Особенности порушення кримінальної справи, як стадії кримінального процесса

П Л, А М.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

2. Поняття і значення стадії порушення кримінальної дела.

3. Органи й обличчя, з правом порушувати кримінальні дела.

4. Приводи та юридичного грунту до порушення кримінальної дела.

5. Обставини, виключають порушення кримінальної дела.

6. Процесуальний порядок порушення чи в порушення кримінальної дела.

7. Нагляд прокурора за законністю і обґрунтованістю порушення та відмови від порушення кримінальної дела.

8.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

9.ИСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛІТЕРАТУРА.

1. У У Є Д Є М І Е.

На відміну з інших соціальних ідей політичних орієнтацій демократичне правової держави при верховенство правового законом і пріоритеті правами людини і громадянина практично сприйнято суспільством як майбутнє державних устроїв України. Виконання цього завдання пов’язано лише з створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності діяльності держави та її органів, муніципальної системи та громадських формувань, надійної, швидкою і справедливою юстиції, незалежного правосуддя, але з подоланням яке сягнуло небезпечних меж правового нігілізму, перебуває нині за межею свавілля в усіх галузях державної влади і життя, і, формування високого рівня правової культури нашого суспільства та кожного человека.

Це зажадає високопрофесійного складу юристів й достатньою правовою грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятих юридичної діяльністю. Громадська корисність і престижність цієї бурхливої діяльності значно зростає у період революційних змін, соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і полі-тичних орієнтацій. Усе сказане вище належить до різними галузями права, а до карному праву як провідною галузі права — вдвойне.

Професіоналізм юриста у його знанні й умінні орієнтуватися у різних галузях права. Кримінальний процес посідає чільне місце серед уголовноправовых наук, так як і повсякденну діяльність юриста (особливо працівників правоохоронних органів прокуратури та судів) постає запитання, пов’язані з веденням тієї чи іншої кримінальної справи і будь-яка юрист зобов’язаний знати і чітко орієнтуватися у нормах і нормативні акти кримінально-процесуального права.

Запропонована нижче тема — ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СПРАВИ, ЯК СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ найцікавіша у зв’язку з переходом нашого суспільства від соціалістичних до капіталістичним відносинам як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо кримінального процесса.

2. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ДЕЛА.

Порушення кримінальної справи — початкова стадія кримінального процесу саме. У цьому стадії повноважні органи держави й посадові особи, отримавши інформацію про скоєному чи що готується злочині, встановлюють наявність або відсутність підстав щодо провадження у кримінальної справи і вирішили про порушення кримінальної дела.

Порушення кримінальної справи — обов’язкова стадія кримінального процесу саме. У цьому стадії підлягають з’ясовуванню як обставини, манливі у себе порушення кримінальної справи, і исклющающие провадження у справі, тобто відмову у ньому. Приймаються також заходи до попередження чи припинення злочину, так само як до закріплення слідів злочину (ст. 112 КПК Росії). Закон вимагає, якби для кожного заяві чи повідомленню прийнято рішення або про порушення, або про відмову у порушенні кримінальної справи. Тому порушення кримінальної справи, є, передбачений законом спосіб реагування суду, прокурора, слідчого, органів дізнання на що було їм відомим подія, як у злочин, що слід встановити, а обличчя яка скоїла покарати (ст. 3 КПК России).

Своєчасне порушення кримінальної справи сприяє успішному його розслідування, тим паче як його відбувається по гарячих слідах. І, навпаки, запізніле реагування на сигнал про скоєному чи що готується злочині можуть призвести до втрати доказів і тому серйозно утруднити розслідування або приректи його за неудачу.

До порушення кримінальної справи що неспроможні відбуватися слідчих дій, крім огляду місця події у разі, не терплять зволікання (ст. 178 КПК России).

Цю вимогу обумовлена тим, що виробництво слідства пов’язане з можливістю застосування заходів кримінально-процесуального примусу, істотно які б і які обмежують конституційні правничий та свободи осіб, утягнутих у сферу кримінального судочинства. Громадяни викликаються допити, причому у разі ухиляння є підстави піддані приводу, виробляються обшуки, виїмки, огляду, здійснюються інших заходів, пов’язані з вторгненням в життя громадян, до того ж як обвинувачуваних, але й інших. Припустимо і виправдана таке обмеження правами людини лише за певних обставин, куди входить захист громадянина, суспільства злочинних зазіхань.

2. ОРГАНИ І ОБЛИЧЧЯ, МАЮТЬ ПРАВО ВОЗБУЖДАТЬ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ.

Правом порушувати кримінальні справи мають: прокурор, органом дізнання, слідчий, суддя (суд) (ст. 3, 109, 112 КПК Росії), причому кожен не більше своєї компетенції. Ніякі інших органів держави такого що немає; їхнє звернення про притягнення особи до кримінальної відповідальності може лише як до порушення кримінальної дела.

Прокурор вправі порушити кримінальну справу про будь-якому злочині, незалежно від підслідності справи. Це випливає з покладений прокурора функції кримінального переслідування, виконуючи яку, «…у випадку факту порушення ними закону… порушує кримінальну справу «*.

Слідчий порушує кримінальні справи не більше своєї компетенції, з правил про підслідності (ст. 126 КПК России).

Орган дізнання порушує кримінальні справи не більше компетенції, обумовленою ст. 117 КПК Росії. Разом про те органом дізнання вправі порушити й справа, яким обов’язково ведення попереднього слідства (ст. 119 КПК Росії). Проте після виконання невідкладних слідчих дій така справа має має бути передане по підслідності следователю.

У суворо обмежених законом випадках вправі порушити кримінальну справу і суддя (суд). Проте з урахуванням необхідності перевірки підстав порушення, вказаних у законі, суддя фактично порушує кримінальні справи лише приватного обвинувачення (ст. 112, 130 год. 1, ст. 131 КПК Росії). Справи публічного обвинувачення суддя (суд) збуджує зазвичай лише з кримінальних справ, передбачених ст. 414 КПК Росії; справи, розпочаті у судовому засіданні, якщо буде встановлено, що підсудний зробив інше злочин, яким обвинувачення скласти пред’явлено (ст. 255 КПК Росії); як у судовому засіданні буде встановлено обставини, що вказують скоєння злочину обличчям, не залученими до кримінальної відповідальності (ст. 256 КПК России).

З іншого боку, суд вправі порушити справу у судовому засіданні відношенні свідка, потерпілого і експерта, дали явно неправдиві показання чи підписання (год. 3 ст. 256 КПК России).

__________________________________.

*Закон РФ «Про прокуратуру «від 17 січня 1992 р.// Відомості з'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. — 1992. — N8.ст.336.

3.ПОВОДЫ І ПІДСТАВИ До ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СПРАВИ.

Задля більшої законності й обгрунтованості порушення кримінальної справи встановлено умови, лише за наявності яких може бути порушена провадження у справі. Це передбачені Законом приводи та юридичного грунту, і навіть відсутність обставин, що виключатимуть провадження у справі (ст. 5 КПК России).

Приводи до порушення кримінальної справи — це встановлені законом джерела, у тому числі повноважні органи держави або посадові особи отримують інформацію про скоєному чи що готується злочин та що зобов’язують їх ухвалити будь-яке рішення розпочати виробництво у кримінальній делу.

Відповідно до ст. 108 КПК Росії приводами до порушення кримінальної справи є: заяви і автора листа громадян; повідомлення громадських організацій, установ і, організацій корисною і посадових осіб; статті, нотатки і автора листа, опубліковані друку; явка з повинною; і, нарешті, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак преступления.

Заяви й листи громадян — найпоширеніший привід до порушення кримінальної справи. Вони уявляють собою адресовані органам, уповноваженим порушувати кримінальні справи повідомлення про скоєному чи що готується злочині незалежно від цього, заподіяно чи злочинним діянням шкода заявнику або іншими конкретних особах і организациям.

Законом визначено перелік справ, які можна порушено не інакше як у скарзі потерпілого. Це справи приватного й частно-публичного обвинения.

Заяви громадян можуть наділятися як і усну, і у письмовій формі. Усні заяви заносять у протокол, який підписується заявником особою, він прийняв заяву. Заявнику мусить бути роз’яснена відповідальність за явно помилковий донос по ст. 180 КК Росії, що робиться позначка в протоколі заяви (год. 2 ст. 110 КПК России).

Сигнали про скоєному чи що готується злочині, що надійшли телефоном, повинні прагнути бути записані, які вживають обличчям як телефонограми із зазначенням усіх реквізитів заявителя.

Анонімні заяви що неспроможні послужити приводом до порушення кримінальної справи, але мають спонукати до перевірки які у них інформацію про протиправних фактах шляхом оперативно-розшукової діяльності чи.

іншим непроцесуальним способом*. Приводом до порушення кримінальної дела.

у разі можуть бути отримані у результаті такої перевірки данные.

При певних обставин закон встановлює обов’язок громадян під страхом кримінальної відповідальності повідомляти компетентні органи про достовірно відомих, готуються чи скоєних тяжких злочинах (ст. 88−1, 190 КК России).

Повідомлення установ, підприємств, організацій корисною і посадових осіб подаються у письмовій формі й повинні містити необхідні дані про скоєному чи що готується преступлении.

Постановами Уряди, наказами, інструкціями низки міністерства та відомств визначено обов’язок керівників установ, підприємств і закупівельних організацій повідомляти про скоєні злочини. Встановлено узгоджений із прокуратурою порядок напрями таких повідомлень до органів, з правом порушувати кримінальні справи. Так, медичні заклади зобов’язані негайно повідомляти до органів міліції випадки доставляння у яких на осіб із наявністю тілесних ушкоджень, коли є підстави вважати про їхнє насильницькому характері. Керівники державних підприємств зобов’язані повідомляти про скоєних розкраданнях і недостачі, про порушення техніки безпеки, які спричинили нещасні випадки на производстве.

Компетентні органи держави (посадові особи) немає права надавати у прийомі заяви (повідомлення) через недостатніх даних, у ньому що є, зобов’язані самі вжити заходів для перевірці й заповненню отриманих сведений.

Статті, нотатки і автора листа, опубліковані друку, так само як деяких інших форми кореспонденції є приводом до порушення справи, якщо містять конкретні факти про можливі чи скоєні злочини. Статті, нотатки, листи, які редакція засобів були опубліковані і переслані до прокуратури чи органи слідства, можуть бути підставою для порушення кримінальної справи як заяви громадських організацій чи державних установ або заяв і коментарів листів граждан.

Явка з повинною як до порушення справи полягає у повідомленні, зроблене органу дізнання, слідчому, прокуророві або суду обличчям про їм злочину. Що стосується явки з повинною устанавливается.

___________________________________.

*См.:п.16 ст. 1 закону «Про міліцію «/Відомості З'їзду народних депутатів РСФРР та УСРР Верховної Ради РРФСР. — 1991. — N16. — ст.503.

особистість з’явився і складається протокол, у якому докладно викладається зроблене заяву. Протокол підписується що виявився з повинною і посадовою особою, він прийняв заяву (ст. 111 КПК Росії). Якщо заяві вказані конкретні факти злочину, досконалого що виявився з повинною, це є приводом до порушення кримінальної дела.

Явка з повинною, як і щире розкаяння, за активну сприяння розкриття цього злочину є обставинами, пом’якшуючими відповідальність (п. 9 ст. 38 КК Росії), що прийняло заяву посадова особа повинна подати явившемуся з повинною. Разом про те отримане визнання підлягає ретельної перевірки й критичної оцінці, оскільки він можливо, у дійсності вимушеним, хибним і навіть спровоцированным*.

Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину за ролі приводу характеризується тим, що без чийогось повідомлення чи заяви до процесі виконуваної правоохоронної діяльності виявляє підготовлювану чи скоєний злочин і в ініціативи порушують кримінальну дело.

Так, органам дізнання під час проведення оперативно-розшукових заходів стають відомі факти злочинних дій. Прокурор, проводячи перевірку дотримання законів у установі, організації розкриває випадки порушень, що носять злочинний характер. Слідчому, расследующему кримінальну справу, стає відомо про іншими особами творення злочинів, які пов’язані з розслідуваним їм делом.

Наведений перелік приводів до порушення кримінальної справи вичерпний, і з них іменується законною нагодою. Та самого законного приводу порушення кримінальної справи ще досить. Необхідно, щоб було також підставу, під яким закон приймає наявність фактичних даних, вказують на ознаки преступления.

Відповідно до ст. 108 КПК Росії «може порушити лише у випадках, коли є достатні дані, що вказують на ознаки злочину ». У цьому, зазвичай, непотрібен повного знання про злочині. Зазвичай буває достатньо свідчення про об'єкт і об'єктивну бік преступления.

У таких випадках кримінальну справу порушується за факту події злочину (in rem), а чи не щодо конкретної особи (in personam),.

___________________________________.

*Реабілітований посмертно. М., Юридическое издательство, 1989.-с.333.

що, проте, при відомих умовах, виключає можливості порушення кримінальної справи в самісінький відношенні певного особи, наприклад, під час затримання злочинця дома злочину або у через таку специфіку злочину (наприклад, при самовільної отлучке військовослужбовця, злісному ухилянні від аліментів чи то з утримання). У таких випадках обличчя, щодо дій якого порушено кримінальну справу, повинно отримати процесуальний статус підозрюваного чи якого у встановленому порядке.

Висновок про що відбулася злочині, хоч і може бути грунтується на достатніх даних, носить зазвичай гаданий характері і спонукає до проведення всебічного розслідування у наступній стадії процесса.

Коли повноважне обличчя немає у своєму розпорядженні достатній інформації у тому, аби пробудити кримінальну справу чи відмовити у ньому, воно не робить перевірку та приймає рішення, у термін, трохи більше трьох діб від дня отримання заяви чи повідомлення, а виняткових випадках — вчасно, трохи більше десяти діб. У таких випадках може бути витребувані необхідні матеріали, до яких належать акти ревізії, інвентаризацій, матеріали відомчого розслідування нещасного слу;

чаю з виробництва, аварії на транспорті. Що стосується заподіяння тілесних ушкоджень громадянинові вимагаються матеріали судово-медичного огляду, виписки із в історії хвороби. Може бути використані й результати оперативно-розшукової діяльності, здійснюваної відповідними органами, отримані пояснення від імені, який звернувся із заявою, жалобой.

Та заодно має бути суворо дотримано умова: збір зазначених матеріалів здійснюється без виробництва слідчих дій, передбачених кримінально-процесуальним законом (ст. 109 КПК Росії). При цьому слід пам’ятати, що названі матеріали, отримані під час перевірки, як і результати оперативно-розшукової діяльності, прийшовши основою порушення кримінальної справи, згодом можна використовувати доказом тільки після залучення їх до справи й перевірки, відповідно до кримінально-процесуальним законодательством.

4. ОБСТАВИНИ, ВИКЛЮЧАЮТЬ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СПРАВИ.

Закон містить вичерпний перелік обставин, що виключатимуть.

провадження у справі, отже, та її порушення. Розглянемо ті из.

них, передбачених ст. 5 КПК России.

Відсутність події злочину (п. 1 ст. 5 КПК Росії) означає, що «дія або бездіяльність, про який промову на представлених матеріалах, не відбувалося у действительности.

Так було в повідомленні стверджувалося про навмисне позбавлення життя якогось особи. Тим більше що під час перевірки було встановлено, що смерть настала внаслідок тривалого тяжкого захворювання чи стала наслідком від нещасного випадку, внаслідок необережного поведінки самого потерпевшего.

Відсутність в діянні складу якихось злочинів (п. 2 ст. 5 КПК Росії) означає, що досконале діяння позбавлене ознак злочини, або складу якихось злочинів, передбаченого кримінальним законом.

Наприклад, справа може бути порушено у разі, коли злочинство й карність діяння усунули кримінальним законом, яка набрала чинності після виконання цього діяння (год. 2 ст. 5 КПК России).

Закінчення термінів давності (п. 3 ст. 5 КПК Росії) у конкретних злочинів зазначено в ст. 48 КК Росії. При обчисленні термінів давності необхідно керуватися вимогами ст. 103 КПК России.

Перебіг давності переривається, якщо закінчення зазначених термінів обличчя зробить нове злочин, протягом якого може бути призначена позбавлення волі терміном понад два роки. Літочислення давності у разі починається з скоєння преступления.

Перебіг давності припиняється, коли особа, скоїла злочин, переховується слідства й суду. У таких випадках протягом давності відновлюється з затримання особи чи явки його з повинною. Проте обличчя може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з часу скоєння злочину минуло п’ятнадцять років і давність був перервана скоєнням нового преступления.

Питання застосуванні давності до обличчя, яке здійснило злочин, протягом якого може бути призначена смертну кару, дозволяється судом. Якщо суду не зможе застосувати давність, смертну кару може бути призначена та замінюється позбавленням волі. За такими справам кримінальну справу порушується в обов’язковому порядке.

Акт амністії як акт вищого органу структурі державної влади є повне чи часткове визволення з кримінальної відповідальності осіб, що скоїли злочини. Якщо акт амністії повністю виключає кримінальної відповідальності, а злочин було скоєно до видання цього акта, кримінальну справу не возбуждается.

Недосягнення обличчям віку притягнення до кримінальної відповідальна;

ности (п. 5 КПК Росії). Общеуголовная відповідальність настає з 16.

років, а, по ряду злочинів із 14-річного віку (ст. 10 КК России).

Що стосується осіб, які досягли віку, який буде необхідний привлечения.

їх до кримінальної відповідальності, можна застосовувати лише позасудові ме;

ры виховного характеру. У разі кримінальну справу не возбуж;

дається, але необхідно з’ясувати, не чи було вовле;

чение неповнолітніх в злочинну діяльність дорослими особами и.

відкривати справу за цими действиям.

Примирення потерпілого з обвинувачуваним у справі, возбуждаемым не інакше як у скаргам потерпілих, крім випадків, передбачених ст. 27 КПК Росії (п. 6 ст. 5 КПК Росії). Таке примирення можлива тільки у справі приватного обвинувачення, передбачених ст. 112, год. 1 ст. 130 і ст. 131 КК России.

З огляду на ст. 109 КПК Росії суддя до порушення кримінальної справи вживає заходів до примирення потерпілого з особою, яким подано скаргу. Якщо результаті вжитих суддею заходів було примирення, кримінальну справу не возбуждается.

Відсутність скарги потерпілого, якщо може порушити не інакше як у його скарзі (п. 7 ст. 5 КПК Росії). До таких закон відносить справи про злочини приватного й частно-публичного обвинувачення. Лише виняткових випадках, якщо справа якесь злочині зазначеної категорії має особливе громадське значення або якщо потерпілий з безпорадного стану, залежність від звинувачуваного чи з інших причин неспроможна захищати своїх прав і законні інтереси, прокурор вправі порушити така справа за відсутності скарги потерпевшего. Такое справа припинено за примиренням потерпілого з обвинувачуваним заборонена, і виробництво з нього ведеться загалом порядке.

Смерть особи, вчинила злочин (п. 8 ст. 5 КПК Росії), тягне відмову у справи, крім випадків, коли провадження у справі необхідне реабілітації померлого чи поновлення справи в самісінький відношенні інших по нововідкриті обставини (ст. 384−390 КПК России).

Що стосується особи, про яку є що вступив у чинність закону вирок з такого самого обвинуваченню або визначення або постанова суду про яке припинення справи з до того ж підставі (п. 9 ст. 5 КПК Росії). Відповідно до законом (п. 1 ст. 50 Конституції РФ) обличчя впродовж одного і те злочин неспроможна двічі залучатися до кримінальної відповідальності. Тут спрацьовує правило — non bis in idem («не можна двічі впродовж одного і те »). Тому кримінальну справу може бути порушено, коли щодо даного або є що вступив у чинність закону вирок, опреде;

ление або постанову суду про яке припинення справи з до того ж обвинению.

І лише за виникненні необхідності знову порушити кримінальну справу раніше що відбувся вирок (визначення, постанову) має бути скасований гаразд нагляду чи з нововідкриті обставини. Виняток становлять випадки, передбачені ст. 5 КК Росії. Якщо громадянин Росії скоєння злочину був і був покараний по закордонах, то питання про звільнення цієї особи від покарання вирішується російським судом. Тож у такі випадки справа має порушити і після розслідування направлена в суд*.

Що стосується особи, про яку є неотмененное постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про яке припинення справи з до того ж обвинуваченню, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано, у якого перебуває кримінальну справу (п. 10 ст. 5 КПК Росії). До того часу, поки що не скасовано постанову органу дізнання, слідчого та прокурора про відмову у порушенні або про припинення кримінальної справи з до того ж обвинуваченню, ці обличчя немає права порушити кримінальну справу. виняток зроблено тільки до суду органу здійснення правосуддя в случаях, предусмотренных ст. 255 і 256 КПК Росії, тобто. коли суд при судовий розгляд порушує кримінальну справу або за факту скоєння підсудним злочину, яким скласти пред’явлено обвинувачення, чи малоактивні стосовно осіб, які вчинили злочин і залучених при цьому до кримінальної ответственности.

У кримінально-процесуальному кодексі Росії, на відміну КПК України, також із приводу священнослужителя через відмову від давання свідчень для розслідування обставин, відомим йому з сповіді (п. 11 ст.5 КПК Росії). Священнослужитель несе кримінальної відповідальності у цьому випадку навіть, коли йому на сповіді стає відомо про підготовку чи совершённом тяжкий злочин (ст.88−1,190 КК России).

5. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПОРУШЕННЯ АБО ВІДМОВИ У ВОЗБУЖДЕНИИ.

КРИМІНАЛЬНОГО ДЕЛА.

За наявності причин достатніх підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, органом дізнання, суд зобов’язані не більше своєї компетенції порушити кримінальну справу (ст. 112 КПК Росії). Про порушення справи органом дізнання, слідчий, прокурор і суддя выносят.

___________________________________.

* Постанови й універсального визначення з кримінальних справ Верховним судом РРФСР. 1981;1988гг. — М., Юридическая литература, 1983 г.- с.315−316.

постанову, а суд визначення. Постанова (визначення) состоит.

з ввідна, описової і резолютивній частин. У ввідна частини вказується ким, коли, і винесено постанову (визначення). У описової - викладаються привід і є підстава до порушення кримінальної справи. У резолютивній — за ознаками який статті кримінального закону порушується справу і його подальше напрям. Поруч із порушення кримінальної справи необхідно прийняти заходи до запобігання або припинення злочину, так само як до закріплення слідів преступления.

Після винесення постанови про порушення кримінальної справи прокурор спрямовує справу для попереднього слідства, чи дізнання, а випадках, передбачені законами, приймає справу до розгляду судом (ст. 27 КПК России).

Копія постанови про порушення кримінальної дела, вынесенного органом дізнання чи слідчим, негайно іде прокурору.

Там, коли кримінальну справу порушується тим посадовою особою, що буде вести розслідування, виноситься одне постановление.

— про порушення кримінальної справи і прийняття його до свого провадження. У разі прийняття до свого провадження справи, порушеної прокурором чи судом, слідчий виносить окрему ухвалу ухвалення його до свого провадження. У перебігу діб копія постанови ухвалення справи до свого провадження має бути спрямована наблюдающему прокурору (ст. 129 КПК Росії). Орган дізнання про розпочатому розслідуванні повідомляє прокурора негайно (ст. 119 КПК России).

Слід пам’ятати, що слідчі дії з справі вправі виробляти лише те слідчий, у якого перебуває справа. Інші органи можуть проводити слідчих дій лише з дорученням цього следователя.

Без підстав до порушення кримінальної справи, так само як за наявності обставин, що виключатимуть провадження у справі, прокурор, слідчий, органом дізнання і суддя відмовляють в порушенні кримінальної справи (ч.1 ст. 113 КПК России).

Про відмову порушенні кримінальної справи виноситься мотивованої постанови, у якому особливу увагу звертається на обгрунтування цього рішення. У Постанові має зазначене, чому саме подія, про яку повідомлялося, визнано який мав місце чи ньому відсутні ознаки злочину, або наведено інші обставини, виключають виробництво з делу.

У постанові про відмову порушенні кримінальної справи щодо діяння, про який вкотре повідомленні чи заяві говориться як і справу злочині, але це таким зізнається, би мало бути наведено конкретні.

дані, обгрунтовують цей вывод.

Інформація в постанові аргументація, що підтверджує висновки особи, які постанову, дозволяє досить глибоко, котрі об'єктивно й всебічно перевірити правильність цих висновків, а конкретних особах і організаціям, яких надійшла позовна заява чи повідомлення, при незгоду з прийнятим рішенням принести вмотивовану жалобу.

Посадове обличчя, що винесла постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, зобов’язане роз’яснити заявнику право оскарження. Заявник вправі оспорювати як саму відмову, і мотиви рішення. На постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, винесене органом дізнання чи слідчим, скарга приноситься прокурору, здійснюючому нагляд над виробництвом дізнання і судового слідства. Постанова прокурора, який відмовив в порушенні кримінальної справи, може бути оскаржене вищестоящому прокурору.

На постанові судді про відмову у порушенні кримінальної справи скарга приноситься в вищестоящий суд.

Закон зовсім позбавлений вказівки, у який термін може бути оскаржене рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. Це означає, що з приношенні скарги відмовитися в порушенні кримінальної справи слід керуватися загальними термінами давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 48 КК России.

Поруч із загальним порядком порушення справ законодавством встановлено особливий порядок порушення справ стосовно певних категорій осіб. Передусім що це стосується суддів, присяжних і пропозицій народних засідателів*, слідчих, прокурорів. Це пов’язано з необхідністю забезпечення незалежності суддів, прокурорів і слідчих й належного виконання ними своїх обязанностей.

6.НАДЗОР ПРОКУРОРА ЗА ЗАКОННІСТЮ І ОБҐРУНТОВАНІСТЮ ВОЗБУЖДЕНИЯ.

І ВІДМОВИ У ПОРУШЕННІ КРИМІНАЛЬНОГО СПРАВИ.

Важливим умовою забезпечення законності й обгрунтованості порушення справ є прокурорський нагляд*. Прокурор наглядає те, що був необгрунтованого порушення чи в порушенні у головного справи, суворо дотримувалися строки й порядок розгляду заяв і коментарів повідомлень про злочини, не ущемлялися правничий та законні інтереси граждан. С цією метою закон жадає від слідчого та органу дізнання пізніше діб спрямовувати прокурору копію постанови о.

порушення кримінальної дела.

Що стосується необгрунтованого відмови від справи прокурор своєю постановою скасовує її слідчого чи органу дізнання і порушує справу (ч.3 ст. 116 КПК России).

Скасування постанови про порушення кримінальної справи й відмова у його порушенні є одним процесуальне действие, которое оформляється мотивованою постановою і може бути оскаржене вищестоящому прокурору.

Здійснюючи нагляд за законністю порушення кримінальної дела, прокурор зобов’язаний не менше рази на місяць перевіряти органів дізнання і попереднього слідства виконання вимог закону про приеме, регистрации та вирішенні заяв і коментарів повідомлень про скоєних чи готуються злочинах (п. 1 ст.211 КПК России).

Закон покладає на прокурора обов’язок проверять, соблюдались чи встановлені лад і терміни порушення кримінальної дела, а також і законні інтереси граждан. В цих цілях прокурор зобов’язаний выявлять, устранять і попереджати порушення закона, допущенные при учете, регистрации і перевірці даних про преступлениях.

За необхідності прокурор може дати вказівку про виробництві додаткової проверки, об уточненні обстоятельств, определяемых завданнями стадії порушення дела. В відповідність до ч.2 і трьох ст. 116 КПК Росії прокурор скасовує незаконне й необгрунтовані постанови слідчих і лиц, производящих дознание. В зв’язки Польщі з этим, проверяя постанови слідчого чи органу дізнання про відмову у порушення кримінальної дела, прокурор зобов’язаний звернути не лише на обгрунтованість відмови по существу, но і відповідність формулювання обстоятельствам, изложенным в материалах, а за необхідності вилучити з постанови слідчого чи органу дізнання ті чи інші ошибочные, по його мнению, утверждения.

Прокурор проверяет, уведомлены об відмову порушенні кримінальної справи закладу і организации, приславшие заяву чи сообщение, разъяснено їм декларація про оскарження такої решения.

Обнаружив, что справа необгрунтовано порушено суддею, або судом, прокурор відповідно до ст. 32 закону про прокуратурі РФ і ст. 331 КПК Росії опротестовує постанову судді (чи рішення суду) про порушення кримінальної справи в самісінький вищестоящий суд.

Якщо ж справу незаконно порушено самим прокурором, вышестоящий прокурор скасовує постанову нижчестоящого прокурора. Также вона діє у разі необгрунтованого відмови від справи нижестоящим.

прокурором.

8. З, А До Л Ю Ч Є М І Є.

Конечно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю висвітлити таку глибоку і велику тему як ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СПРАВИ, ЯК СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ, проте фундаментальні поняття і базові положення у зазначеній роботі наведено. Попри то, что уголовнопроцессуальные норми й стосунку за російським і з українського законодавства дещо різняться друг від друга, но цю різницю менш суттєві і при цьому за низкою об'єктивних і суб'єктивні причини російська правотворческая думку трохи випереджає украинскую, что дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після ухвалення тих чи інших нормативних актів, і уникати ошибок, обязательно можна зустріти такому тернистий шлях як правотворчество.

Використовуючи позитивний досвід як России, но та інших розвинутих государств, учитывая національні й історичні особливості нашого народу, Україна стане демократичним правовою государством.

9. ВИКОРИСТАНА ЛИТЕРАТУРА.

1.Закон РФ «Про прокуратуру «від 17 січня 1992 р.// Відомості з'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. — 1992. — N8.ст.336.

2.Закона РФ «Про міліцію «/Відомості З'їзду народних депутатів РСФРР та УСРР Верховної Ради РРФСР. — 1991. — N16. — ст.503.

3.Уголовно-процессуальный кодекс РРФСР від 16 липня 1993 р.- Відомості з'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. — 1993. -N33. ст. 1313.

4.Реабилитирован посмертно. М., Юридическое издательство, 1989.-с.333.

5. Постанови та засобами визначення з кримінальних справ Верховним судом РРФСР. 1981;1988гг. — М., Юридическая литература, 1983 г.- с.315−316.