Депонирование музичних творів
Закон Республіки Білорусь у «Про авторське право і правах» від 16 травня 1996 р. nq 370-XIII передбачав державну реєстрацію творів уповноваженим центральним органом управління Республіки Білорусь у. Таким органом був Комітет із авторським та суміжних правам Міністерства освіти й науки Республіки Білорусь у, згодом перетворений у комітет з авторських та суміжних правам при Міністерстві юстиції… Читати ще >
Депонирование музичних творів (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Депонирование музичних произведений
Инна Петренко, старший фахівець відділу Авторського права ЗАТ «Интеллект-Консалтинг».
Обычно артист є лише виконавцем музичного твори. Іноді що й автором слів, рідше — автором слів та національної музики. Пошуком нових текстів пісень займаються або артисти, чи їх продюсеры.
На практиці автори слів та легкої музики пропонують свої твори артистам чи його продюсерам. Якщо твір доведеться виконавцю до душі, погоджуються все умови подальшого її використання. Відомо, що звукозаписувальні компанії воліють «купувати» альбом артиста з усіма правами, зокрема і авторськими, і тому порушують питання про набуття виконавцем усіх дозволів автори пісень. І часто може бути, що артист виконує твір, одержуючи гонорари і південь від рекорд-компаний, і поза концертні виступи, а автор, наприклад композитор, виявляється, що називається, в суцільному прольоті: з нею договір не укладають, аранжування з нею не узгоджують, авторські не відраховують. До того ж з’ясовується, що замість нього автором вказується зовсім інша людина. Є і такі ситуації, коли незнайомий автор, наприклад поет, приносить свій твір артистові (продюсеру, композитору), але виникає сумнів: чи немає у творі несанкціонованих запозичень (плагіату), чи справді людина, який приніс текст (касету тощо.), є автором?
До того часу поки твір не опубліковано під тим або іншим ім'ям, поки оприлюднене твір не зареєстровано з метою збору гонорару в Російському авторському суспільстві (РАТ), доводиться довіряти наявну інформацію про авторство на твір і будувати стосунки довірі, а чи не на документах.
Представляется, що прийнятним виходом й у автора, що ризикує, що його твір «вкрадуть» цілком або за рядками, й у продюсера, який вкладає гроші у розкрутку пісні, є реєстрація і депонування твори. Автору видається свідчення, що підтверджує факт існування твори таку дату і те, що у цій даті саме автор заявив про своє авторстві цього твір. Копія такого свідоцтва то, можливо прикладена договору автора з продюсером.
Обратимся до російського законодательству.
Согласно п. 1 ст. 7 Закону Російської Федерації «Про авторське право і правах» від 9 липня 1993 р. № 5351−1 (далі Закон) музичні твори з текстом чи без тексту є об'єктами авторського права. Авторське декларація про твір виникає з моменту створення цього у об'єктивної формі. Цю норму закріплена в п. 1 ст. 9 Закону. З Закону, що з визнання авторського права досить, щоб твір був виражено у певному формі, чи той літературний твір (вірш, повість чи роман); музичне твір (з текстом чи ні тексту); фотографічне твір тощо. (ст. 7). Закон прямо зазначає, що з виникнення і здійснення авторського права й не потрібно реєстрації твори, іншого спеціального оформлення твору чи дотримання будь-яких формальностей. Термін «формальність» позначає виконання визначених процедур, встановлених законодавством тій чи іншій країни. Аналізуючи національні законодавства різних країн, до формальностей можна віднести таке: застосування знака охорони авторського права, реєстрація і депонування творів, реєстрація авторського договора.
Регистрация і депонування носять заявний характер, жодна експертиза твори не виробляється. Цю процедуру відбувається так: в реєструючий орган подаються заяву автори і саме твір в друкованому вигляді. Сторінки твори пронумеровуються, прошиваються, автор твори ставить свою підпис з кожної сторінці. Такий примірник твори зберігається в реєструючого органу досі виникнення конфліктної ситуації чи судового спору. Автору ж видається іменне свідчення з його твір за певним номером і із зазначенням дати видачі. Ця платна послуга здійснюється деякими спеціалізованими юридичними компаніями та інші организациями.
Закон України «Про авторське право і правах» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII аналогічно Закону РФ передбачає, що немовби авторське декларація про твір виникає й унаслідок факту створення й у виникнення і здійснення авторського права й не потрібно реєстрації твору чи іншого спеціального його оформлення, і навіть виконання будь-яких інших формальностей. Проте на відміну від Закону РФ в п. 3 ст. 11 закону України «Про авторське право і правах» закріплено, що суб'єкт авторського права для посвідчення авторства (авторського права) на оприлюднене чи необнародованное твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, що стосуються права автора на твір, у час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у державних реестрах.
Согласно Постанові Кабінету міністрів України направив № 1756 від 27 грудня 2001 р., права автора на твори науки, літератури і мистецтва, і навіть договори, що стосуються права автора на твори, реєструє року міністерство освіти та України. Порядок державної реєстрації речових наступний: в Державний департамент інтелектуальної власності Міносвіти й науки правообладателем подається заявка на реєстрацію, примірник твори, документ факт і дати оприлюднення твори, документ оплату державного збору підготовку до реєстрації авторського права чи копія документа, що підтверджує декларація про визволення з оплати збору, документ про оплаті державного збору видачу свідоцтва чи копія документа, що підтверджує декларація про визволення з оплати, доручення, якщо заявка від імені автора подається довіреною особою, документ, підтверджує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора).
Закон Республіки Білорусь у «Про авторське право і правах» від 16 травня 1996 р. nq 370-XIII передбачав державну реєстрацію творів уповноваженим центральним органом управління Республіки Білорусь у. Таким органом був Комітет із авторським та суміжних правам Міністерства освіти й науки Республіки Білорусь у, згодом перетворений у комітет з авторських та суміжних правам при Міністерстві юстиції Республіки Білорусь у. Однак у новій редакції Закону Республіки Білорусь у «Про авторське право і правах» від 11 серпня 1998 р. № 194−3 норми про реєстрації були исключены.
Таким чином, депонування, яка є обов’язковим у Росії ряд інших держав, може служити підтвердженням авторства на твір як і судові суперечки автора з плагіатором, і у суперечках видавців твори з особами, які претендують на авторство чи права на произведение.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.