Образовательный компонент як стимул довгострокової фізкультурно-спортивної діяльності учнів в секціях спортивної боротьби

Образовательный компонент як стимул довгострокової фізкультурно-спортивної діяльності учнів в секціях спортивної боротьби.

Ю.В. Болтиков, О. Б. Соломахин, Камський державний інститут фізичної культури, Набережні Челны Значительная частина бажаючих займатися фізкультурно-спортивної діяльністю мотивована не для досягнення спортивних результатів, не так на заняття призових місць, але в оволодіння певними вміннями як деятельностным, освітнім компонентом [4].

На ранніх етапах розвитку значним стимулом продовження занять певного роду діяльністю є потреба у явному і непрямому соціальному заохочення (Б.Б. Коссов, 1989).

Кроме того, саме діяльнісного компоненту, пізнавальної мотивації можливо забезпечення масовості і довголіття функціонування цій галузі діяльності, зі поступово змінюваними особистісними й суспільними функциями.

Учитывая факт нерівномірного соматичного розвитку та нездатність всіх дітей і підлітків до рівноцінною спортивної діяльності, з погляду, доцільно розробити систему заохочення з якості засвоєння навчального матеріалу в нестрессорных умовах і поза трудолюбие.

В такому разі можливі підтримання та розвиток мотивації до діяльністю шляхом застосування психологічних механізмів термінового і відставленого эффектов.

Это тим паче необхідно, що, за даними социологичес ких досліджень [3, 6 і ін.], із віком відзначається скорочення спектра спортивних і физкультурных інтересів школьников.

Как за результатами опитування дітей і підлітків, котрі займаються в секціях спортивної боротьби, і які припинили заняття, дуже багато учнів захоплені освітнім компонентом і чималу число дітей пішли зі секцій у випадках, коли зміст такого компонента їх влаштовувало .

Кроме фізіологічної потреби у заняттях спортивної діяльністю є соціальна, і психологічна потреби, які за рішенні проблеми вибору виду може бути усвідомленими і неусвідомленими [1 та інших.]. По Мюррею, на противагу фізіологічним та соціальним потребам є низка потреб психогенного порядку [4, 7 і др.].

К до них відносяться потребности:

— престижа;

— соціального статуса;

— домінування (власти);

— спілкування, співдружності, співробітництва;

— участі у пізнавальному процессе.

Еще одне висловлювання на користь припинення жорсткого добору у секції спортивної боротьби: «Основний історія пошуку юних спортсменів — організація тренування для можливо більшої кількості дітей і підлітків. Такі вихідні теоретичні передумови зумовлюють нові рівні вимог на першому місці відбору, не який би прийом на ДЮСШ дітей із середніми фізичними можливостями «[2].

Чем більш тех-нічно та тактично складний обраний вид спорту, тим довше буде протікати прихований період прояви необхідних специфічних здібностей. У циклічних і швидкісно-силових видах які переборюють вправ з обмеженою технічним змістом задатки й уміння виявляються вже в ранніх етапах підготовки й навіть за наборі. У сложнокоординационных видах з ситуативними умовами, з погляду, провідним критерієм для набору будуть й не так поточні фізичні здатності розуміти й так вихідна координированность, оскільки вона має сенситивные періоди розвитку (Л.К. Федякина, 1998), скільки мотивація до занять даним родом діяльності [5].

На думку, крайня обмеженість числа запланованих на 1-ї рік навчання атакуючих прийомів боротьби (4 прийому для боротьби стоячи і аналогічних сім — для боротьби в партері), відповідно до програми для ДЮСШ (Классичес кая боротьба, 1977), не сприяє мотивації до занять в секціях спортивної боротьби. З іншого боку, паралельне вивчення захисту супроводжується значними перешкодами для формування серединної структури прийому (О.П. Купців, 1980), що перешкоджає його засвоєння і викликає в дітей непевність і негативні эмоции.

В цьому разі доцільно було на початковому етапі знають підготовки у спортивній боротьбі не перевантажувати непідготовлених дітей психомоторными нагрузками.

В висновок слід наголосити, що єдиноборства поєднують особливості складних координационно-демонстрационных вправ і взаємно які переборюють вправ в конфліктних умовах. Це обумовлює формування програми навчання, яка б у собі тривале навчання сложнокоординационной техніці прийомів боротьби, і потім — засвоєння цих дій в ситуаційних умовах поединка.

В спортивної боротьбі відсутня кваліфікаційне вимогу до змісту технічного арсеналу, як це заведено в демонстраційних вправах. Це знижує ефект освітнього компонента, що цікавить значну частина дітей. Відсутність такого сприяє відтоку з секцій спортивної боротьби великої кількості учнів.

Список литературы

1. Горська Г. Б. Психологічний забезпечення багаторічної підготовки спортсменів. Краснодар, 1995. 68 с.

2. Гужаловский А. А. Фізична підготовка школярів. Челябинск, 1980.-152 с.

3. Кутепов М.Є. Структура потреб та інтересів школярів та трудящих в заняттях фізичними вправами і спортом: Автореф. канд. діс. М., 1980.

4. Наталов РР. Спорт як соціальна інституція формування культури рухової діяльності: Рб. матер. междунар. цук. СПб., 1994, з. 52 — 59.

5. Пилоян Р. А. Контроль за особливістю мотивації борців //Спортивна боротьба /Ежегодн. М., 1981, з. 21 — 24.

6. Свиридов А. Я. Роль сучасної діяльності зі школи і сім'ї у підвищення ефективності фізичного виховання учнів 7 — 13 років: Автореф. канд. діс. Киев, 1974. — 24 с.

7. Шулика Ю. О. Про классификационном забезпеченні функціонування фізичної культури як засобу здорового життя: Матер. научно-практ. цук. «Проблеми теорії та практики інтегративної антропології. «-Майкоп: Адыг. держ. ун-т. 1996, з. 270 — 276.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.