Аналіз оборотних активів підприємства та факторів, що на них впливають (на прикладі ТДВ «Трембіта»)

• Вступ
• Розділ 1. Теоретико-методичні основи аналізу оборотних активів підприємства
• 1.1 Сутність, значення, завдання та джерела аналізу оборотних активів підприємства
• 1.2 Методика проведення аналізу оборотних активів підприємства
• Розділ 2. Аналіз оборотних активів ТДВ «Трембіта «за 2011;2012 рр.
• 2.1 Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства
• 2.2 Аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів ТДВ «Трембіта»
• 2.3 Аналіз показників оборотних активів досліджуваного підприємства
• Розділ 3. Проблеми і шляхи підвищення оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта»
• 3.1 Проблеми оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта»
• 3.2 Шляхи підвищення оборотності оборотних активів досліджуваного підприємства
• Висновки і пропозиції
• Список використаних джерел

Вступ

В сучасних умовах господарювання головною метою підприємств стає сталий розвиток, досягти якого можна лише за умови високої конкурентоспроможності. Для більшості підприємств кризові явища в економіці призводять до нестачі оборотних коштів, що у свою чергу знижує ефективність діяльності підприємства та погіршення його фінансового стану і ділової активності.

Крім того на виробничих підприємствах спостерігається неефективне використання навіть тих оборотних активів, які є в наявності. Виявити причини такого стану та визначити шляхи удосконалення управління оборотними активами можна лише за допомогою інструментів аналізу.

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні активи. Актуальність досліджуваної теми зумовлена також тим, що від ефективності їх формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних коштів ставить підприємство на грань банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними.

Метою даної курсової роботи є детальний аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів, розрахунок показників оборотності оборотних активів за даними звітності за 2011;2012 рр. ТДВ «Трембіта» і дослідження впливу факторів, які вплинули на зміну даних показників.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

— визначення складу, структури і динаміки оборотних активів досліджуваного підприємства;

— аналіз впливу факторів на зміну оборотності оборотних активів;

— визначення шляхів прискорення оборотності оборотних активів;

Предметом даної роботи є сукупність теоретичних та практичних засад аналізу оборотних активів на ТДВ «Трембіта» .

Об'єктом вивчення виступає господарська діяльність ТДВ «Трембіта», що відображена у фінансовій звітності, а саме: дослідження показників оборотності оборотних активів досліджуваного підприємства за 2011;2012 роки.

Структура даної роботи являє собою поділ на три основні розділи, висновки та пропозиції, зроблені після аналізу теоретичного та практичного матеріалу, список використаних джерел, а також додатки.

У першому розділі даної курсової роботи висвітлено сутність, значення, завдання та джерела інформації аналізу оборотних активів, а також наведено методику проведення аналізу оборотних активів підприємства.

У другому розділі представлено техніко-економічну характеристику досліджуваного підприємства, проаналізовано склад, структуру і динаміку оборотних активів ТДВ «Трембіта». Також зроблено аналіз показників оборотних активів.

У третьому розділі розглянуто проблеми і шляхи підвищення оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта» .

Інформаційною базою при написанні даної курсової роботи є фінансова звітність підприємства ТДВ «Трембіта» за 2011;2012 рр., а також підручники, статті, нормативно-правова база.

Вагомий внесок в дослідження теми аналізу оборотних активів зробили такі науковці як: М.Д. Білик, О.В. Єфимова, Г. О. Крамаренко, Є.В. Мних, В. О. Мец, Т. Д. Косова, О. В. Павловська і т. ін. Питання управління оборотних активів, шляхи їх підвищення і економічну сутність досліджували такі вітчизняні вчені: Н. О. Ковальчук, А. М. Римарчук, О. А. Бурбело, В. В. Занько, О.І. Зуєва, Т. А. Демченко та інші [12,13,14,17,21,23,27].

Розділ 1. Теоретико-методичні основи аналізу оборотних активів підприємства

1.1 Сутність, значення, завдання та джерела аналізу оборотних активів підприємства

Успішна виробнича діяльність кожного господарюючого підприємства значною мірою залежить від його ресурсного потенціалу — матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів. Але найважливішою складовою цього потенціалу є забезпеченість підприємства оборотними активами.

Оборотні активи відіграють важливу роль в ефективному управлінні підприємством. У зв’язку з цим важливим є визначення економічної сутності оборотних активів.

Згідно П © БО-2 «Баланс» оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Вітчизняний дослідник проблем управління фінансами підприємств М.Д. Білик у своїй монографії «Управління фінансами державних підприємств» характеризує визначення поняття оборотних активів наступним чином: «оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов’язаннями» [27, 65].

Інший відомий вітчизняний вчений І.О. Бланк дає наступне визначення «оборотні активи — це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу» .

Щодо трактування поняття «оборотні активи» західними економістами, то провідні вчені Р. Брейлі та С. Майєрс у своїй праці «Принципи корпоративних фінансів» застосовують поняття «оборотні активи», «короткострокові активи», «поточні активи». На їх думку, оборотні активи (короткострокові активи, поточні активи) — це активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [27,65].

Узагальнивши трактування оборотних активів згідно П © БО 2 «Баланс» та думки вчених-економістів можна сказати, що оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, авансовані у виробничі фонди та фонди обігу, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12-ти місяців з дати балансу, які повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції та забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції.

Оборотним активам підприємства притаманні наступні економічні ознаки:

— оборотні активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством;

— оборотні активи є ресурсами, які мають унікальну, притаманну лише їм властивість — здатність генерувати економічний ефект;

— основу оборотних активів становлять ресурси, призначені для споживання чи реалізації впродовж операційного циклу або в термін до одного року;

— оборотні активи являють собою майнові цінності, що створені за рахунок інвестованого у них оборотного капіталу;

— оборотні активи виконують на підприємстві функції забезпечення безперервності операційного процесу та платоспроможності;

— оборотні активи в цілому являють групу високоліквідних цінностей підприємства у порівнянні з необоротними.

Оборотні активи відображаються у балансі підприємства у таких статтях:

— виробничі запаси — вартість запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу;

— поточні біологічні активи — вартість поточних біологічних активів тваринництва (дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації, молодняк тварин на вирощуванні і відгодівлі) в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва (зернові, технічні, овочеві та інші культури) в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться за П © БО 30 «Біологічні активи» ;

— незавершене виробництво — витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами;

— готова продукція — запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва;

— товари — вартість товарів без суми торгових націнок, які придбані підприємствами для наступного продажу;

— векселі одержані - заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями;

— дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

— поточні фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів);

— грошові кошти та їх еквіваленти — кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Класифікація оборотних активів згідно П © БО 2 «Баланс» наведена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація оборотних активів згідно П © БО 2 «Баланс»

Оборотні активи класифікують також за такими ознаками:

1. По функціональній ролі в процесі операційної діяльності:

— оборотні виробничі фонди:

а) сировина і матеріали. Сировина — це те, що дано природою або виготовлено у сільському господарстві. Матеріали — це те, що піддано промисловій обробці. Ця частина оборотного капіталу передає свої природні властивості продукту, що виготовляється, є активним елементом створення його споживної вартості, становить його матеріальну основу. Наприклад, у галузях виробництва, які виготовляють предмети споживання, витрати на цю складову оборотного капіталу становлять значний відсоток у загальних витратах, на транспорті та у добувній промисловості ці витрати відсутні;

б) допоміжні матеріали. Ця частина оборотного капіталу не передає свої природничі властивості продукту, що виготовляється, і не бере безпосередньої участі у створенні споживчої вартості, але вона необхідна для нормального функціонування знарядь праці. До цієї групи включають паливно-енергетичні та мастильні матеріали;

в) інші складові оборотного капіталу. До них в основному належать ті знаряддя праці, які за своїми ознаками не включаються до основного капіталу, наприклад, малоцінний інвентар, інструменти, що швидко зношуються, запасні частини.

— оборотні фонди — кошти, що авансуються на наймання робочої сили, на оплату її праці. Це пов’язано з тим, що після реалізації товарів підприємець одержує гроші і сплачує працівникам їх заробітну плату. Кошти, авансовані підприємцем на наймання робочої сили, повністю повернуться до нього протягом одного кругообігу.

— фонди обігу — забезпечують реалізацію продукції, купівлю необхідних для виробництва ресурсів (готова продукція підприємства, призначена для реалізації, а також його кошти: у розрахунках, на рахунках у банку, у касі тощо.

2. По матеріально-речовинному змісту: виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо), товарні запаси, біологічні запаси; незавершене виробництво; готова продукція; розрахунки; кошти; інші оборотні активи.

3. По практиці контролю, планування і управління: нормовані; ненормовані.

До нормованих коштів відносяться, як правило, всі оборотні фонди, а також та частина фондів обігу, що знаходиться у вигляді залишків нереалізованої готової продукції на складі підприємства.

До ненормованих коштів відносяться всі інші елементи фондів обігу, тобто відправлена споживачам, але ще не оплачена продукція, усі види коштів і розрахунків.

Склад нормованих і ненормованих оборотних активів наведено на рис. 2.

Рис. 2. Склад нормованих і ненормованих оборотних активів

4. По ступеню ліквідності:

— абсолютно ліквідні кошти (грошові кошти в національній і іноземній валютах);

— високоліквідні (короткострокові фінансові інвестиції та короткострокова дебіторська заборгованість);

— середньоліквідні (всі види дебіторської заборгованості, крім короткострокової, і запаси готової продукції);

— низьколіквідні активи — це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, інші оборотні активи.

5. По ступені ризику вкладення капіталу:

— із мінімальним ризиком вкладень (кошти і їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

— із малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість, за виключенням сумнівної, виробничі запаси, окрім залежаних, залишки готової продукції і товарів, окрім тих, що не користуються попитом);

— із середнім ризиком (незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів);

— із високим ризиком (сумнівна дебіторська заборгованість; залежалі виробничі запаси; готова продукція і товари, що не користуються попитом; інші елементи оборотних коштів, що не ввійшли в попередні групи) [4, 163].

6. По стандартах обліку і відображення в балансі підприємства: запаси, розрахунки, кошти, інші активи.

7. По джерелах формування: власні, позикові, залучені. Такий розподіл вказує джерела походження і форми надання підприємству оборотних коштів у постійне або тимчасове користування [12, 146−147; 14, 313−315].

Основними задачами аналізу оборотних активів є:

— оцінка стану, структури та динаміки зміни оборотних активів підприємства;

— оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану підприємства;

— виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів підприємства;

— визначення основних джерел формування оборотних активів;

— оцінка ефективності використання оборотних активів;

— пошук резервів підвищення оборотності оборотних активів;

— розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Основними джерелами інформації для аналізу оборотного капіталу є:

1) Форма № 1 «Баланс» ;

2) форма № 2 «Звіт про фінансові результати» ;

3) Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів» ;

4) Форма № 4 «Звіт про власний капітал» ;

5) Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» .

Отже, в даному підрозділі висвітлено сутність оборотних активів, їхнє значення, завдання та джерела аналізу оборотних активів. Також в даному розділі розглянуто класифікацію оборотних активів за різними ознаками і згідно П © БО 2 «Баланс» .

1.2 Методика проведення аналізу оборотних активів підприємства

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші. Оборотні активи, будучи призначеними для реалізації або споживання, можуть неодноразово змінювати свою форму (матеріально-речовинну на грошову, і навпаки) протягом одного операційного циклу підприємства.

Під оборотністю коштів розуміють тривалість проходження ними окремих стадій операційного циклу. Оборотність оборотних активів обчислюється:

— тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних активів у днях);

— кількістю оборотів за звітний період (коефіцієнт оборотності, швидкість обороту) [14, 318−321; 12, 167−170].

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (К_об) характеризує розмір чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розрахунку на одну гривню оборотного капіталу:

К_об = ВР /ОА; (1.1)

де ВР — чиста виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

ОА — середня вартість оборотних активів, визначається за формулою середньої арифметичної або хронологічної.

Зростання коефіцієнта оборотності свідчить про більш ефективне використання оборотного капіталу [17, 485].

Коефіцієнт оборотності одночасно показує число оборотів оборотного капіталу за аналізований період і може бути розрахований розподілом кількості днів аналізованого періоду (Д) на тривалість одного обороту в днях (Об):

К_об = Д /Об; (1.2)

Оборотність оборотного капіталу в днях являє собою відношення середнього залишку оборотних активів і одноденної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ВР_одн):

Об = ОА /ВР_одн; (1.3)

Враховуючи, що ВР_одн = ВР / Д, отримаємо:

Об = ОА Ч Д / ВР; (1.4)

У формулу (1.2) підставимо вираження оборотності з формули (1.4), отримаємо:

Ко6 = ВР /ОА; (1.5)

Чим менша тривалість обороту оборотних активів, тим вище швидкість їх обороту.

Для отримання більш ґрунтовних висновків необхідно проаналізувати оборотність окремих статей оборотних активів.

Оборотність виробничих запасів у днях (Об_вз) розраховується за формулою:

Об_вз = ВЗ х Д / Срп, (1.6)

де ВЗ — середня вартість виробничих запасів, тис. гри.;

Срп — собівартість реалізованої продукції, тис. гри.

Чим вище цей коефіцієнт, тим швидше обертаються виробничі запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про уповільнення оборотності запасів, тобто зниженні ефективності їх використання. Про цей факт може також свідчити нижче значення даного коефіцієнта порівняно з середньогалузевими показниками [14, 324].

Аналогічно розрахуємо оборотність незавершеного виробництва (Об_нв):

Об_нв = НВ х Д / Срп; (1.7)

де

НВ — середня вартість виробничих запасів, тис. гри.

Оборотність готової продукції визначається через чисту реалізацію:

Об_гп = ГП х Д / ВР; (1.8)

де ГП — середня вартість виробничих запасів, тис. гри.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності по розрахунках). У процесі операційної діяльності підприємство надає товарний кредит для споживачів своєї продукції. Тобто існує розрив у часі між продажем товару і надходженням оплати за нього, внаслідок чого виникає дебіторська заборгованість [12, 185−188].

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К_обдз) показує, скільки разів за період обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середнього розміру дебіторської заборгованості:

К_обдз = ВР / ДЗ; (1.9)

де ДЗ — сумарна по усім складовим дебіторська заборгованість, тис. грн.

Час погашення дебіторської заборгованості (оборотність дебіторської заборгованості (Об_дз):

Об_дз = ДЗ Ч Д / ВР. (1.10)

У результаті уповільнення або прискорення обороту капіталу залучається (вивільняється) певна сума оборотних активів підприємства. Економічний ефект у результаті прискорення оборотності капіталу виражається у відносному вивільненні коштів із обороту, а також у збільшенні суми виручки і суми прибутку. Для визначення цієї величини необхідно зміну оборотності оборотних активів (у днях) помножити на одноденну фактичну величину виручки від реалізації товарів, продукції, послуг:

±АОА = ВР_одн (Об₁ — Об₀); (1.11)

де ± АОА — обсяг залучених (+) або вивільнених (-) оборотних активів підприємства, тис. гри.;

Об₁, Об₀ — оборотність активів у звітному і базовому періодах, дні.

Від оборотності оборотних активів підприємств залежать найважливіші показники їхньої операційної діяльності. Враховуючи залежність (1.5), щоб установити вплив коефіцієнта оборотності на зміну суми виручки від реалізації можна використовувати таку модель:

ВР = К_об Ч ОА. (1.12)

Отже, в даному підрозділі розглянуто методику проведення аналізу оборотних активів підприємства. Наведено формули, які потрібно використовувати при здійсненні аналізу оборотних активів. До найбільш використовуваних показників належать: коефіцієнт оборотності активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, а також тривалість оборотності активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості.

оборотний актив структура динаміка

Розділ 2. Аналіз оборотних активів ТДВ «Трембіта «за 2011;2012 рр.

2.1 Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства

Товариство з додатковою відповідальністю «Трембіта» створене з метою задоволення потреб в його послугах, (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників товариства, а також економічних та соціальних інтересів учасників товариства та трудового колективу. Цілі діяльності товариства за вибором учасників можуть бути іншими. Товариство створене на невизначений термін.

ТДВ «Трембіта» створене відповідно до Установчого договору між Фондом державного майна України та організацією орендарів Чернівецького виробничого швейного об'єднання «Трембіта» від 17.06.1993 р. і вперше зареєстровано виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів за № 358/12 30.06.1993р.

Товариство знаходиться за адресою: Україна, м. Чернівці, вул. Комарова, буд.3, ідентифікаційний код 310 166.

Згідно з Статутом ТДВ «Трембіта» (Дод. А) предметом діяльності Товариства є:

— моделювання одягу, виробництво готового одягу та інших товарів народного споживання;

— надання послуг по виготовленню одягу юридичним та фізичним особам як з власної так і з давальницької сировини українським та іноземним партнером;

— оптова торгівля одягом та іншими товарами народного споживання;

— торгівельна-закупівельна діяльність, посередницькі послуги в галузі торгівлі, створення мережі підприємств гуртової та роздрібної торгівлі, фірмових магазинів, закладів громадського споживання;

— рекламна діяльність, розробка фірмового стилю, оформлення фірмових бланків та інше;

— маркетингові послуги та консультації;

— зовнішньоекономічна діяльність;

— надання торгівельно-посередницьких експортно-імпортних послуг.

Відповідно до мети, визначеної Статутом, Товариство здійснює інші види діяльності згідно класифікації видів економічної діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Окремі види діяльності здійснюються за умови наявності документу, що надає відповідний дозвіл (ліцензія, патенти, свідоцтво, тощо) на здійснення цього виду діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Товариство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, займатись комерційною, некомерційною та благодійною діяльністю в Україні та за її межами, встановлювати ціни та тарифи на свої товари та послуги.

Майно товариства складають виробничі і невиробничі фонди, основані засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі Товариства відповідно до законів України, установчих документів Товариства та укладених угод належить йому на праві власності або користування.

Статутний капітал товариства становить 3 597 265,45 грн. (три мільйони п’ятсот дев’яносто сім тисяч двісті шістдесят п’ять гривень 45 коп.). Також, створено резервний фонд у розмірі 25% статутного капіталу. Резервний фонд створюється за рахунок щорічних відрахувань 5% від чистого прибутку товариства.

Товариство є власником:

— майна та грошових коштів, переданих йому Учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу;

— продукції, виробленої Товариством внаслідок господарської діяльності;

— одержаних доходів, а також іншого майна набутого з підстав незаборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства або передане йому в користування, несе Товариство, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами формування майна є:

— грошові та матеріальні внески Учасників;

— доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

— кредити банків та інших кредиторів;

— капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

— придбання майна іншого підприємства, організації;

— безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян;

— інші джерела не заборонені законодавством України.

Товариство здійснює господарську діяльність від свого імені в інтересах Учасників на засадах повного госпрозрахунку.

Товариству можуть належати: будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно та права на майно у тому числі права на інтелектуальну власність.

Вкладами Учасників до статутного (складеного) капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлене законом.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники ТДВ «Трембіта» за 2011;2012 рр.

Наведені дані у табл. 2.1 свідчать про те, що підприємство в 2012 р. отримало в порівнянні з 2011р. дохід менший на 11 826 грн, хоча випуск продукції ми можемо побачити що збільшився на 539 тис. грн., собівартість реалізованої продукції зменшилась на 5675 тис. грн., а тому й бачимо зменшення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування на 2750 тис. грн., валового прибутку на 6137 тис. грн. та чистого прибутку на 2892 тис. грн.

Щодо показника чистої рентабельності, то він показує суму прибутку від кожної гривні продажу, що залишається після вирахування з отриманого доходу всіх витрат.

У 2012 році валова рентабельність підприємства зменшилась на 8,3%, що означає зменшення валового прибутку на 1 грн.

Чиста рентабельність зменшилась на 5,5%, тобто, чистий прибуток від кожної гривні продажу після вирахування всіх витрат у 2011 році становив 0,08 коп., а у 2012 році зменшився на 0,06 коп., що є досить негативним явищем. Термін окупності зріс на 35 днів, що у 3,7 разів вище, ніж у 2011 році, тобто спостерігається значне погіршення діяльності.

Отже, на підприємстві спостерігається тенденція до зниження чистого прибутку, що могло стати наслідком скорочення виробництва. Проте остаточні висновки вимагають детальнішого аналізу фінансових результатів на ТДВ «Трембіта» .

2.2 Аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів ТДВ «Трембіта»

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна, а також причини їх зміни. Особлива увага приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Для вивчення цього питання можна застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

— визначення питомих складових оборотних активів у його загальній вартості за 2011 і 2012 рр.;

— визначення відхилення в абсолютному і відносному вираженні, шляхом порівняння даних 2012 р. з даними 2011 р.;

— визначення причин зміни даних 2012 р. порівняно з 2011 р., і передусім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства.

Аналіз складу, структури і динаміки активів підприємства наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз складу, структури і динаміки активів підприємства

Аналізуючи склад, структуру і динаміку активів підприємства за 2011;2012 рр. бачимо, що вартість активів в цілому по підприємству збільшилась на 189 тис. грн. або на 0,6%. Це було зумовлено зміною статей необоротних і оборотних активів, оскільки в активі Балансу підприємства витрати майбутніх періодів і необоротні активи та групи вибуття відсутні. Необоротні активи протягом 2011;2012 рр. займають найбільшу питому вагу в структурі активів підприємства, а саме: 76,5% у 2011 р. і 84,5% у 2012 р., тобто відбулося зростання на 2704 тис. грн. або на 11,1%. Таке зростання є позитивним і свідчить про перспективу економічного зростання і підвищення активності на ринку.

Поряд з тим, вартість оборотних активів зменшилась на 2510 тис. грн. або на 33,6%. Питома вага оборотних активів у 2011 р. становила 23,5% а у 2012 р. — 15,5%. Як бачимо із таблиці 2.1 підприємство має важку структуру активів, оскільки питома вага оборотних активів у загальній структурі активів нижче 50%. Дана динаміка може бути негативною, вона збільшує ризик компенсації авансованого капіталу та знижує його віддачу внаслідок прискорення оборотності коштів, тому потрібно детальніше проаналізувати склад, структуру і динаміку оборотних активів. Адже, від раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше. Структурні зрушення, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів підприємства

Аналізуючи склад, структуру і динаміку оборотних активів підприємства бачимо, що у 2011р. їхня вартість становила 7298 тис. грн., а у 2012р. — 4971 тис. грн., тобто відбулось зменшення на 2327 тис. грн. або на 31,9%. Така зміна спричинена динамікою статей оборотних активів, а саме: готова продукція збільшилась на 539 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість — на 381 тис. грн. Поряд з тим тенденцію до зменшення мають наступні статті: вартість виробничих запасів зменшилась на 82 тис. грн., а грошові кошти і їх еквіваленти — на 84 тис. грн. Слід зазначити також те, що дебіторська заборгованість також зменшилась: а) за товари, роботи, послуги — зменшилась на 2590 тис. грн.; б) дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом — на 425 тис. грн., що є позитивним для підприємства.

Проаналізувавши структуру оборотних активів бачимо, що найбільша частина оборотних активів представлена дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги становить 39,6% у 2011р., проте у 2012р. вона зменшилась до 6%, значна частина належить готовій продукції - 21,5% у 2011р., проте в 2012р. вона займає найбільшу частку — 42,3%.

Грошові кошти і їх еквіваленти мають незначну роль у структурі оборотних активів — їх питома вага 1,6% і 0,6% у 2011р. і 2012р. відповідно.

Зменшення оборотних активів у 2011р. порівняно з 2012р. на 2327 тис. грн. або на 31,9% відбулося в основному за рахунок скорочення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги — на 2590 тис. грн. або на 89,7%. Це можна визнати позитивною тенденцією, оскільки прискорення розрахунків є важливим чинником прискорення оборотності оборотних активів.

Вартість запасів зросла (готова продукція + незавершене виробництво + поточні біологічні активи — виробничі запаси) на 391 тис. грн. в основному за рахунок збільшення залишків готової продукції - на 539 тис. грн., і зменшення вартості виробничих запасів на 82 тис. грн. Це може бути тривожним сигналом, який свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Надлишок оборотних активів у формі запасів означає, що частина капіталу підприємства не діє і не приносить прибутку. Водночас брак запасів буде гальмувати хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства.

Отже, в даному підрозділі розглянуто склад, структуру і динаміку оборотних активів ТДВ «Трембіта» за 2011;2012 рр. Тому можна сказати, що підприємство забезпечене оборотними активами, але не в повному обсязі, про що свідчить їхня питома вага в загальній структурі активів.

2.3 Аналіз показників оборотних активів досліджуваного підприємства

Оборотні активи є «двигуном» підприємства, оскільки саме ефективне його використання, загальна динаміка не тільки визначають ліквідність і платоспроможність, а й можливість стійкого економічного зростання підприємства. Ефективне використання оборотних активів визначається їхньою оборотністю — здатністю підприємства ефективно використовувати наявні у його розпорядженні основний та оборотний капітал.

Оборотність активів обчислюється:

— тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних активів в днях);

— кількістю оборотів за звітній період (коефіцієнт оборотності, швидкість обороту);

На стабільність фінансового стану підприємства значний вплив справляє прискорення обороту оборотних коштів, адже:

— по-перше, від швидкості обороту коштів залежить розмір річного обороту (підприємство, що має невеликий обсяг коштів, але більш ефективної використовує, може досягти такого самого обороту, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю їх обороту);

— по-друге, з оборотністю пов’язана відносна величина витрат, що знижує собівартість одиниці продукції;

— по-третє, прискорення обороту на тій або іншій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) зменшує тривалість обороту на інших стадіях виробничого процесу.

Все це зумовлює необхідність визначення системи показників оборотності оборотних активів та дослідження впливу на діяльність підприємства. Проводячи аналіз певних літературних джерел, в яких аналізуються дані показники, можна зробити висновок, що єдиного підходу не існує, а кожний науковець вважає за доцільне приділяти увагу певним показникам.

Зокрема, варто звернути увагу на те, що до найбільш використовуваних показників належать коефіцієнт оборотності оборотних активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, а також тривалість одного обороту оборотних активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і дебіторської заборгованості

Методика аналізу показників оборотності оборотних активів полягає в розрахунку показників оборотності підприємства на основі даних фінансової звітності «Баланс», «Звіт про фінансові результати», «Примітки до річної фінансової звітності» за 2010 р. з аналогічними показниками за 2011 р. (додаток А, Б, В, Г,) А також обчислюється вплив кожного фактору на зміну даних показників. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршення використання оборотних коштів. Ця інформація є корисною для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників тощо. Розрахунок показників оборотності оборотних активів підприємства наведено у таблиці 2.3, що складається за даними форми № 1 «Баланс» і форми № 2 «Звіт про фінансові результати», які наведені в додатках Б, В, Г, Д, Е.

Таблиця 2.4

Розрахунок показників оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта»

Коефіцієнт оборотності оборотних активів у 2011 р. становив 7,2, який показує, що у 2011 р. на 1 грн. оборотного капіталу припадає 7,2 грн. чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Зменшення коефіцієнта оборотності у 2012р. порівняно з 2011р. на 1,5 до 5,7 свідчить про менш ефективне використання оборотного капіталу. Зміна даного коефіцієнта була спричинена впливом 2-х факторів, а саме: за рахунок зменшення середньорічної вартості оборотних активів на 395 тис. грн. та зменшення чистої виручки від реалізації товарів, робіт, послуг на 11 782 тис. грн.

Оборотність виробничих запасів протягом 2011;2012 рр. зменшилась на 1 день, тобто у 2011 р. оборотність виробничих запасів становила 5 днів, а у 2012 р. — 4 дні, що призвело до збільшення коефіцієнта оборотності до18 разів. Збільшення даного коефіцієнта свідчить про прискорення оборотності запасів, тобто у 2011 р. кількість оборотів виробничих за звітній період зросла до на 18 рази, а отже, це свідчить про більш ефективне їх використання.

Зменшення оборотності виробничих запасів будо зумовлено впливом наступних факторів: зменшенням собівартості реалізованої продукції на 5645 тис. грн., та зменшенням виробничих запасів на 82 тис. грн.

Оборотність готової продукції збільшилась на 10 днів під впливом збільшення середніх залишків готової продукції на 539тис. грн. Така динаміка призвела до зменшення коефіцієнта оборотності на 13, що є негативним для підприємства і свідчить про зменшення обсягу виробництва і реалізації готової продукції.

Оборотність дебіторської заборгованості протягом 2011;2012 рр. має тенденцію до зростання, а саме у 2011 р. тривалість одного обороту в днях дорівнювала 7 днів, а в 2012 р. збільшилась до 12 днів. Ця зміна була зумовлена зменшенням середньої величини дебіторської заборгованості на 2634 тис. грн. оборотність збільшилась на 5 днів, і за рахунок збільшення середніх залишків продукції, товарів, робіт, послуг.

Поряд з тим слід зазначити, що період погашення дебіторської заборгованості зменшився на 22 днів, що є позитивним для підприємства і свідчить про ефективну політику підприємства щодо розрахунків з дебіторами.

Отже, в даному підрозділі було проаналізовано показники оборотності оборотних активів, а саме: коефіцієнт оборотності оборотних активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості а також тривалість одного обороту оборотних активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і період погашення дебіторської заборгованості. Тому можна сказати, що підприємство ефективно використовує наявні оборотні активи, однак не повністю використовує свої потужності.

Розділ 3. Проблеми і шляхи підвищення оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта»

3.1 Проблеми оборотності оборотних активів ТДВ «Трембіта»

Сьогодні для багатьох українських підприємств типовим наслідком економічної кризи стала нестача оборотних коштів. Відомо, що існує пряма залежність між результатами діяльності підприємств і системою управління формування і використання його оборотних коштів, оскільки саме їх оптимальність забезпечує підприємству достатній рівень платоспроможності. Тож для забезпечення ефективності функціонування підприємства варто постійно вдосконалювати управління його оборотними активами, здійснювати безперервний процес виробництва та реалізації продукції при мінімальному їх рівні.

В процесі аналізу складу, структури, динаміки оборотних активів, а також показників їх оборотності було виявлено ряд позитивних і негативних тенденцій.

Протягом 2011;2012 рр. у складі оборотних активів найбільшу питому вагу займає готова продукція. Протягом 2012 р. її залишки збільшились на 539 тис. грн., що є позитивним, з одного боку, і свідчить про збільшення обсягів виробництва, розширення діяльності, проте, а з іншого боку є негативним, оскільки збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, браку готівки, потреби в кредитах і сплати процентів за ними, до зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці і т.д. Сьогодні - це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємств і банкрутства.

Виробничі запаси також займають велику частку в структурі оборотних активів. Протягом 2011;2012 рр. їхня вартість зменшилась на 82 тис. грн., що може призвести в майбутньому як до позитивних так і до негативних наслідків. Зменшення частки запасів може свідчити про ефективне розпорядженнями запасами, прискорення їх оборотності. Зменшується псування сировини і матеріалів, зменшуються складські витрати, що позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Однак нестача запасів (сировини, матеріалів палива) може призвести до перебоїв у процесі виробництва, до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випуску продукції, зростання собівартості, до збитків, що також негативно позначається на фінансовому стані. Тому підприємство має прагнути до того, щоб забезпечувати виробництво вчасно й у повному обсязі всіма необхідними ресурсами і щоб вони не залежувались на складах.

Значну частку в оборотних активах на багатьох підприємствах становить незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з другого — про уповільнення оборотності капіталу на цій стадії.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Її величина залежить від обсягу продажів від обсягу продажів, умов розрахунку з покупцями (передоплати, наступної оплати), періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи і презентаційної роботи на підприємстві тощо.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв’язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження — позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованості. Наявність другої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і т. ін. Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення належних йому платежів.

На даному підприємстві дебіторська заборгованість зменшилась, що є позитивним, однак підприємству варто переглянути політику розрахунків з дебіторами.

3.2 Шляхи підвищення оборотності оборотних активів досліджуваного підприємства

Удосконалення механізму управління оборотними коштами підприємства є одним з головних чинників підвищення економічної ефективності виробництва на сучасному етапі розвитку економіки. В умовах соціально-економічної нестабільності та мінливості інфраструктури важливе місце в поточній повсякденній роботі фінансового менеджера займає управління оборотними коштами, тому що саме тут криються основні причини успіхів і невдач всіх виробничо-комерційних операцій організації [28, 11].

Раціональне використання оборотних коштів в умовах їх хронічного дефіциту є одним з пріоритетних напрямків діяльності підприємств, в основі якого правильне керування оборотними коштами і запасами; розробка і впровадження заходів, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню руху оборотних коштів. Підприємства у випадку ефективного управління оборотними коштами і запасами досягатимуть випереджального економічного стану, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Прискорення оборотності оборотних коштів досягається різними заходами.

На стадії створення виробничих запасів такими шляхами можуть бути:

— впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

— наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;

— широке використання прямих тривалих зв’язків;

— розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

— комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах [17, 483].

На стадії незавершеного виробництва:

— прискорення науково-технічного прогресу, упровадження прогресивної техніки і технології;

— розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

— удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування дешевих конструктивних матеріалів;

— удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

— збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом [17, 485].

Для прискорення періоду оборотності дебіторської заборгованості звичайно вживають таких заходів:

— надання знижок покупцям за скорочення термінів погашення заборгованості, щоб спонукати їх оплатити рахунки до встановленого терміну оплати;

— введення штрафних санкцій за прострочення платежу;

— оформлення угоди з покупцями комерційним векселем з одержанням певного процента за відстрочку платежу;

— відпуск товарів покупцям на умовах передоплати;

— використання механізму факторингу і т.д. 30].

Варто пам’ятати, що ефективність формування та використання оборотних коштів зумовлена певними особливостями управління їх основними структурними елементами: запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами.

Основними методами контролю є:

— нормування, що включає в себе аналітичний, коефіцієнтний і прямий методи розрахунку оптимального рівня запасів;

— контроль запасів, що передбачає використання методів АВС і XYZ та методу економічно обґрунтованих потреб.

Визначення величини оборотних коштів за аналітичним методом передбачає ґрунтовний аналіз фактичних запасів, коригування їх величини та вилучення надлишків, якщо вони є на підприємстві.

Коефіцієнтний метод полягає у визначенні чинності нормативів власних оборотних коштів на початку розрахункового періоду, з урахуванням показників виробництва цього періоду.

Метод прямого розрахунку дозволяє визначити фактичну потребу підприємства в запасах на встановлений період.

Метод економічно обґрунтованих потреб оснований на мінімізації сукупних організаційних витрат із закупівлі та збереження запасів на підприємстві. Він дає можливість розрахувати витрати по зберіганню запасів, розміщення замовлень та витрати із збереження запасів на складах.

Метод АВС є найбільш простим способом управління запасами і передбачає їх розподіл на три категорії: А — найважливіші, які включають 20% запасів; 80% - продажу, В — важливі, що діляться на 30% запасів; 15% - продажу, С — менш важливі, до яких відносять 50% - запасів; 5% - продажу. Особливістю цього методу є те, що порівняно мала група запасів може мати найбільшу вартість.

Метод ХYZ полягає у поділі запасів залежно від попиту і точності прогнозування величини споживання товарів. Цей метод оснований на розподілі ресурсів підприємства на певні категорії:

1) Х — для ресурсів характерна стабільна величина споживання і прогнозу. Значення коефіцієнта варіації знаходиться в інтервалі від 0 до 10%.

2) Y — ресурси характеризуються визначеною величиною споживання відповідно до чинників, які на них впливають, наприклад, сезонні коливання, акції, надлишок товарів, чи дефіцит, і середніми можливостями їх прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - від 10 до 25%.

3) Z — характеризується малим рівнем споживання товарів і невисокою точністю прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - понад 25%.

Особливістю методу XYZ є визначення коефіцієнта варіації попиту, який дозволяє визначити ступінь однорідності сукупності і подібності в ній окремих значень.

Отже, основними шляхами прискорення оборотності оборотних активів є:

— скорочення тривалості операційного циклу за рахунок підвищення продуктивності праці, використання новітніх технологій, повнішого і ефективнішого використання трудових і матеріальних ресурсів

— поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою безперебійного забезпечення операційної діяльності необхідними матеріальними ресурсами і скорочення часу перебування капіталу в запасах;