Травісті

Травести

Травести (від італ. travestire — «переодягати») — вид комічної поезії, що сформувався за доби Відродження у зв’язку з загальним розвитком бурлескной поезії. Комізм Т. будується у тому, що серйозне зміст виражається невідповідними йому образами і стилістичними засобами, а «піднесені герої» класичної античної або неокласичної (рідше — середньовічної) літератури виявляються як б «переодягнутими» в блазнівське далеке їм вбрання.

Раньше всього Т. виникає у Італії. Ранніми зразками італійської Т. вважатимуться Orlando riffato — ирои-комическую поему Франческо Берні (1541), що є відповідної переробкою Orlando Innamorato Боярдо і таку ж переробку тієї самої сюжету, приналежну перу Лодовіко Доменики (1545). Однак у наступному столітті ми вже по-справжньому сформувалася Т., що дістала, нарешті, свій основний об'єкт — образи античної давнини, передусім настільки високо шанованої середньовіччям і гуманістами «Енеїди». Така «Eneide travestita» Лалли (1633), знахідок собі численних наслідувачів.

Во Франції найяскравішим твором цього жанру стала знаменита на свій час «Eneide travestie» Скаррона (1648—1653). Оскільки Скаррон перервав своє виклад восьмій пісні «Енеїди», незабаром з’явилися спроби продовження. Більше самостійний d’Assoucy зі своїми «Ravissement de Proserpine». Був і ще низку подібних спроб у французької літературі, але не вдалих. Кілька виділяється у цій низці спроба травестировать «Генриаду» Вольтера, спроба, зроблена Монброном (1758).

Начало німецької Т., наприкінці XVIII в., поклав Михаэлис зі своїми «Leben und Taten des teuren Helden Aeneas». Erstes Mä, rlein, 1771. Але цей витвір, як і наступне аналогічне Ф. Беркана (1779—1783), були ще слабкими. Більше вдалий зразок Т. дав лише А. Блумауэр (1784—1788), що викликав ряд наслідувачів і послідовників у Німеччині й за її межами. Різкі випади Блумауэра проти єзуїтів, яскраві картини німецького побуту під покровом оповідання про Енеї і його супутниках, вдале застосування комічного тону — зумовили досить більшої популярності Блумауэра та її травестированной «Енеїди».

На англійському грунті Скаррону наслідував у своїй травестированном Вергілії До. Коттон, але найважливішим пам’ятником Т. в Англії є «Hudibras» Бётлера (1669) — зла сатира на пуритан. Серед інших Т. може бути Т. 4 кн. «Енеїди» голландського поета П. Лангендика (1735) і поему датського поета Гольберга (1754), травестировавшего у своїй поемі ряд місць із «Енеїди». У Росії її кінець XVIII в. ознаменувався кількома травестированными поемами. Один із них — «Виргилиева Енейда, вывороченная навиворіт» М. П. Осипова (1791) і з продовженням Котельницкого (в 1801). Далі при цьому жанру ставляться «Ясон, викрадач златого руна, у смак нового Енея» Наумова (1794) і «Викрадення Прозерпины» Котельницкого і Люценко (1795). Всі ці твори зберегли лише тоді історичне значення. Навпаки, понині зберегла свою свіжість високохудожня українська Т. — «Енеїда» І. Котляревського (1-е повне посмертне вид. 1842, написана була і у період з 90-х рр. XVIII століття і по 20-х рр. ХІХ століття). Була спроба травестировать «Енеїду» й у білоруської літературі («Энаіда навыварат», інший зразок Т. — «Тарас на Парнасу»).

В новітньої європейської літературі жанр Т. розвитку одержав, і значною мері є зразком пережиточной жанрової форми. Окремо стоять музичні Т. Оффенбаха — «Прекрасна Олена» і «Орфей у пеклі».

Список літератури

I. «Ирои-комическая поема», редакція і примітки Б. Томашевського, вид. Письменників у Ленінграді, Л., 1933 (передруковані з декотрими скороченнями «Виргилиева Енейда, вывороченная навиворіт» М. П. Осипова, «Закінчення Виргилиевой Енейды, вивернутої навиворіт» Олександра Котельницкого, «Ясон, викрадач златого руна у смак нового Енея» І. Наумова, «Викрадення Прозерпины» Є. Люценко й О. Котельницкого).

Котляревський І., Енеіда, під ред. і з вступ. статтею У. Айзенштока, вид. «Книгоспілка», Київ, 1927.

Карський Є., Білоруська Енеїда навиворіт, в рб.: Пошана, збірник Харківського історико-філологічного суспільства, т. XVIII, Харків, 1909 (найкраще видання тексту збережених уривків білоруської «Енеїди» зі зведенням вариантов).

Дзяржынскі Вул., Выпісы із беларускае літаратуры XIX й XX ст., Менск, 1926, вид. 2-ге (текст білоруської «Енеїди» і «Тараса на Парнасу»).

II. Стешенко І. П., Поезія І. П. Котляревського (до 100-річного ювілею його «Енеїди»). 1 — І. П. Котляревський і Осипов. 2 — Котляревський у світі критики, Київ, 1898 (відбиток з «Київської старовини», 1898, липень — октябрь).

А його, Енеіда Котляревського й Котельницького в порівнянніі із иншими текстами, в рб. «Записки украінського наукового товариства в Київі», книга IX, Київ, 1912.

Дашкевич М., Малорусская та інші бурлескные (жартівливі) Енеїди, Київ, 1898 (відбиток з «Київської старовини», 1898, сентябрь).

Карський Є., Білоруси, т. III, Нариси словесності білоруського племені, 3 (Художня література на народному мові), II., 1922 (стор. 9—22 — Білоруська Енеїда навиворіт, стор. 79—82 — «Тарас на Парнасу»).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.