Трагедия громадянської війни «Конармии» И.Э. Бабеля (з прикладу оповідання «Смерть Долгушова»)

Трагедия громадянської війни «Конармии» И. Э. Бабеля (з прикладу оповідання «Смерть Долгушова»)

Сборник оповідань Ісаака Бабеля «Конармия» малює нам картину громадянську війну, далеку від пропагандистського стереотипу про поганих білих хусток і хороших червоних. Конармейцы зображені не ангелами, а білі — не лише злочинцями. Проте головним письменника — не доказ правоти чи неправоти білих чи червоних, а показ читачам трагічності громадянську війну, трагічності будь-якого насильства, навіть застосовуваного начебто в благих цілях. Це видно на прикладі оповідання «Смерть Долгушова». Тут автор, Кирило Лютов, — інтелігент, внаслідок усвідомленого вибору виявився за червоних, потрапляє у складне моральне становище. Смертельно поранений конармеец, телефоніст Долгушов, просить, що його довели, позбавивши від мук й можливої наруги із боку поляків: «— Патрон прямо мені треба стра-тить, — сказав Долгушов. Він сидів, притулившись до дерева. Чоботи його стирчали порізно. Не спускаючи з мене очі, він бережно відвернув сорочку. Живіт він мав вирваний, кишки повзли навколішки і завдати ударів серця були видны.

— Наскочить шляхта — глузування зробить. Ось документ, матері отпишешь, як і что…

— Ні, — відповідаю і зробив коню шпоры.

Долгушов розклав землею сині долоні і оглянув їх недоверчиво…

— Біжиш? — пробурмотів він, сповзаючи. — Біжиш, гад…" Бабель демонструє нам страшні подробиці війни, натуралістичні деталі помирання людини. Жах бере, коли удари серця не чутно, а видно. Бабелевский інтелігент над змозі виконувати прохання вмираючого солдата. В нього бракує рішучості вбити людину, хоча й так приреченого на болісну смерть. Лютов не може здолати котрий у його душі відрази до вбивства, морального заборонити позбавлення життя собі подібного. Хоча, власне постріл для Долгушова — це добре, избавляющее від нестерпного болю і пр^бли-жающее жадану смерть. Долгушова добиває друг Лютова Афонька Віда — простий козак, не обтяжений інтелігентської рефлексією. Він зачаїв у чобіт червоноармійську книжку і спокійно вистрілив умираючому просто у рот. Тут між Бидой і автором відбувається вельми виразну діалог: «— Афоня, — сказав з жалюгідній усмішкою й під'їхав до козаку, — а я ось не смог.

— Іди звідси, — відповів він, бліднучи, — вб’ю! Жалієте ви, найочкастіші, нашого брата, як кішка мышку…

И звів курок".

От загибелі Лютова рятує інший червоноармієць, Грищук, схопивши Виду за руку. Проте той продовжує викрикувати погрози на адресу Кирила: «Холуйська кров!.. Він від моєї руки мені не піде…» І Лютов розуміє, що Афонькину дружбу. Грищук ж Лютова не засуджує за виявлену що слабкість і пригощає яблуком, кажучи ласкаво: «Їж… їж, будь ласка…» Цими словами розповідь заканчивается.

Сам факт вибору, який припадає робити Лютову, глибоко трагічний. Убити людини — порушити внутрішній моральний закон. Не вбити — отже приректи його за більш повільну й мученицьку смерть. Начебто Афонька Віда робить акт милосердя, добиваючи Долгушова і тим самим творячи добро. Проте козака вже заразила пристрасть до вбивства. Він готовий вбити свого приятеля Лютова лише бо їм у словах Кирила невисловлений докір. Сам Бабель усвідомлював, що ні мають рацію тут обидва. Лютов через відчуття жалості неспроможна припинити муки Долгушова. Віда ж готовий розправитись із одним лише через те, що нездатність Лютова до вбивства змусила Афоню взяти гріх він. Письменнику найближче позиція Грищука, здатного запобігти безглузде убивство дружин і пошкодувати «очкастого», який переніс, напевно, найсильніше потрясіння у своїй жизни.

Жестокость громадянську війну показано Бабелем через зіткнення необхідності вбивати добре знайомої людини, щоб полегшити його страждання, і неможливість таке вбивство зробити без важкого шкоди власної душі. Страждає як Долгушов, страждають і Лютов і Біда. І як вирішити моральну дилему, що постала як перед Кирилом Лютовым, а й десятками інших бійців і командирів протиборчих армій, було невідомо ні вони, ні сам письменник. І той самий Афонька Біда постає в нього то майже святої, «обведений німбом занепаду», то майже диявол, що має «холод і смерть».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.