилі опціонів. Найпоширеніші опціони двох стилів — американський і європейський.
Американський опціон може бути погашений в будь-який день до експірації (закінчення терміну дії). Американський опціон може бути виконано до обумовленої дати між першою та останньою датою розрахунків. Тобто для такого опціону задається строк, під час якого покупець може виконати даний опціон.
Європейський опціон може бути погашений тільки в одну вказану дату (дата експірації, дата виконання, дата погашення).
Премії опціонів Премія опціону — це сума грошей, що сплачується покупцем опціону продавцеві при укладенні опціонного контракту. По економічній суті премія є платою за право укласти операцію в майбутньому.
Часто, кажучи «ціна опціону», мають на увазі премію по опціону. Премія біржового опціону є котируванням по ньому.
Типи опціонів Опціон може бути на покупку або продаж базового активу.
· Опціон Call або купівельний опціон — опціон на покупку. Надає покупцеві право купити базовий актив.
· Опціон Put або опціон продажу — опціон на продаж. Надає покупцеві право продати базовий актив.
Відповідно можливі чотири види операцій з опціонами:
· купити купівельний (call) опціон
· виписати купівельний (call) опціон
· купити опціон продажу (put)
· виписати опціон продажу (put)
Операції з опціонами. Стелаж — це операція, при якій Ви продаєте або купуєте одночасно опціони call і put на одні і ті ж акції з однією і тією ж ціною виконання і датою закінчення контрактів.
Стренгл — це купівля або продаж опціонів call або put на одні і ті ж акції з однаковим терміном закінчення контрактів, але з різною ціною виконання.
Спред — це операція з опціонами, при якій Ваш дохід формується з різниці між премією, отриманою за проданий опціон, і премією, сплаченою за куплений опціон.
Ціна, за якою виконується опціонний контракт, називається ціною виконання, або страйком (strike price). Біржа вводить в обіг відразу цілу серію опціонних контрактів, ціни виконання яких задаються в деякому діапазоні й відрізняються одна від одної на фіксовану величину (крок страйка). Період, протягом або по закінченні якого опціон може бути виконаний, також визначається біржею при запуску торгів за контрактом.
Кожен контракт має жорстко задану дату закінчення обігу (expiration date). Термін обігу опціонів від дати початку торгів до дати виконання може бути 1, 3, 6, 12 місяців або більше.
Природно, що за можливість скористатися опціоном покупець повинен щось заплатити. Опціонна премія (option premium) або вартість опціону саме і є предметом торгу між покупцем і продавцем за цим строковим контрактом.
Ціни на опціони визначаються безліччю факторів. Це можуть бути і загальні тенденції ринку, й «поведінка» ціни базового активу в минулому, й різниця між страйком і поточною ринковою ціною базового активу, і час, що залишився до закінчення терміну виконання опціону. Математичні моделі визначення ціни опціону засновані на деякій оцінці рівня мінливості ціни базового активу та інших факторів ринку. Такий аналіз проводиться з використанням теорії ймовірності, тому його результати не можуть бути абсолютно точними, а ціноутворення опціонів не може підкорятися якимось однозначним і строгим закономірностям. Якщо покупець опціону помилився у своєму припущенні про тенденції зміни ціни активу — вона не змінюється, або навпаки, змінюється в невигідний для нього бік, — то він може не вимагати виконання опціону, і його збиток у такому разі дорівнюватиме розміру премії, сплаченої при купівлі опціону.
Покупець за опціонним контрактом може отримати прибуток у двох випадках: дочекавшись бажаної ціни базового активу й зажадавши виконання опціону; продавши точно такий же опціон за вищою ціною, ніж він заплатив за нього при покупці. Опціонні угоди — двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначений актив за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.
1.1 Види опціонних угод
опціонний контракт валютний відсотковий Опціонні угоди з товарами Опціонні угоди з цінними паперами Валютні опціони Валютний опціон — двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.
Примітка: Валютні опціони — це не одне й те саме, що форвардні валютні опціонні контракти, хоча схожість у назві може вносити певну плутанину. Дослівно термін «опціон» перекладається як «вибір». Опціон дає право, а не обов’язок, на придбання або продаж обумовленої кількості іноземної валюти за вказаним в угоді курсом протягом визначеного строку. Він дає можливість одній зі сторін угоди виконати угоду або відмовитися від її виконання. А форвардний опціонний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іноземної валюти за визначеним наперед курсом у майбутньому. Він неодмінно має бути виконаний, оскільки це обов’язковий контракт.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» дається визначення валютного опціона як документа, який засвідчує «…право придбати (продати) …кошти на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту». Також визначено, що продавець опціона «…несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу… коштів на умовах укладеного опціона…». Покупцеві ж надано право на відмову від виконання опціона у будь-який момент. Типи валютних опціонів:
колл (call option) — право купувати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;
пут (put option) — право продавати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;
пут-колл (put-call), «стелаж» — право продавати чи купувати певну суму валюти за фіксованим курсом у встановлену дату (але не купувати і продавати одночасно).
Примітка: Якщо дві сторони уклали опціонний контракт, то певною мірою в привілейованому становищі перебуває все ж таки покупець опціона. Продавець не має права вибору щодо виконання опціону. Якщо покупець опціону колл вирішує виконати його, то продавець повинен продати валюту. Аналогічно, якщо покупець опціону пут вирішує виконати його, продавець повинен придбати цю валюту. Таким чином, рішення з приводу виконання або невиконання опціону залишається за покупцем, який виконує опціон, якщо це йому вигідно, або не виконує, якщо невигідно. За цю перевагу покупець сплачує продавцеві премію, яка залежить від тривалості опціону, різниці курсів при укладенні угоди та обумовлених у даній операції. Премію можна розглядати як страхову, що забезпечує покупцю опціону захист від несприятливих змін курсу, а продавцю — компенсацію за втрати від таких коливань. Адже якщо для покупця валюти сприятливим є зниження курсу, то для продавця вигіднішим є його зростання.
Основні різновиди валютних опціонів. Опціони на споти (options on spots). Американський колл (call) на спот — це контракт між покупцем та райтером (writer), тобто емітентом опціона. Покупець платить райтеру ціну (премію) за право (але не зобов’язання) купити обумовлену кількість валюти за обумовленою ціною (exercise або strike price) в обмін на іншу валюту в обумовлений період. Наприклад, колл на фунти стерлінгів може надати право купити валюту в будь-який момент часу з моменту підписання контракту до суботи напередодні третьої середи березня, червня, вересня чи грудня. Американський пут, що є симетричним, надає право продавати валюту. Європейські опціони виконуються тільки у визначені дати.
Опціони на ф’ючерси (options on futures). Бувають тільки американські. Об'єктом контракту у даному разі є ф’ючерс. Ф’ючерсний контракт виконується в будь-яку дату обумовленого періоду, і держатель опціона колл отримує в цей момент весь належний йому за цей період прибуток. Останній перераховується зі створеного для цієї мети накопичуваного рахунку.
Ф’ючерсні опціони (futures-type options). Покупець колла дає згоду щоденно платити райтеру суми, що відповідають здешевленню ринкової вартості колла, а райтер — платити покупцю у разі подорожчання колла. Додатково до цього райтер надає покупцю право купити обумовлену кількість валюти за договірною ціною. Пут є симетричним.
Щодо особливостей виписування валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку та інших параметрів даних фондових деривативів можна сказати, що це є чи не найскладніші з існуючих на сьогодні валютних інструментів.
Недоліки валютних опціонів:
· їх вартість;
· необхідність попередньої оплати;
· відсутність обігу позабіржових опціонів;
· опціони неможливо отримати для всіх валют, хоча позабіржові опціони доступні для будь-якої вільно конвертованої валюти.
Механізм укладання опціонного контракту Рис. 1. Опціон на купівлю (колл) Рис. 2. Опціон на продаж (пут) Валютний опціон являє собою договір між двома брокерами (дилерами), який має таку форму:
Час | № клієнта | ||
Опціон | |||
Учасник | Контрагент | ||
Купівля | Продаж | ||
Контрагент | Строк поставки | Тип | |
Страйк-ціна | Премія | Кількість | |
За таким договором один брокер (дилер) виписує та продає опціон, а другий купує його та отримує право протягом обумовленого у вимогах опціона строку або купити за встановленим курсом (страйк-ціна) визначену кількість валюти в особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або продати цю валюту даній особі (опціон на продаж).
Торгівля валютними опціонами проходить на валютній ф’ючерсній біржі, тому в правилах торгівлі цими цінними паперами діють єдині положення.
Покупець опціона — вирішує, чи він купуватиме (call) чи продаватиме (put) обумовлену в контракті суму валюти, і сплачує премію за це право.
Продавець опціона — несе зобов’язання в будь-якому випадку і власне за це він отримує премію від покупця опціона.
Премія — ціна опціонної угоди.
Співвідношення між реальним курсом і ціною страйк характеризується такими поняттями, як опціон при грошах (at-the-money), у грошах (in-the-money) і без грошей (out-of-the-money) (Рис. 1).
а б Рис. 3. Опціон колл (а) та опціон пут (б) Приклад. Якщо ціна страйк 4,7 грн. за 1 дол., а поточний валютний курс — 4,9 грн. за 1 дол., внутрішня вартість становить 0,2 грн. за 1 дол. (4,9 — 4,7). У випадку, коли за реалізації опціонного контракту пут ціна страйк нижча за поточну ціну, то опціон у грошах на 0,2 грн. за 1 дол. Якщо обмінний курс дорівнює ціні страйк, то опціон при грошах, тобто самостійна ціна опціона, дорівнює нулю. Якщо обмінний курс нижче за ціну страйк, то опціон без грошей має негативну самостійну вартість.
Розрахунок прибутку опціона. Інвестиційна цінність опціона визначається страйк-ціною, тобто курсом валюти, за якою він укладений, на дату виконання опціона. Опціон на покупку дає право власнику придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.
Цей прибуток визначається за формулами:
П = (Р1 — Р0) п — Цп або П = (Р1 — Р0 — Ц) п,
де П — прибуток від опціона на покупку;
Р1 — курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);
Р0 — премія опціона (ціна опціона);
П — кількість валюти, яка купується за опціоном.
Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.
Цей варіант визначається за формулою:
П = (Р0- Р1 — Ц) п, де П — прибуток від опціона на продаж;
Р0 — страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти);
Р1 — курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);
п — кількість валюти, що купується по опціону.
Фактори, що впливають на ціну опціона:
опціонний курс;
валютний курс-спот;
кон’юнктура ринку;
середня банківська процентна ставка;
співвідношення попиту та пропозиції.
Опціонний курс — ціна, за якою можна купити (call) чи продати (put) об'єкт опціонної угоди, тобто валюту (strіke price).
Приклад. На валютній біржі передбачається опціон на купівлю доларів США з такими параметрами:
сума | 10 тис. дол. США; | |
строк | 3 місяці; | |
опціонний курс (strike price) | 2,00 грн. / дол. США; | |
премія | 0,10 грн./дол. США; | |
стиль | європейський. | |
Купівля даного опціона дозволяє його власнику купити 10 тис. дол. США через місяць за курсом 2,00 грн. за 1 дол., тобто затрати на покупку валюти становитимуть 20 тис. грн. (10 тис. дол. ґ 2,00 грн.).
При укладенні опціонного контракту покупець опціона сплачує продавцю опціона премію в розмірі 1000 грн. (10 тис. дол. ґ 0,1 грн.). Загальні витрати на покупку опціона та валюти по ньому становлять 21 000 грн. (1 + 20). Купуючи опціон, покупець забезпечує собі повний захист від підвищення валютного курсу.
У нашому прикладі покупець має гарантійний курс покупки валюти 2,00 грн. за 1 дол. США. Якщо на день виконання опціона курс спот перевищуватиме курс опціона, то покупець все одно купить валюту за курсом 2,00 грн./дол. США. Це — виграш від зниження курсу валют на ринку. Якщо на день виконання опціона курс спот буде нижчим за курс опціона, то покупець може відмовитися від опціона та купити долари на готівковому ринку за нижчим курсом, ніж курс опціона. Тим самим він виграє від знижки валютного курсу.
СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОТОЧНИМ (Р) ТА ОПЦІОННИМ (О) КУРСАМИ Опціон при грошах (at-the-money) Р = О Опціон у грошах (in-the-money) Р більше за О Опціон без грошей (out-of-the-money) Р менше за О
ЦІНА ОПЦІОНА Внутрішня вартість Зовнішня вартість
(дійсна) (тимчасова) Внутрішня вартість — 1) сума, яка могла б бути отримана за опціон, якби він завершився, потенційний дохід власника опціона від його реалізації; 2) нижня межа премії опціона.
Внутрішня вартість опціона колл — величина, на яку поточний курс валюти перевищує опціонний курс.
Внутрішня вартість опціона пут — величина, на яку опціонний курс перевищує поточний курс валюти.
Зовнішня вартість — ціна чекання, премія, яку покупець готовий заплатити, крім внутрішньої вартості. Відображає очікування, що опціон до строку експірації виграє в ціні (чим довший проміжок часу до виконання опціона, тим більша його вартість, а зі скороченням строку до виконання опціона часова вартість зменшується).
Примітка: На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має зовнішньої (а якщо і внутрішня вартість на момент виконання дорівнює нулю, то у такому випадку опціон не має ніякої вартості).
Інституціональна класифікація опціонів Позабіржові опціони — виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), розміром премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згодою сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).
Особливості:
висока вартість опціонів через ризик неплатежу;
відсутність обігу опціонів;
низька вартість перепродажу.
Примітка: Клієнт повинен тримати опціон до дати його виконання й або виконати його, або дозволити терміну його дії проминути. Так, якщо клієнт вирішив не виконувати опціон, він може продати його тільки тому банку, в якого він купив опціон, тобто отримати терміновий прибуток, якщо банк дасть на це свою згоду. Тому позабіржовий опціон може мати тільки низьку вартість перепродажу. Банк купить опціон зворотно тільки у тому разі, якщо у нього залишилася внутрішня вартість, тобто для банку є інтерес виплатити якусь суму для ліквідації опціона, викупивши його.
Ще одним варіантом може бути закриття позиції шляхом укладання зворотного опціона. Наприклад, якщо початковий опціон був на купівлю за курсом форвард (колл-опціон), клієнт може укласти пут-опціон для продажу за курсом форвард на ту саму суму і ту саму дату виконання, а потім отримати прибуток від різниці між двома цінами виконання (колі пут-опціонами).
Біржові опціони — це стандартні контракти із зазначенням виду опціона (колл або пут), ціни страйк, указаної дати виконання, обсягів контракту, величини премії, якими торгують на біржах.
Особливості:
основна частина обсягу торгів не базується на відповідній комерційній угоді, а має спекулятивний характер;
ціни мають набагато менший діапазон, ніж у позабіржових опціонів;
недоліком є неможливість їх точного «настроювання» на потрібні суму і дату виконання.
1.2 Стратегії проведення опціонних угод
Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації із опціонів різних видів, з різними цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії й отримати додатковий прибуток.
Розрізняють стратегії:
Стратегія спред — поєднання двох і більше опціонів одного виду (колл або пут). Прибутки при використанні даної стратегій обмежені. Розрізняють вертикальні і горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами страйк, але однією датою виконання. У горизонтальних спредах використовуються опціони з однією ціною страйк, але різними датами виконання. Колл-спред «ведмедя» — поєднання продажу опціона колл з низькою страйковою ціною і купівлею опціона колл з більш високою страйковою ціною (обидва опціони повинні мати одну дату експірації). Особливість стратегії полягає в тому, що для її отримання не потрібно ніяких інвестицій: премія, яка отримана під час продажу опціона, перевищує премію, сплачену при його купівлі.
Колл-спред «бика» — поєднання купівлі опціона колл з низькою ціною страйк і продажу опціона колл з більш високою ціною страйк та єдиною датою виконання. Максимальні витрати дорівнюють різниці між преміями опціонів і мають місце, якщо обидва опціони залишаються невигідними протягом усього строку дії опціона. Якщо основний обмінний курс дорівнює найвищій ціні угоди або перевищує її, тоді отримують максимальний дохід.
Пут-спред «бика» — це поєднання купівлі опціона пут з низькою ціною страйк і продажу опціона пут з більш високою ціною страйк і з однією датою виконання. Як і у випадку колл-спреда «ведмедя», для отримання даної стратегії непотрібні початкові інвестиції.
Пут-спред «ведмедя» — поєднання купівлі опціона пут з високою ціною страйк і продажу опціона пут з більш високою ціною страйк з однією датою виконання. Максимальні втрати дорівнюють розміру чистої премії, яка виплачується по угодах, що здійснюються за цим принципом, і мають місце, якщо обмінний курс падає до ціни продажу за угодою.
Спред «метелик» може бути отриманим при поєднанні колл-спред «бика» і «ведмедя».
Стратегії, які містять опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами), — це комбінації. Існує кілька видів комбінацій.
Короткий стредл — комбінація продажу опціона колл і продажу опціона пут з однією ціною страйк і датою експірації. Ця стратегія дозволяє отримувати прибуток на якомусь інтервалі, але допускає необмежені збитки за різкого коливання курсу.
Довгий стредл — комбінація купівлі опціона колл і опціона пут з однією ціною страйк і датою експірації. Ця стратегія дає прибуток, якщо змінюється ситуація на ринку. Максимальний розмір прибутку обмежується сумою премій опціонів колл і пут. Інвестор отримує прибуток при значній зміні цін на товар. Дана стратегія приваблює інвесторів у тому разі, якщо передбачається зміна валютного курсу, але ще не ясно, в якому напрямі. Короткий стренгл — комбінація продажу опціонів колл і пут з однією датою експірації, але різними цінами страйк.
Довгий стренгл — комбінація купівлі опціонів колл і пут з різними цінами страйк і однією датою експірації.
2. Підготовка до аукціону
Аукціон (ціномвка; нім. Auktion, від лат. auctio — збільшення) — 1. Спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну. 2. Англійський аукціон — аукціон, на якому ставки піднімаються знизу вверх. 3. Голландський аукціон — аукціон, на якому торги починаються з найвищої ставки і понижуються до тих пір, поки не знайдеться покупець.
На аукціоні можуть продаватися об'єкти нерухомості, антикваріат, витвори мистецтва тощо. Крім добровільних, аукціони можуть бути примусовими — за рішенням судових органів. Добровільні зорганізуються власниками товарів з метою найвигіднішого їх продажу. Примусові влаштовуються відповідними органами з метою стягнення боргів, реалізації конфіскованих товарів, незапитаних і неоплачених вантажів, не викупленого з ломбардів майна тощо.
Аукціонна торгівля — це вид ринкової торгівлі, при якій продавець, бажаючи одержати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію декількох покупців, присутніх на продажу. Аукціонна торгівля використовується переважно для збуту порівняно обмеженого переліку товарів: хутро, предмети антикваріату, художні вироби, коні, вироби з дорогоцінних металів, вовна, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу та ін.
Для таких товарів, як хутро, вовна, чай, тютюн аукціонна торгівля є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Так, через міжнародні аукціони в США та Канаді реалізується понад 70% усього хутра, що продається цими країнами; в Данії - близько 90%; у Швеції та Норвегії - приблизно 95%. Через міжнародні аукціони реалізується близько 70% чаю, що продається на світовому ринку; 90 — 95% немитої вовни, що експортується Австралією та Новою Зеландією. Для кожного аукціонного товару склалися свої міжнародні центри аукціонної торгівлі. Так, з хутра та хутряної сировини в усьому світі проводиться понад 150 міжнародних аукціонів. Головними центрами аукціонної торгівлі норкою є: Нью-Йорк, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург. Основними центрами з продажу каракулю з аукціонів є Лондон і Санкт-Петербург. На Санкт-Петербурзькому аукціоні реалізуються в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, бабака, горностая та ін. Щорічно Санкт-Петербурзький аукціон відвідують 700 покупців із 25−30 країн світу. Основними центрами Хутрові аукціони організовуються також у ФРН, Італії, Франції, Гонконгу, Південній Кореї, Японії.
Основним центром аукціонної торгівлі килимовою вовною є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська та пакистанська килимова вовна.
Для аукціонної торгівлі чаєм характерне її переміщення в місця виробництва цього товару. Індія продає близько 70% усього чаю, що експортується, через аукціони в Калькутті і 30% - через аукціони в Лондоні, Шрі-Ланка близько 70% чаю, що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30% - через Лондонський аукціон. Індонезія реалізує свій чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі й Антверпені. Африканські країни переважну частину чаю, що експортується, реалізують через аукціони в Найробі (Кенія). На цих аукціонах продається чай з Танзанії, Уганди, Мозамбіку, Родезії. Світову популярність придбав чайний аукціон у Сінгапурі, де беруть участь фірми із США, Японії, Австралії, Китаю.
Найважливішими центрами аукціонної торгівлі тютюном є Нью-Йорк, Амстердам; квітами — Амстердам; овочами та фруктами — Амстердам і Антверпен; рибою — США та порти західноєвропейських країн; кіньми — Франція, Лондон, Москва, Ростов-на-Дону.
Аукціони організовуються підприємствами (фірмами), які спеціалізуються на їх проведенні. Аукціони можуть проводитися підприємствами, для яких торги не є основним видом діяльності, проте статутом передбачено право на їх проведення. До цієї організаційної форми належать аукціони, що проводяться біржами, салонами художників, музеями, постійно діючими виставками, торговельними організаціями та підприємствами тощо.
Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних засадах і беруть на себе виконання всіх функцій з підготовки та проведення аукціонів. Організацією і проведенням аукціонів можуть займатися і брокерсько-комісійні фірми, які продають на аукціонах товари на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Брокерська фірма, що проводить аукціон, може виступати одночасно представником і продавця і покупця. При цьому продавець може не знати покупця, а покупець — продавця, але обидва вони знають одного брокера.
Аукціони є комерційними організаціями з відповідним розташуванням приміщень, устаткуванням і кваліфікованими фахівцями. Управління аукціоном здійснює аукціонний комітет, до складу якого входять директор аукціону, представники місцевої муніципальної влади. Директору аукціону підпорядковуються виконавчі служби — фінансова, правова, експертна, комерційна, транспортна, загального господарства та ін. Аукціонний комітет розробляє і затверджує правила аукціонних торгів з графіком їх проведення та призначенням ведучого торгів — аукціоніста.
Залежно від порядку організації аукціони бувають:
1) примусові - які проводяться, як правило, державними організаціями з метою продажу конфіскованих, незатребуваних і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого в строк майна;
2) добровільні - які проводяться за ініціативою власників товарів з метою найбільш вигідного їх продажу.
Аукціони бувають на підвищення або зниження ціни у гласній або таємній формах.
При так званому аукціоні на підвищення ціни (одностайний аукціон, або англійський) торги починаються з оголошення мінімальної ціни, встановленої продавцем. Після цього покупці роблять добровільні надбавки на величину не нижче за мінімальну надбавку, вказану в правилах проведення торгів. При цьому номер покупця й остаточна ціна гласно оголошується. При негласному (німому) аукціоні покупці подають аукціоністу наперед встановлені знаки згоди на додаткові ціни. Аукціоніст кожного разу оголошує нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення аукціону дозволяє зберегти в таємниці покупці.
Аукціони можуть проводитися і на зниження ціни, так звані голландські аукціони («вейдлинг»). Прикладом «голландського аукціону» може бути аукціон з продажу квітів в Амстердамі. З понеділка по п’ятницю сюди до 8 год. ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться відразу в 5-ти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через зал. Оптові покупці сидять за розташованими амфітеатром спеціально обладнаними столами. Перед кожним є кнопка, пов’язана з великим циферблатом, що висить на протилежній стіні, на якому стрілка рухається від максимальної до мінімальної ціни. У міру руху транспортера, на якому встановлені візки з квітами (лотами), що продаються, рухається і стрілка. Для ухвалення рішення даються лічені секунди. Хто першим натисне кнопку, той і набуває право на квіти. Покупка фіксується й оформляється комп’ютером за 15 секунд — від натиснення кнопки до видачі рахунку. Непродані квіти йдуть у компост. Щодня в Амстердамі продається за 4 год. роботи до 12 млн. зрізаних квітів. Щорічно тут реалізуються до 900 млн. троянд, 250 млн. тюльпанів і 220 млн. квітів у горщиках, всього понад 3 млрд. штук. У цілому в Нідерландах на 12 спеціалізованих аукціонах реалізується понад 6 млрд. квітів. Приблизно 80% з них іде на експорт. Частка Нідерландів у міжнародній торгівлі квітами становить понад 60%. Аукціони зручні для продавця з наступних причин:
1) концентрований попит на товари;
2) можливість продавати товари за найвищою із запропонованих цін;
3) відсутність необхідності пошуку покупця;
4) використання досвіду та спеціальних знань аукціоністів. Зручність аукціонів для покупців полягає в наступному:
1) можливість підбору потрібного асортименту товарів;
2) полегшення орієнтації в кон’юнктурі.
Для участі в аукціоні кожен бажаючий повинен оформити заявку та пропозицію на висунення товару на аукціон. У пропозиції вказується;
* повне найменування товару;
* його короткий опис;
* характеристика споживчих властивостей і якості;
* дані про кількість екземплярів;
* відомості про власника товару.
Експертна оцінка товарів завершується встановленням стартової ціни. У деяких випадках продавець і працівники аукціонного комітету можуть домовлятися про «резервну» ціну, нижче за яку товар не може бути проданий. Всі умови аукціонного продажу товарів фіксуються в аукціонній угоді, яка підписується зацікавленими сторонами.
Угода про участь в аукціоні містить наступні основні умови:
1. Найменування сторін — «Аукціоніст» і «Продавець».
2. Предмет угоди — Аукціоніст проводить (найменування місця проведення аукціону, термін) прилюдний продаж товарів Продавця за найвищу ціну, а Продавець надає свої товари для продажу.
3. Обов’язки Продавця — вій повинен за_днів до відкриття аукціону надати індивідуально певні товари або партії товарів відповідно до переліку, що додається до справжньої угоди.
4. Обов’язки Аукціоніста:
1) організує прилюдний продаж товарів Продавця в суворій відповідності з розробленими і встановленими Правилами аукціону, які повинні бути доведені до кожного учасника;
2) виплачує Продавцю протягом днів належну суму.
5. Винагорода Аукціоніста — Продавець виплачує Аукціоністу до початку аукціону винагороду в розмірі_. Винагорода не може обчислюватися у вигляді процентного відрахування від остаточної суми операції. Отримання винагороди Аукціоністом від Покупця регламентується Правилами проведення аукціону.
6. Відповідальність сторін — регламентується чинним законодавством, Правилами аукціонного продажу та угодою.
7. Юридичні адреси сторін.
Техніка проведення аукціону поділяється на 4 стадії (етапи):
1) підготовка аукціону;
2) огляд товарів;
3) аукціонний торг;
4) оформлення аукціонної операції та передача товару покупцю.
1. Підготовка аукціону. Починається за 2−3 місяці до майбутнього аукціону. Прийняті від продавців товари сортуються залежно від якості за лотами (стандартна партія або одиниця товару). Кожному лоту надається номер, під яким він продаватиметься з аукціону. Від кожної партії відбирається зразок.
Після закінчення сортування аукціонний комітет випускає каталог з вказівкою номерів лотів, сорту та кількості одиниць товару в кожному лоті. Каталог розсилається можливим покупцям з додатком Правил аукціонного торгу. У правилах указуються:
1) порядок огляду товарів;
2) порядок продажу та фіксації цін;
3) порядок укладення контрактів;
4) право продажу товарів третім особам;
5) порядок зняття товару з торгів;
6) розмір відсотка, який стягується з вартості куплених товарів на користь адміністрації аукціону;
7) порядок вирішення суперечок між сторонами. У каталозі повідомляється:
* дата відкриття аукціону, його тривалість і місце проведення;
* час, встановлений для огляду товару;
* час проведення торгів;
* останній день платежу за придбання товару.
Звичайно в каталозі однакові за якісними показниками лоти групуються в більші партії - страти, які в каталозі відділяються один від одного лініями.
У підготовку аукціону входить також сповіщення потенційних покупців про терміни проведення торгу. Для цього за 1,5−2 місяці до початку аукціону в пресі розміщаються рекламні оголошення з вказівкою:
* умов, місця та часу проведення торгів;
* кількості й асортименту пропонованих до продажу товарів. Дуже ефективним засобом інформування служать яскраво оформлені рекламні щити та транспортери, що розташовуються:
* в місцях проведення аукціону;
* на території торговельних підприємств;
* на фасадах будівель, де проводиться аукціон. Разом з цим може застосовуватися:
* радіота телереклама;
* розсилка потенційним покупцям рекламних брошур, проспектів, рекламних листів і т. д.
Встановлення початкової ціни Якщо початкова ціна не встановлена договором про проведення аукціону або відповідно до закону, вона встановлюється організатором аукціону на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність та про оцінку земель. У цьому випадку початкова ціна не може бути нижчою від 70 відсотків суми, визначеної шляхом оцінки.
Якщо договір укладається на умовах внесення плати періодичними платежами, вони мають бути рівними, а початковою ціною вважається перший платіж.
Порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону Організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів, а у випадку продажу нерухомого майна — не пізніше як за місяць до дня початку аукціону оприлюднює на сайті уповноваженого центрального органу виконавчої влади (при проведенні електронних торгів — також на своєму сайті) оголошення про проведення аукціону, а також поштовим відправленням з повідомленням про вручення повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.
При продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник. Якщо предметом договору, що укладатиметься на аукціоні, є нерухоме майно, оголошення повинно бути також розміщене на цьому майні. Зміст повідомлення про проведення аукціону та оголошення про проведення аукціону на об'єкті нерухомого майна Повідомлення та оголошення про проведення аукціону повинні містити відомості про:
— майно, що є предметом договору, та його місцезнаходження, наявність речових прав на майно, відомі недоліки майна;
— вид договору, що укладається на аукціоні;
— час та місце проведення аукціону (для електронних торгів — сайт, на якому проводиться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги). Якщо в один день в одному місці проводиться кілька аукціонів підряд, допускається зазначати лише час початку першого аукціону із вказівкою на черговість проведення наступних аукціонів;
— початкову ціну;
— строк, на який майно надається у користування, та періодичність платежів, якщо укладається договір найму (оренди);
— організатора аукціону;
— веб-сторінку, на якій розміщено оголошення про проведення аукціону;
— спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону та ознайомлення з майном, що є предметом договору.
Зміст оголошення про проведення аукціону на сайті
Оголошення про проведення аукціону, що розміщується на сайті, повинно містити відомості про:
ь майно, що є предметом договору, його характеристику та місцезнаходження, наявність речових прав на майно, відомі недоліки майна;
ь час та місце проведення аукціону (для електронних торгів — сайт, на якому проводиться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги). Якщо в один день в одному місці проводиться кілька аукціонів підряд, допускається зазначати лише час початку першого аукціону із вказівкою на черговість проведення наступних аукціонів;
ь початкову ціну та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні;
ь розмір та порядок внесення гарантійного внеску;
ь можливість надання переможцю податкової накладної згідно із податковим законодавством;
ь замовника аукціону;
ь сторону договору, що не є учасником аукціону;
ь організатора аукціону;
ь спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону та ознайомлення з майном, що є предметом договору. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи сторони договору — переможця аукціону.
Якщо аукціон є повторним (другим повторним) або проводиться у зв’язку з розірванням договору, укладеного на попередньому аукціоні, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адреси всіх веб-сторінок, на яких розміщено інформацію про проведення попередніх аукціонів.
Якщо предметом договору є земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, кадастровий номер, цільове призначення, наявність комунікацій тощо. Якщо предметом договору є житловий будинок, квартира, будівля, споруда, приміщення, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, право на земельну ділянку, що переходить до набувача тощо.
Якщо предметом договору є транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Якщо предметом договору є акції (частки) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, то у характеристиці майна зазначаються назва господарського товариства, його ідентифікаційний код, місцезнаходження, засоби зв’язку, розмір статутного (складеного) капіталу, кількість акцій (розмір часток), що пропонуються до продажу, номінальна вартість однієї акції, форма випуску акцій, середньооблікова кількість працівників, площа та правовий режим земельної ділянки, що належить господарському товариству, балансова вартість основних фондів, знос основних фондів, балансовий прибуток, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, основні види продукції (робіт, послуг) та її обсяг, відомості про реєстратора цінних паперів або депозитарію. За звітний період при цьому береться останній фінансовий рік діяльності.
Якщо предметом договору є майнове право, то в оголошені оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права. В оголошені вміщуються фотографічні зображення речей, що є предметом договору.
Ознайомленням з майном, що є предметом договору, інформацією та документами щодо нього Організатор аукціону забезпечує можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням, а також доступ до інформації про майно, наявних право установчих та інших документів на нього.
Доступ до майна, інформації та документів повинен бути наданий зацікавленій особі невідкладно, а якщо це неможливо — не пізніше як через три дні з моменту звернення.
2. Огляд товарів. Обов’язковою умовою організації аукціону є завчасне надання потенційним покупцям можливості ознайомитися з товаром.
Огляд товарів проводиться звичайно за тиждень або за 10 днів до відкриття торгів. Кількість днів, відведених для огляду товарів, залежить від розмірів аукціонної експозиції. Скорочення термінів, що відводяться для огляду, може бути досягнуто шляхом удосконалення устаткування залів.
Попередній огляд товарів є обов’язковим, оскільки за умовами аукціонного торгу ніякі претензії щодо якості товарів до продавців і організаторів аукціону після продажу не приймаються (крім прихованих дефектів). Тому покупці повинні уважно оглянути виставлені зразки і в каталозі зробити відмітки номерів лотів і стрингів, які їх зацікавили.
Покупець може ознайомитися не тільки із зразками товарів, але і зі всіма лотами, які його зацікавили (звичайно він цього не робить, оскільки довіряє організаторам аукціону). На аукціонах чаю та тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки вподобаних ними партій для додаткової перевірки їх якості.
3. Аукціонний торг. Торги починаються в наперед визначену годину і день і проводяться в спеціальному аукціонному залі, що має форму амфітеатру. При гласному способі аукціоніст оголошує номер чергового лота, називає початкову (стартову) ціну і питає: «Хто більше?» Якщо чергового підвищення ціни не пропонується, аукціоніст після триразового запитання: «Хто більше?» ударяє молотком, підтверджуючи, що даний лот проданий останньому, що назвав найвищу ціну.
Покупець, що хоче придбати товар, піднімає сигнальну табличку, лицьова сторона якої звернена до аукціоніста, і оголошує ціну, що перевищує стартову. Аукціоніст повторює кожну запропоновану покупцем ціну і називає місце, звідки надійшла ціна. У тих випадках, коли через відсутність інтересу до даного лота або внаслідок змови покупців не вдається досягти наміченого рівня продажної ціни, аукціоніст має право без пояснення зняти лот з торгу і виставити його пізніше знову. До удару молотка аукціоніста покупець має право відкликати зроблену пропозицію про ціну.
У складі президії аукціону, крім аукціоніста, знаходяться його помічники, які спостерігають за поведінкою покупців.
Покупцю, що купив перший лот у стрингу і бажає придбати за тією ж ціною інші лоти з даної партії, надається перевага перед іншими покупцями.
У разі виникнення розбіжностей між адміністрацією аукціону та покупцем за першою зберігається право перепродажу будь-якого лота. Претензії можуть бути висунуті адміністрації до продажу наступного лота.
Темп аукціонних торгів дуже високий, і для продажу одного лота в середньому потрібно менше 30 сек. Таким чином, за 1 год. продають понад 300 лотів.
При автоматизованій системі проведення аукціонного торгу над столом аукціоніста встановлений циферблат з рухомою стрілкою. Аукціоніст встановлює стрілку на найнижчій ціні. Кожен покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку він натискає тоді, коли бажає зробити покупку за пропонованою ціною. Якщо одночасно декілька покупців натиснуть кнопки, стрілка просунеться до вищої ціни, а на спеціальному табло поряд з циферблатом спалахують номери цих покупців. Стрілка просуватиметься до вищої ціни до тих пір, поки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиняється і на табло з’являється номер цього покупця. Операція вважається завершеною і не може бути анульована іншим покупцем. Дана система застосовується і при використанні способу продажу товарів на зниження ціни (в основному для товарів, що швидко псуються).
4. Оформлення аукціонної операції і передача товару покупцю. Після закінчення торгів покупець оформляє аукціонну операцію. Адміністрація аукціону вручає покупцю контракт на куплений товар. Контракт має типову форму. Покупець підписує контракт і повертає його в контору аукціону, залишивши собі копію. На підставі контракту бухгалтер виписує товарний чек у 2-х екземплярах. У чеці вказуються:
* найменування товару;
* номер інформаційної карти;
* номер лота;
* остаточна аукціонна ціна;
* відомості про покупця;
* дата продажу.
На підставі товарного чека, оплаченого покупцем, бухгалтер реєструє продаж товарів в аукціонній відомості для подальшого розподілу виручки (різниці між стартовою і продажною ціною) між власником товару й організаторами аукціону.
Терміни вивозу товару з аукціонного складу залежать від виду товару (як правило, для товарів, що не швидко псуються, протягом 2−3 тижнів).
Чинне законодавство передбачає низку випадків, у яких майно підлягає продажу на аукціонах: при продажу майна боржника у процедурі виконавчого провадження (у т. ч. при зверненні стягнення на предмет застави) або конфіскованого майна, при продажу та наданні в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності тощо. При цьому правове регулювання однорідних відносин, що виникають у процесі підготовки, проведення аукціонів та за їх наслідками, здійснюється у актах різної юридичної сили, що ґрунтуються на різних методологічних і навіть термінологічних засадах.
Найгіршим є те, що існуюче правове регулювання не забезпечує можливості реалізації майна на аукціоні за найвищу можливу ціну, стимулює прояви корупції у відповідній сфері, істотно знижує відсоток виконання судових рішень, призводить до порушення права на судовий розгляд протягом розумного часу в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (§ 1 ст. 6) тощо.
Водночас необхідність встановлення певних особливостей укладення договорів на аукціоні може диктуватись лише особливостями обороту майна того чи іншого виду, але не підставами, з яких проводиться аукціон. За таких умов існує нагальна необхідність заміни розрізненого правового регулювання відносин, пов’язаних із продажем майна на аукціонах, єдиним актом, який створить уніфіковані умови для прозорого продажу майна на аукціоні за максимальну ціну.
Доцільно також запровадити можливість укладення на аукціонах договорів найму (оренди). При цьому підстави, з яких аукціон проводиться, не встановлюються цим Законом як такі, що не мають значення для процедури проведення аукціонів і встановлюються відповідними законами (наприклад, що регулюють відносини у виконавчому провадженні).
При цьому регулювання має встановлюватись за методологією, притаманною європейським країнам континентального права. А саме, за наявності законодавчої проблеми загального характеру, яка перешкоджає, зокрема, належному проведенню аукціонів, слід не встановлювати численні винятки з загального неналежного регулювання, вирішуючи тим самим лише проблеми проведення аукціонів, а, навпаки, слід вирішувати відповідну проблему загального характеру.
3. Американський опціон
Опціон — це похідний цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.
Опціон є одним із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.
Розрізняють американський опціон — право держателя може бути реалізоване будь-коли протягом опціонного строку і європейський опціон — реалізується лише після настання терміну виконання зобов’язань.
Продавець опціону зобов’язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.
Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують синтетичні опціони, які дають змогу знизити ризики при фінансуванні та інвестуванні - угоди «кеп», «флор», «колар», які розглянуті у попередньому питанні теми.
Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів — американських (АДР), європейських (ЄДП) і глобальних депозитарних розписок (ГДР). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками — депозитаріями акцій.
Депозитарна розписка (свідоцтво) — похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній валюті. Депозитарні розписки — це документовані еквіваленти цінних паперів іноземного емітента для обігу на міжнародних фондових ринках. Основним папером тут є акція, тому можна сказати, що депозитарні розписки — це свідоцтва про депонування іноземних акцій. Ці фінансові інструменти можна визначити і як вкладення в активи емітента-нерезидента і по-середника-резидента за допомогою проміжних документованих форм. Як правило, ці розписки випускаються місцевими банками замість депонованих ними акцій іноземних емітентів.
Поява депозитарних розписок викликана тим, що на фондових ринках окремих країн існують обмеження на обіг іноземних фондових цінностей. Так, у США заборонений обіг основних фінансових інструментів іноземних емітентів, можуть мати обіг тільки похідні фондові цінності. Великі ж емітенти шукають зовнішніх джерел фінансування. У свою чергу, інтерес до закордонних паперів у місцевих інвесторів підтримується необхідністю найприбутковішого вкладення капіталу або посилення вкладень на основі їхньої міжнародної диверсифікованості. Також чималий інтерес іноземні цінні папери становлять і для венчурного (пошукового, ризикового) капіталу.
Акції і депозитарні розписки стосовно один одного є взаємозамінними паперами. При цьому власник депозитарної розписки є непрямим власником іноземного цінного папера.
Особливості депозитарних розписок полягають у тому, що вони надають можливість інвесторам брати участь у світовому фондовому ринку, не залишаючи меж вітчизняного.
Американські депозитарні розписки (АДР) вперше з’явилися в 1927 р. як досить простий механізм доступу американських інвесторів до цінних паперів іноземних емітентів; торгують ними на Нью-Йоркській фондовій біржі. У ролі номінального власника основних цінних паперів виступає спеціальний американський депозитарний банк, який є офіційним посередником між іноземним емітентом і американським інвестором. Банк розміщує АДР, збирає і виплачує дивіденди (конвертуючи їх у долари), проводить інвестиційне консультування й інформаційне забезпечення ринку АДР, працює з акціонерами від імені і за дорученням емітента. АДР можуть перебувати у вільному обігу як на біржовому, так і на позабіржовому ринках, якщо на це є дозвіл Комісії з цінних паперів та бірж СІНА (SEC).
Вихід на іноземні фондові ринки — досить складна, трудомістка, тривала й дорога процедура. її здійснення для більшості українських емітентів просто не під силу.
Існує не досить багатий російський та український досвід використання АДР. Так, на початку 1996 р. SEC зареєструвала випуск АДР «Сіверського трубного заводу». Під випуск АДР було зарезервовано 20% акцій цього підприємства. Російська нафтогазова компанія «Лукойл» наприкінці 1995 р. впровадила програму АДР І рівня (можуть виставлятися лише на позабіржовому ринку та національній біржі СІА, пов’язані з поданням незначного обсягу інформації про емітента) щодо простих, а на початку 1996 року — привілейованих акцій. Наприкінці того ж року до програми АДР приєдналась ще одна російська нафтогазова компанія — «Газпром», а потім і ряд інших нафтогазових компаній. Поряд з підприємствами нафтогазового комплексу до програм АДР різного рівня включились ряд банків, підприємств енергетичної галузі та зв’язку. У 1998 р. зареєстрували випуск АДР І рівня «Укрнафта» та ще кілька українських компаній.